Kongespeil

by Vera Henriksen

Kongespeil (Norwegian Edition) (Norwegian) hardcover – 1980 by Vera Henriksen (Author)

Genres: Historical, History, Medieval

285 pages, Hardcover

First published January 1, 1980

About the author

Vera Henriksen var en norsk forfatter. Hun var kjent for et bredt og omfattende forfatterskap av historiske romaner, barnebøker, samtidsromaner, skuespill og sakprosa.

Henriksen skildret dramatiske og viktige brytingstider i samfunnet, for eksempel da kristendommen kom til Norge mot slutten av vikingtiden og reformasjonen i senmiddelalderen. Et historisk miljø blir levende gjennom oppdiktet eller relativt ukjente personer som lever tett opp til de kjente historiske personene.

Helt fra starten sto kvinneperspektivet sentralt i forfatterskapet hennes. Det kom blant annet til uttrykk gjennom bruken av kvinnelige hovedpersoner og synsvinkler i romanene. Tilsvarende la hun stor vekt på kvinnerollen i de faglitterære verkene sine. Slik gav Henriksen kvinnene en mer framstående plass i historiebøkene, samtidig som hun kastet nytt lys på historieskrivingen.

I 1943 i Arendal ble hun rekruttert til etterretningsorganisasjonen XU sammen med blant andre sin senere ektemann Olaf Gotfred Henriksen (1924–2013). Hun bodde i USA mellom 1946 og 1963. Der studerte hun arkitektur og kunsthistorie.

Hun debuterte i 1961 med boka Sølvhammeren, som er første del av Sigrid-trilogien. Bok nummer to, Jærtegn, kom i 1962, og den siste boka, Helgenkongen, kom året etter. Denne serien fikk stor suksess. Henriksen skrev mange bøker med handling fra middelalderen og andre historiske epoker. Flere av bøkene hennes inneholder den problematiske overgangen fra norrøn mytologi til kristendommen. Henriksen skrev også sagaspill, blant annet Asbjørn Selsbane og Sverdet, og dessuten sakprosa, som Luftforsvarets historie.

Reviews

[Vasyl Verbovyi · Rating 5 out of 5]

Вера Генріксен «королівське дзеркало»
Це розповідь про доньку Ярослава Мудрого, Єлизавету (Елісів) та її чоловіка норвезького короля Гаральда. Джерелами цього твору є ісландські родові саги, «Повість временних літ», «Повчання Володимира Мономаха дітям» та інші.

PS: Настирливо рекомендую прочитати цю книгу. Такої інформації Ви не знайдете у жодних підручниках з історії. Проливається світло на дуже багато фактів, які мали місце у нашій історії. Книга наповнена яскравими битвами, шаленним коханням, тугою за Батьківщиною та ще багатьма перепетіями.

[Zoriana Lipets · Rating 5 out of 5]

Вера Генріксен - норвежська письменниця і я не очікувала, що в цьому історичному романі королева Норвегії, а згодом Данії, Елісів, це донька Ярослава Мудрого, Єлизавета.

Саме таких книг для західної аудиторії не вистачає. Це та "м'яка сила", наша спорідненість і тяглість з древніми королівськими родами усієї Європи. І жодної мацкви чи расєї у тих подіях. Лише Київ, Софія, життя князів...

Прочитала на одному диханні.

[Maria Velykanova · Rating 3 out of 5]

Це, з одного боку, доволі цікавий історичний роман, а з іншого - безумовно, любовна історія. Я розгляну її з обидвох боків, але, читаючи мій відгук, незайвим буде пам'ятати, що взагалі-то я не люблю любовні історії :)
Авторка - норвезька письменниця. Вона живе в США, проте пише норвезькою мовою романи про історію Норвегії, отже, безперечно, вона норвезька письменниця. Цей роман розповідає про Єлизавету Ярославну, доньку Ярослава Мудрого, королеву Норвегії. Вона є центральною персонажкою і водночас оповідачкою історії-в-історії.
Одразу скажу, що мене підкупила ретельність, з якою авторка вивчала нашу історію. Вона по крихті збирала відомості про той період, про свою персонажку, її родичів і предків, критично переосмислювала, якісь деталі відкидала як малоймовірні, якісь клала в основу своєї історії та вибудовувала на них сюжет. Враховуючи, що роман написаний в 1980-х роках, мені здається, що пані Генріксен дуже непогано попрацювала з джерелами. Мені було приємно бачити таке ставлення.
Як історичний роман книжка мені була вкрай цікава. Вона містить безліч дрібниць, описує побут, звичаї, одяг - дає доволі повне уявлення про життя героїв у той час. Дає дуже багато для розуміння їхнього внутрішнього світу, того, як вони, вчорашні язичники, бачили християнство (а мова там саме про тих людей, які вважали християнство важливою частиною свого життя та щиро вірили в єдиного Бога). Ну і самі історичні постаті постають перед читачем як живі.
Власне, назва - відсилка саме до історичного; жодного дзеркала в романі немає. Втім, сама авторка пояснює в післямові (там ще є авторська історична довідка про кожного персонажа), що "королівське дзеркало" це жанр повчальних послань від короля-батька синові. Як правило, в таких посланнях заповідалося, як синові належить керувати країною. Втім, деінде книжка відходить від цього жанру аж до протилежности, про що сама авторка говорить. Справді, в ній розказується зокрема про досвід, який синові володаря аж зовсім не варто повторювати.
Власне, що там відбувається. Єлизавета, або, як її називають місцеві, Елісів проводить з чоловіком, королем Гаральдом, останні дні перед його походом на Британію. Потім вона довго чекає його, але марно. Звістку про смерть короля привозить Улав, його син від коханки. Так сталося, що мачуха й пасербок неабияк потоваришували, й Елісів розповідає йому про своє життя з Гаральдом - а відтак про його батька, яким його бачила вона. Фактично чималу частину книги складає саме ця розповідь без жодних відступів, з мінімальними ремарками на кшталт "Наступного дня Улав прийшов знову, й Елісів продовжила розповідь". Суто з точки зору побудови тексту мені це вбачається не надто вдалим рішенням, але цілком можливо, що саме такою бачила цю історію авторка: початок та кінець книжки - наче шкатулка, а всередині міститься розповідь Елісів.
Власне, з цієї розповіді й постає їхня любовна історія. І вона мені подобається тим, що Елісів справді, без пересмикувань і брехні самій собі приймає Гаральда таким, яким він є. Вона кохає його, усвідомлюючи, що він - зрадливий, брехливий, підступний мудак. Вона не розказує собі (хіба на самому початку), що він зміниться під впливом її цілющої любові, не намагається знайти йому виправдань. Він доволі огидний тип, вона його кохає. Все цілком усвідомлено. Коли він помирає, вона завзято молиться за спасіння його душі, бо кохає його, поганця, і прекрасно розуміє, що йому там буде непереливки.
Чому вона кохає мудака? Ну, в принципі це пояснено. Вона зростала теж не серед квітів польових; він цікавий співбесідник; в ліжку її більш ніж влаштовував; певні риси характеру в них співпадали, як і певні світоглядні моменти. Цього виявилося достатньо, і я вірю, що цього могло виявитися достатньо.

[Magnús · Rating 5 out of 5]

Vera Henriksen (1927-2016) var stórmerkilegur rithöfundur og mjög áhugaverð á allan hátt. Hún var norsk. Því miður er hún lítt þekkt á Íslandi því aldrei hafa neinar bækur hennar verið þýddar á íslensku og gefnar út hér á landi. Það er stórfurðulegt og maður veltir því fyrir sér hvað íslenskir útgefendur hafi verið að hugsa. Vera skrifaði á löngum ferli bækur af ýmsu tagi, allt frá sögu norska flughersins upp í meiriháttar ritverk sögulegra skáldsagna frá tíma íslensku fornsagnanna sem stundum er kallaður víkingatíminn. Þar notaði hún óspart bókmenntarfinn frá þessum tíma en um þá sögu alla var hún afar fróð. Þarna nýtir hún sameiginlegan sagnaarf Íslendinga og Norðmanna.

Í þessari bók er það Ellisif drottning Haraldar Sigurðssonar harðráða Noregskonungs sem er aðal söguhetjan. Ellisif fylgdi manni sínum með herskipaflota frá Noregi yfir Norðursjó þegar hann vildi ná völdum á Englandi árið 1066. Hún varð ásamt fleirum eftir á Orkneyjum en Haraldur sigldi áfram með sitt lið til Englands þar sem hann féll svo í orrustunni við Stamfurðubrú. Ólafur Haraldsson sonur hans (sem síðar varð Ólafur Kyrri Noregskonungur) hafði verið látinn bíða á ströndinni og gæta skipa Norðmannanna meðan innrásarliðið hélt inn í land til móts við örlög sín. Ólafur komst aftur til Orkneyja við illan leik. Öll þessi saga og saga Ellisifar, sem var frá Garðaríki og fædd og uppalin í Kænugarði, er svo rakin í þessari bók gegnum frásögn hennar í samskiptum við hinn unga Ólaf, fósturson hennar og konungsefni. Ég rek það ekki frekar en mér finnst þetta ákaflega vel gert hjá Veru Henriksen.

[Adelais · Rating 4 out of 5]

По-гарному прохолодний і відсторонений історичний роман про Єлизавету Ярославну та її чоловіка короля Гаральда, який серед інших хотів завоювати Англію, але ми знаємо, кому це врешті-решт вдалося. Гаральд - ще той козел, і Єлизавета, яка власне, повдовівши, розповідає про своє життя пасинкові Улаву, дуже добре це розуміє, і кохання не засліплює їй очі. Тобто що вона Гаральда любила, в романі відчувається беззаперечно, і зневажала вона гріх, а не грішника, бо тут багато роздумів про віру, але відчувається, що Єлизавета часом втомлюється від такого кохання, яке їй обійшлося в багато років вигнання, смерть доньки і чимало нервів. Понад те і стосунки з Улавом в неї розвиваються якось природньо і зріло. А от остання фраза роману просто чудова, пороблено тим північним королям.

[Ira Mar · Rating 4 out of 5]

Дуже нетипове не масове чтиво.
«королівське дзеркало» - це літературний стиль викладу оповіді, наче діалог між людьми (зазвичай, батька з сином), з вкрапленнями героїчного епосу, літопису.
Не можу сказати, що читається легко, адже і сам стиль і зміст не залишає шансів читачу послабити увагу. Багаточисельні перерахування перемог, звитяг, поразок, імен і родоводів, а ще історичне тло і реальні постаті, все це переносить в часи суворі та жорстокі.

Норвезька авторка використала стиль «королівського дзеркала», щоб розповісти про доньку Ярослава Мудрого Єлизавету, або Елісів, як називали її в Норвегії.
Сьогодні надзвичайно цінно досліджувати коріння. Досліджувати всі хитросплетіння та вплив минулого на майбутнє.
І що я можу сказати впевнено, незламність в нашій крові із початку часів, це в нас не відібрати.

Надзвичайно цікаво читати про жінку, яка приборкувала та підкорювала норовливих нордичних чоловіків.
Кумедно, як король Норвегії Гарольд Суворий, скресав ікла об незламність Єлизавети, приговорював «Святославове поріддя», але то була не бранка, а гордість. Чергове підтвердження, наскільки чоловікам важливо ��ути переможцями і на полі бою, і у власному ліжку.

Донька свого батька, Елісів прожила життя так, що це захоче закарбувати у вічності не один письменник. Вера Генріксен зайшла на чоловічу героїчну територію епосу та вплела нитку життєпису про дивовижну жінку.

[Volyana · Rating 5 out of 5]

... Не варто любити грішника - сказав святий Августин. - Слід любити людину, створену Богом...

[Nataliya Glavnik · Rating 5 out of 5]

Jeg er fra Kiev og bor i Norge, og jeg var nok mer enn gjennomsnittlig interessert i historien som ble fortalt i boka. Jeg tok meg i å gå rundt og tenke på handlingen dagen etter at jeg hadde lest den, og det er uvanlig for meg. For det meste leser jeg for underholdningens skyld, men her er det et historisk bakteppe med virkelige mennesker og historiske begivenheter. Mye er nok oppdiktet og har aldri funnet sted, men det er ikke viktig. Det var interessant å lese, og nå vet jeg hvordan Kiev er knyttet til Norge.

[Karolina Kompaniets · Rating 4 out of 5]

Цікава історична оповідь про молодшу доньку князя Ярослава, яка стала дружиною конунга Норвегія, а потім Данії.
Авторка в нас не дуже відома, хоча і є лавреатом декількох премій. Пише історичні романи.
Читати було трохи важко через невідомі мені назви посад у норвезців, але воно того вартує.
Роман як про історичні події, знакові для Норвегії, з цікавими описами побуту, так і незвична любовна інтрига.

[Tamara Nesterchuk · Rating 5 out of 5]

Невеликий за обсягом, але добротно написаний роман про раннє середньовіччя. Розмірена, дещо прохолодна манера оповіді, сюжет без стрибків, але в цьому суворому скандинавському світі живуть сильні особистості. Центральним персонажем є Елісів, вона ж Єлизавета, донька Ярослава Мудрого, непересічна, розумна, харизматична. Прочитала з великим задоволенням.

[Karen · Rating 4 out of 5]

about vikings in norway and the orkney islands, king harald, his sonolav and his wife ellisiv.