Romeo

by Elise Title

Book by Title, Elise

Genres: Thriller, Fiction, Mystery, Crime, Detective, Horror, Mystery Thriller

511 pages, Paperback

First published January 1, 1996

About the author

aka Alison Tyler

Romance author Elise Title started writing romances as an escape from her job as a psychotherapist in men's and women's prisons. Though her romances are largely lighthearted and funny, she also writes dark thrillers as a way of dealing with her past job. She also published under the pseudonym Alison Tyler.

Reviews

[Ivan Skyba · Rating 4 out of 5]

Більше дописів та інфи в моєму авторському блозі - "Ласкаво просимо в Касл-Рок, штат Мен"

"Ромео" Еліз Тайтл - це такий психологічний трилер, аналогів якому на нашому книжковому ринку майже не знайти. І я задоволений, що її обрали на книжковий клуб. Бо так би я її ніколи не прочитав.

Чому я написав саме так? Тому що я не можу пригадати подібної книжки. Такої, яка була б схожа на "Ромео" .

☆Її унікальність - це перша зірочка, яка влітає без всяких запитань. І тут виникає питання - як редактори ВСЛ її знайшли? Де відкопали? Бо, як можна побачити вище, книга настільки нішова та невідома, що ймовірність її перекладу українською була мізерною.

Також в мене в голові виникла одна теорія. Я думаю, що редактори ВСЛ, розуміючи, куди буде котитись книжковий ринок з поступим наступом дарк-романів та відвертої парнухи, знайшли свою відповідь - жанрову. Альтернативу з повноцінним сюжетом та відвертістю, але не на першому місці.

☆Друга зірочка - сюжет. Заплутаний, насичений, напружений. Атмосфера настільки моторошна та безнадійна, що можна просто розвести руками.

Купа загадок на початку. З кожною сторінкою додаються нові, а відповідей немає. Лише поступово відкриваються страшні таємниці сім'ї головної героїні та інших персонажів.

На середині книги на поверхні вже є елементи головоломки, за які можна братися і вже пробувати складати.

Але треба бути максимально обережними - авторка вміло водить читача за носа, підкидає пилу в очі, блефує. І дуже майстерно.

Спочатку я підозрював всіх - поліцейських, сусідів, інших психіатрів, батька Сари, сліпого художника. Оці вкиди авторки збивали з колії, не давали зосередитись.

В результаті я дійшов до двох головних кандидатур. Але до останнього не визначився. Це знак майстерності. Значить, в історії все спрацювало так, як треба.

☆Переходимо до третьої зірочки. Це персонажі. Рельєфні, фактурні, багатогранні, неоднозначні. Хворі на всю голову. Їх хочеться обговорювати, дізнаватись більше.

Тут хочу відмітити, що авторка за фахом - психологиня. І довелось їй працювати не в затишному кабінеті, а у виправних закладах та тюрмах суворого режиму.

Тому вона прекрасно розуміє поведінку поліцейських, сексуальних злочинців....та колег.

Ромео винесемо окремо. Над його образом проведена грандіозна робота, і вийшов він на славу. Впевнений, вмілий, привабливий, тонкий психолог і маніпулятор - перс пушковий, гарматний.

☆Четверта зірочка, як не дивно, залітає за відверті сцени. Я, звичайно, не експерт дарк романів і подібної літератури, але фрагментами читав на роботі епізоди з "Гудзиків..", "Королів Неверленду"...і автори цих книжок на фоні Тайтл-професорки виглядають першокурсниками. Написано відверто, зі смаком.

Зняв одну зірочку з двох причин.

Перша половинка - істерична та часом неадекватна поведінка головної героїні Сари. Її реально хотілось вирубити. А бували моменти, що я хотів, аби вона гигнула, більше, ніж сам Ромео.

Але треба віддати належне, що вона була винна в цьому опосередковано, а її вибрики допомогли їй стати сильніше тв розібратися в минулому.

Друга половинка - кінцівка. Я не можу назвати її провальною. Скоріше, класичною, але написаною не на рівні основного тексту. Я і уявляв собі щось схоже, але виконання - двійка, перездача.

"Ромео" Еліз Тайтл - не ідеал в колі психологічних трилерів. Тут є невеликі недоліки. Але я з впевненістю можу і буду радити її любителям жанру. А на зустрічі книжкового клубу буду відстоювати її до останнього, навіть, якщо буду в тотальній меншості.

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

Авторка сюжет добре закрутила, було постійно цікаво що ж там далі. Скучно не було, все рівненько накалялося, і бажання добратися до фіналу тільки зростало. Мова про розтягування на пару днів читання не йшла, чим швидше, тим краще. Багато підозрюваних, і навіть наче все вже ясно, а я все одно поки не прочитав, що вбивця саме той, не повірив.

[Liubava Hromak · Rating 5 out of 5]

от давно я не читала якісних трилерів! а це один з таких! постійна напруга і бажання читати далі (хоча на хвилинку, це товстунець >600 сторінок!). задоволена книжкою! одне розчарування тільки в тому, що я вгадала Ромео 😅, хоча авторка дууууууууже класно заплутувала і підозрювала я всіх чоловіків, які з'являлися на сторінках книжки.

[Yuliia Kravchenko · Rating 5 out of 5]

Насправді, я не знаю, скільки тут зірочок ставити...залишу 5, аби підвищити рейтинг, бо все ж таки 95% цієї історії мені надзвичайно подобалось. АЛЕ

Кінець мене розчарував. Дуже.
Так, фінал несподіваний. Так, вбивцю я нізащо б не відгадала. Але залишилось відчуття, ніби мене ошукали 😬

[Sofiia · Rating 3 out of 5]

Ставлю 3, але олівчиком і прийти на перездачу. Розчарування(

Герої майже всі хворі психопати, які самі могли вбивати кого завгодно.

Теми розслідування майже немає, тобто пошук вбивці наче іде, але десь дуже за кадром і дуууже повільно (ну камон, у вас купа мертвих жінок, а поліцейські кажуть, що тут ми нічого зробити не можемо, будемо чекати кроку від Ромео. куди ідуть гроші платників податків?)

Але це все можна було б пробачити якби розв'язка була цікавою. Я здогадалась хто був вбивцею з перших сторінок, але відкидала цей варіант, бо він був максимально очевидний (сподіваюсь це не спойлер). Авторка пішла найлегшим способом і взагалі не заморочувалась з вирішення загадки. Я розумію, що книга 96 року, але це прям було дуже слабо.

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

Коли на перших сторінках Мелані: шокова блузка, фантазії перед побаченням, аж віяло тою сексуальністю… я подумала, що все так пристрасно буде))) ага, було дуже багато шаленства, неможливо було відірватись))

Я зразу собі вибрала підозрюваного і точно знала, що це він. Але все так закрутилось, що потім я засумнівалась, переставляла ролі, почала підозрювати кожного. Було цікаво і напружено,

Ще сподобалось, що багато хто з героїв- психотерапевти. Як ходять до них, як їм не завадило б до когось піти, а страхові треба дивитись в очі. Ну і дитинство, як завжди дитинство, яке на все вливає.

[・bruna・ · Rating 3 out of 5]

3/5★

Він ховається, вичікує слушної миті, щоб напасти. Як і годиться монстрам.

💌🫀🌆

Люблю в детективах момент, коли вбивця вперше розкривається, ти завмираєш, а потім судомно гортаєш сторінки назад, перечитуєш з ним діалоги, шокований, скільки ж натяків ти прогавив, і як грайливо автор зі своїм антагоністом тебе провели.
Так от, в "Ромео" такого нема. Головним плюсом книги стала проста, але приємна мова. А ще її фізична наявність. Тобто це перша книга за довгий час, яку читала в папері. І хай якою слабкою вона не була б, кайфово було ліпити стікери та поховати, завдяки 632 сторінкам, два маркера і одну 0,1 мм ручку.
Майже не пригадую моментів, де була б заінтригована, чи налякана гнітючим саспенсом. Смертельно нудно не було, але й сильної цікавості після перших 50 сторінок не відчувала. Окреме питання: на шо ті 600 сторінок, скоротивши роман вдвічі читач втратив би, напевно, трохи скиглення гг, захвату всіх оточуючих від Мелані та описів в якому ж костюмі саме цей мужик був сьогодні. Особливо винесло, коли Сара роздивлялася костюми Аллегро та Вагнера під час поховання сестри.
"Ромео" - скоріше психологічна драма, аніж щось інше. Багато страждань, травм та розмірковува��ь гг. Багато страждань та травм сестри гг. Взагалі, інколи здавалося, що слушно було б змінити назву книги на "Мелані" та забрати у головної героїні власне ім'я, бо щось мені нагадував цей суцільний захват психологинею.
Хто дійсно врятував для мене книгу, так це Віккі. Момент з колготками та легінсами - то найкраще, що сталося в "Ромео". Це не страшний спойлер, якщо шо)
Стосовно особистості маніяка: довгий час думала на іншого, але ж ближче до кінця авторка якось доволі незграбно спалила вбивцю. Коротше, сюрпризу не сталося.
Але, в принципі, провела час непогано. Легінси все витягнули.

[Mriya 🇺🇦 · Rating 1 out of 5]

Мене спитали чому така низька оцінка.
Мабуть треба дійсно щось написати, щоб пояснити, бо поряд із схвальними відгуками, виглядає дивно?недоречно?

По-перше, цей жанр, не моя література. Такі книги до мене скоріше перепочинок, light amusement, бо як на мій погляд, знайти щось дійсно якісне в трилерах, ну мʼяко кажучи важко. Хоча Ідеальна Незнайомка (Меган Міранда) та Список Запрошених (Люсі Фолі) мені дуже сподобались. Незнайомку я навіть паперову докупила, хочу перечитати.

В книзі НЕМАЄ від слова ЗОВСІМ напруги/suspense для мене. На ЖОДНІЙ сторінці. Уууу почалося переслідування сестри жертви, він чатує в темряві. Не страшно. Ромео я виявила ще на самому початку (підозра на нього впала як тільки з’явився) і оці невдалі штучні спроби підставити під підозру інших, ну якось не дуже.

Визнаю, була спроба порятувати ситуацію на останніх сторінках таким собі крутим викрутасом, але знову незграбно. Як на мене. Мені не врятувало.

Я не розумію чому переслідування маніяка та вбивства в центрі книги, бо для мене зовсім не це, а інше вийшло на перший план. До речі розслідування так собі жвавенько почалося лише на останніх 50 сторінках.

Мені прикро, що травмованих людей (навмисне пишу завуальовано, бо ще поскаржитесь на спойлер) показують тільки з такого боку: нервових, істеричних. Мені було неприємно. Я не могла співчувати цій людині, бо страждання показують настільки незграбно та недолуго. І взагалі, вони там всі травмовані, бо травмованість («дивну» поведінку) іншої людини сприймають як «ізюмінку», really?
Звичайно це стосується чоловіків. І ще, ці заїжджені фрази типу: вона сама не знає скільки сили в ній, вона все витримає. Де це побачили? У непослідовних психованих вибухах?

І вбита Мелані… психотерапевтка вищого класу… отак «лікує» свої травми? Світило та неймовірна жінка? А якби ходити до терапевта самій, бо люба, ти ж типу інших лікуєш? Ну добре, не було б кіна без цього.

І ще, книгу написала жінка? То чому знову ця хрінь собача типу: «Хоча жінці й було на вигляд років сорок, у своєму яскравому екзотичному бікіні вона була надзвичайно витонченою.» Чому «хоча»? Чи може то так переклали? Чому просто не «витончена сорокалітня жінка»? Причому вік до витонченості? Задовбали цим. Дістали.
Особливо коли ще й жінка пише таке.
За руським кораблем …

Просто було зовсім нецікаво… Дочитала мабуть тому, що купила паперову (замовила аж до Німеччини) та сподівалася на щось неочікуване та полоскотати нерви. Мабуть це було моє по-друге.

[Anzhelika Maliuha · Rating 4 out of 5]

Непоганий психологічний трилер, але, як на мене, тут занадто багато зав'язано на психотерапії. Тут всі герої мають велетенський багаж проблем з минулого які вони не можуть вирішити і це впливає на їх життя.
Хто вбивця довго не зрозуміло, але є флажочки які вказують саме на нього. І коли я зрозуміла хто саме і є тим Ромео, то чекала як саме його викриття обіграє автор.

[Людмила Левицька · Rating 5 out of 5]

Гарно провела час з книгою, читалось легко та швидко, бо ж цікаво. Трохи тупила ГГ, та і вбивцю вгадала, але може тому, що під підозрою всі 🫣

[гейлінка (тгк: книжкова буря) · Rating 2 out of 5]

неймовірно бісили персонажі та відчувала іспанський сором за їхні вчинки
і ці тупі діалоги, господи дапамажи
ставлю 2 зірки за те, що попри всі мінуси мені було цікаво чим все закінчиться і те, що книга дуже швидко читалась
ну і я справді не знала хто вбивця поки авторка пальцем не тицьнула

[korrrinaaa · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалась ця книжка.
Однозначно детектив, який запав мені в душу.

Сподобалось, що всі персонажі тут жахливі, з купою мінусів та деколи схиблені на власних вадах.
Всі герої з власними секретами, які розкривались по ходу книжки.

Хоч тут і більше 600 сторінок, але читалась книжка доволі швидко. Хотілось дізнатись, хто ж такий цей Ромео і наскільки він близько знаходиться до головної героїні.

Подеколи герої викликали огиду, злість та неприйняття, але ці почуття тільки підкреслили відчуття, що книжка вартісна. Авторка добре прописує «живих людей» зі своїми вадами, схибленостями та показує, який навколо світ, що переповнений схибленими людьми.

В історії нам розкривають проблему сексуального насильства. Вказують на те, чому і через які причини люди можуть стати жертвами власних страхів, емоцій та свого ж минулого.

Розкривають психологію насильників та показують, що може трапитись з травмованими дітьми.

Я здогадувалась, чиє справжнє ім’я ховається під псевдонімом Ромео, але це не зіпсувало враження від книжки. Навпаки, підбурювало інтерес та мотивувало швидше читати далі.

Книжка однозначно не підійде людям, у яких є трігери на домашнє, сексуальне насильство. Ця тема згадується доволі часто, оминути її неможливо. Але якщо ви готові до цього, то варто витратити час, щоб бодай спробувати почати цю книжку.

[CHORNOBROVA KAROOKA · Rating 4 out of 5]

8/10

Мені сподобалось. Я бачила багато відгуків, у яких люди говорили про те, що книжка нудна / затягнута / занадто довга.

Я не можу сказати того ж (і це при тому, що книжки більше 500 сторінок мене зазвичай лякають, а якщо це трилер / детектив, то я втікаю раніше, ніж ви зможете вимовити "воно-класне-тобі-сподобається").

Хоч тут і 600+ сторінок, мені було дуже цікаво. Історія постійно тримала мене в напрузі. Не було нічого, що здавалось би мені зайвим. Хоч я і десь на половині зрозуміла, хто вбивця (та і відгадала багато сюжетних поворотів), мені не просто кортіло дочитати до кінця і подивитись, чи маю я рацію. Мене затягнула історія і я не хотіла пропустити жодну дрібничку. Крім того, тут розкривається багато актуальних, але дуже тригерних тем, які не можна залишати поза увагою❤️‍🩹

Історія впевнено йшла до 5⭐️, але мені не сподобалось завершення, тому тільки 4. Останній розділ був дуже сумбурний, а епілог зайняв пів сторіночки, і я відчайдушно гортала зміст в надії знайти хоча б ще пару речень, бо, чорт забирай, я заслужила більше, ніж це🗿.

Тепер трохи про саму історію:

Ромео - розумний і невловимий психопат - серійний вбивця, який обирає сильних жінок з мазохістичними нахилами, закохує в себе, а потім йде і забирає їхні серця з собою (буквально).

Після того, як сестра Сари, відома психіатриня, яка допомагала поліції у розслідуванні справи Ромео, була знайдена вбитою ним же у її будинку, сама Сара починає отримувати моторошні знаки уваги від смертельно небезпечного серцеїда.
Молода жінка, сповнена відголосків трагічного минулого і свіжого болю від втрати рідної людини, опиняється оточена чоловіками з життя сестри, яким не може довіряти. Колишній чоловік, пацієнт, сусід та двоє поліцейських, які працювали разом з сестрою, - будь-хто може виявитись вбивцею.

Кожен наступний крок Ромео змушує Сару все більше сумніватись у власних емоціях та думках та пробуджує спогади, які вона хотіла заховати від самої себе. Чи вдасться їй вижити? І чи не є її закоханість, що розквітає, шляхом до вирваного серця?

Мій вердикт👩🏻‍⚖️: треба читати. Особливо восени.

[Yana Hudz · Rating 5 out of 5]

Що можу сказати - це один із найкращих детективів за усе моє життя!!!
Неймовірна атмосфера, заплутаний сюжет, "живі" персонажі і ще багато-багато усього дуже крутого!!!
Вбивцю я підозрювала (як і усіх чоловіків), але ставила на нього найменше 🙈🙈
Пішла дивитися, чи є у авторки ще книги у цьому жанрі.

[Понкратова Людмила · Rating 4 out of 5]

Захопливе було читання, стиль написання легкий, читається швидко. Я би все ж таки визначила книгу, як психологічний трилер, тому що саме детективного розслідування мені не вистачило, а ось як суто трилер, то ок. Майже кожен персонаж має свої особисті таємниці (драми), пов'язані з психологічними розладами, проблемами. Авторка майстерно переплітає сюжетні лінії, напруга присутня і вона зростає, особливо ближче до закінчення 😮 але все ж таки кінцівка, саме фінальна сцена трошки розчарувала... Книга зачепила, насправді, раджу до прочитання читачам 18+

[think for yourself · Rating 1 out of 5]

Боже, як добре, що я не купила цю книгу. Після такої книги мені потрібен алкоголь та сигаретка, а ще допомога спеціаліста.

Ця книга викликає у мене неприємні емоції. Всі герої, особливо чоловічі персонажі, виявилися абсолютно огидними. Я можу розуміти, що у книзі є маніяк-вбивця Ромео, і ненависть до нього є логічною реакцією. Проте, саме інші чоловічі персонажі - поліцейські, батько головної героїні, доктор-психіатр, екс-чоловік Мелані - здаються мені безжалісними, збоченими та хворими на голову, які думають лише своїми статевими принадами. Вони так вибішують, що стає неприємно читати. 😡

Сестра Сари - Мелані, викликає ще більше негативних вражень. 🤮 Я її просто не переношу. Мені взагалі її не шкода. Здається єдине чого вона досягла – це переспала зі всім Сан-Франциско!
Все, що могла зробити і робила Мелані – це пересрала все життя своїй сестрі. Часто виникало відчуття, що вона просто паразитувала на житті Сари і спеціально завдала їй болю. Взагалі, ця книга повна хворих взаємин між персонажами, що робить її ще більш неприємною для читання.

Зміст цієї книги нагадує мені суцільний психоз. Всі персонажі здатні на дивні та хворі дії, і ніхто не здається дорослим або нормальним. Детективне розслідування, що починається майже наприкінці книги, також не допомагає покращити враження. Здається, що кожен персонаж лише страждає через Мелані, її проблеми та своє сексуальне життя із Мелані. 🤦🏻‍♀️

Разом із «У лісі» та «Колекціонер» ця книга входить у мій список найогидніших детективів, які я коли-небудь читала. Ставлю я цій книзі НУЛЬ, але так як цього варіанту тут нема, тоді ОДИНИЦЯ. 1️⃣

[Olena · Rating 3 out of 5]

Чому тупенька гг - це така норма? Понакидували всього туди, читалося дуже швидко , але просідає всюди.

[ALLA ZAIATS · Rating 4 out of 5]

Як на книгу, яка була написана майже 30 років тому, дуже непогано. Окрім деяких згадок про пейджер, важно зрозуміти, в який часовий проміжок відбуваються події. Мені детектив сподобався, напруга відчувається з першої до останньої хвилини. Він доволі заплутано написаний, тому здається, що маніяк там кожен чоловік 😃

Трішки вийшла швидка та проста кульмінація, як на мене. Але задоволення я отримала від неї багато, цікавий та заплутаний детективчик, який хочеться чимшвидше прочитати. Рекомендую 👌🏻

[EslavaSabio · Rating 4 out of 5]

Дочитала «Ромео»✔️

І це було… непогано. Кінцівка все розрулила. Спершу мені було мало трешу й екшону. Беру свої слова назад, бо це таки було. Ближче до кінця, проте було. Моментами така дичина творилась, що мене аж нудило 😬

Вбивцю не вгадала. Мала двох підозрюваних, але моя дедукція покинула чат😁.

Висновки: читається швидко, багато діалогів, моментами дофігіще води (200 ст легко можна було б викинути, навіть до 300), відбиті та хворі на голову герої, ліниве (ні про що) розслідування і гидотненька кінцівка.

Це якщо коротко.

[Christyna D · Rating 4 out of 5]

Нічо я не вгадала 😂😂 А все було просто, як завжди. Сищика з мене не буде.
А взагалі непоганий трилер. Мені було дуже цікаво, особливо на початку. Та все ж трохи затягнуто 600 стр для детектива.. Ну і Сара дуже істерична гг. Хоча.. хворі тут абсолютно всі.

[Anastasiallan · Rating 3 out of 5]

З цим книжковим товстунцем я готувала, прибирала, гуляла, коротше, не могла відірватися.
Детектив тут на другому плані, на першому ж – душевні переживання нещасних людей.
У всіх героїв книги купа психічних розладів. Це було дуже бридко читати.
Порадувало тільки одне - вбивцю я не вгадала.

[Віта · Rating 1 out of 5]

То ось які трилери писали в 90-их? Never again. Прочитала половину і в якийсь момент звідкись вигулькнуло словосполучення психоеротичний трилер. Це має бути точно воно, бо чому ж іще в детективі сестра замордованої на смерть психотерапевтки випиває вдома з одним із слідчих, гаряче міркуючи, чи він пасує до її раптово мазохістських фантазій, чи все-таки їй хочеться переспати з іншим інспектором. Але її вже збуджують і хтивки від маньяка, який кілька днів тому закатрупив сестру, а до того ще 4 жінок.

Також присутні:
- колишній чоловік сестри, теж психотерапевт, з яким гг вже також мала стосунки;
- інспектор, чия схильна до суїциду колишня дружина лікувалася в покійної, а він, здається, теж мав з покійною стосунки;
- колишній психіатр гг, з яким у неї незрозумілі стосунки;
- батько гг, психіатр з Альцгеймером, який булить гг;
- сліпий пацієнт гг, який прагне стосунків з гг;
- сусід-трансвестит гг, який має свої таємниці;
- колега-гей з інвалідністю з історією наркотичної залежності, який начебто щиро переживає за гг;
- колишній пацієнт покійної, з яким та мала стосунки і який напрошується в стосунки з сестрою;
- телеведуча, яка мала професійні стосунки з покійною і обома детективами, а також колишнім чоловіком покійної. Але в неї дуже сексуальні ноги, тож хтозна які в неї наміри щодо гг, до якої вона має суто професійну пропозицію;
- покійна мати гг, яка скоїла самогубство.


І це я прочитала тільки половину книгу. Вирішила, що маніяк - це один з інспекторів, але загалом байдуже. Надто вже ця історія екзотична, якщо читати її в 21 сторіччі)

[Dasha Zinyuk · Rating 2 out of 5]

занадто багато прутнів....

Ріллі, коли береш читати книжку про серійного вбивцю, то не очікуєш що потрапляеш на порнхаб

Таке враження, що автор вирішила замість інтриги-розслідування-підказок напхати в книгу чимбільше прутнів, і взагалі керувалась слоганом "прутнів забагато не буває". Спойлер! Буває)

Коли ГГ переспала буквально зі всіма чоловіками у книзі, а якщо не переспала, то він був гей. Ну типу буквально з кожним, і навіть з ..... Я не знаю, як писати про ту книгу, так щоб не було спойлерів, бо мене бомбить дуже таки знатно.

Деякі лінії і конфлікти, що були у книжці мені взагалі не зрозуміло нашо там зʼявились, автор взагалі не пояснила і не розкрила їх повністю, таке відчуття, що ті конфлікти були додані просто заради того, щоб додати більше діючих персонажів і відволікти читача від пошуків Ромео.

Батько - афігезний персонаж, який взагалі не був розкритий. Про нього ми знаємо лише те, що він сидить у психлікарні, трішки не сповна розуму, забуває ху із ху, і до нього періодично приходить донька його провідати. Хоча бляяяя, там можно було б так розкрутити ... і дати більше даних, і дати йому більше ваги у романі.

Сестра - вічне змагання з сестрою за увагу батьків, намагання бути кращою, намагання сподобатись, життя у тіні вродливої сестри. Всьо. Нашо і як те вплинуло на роман взагалі не зрозуміло.

Віккі - крутяцкий персонаж, якого так само можно було б докрутити. Зʼявляється сууупер епізодично і не несе взагалі ніякого навантаження.

Виглядає як абсолютно сирий і не допрацьований роман, над котрим можна ще було дуже гарно попрацювати �� зробити персонажів більш змістовнішими і вагомими, а саму інтригу розкласти на дошці і вести читача червоною ниткою до Ромео, а не робити то всьо спалахами між героями, бігаючи від одного до іншого - "це він Ромео!", "ні! ось це він!", " та ну нє, ось зараз напевно це він!". І як завжди, дуже типово, що Ромео виявився той, про котрого взагалі жодного разу не згадувалось.

[Anna Kushnir · Rating 3 out of 5]

Так, я не вгадала вбивцю, і дійсно протягом читання підозрюєш усіх. Але це не відміняє жахливо прописаних персонажів, чия поведінка 90% часу не відповідає їх соціальному статусу, ситуації та логіці. Більшість персонажів просто істерички, чий настрій змінюєтьсь по 3 рази на сторінку. А ці абсурдні, непослідовні діалоги?? 🤦‍♀️🤦‍♀️🤦‍♀️

[Judy · Rating 3 out of 5]

якби розв'язка книги була хоча би в половину такою прекрасною як початок... кінцівка була so pathetic, що залишився присмак розчарування. але загалом мені дуже сподобалось, як авторка впродовж всієї розповіді загравала з психоаналітичною тематикою, від хворобливої атмосфери книги неможливо було відірватись.

[Satanakoga · Rating 2 out of 5]

Всратий маньяк року намалювався

[Yuliya Samuliak · Rating 3 out of 5]

"Ніхто не народжується убивцею... ними стають. У людини може бути важке дитинство. Накопичуються кривди й біль. Та насамперед лють. Усі ці почуття наростають, нагромаджуються у душі. А тоді мусять вирватися на волю. Мовби спрацьовує стиснута пружина..."

Задум цієї книги доволі цікавий, але виконання, на жаль, мені не сподобалося.

Персонажі здебільшого вели себе не надто прадоподібно і дещо дивно реагували на ті чи інші ситуації, саме тому я "не повірила" в цю історію.

До того ж в цій книзі психіатри і детективи видались мені "картонними декораціями" до сюжету. Всі крутились довкола головної героїні, замість того, щоб робити свою роботу.

[Brent Hollister · Rating 4 out of 5]

Really couldn't figure out who the killer was until the end. Made it very intriguing.

[Світлана Ніколаєва · Rating 1 out of 5]

Кинула читати після 100 сторінок, життя занадто коротке для цього.
Персонажі таки стереотипні та клішовані, що це навіть не смішно.

[Elena Nazarova · Rating 4 out of 5]

Читається легко і до останніх сторінок цікаво, напруга тримає. Все ж це більше психологічний трилер, а ніж просто детектив 🕵️