The Serbs

The Peoples of Europe

by Sima M. Ćirković, Vuk Tošić (Translator)

This sweeping history of the Serbian people starts with the settlement of the Slavs on the Balkan Peninsula in the seventh century and ends with the dissolution of Yugoslavia at the end of the twentieth century.

Genres: History, Nonfiction, Academic, European History

352 pages, Hardcover

First published May 1, 2004

Reviews

[Alex Zakharov · Rating 3 out of 5]

went to former yugoslavia this summer and then spent a week watching all sorts of documentaries on serbs, croats, bosniaks and albanians. serbs are no angels - that's for sure - but in the 90s they got a hugely disproportionate share of the blame (courtesy of the western media). i find such a ridiculously black-and-white coverage of the events highly objectionable and criminally misleading. on the positive note i did stumble upon bbc's documentary on kosovo which was actually pretty balanced, i highly recommend it http://www.youtube.com/watch?v=Oc_WAq...

oh, the book itself is ok, very dry - i only read it to get a broader perspective on serbian history - from 7th century to the 20th. nothing too controversial.

[Carlos · Rating 3 out of 5]

Very broad (and rather quite dry) history of the Serbs from the age of tribal migrations up until the break up of Yugoslavia.

Excellent if you want to understand the overall history, particularly during the Middle Ages. Very disappointed that the history of Communist Yugoslavia was crammed into just 14 or so pages; surely more can be written about that. I hope a future edition expands more upon that and the current situation of the country of Serbia.

[Darya]

DNF @ 57%

Взялася за цю книжку, оскільки після подорожі в Сербію мені стало цікаво дещо більше зрозуміти про історично-культурні контексти, через які Воєводина виглядає сильно інакше, ніж решта Сербії.

Але для цього питання ця книжка і overkill, і дещо не про те. Цікаво, що автор у передмові заявляє, що він відходить від традиційної національної історії і пропонує щось інше. Але, мабуть, усе ж таки не варто всерйоз очікувати "щось інше" від книжки, оригінал якої було написано в 1982 році, навіть якщо для англійського перекладу було щось змінено. Принаймні, метолодологічно, я не побачила, де тут відхід від застарілих підходів національної історії - можливо, він відходить від якихось конкретно типових месиджів для традиції сербської історіографії, звісно, але тут я не можу судити, оскільки нічого про них не знаю.

Що я винесла з прочитаних 57%? Ну, що деспоти в історії Сербії - це не лайка для автократів, а що це вони запозичили з Візантії як крутий титул, просто в Візантії це був якийсь щабель ієрархії, а у сербів у певний період - титул верховного правителя. Можна уявити з цього, що в цій книжці забагато (на мій смак і на мої потреби) про всяких середньовічних правителів, які то між собою чубилися, то ще з кимсь воювали. А щодо Воєводини - ну не знаю, напевно, доведеться задовільнитися короткою відповіддю, що все Фелікс Австрія винна, але це і до цієї розвідки було зрозуміло.