What do you think?
Rate this book
Michelangelo: Complete Works
Il A glorious exploration of Michelangelo's works Before reaching the tender age of thirty, Michelangelo Buonarroti (1475-1564) had already sculpted David and Pièta , two of the most famous sculptures in the entire history of art. Like fellow Florentine Leonardo da Vinci, Michelangelo was a shining star of the Renaissance and a genius of consummate virtuosity. His achievements as a sculptor, painter, draughtsman, and architect are unique—no artist before or after him has ever produced such a vast, multi-faceted, and wide-ranging oeuvre. Only a handful of other painters and sculptors have attained a comparable social status and enjoyed a similar artistic freedom. This is demonstrated not only by the frescoes of the Sistine Chapel but also by Michelangelo’s monumental sculptures and his unconventional architectural designs, whose forms went far beyond the accepted vocabulary of his day. Such was his talent that Michelangelo was considered a demigod by his contemporaries and was the subject of two biographies during his lifetime. Adoration of this remarkable man’s work has only increased on the intervening centuries.
Following the success of our XL title Leonardo da Vinci , TASCHEN brings you this massive tome that explores Michelangelo’s life and work in more depth and detail than ever before . The first part concentrates on the life of Michelangelo via an extensive and copiously illustrated biographical essay; the main body of the book presents his work in four parts providing a complete analytical inventory of Michelangelo’s paintings , sculptures , buildings and drawings . Gorgeous, full page reproductions and enlarged details bring readers up close to the works.
This sumptuous tome also takes account, to a previously unseen extent, of Michelangelo’s more personal traits and circumstances, such as his solitary nature, his thirst for money and commissions, his miserliness, his immense wealth, and his skill as a property investor. In addition, the book tackles the controversial issue of the attribution of Michelangelo drawings, an area in which decisions continue to be steered by the interests of the art market and the major collections. This is the definitive volume about Michelangelo for generations to come.
Following the success of our XL title Leonardo da Vinci , TASCHEN brings you this massive tome that explores Michelangelo’s life and work in more depth and detail than ever before . The first part concentrates on the life of Michelangelo via an extensive and copiously illustrated biographical essay; the main body of the book presents his work in four parts providing a complete analytical inventory of Michelangelo’s paintings , sculptures , buildings and drawings . Gorgeous, full page reproductions and enlarged details bring readers up close to the works.
This sumptuous tome also takes account, to a previously unseen extent, of Michelangelo’s more personal traits and circumstances, such as his solitary nature, his thirst for money and commissions, his miserliness, his immense wealth, and his skill as a property investor. In addition, the book tackles the controversial issue of the attribution of Michelangelo drawings, an area in which decisions continue to be steered by the interests of the art market and the major collections. This is the definitive volume about Michelangelo for generations to come.
768 pages, Hardcover
First published January 1, 2007
36 people are currently reading
726 people want to read
About the author
Frank Zöllner
39 books38 followersFrank Zöllner (born 26 June 1956 in Bremen) is a German art historian and professor.
Zöllner studied history of art from 1977 to 1981. In 1983-1985 he was an 'Aby Warburg Fellow' in the Warburg Institute, in London. After his 1987 graduation took place at the University of Hamburg he worked from 1988 to 1992 as a research assistant at the Bibliotheca Hertziana in Rome.
Zöllner has since 1996 been a professor of medieval and modern art history at the University of Leipzig.
Zöllner studied history of art from 1977 to 1981. In 1983-1985 he was an 'Aby Warburg Fellow' in the Warburg Institute, in London. After his 1987 graduation took place at the University of Hamburg he worked from 1988 to 1992 as a research assistant at the Bibliotheca Hertziana in Rome.
Zöllner has since 1996 been a professor of medieval and modern art history at the University of Leipzig.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 28 of 28 reviews
August 17, 2016
Preface
Michelangelo Buonarroti - Life and Work, Frank Zöllner, Christof Thoenes
--The start of a magnificent career 1475-1491
--Between Florence, Bologna and Rome 1492-1500
--The breakthrough in Florence 1501-1504
--Between Rome and Florence 1505-1508
--The Sistine Ceiling 1508-1512
--The architect in Florence 1513-1534
--The sculptor 1513-1534
--Presentation drawings and Last Judgement 1534-1541
--The architect in Rome 1534-1564
--Late works: The final paintings and sculptures 1540-1564
--Epilogue
--Catalogue of sculptures, Frank Zöllner
--Catalogue of paintings, Frank Zöllner
--Catalogue of architecture, Christof Thoenes
Catalogue of Drawings, Thomas Pöpper, Christof Thoenes
--"a fare le figure" - the art of drawing
--1. Autodidactic sheets, c. 1490-1505/06
--2. Early religious subjects, early commissions and the Julius Tomb, 1501/02-1531/32
--3. The Sistine Ceiling, 1508-1512
--4. Anatomical and proportional drawings, 1510s-1530s
--5. Tombs, utensils and the New Sacristy/Medici Chapel, 1516/18-1544/45
--6. Religious and mythological subjects, 1517/20-1534
--7. Didactic sheets, masks and caricatures, 1504-1528
--8. Divine Heads and other gift drawings, 1520/25-c. 1533
--9. The Last Judgement and the Pauline Chapel, 1533/34-1546/47
--10. Late religious drawings, 1545-c. 1560
--11. Other drawings and sketches of marble blocks, 1517/18-1547
--12. The architectural drawings
--13. Tommaso de' Cavalieri's collection of drawings
Concordance of drawings
Bibliographical sources (Life and Work)
Bibliography
Index
Credits
Acknowledgment
Imprint
Michelangelo Buonarroti - Life and Work, Frank Zöllner, Christof Thoenes
--The start of a magnificent career 1475-1491
--Between Florence, Bologna and Rome 1492-1500
--The breakthrough in Florence 1501-1504
--Between Rome and Florence 1505-1508
--The Sistine Ceiling 1508-1512
--The architect in Florence 1513-1534
--The sculptor 1513-1534
--Presentation drawings and Last Judgement 1534-1541
--The architect in Rome 1534-1564
--Late works: The final paintings and sculptures 1540-1564
--Epilogue
--Catalogue of sculptures, Frank Zöllner
--Catalogue of paintings, Frank Zöllner
--Catalogue of architecture, Christof Thoenes
Catalogue of Drawings, Thomas Pöpper, Christof Thoenes
--"a fare le figure" - the art of drawing
--1. Autodidactic sheets, c. 1490-1505/06
--2. Early religious subjects, early commissions and the Julius Tomb, 1501/02-1531/32
--3. The Sistine Ceiling, 1508-1512
--4. Anatomical and proportional drawings, 1510s-1530s
--5. Tombs, utensils and the New Sacristy/Medici Chapel, 1516/18-1544/45
--6. Religious and mythological subjects, 1517/20-1534
--7. Didactic sheets, masks and caricatures, 1504-1528
--8. Divine Heads and other gift drawings, 1520/25-c. 1533
--9. The Last Judgement and the Pauline Chapel, 1533/34-1546/47
--10. Late religious drawings, 1545-c. 1560
--11. Other drawings and sketches of marble blocks, 1517/18-1547
--12. The architectural drawings
--13. Tommaso de' Cavalieri's collection of drawings
Concordance of drawings
Bibliographical sources (Life and Work)
Bibliography
Index
Credits
Acknowledgment
Imprint
January 27, 2022
This Taschen Volume is a great work to get to better know the works of Michelangelo beyond what is already popular culture. It contains his sculpture, paintings and architecture. The graphic works, which means his drawings and studies that survived are compiled in another Taschen volume. Nevertheless, a minority of them which the authors judged necessary to get their point when it comes to his painting and architecture are included here.
The bulk of the book follows the career of Michelangelo chronologically, focusing on his works and their artistic genesis, circumstances of their creation and peculiar historical background. We also get to see what contemporaries thought of these works and how Michelangelo saw his Art. A very intimate side of the artist is also presented in excerpts of his correspondence, where we really get to know his personality and views. Alongside this we find an abundance of pictures in an attempt to give the reader the closest experience possible to seeing the works of Michelangelo in real life. The pictures are of high quality and can occupy up to two pages sometimes, they are also well located vis a vis the text, so one can easily go back and forth between the two.
In addition to this we find three catalogs, for Sculptures, paintings and architecture. The catalogs also contain pictures but they are of smaller size. their main goal is to give a brief overview of the context of the creation of the work, which sometimes can be repetitive of what was said in the main section of the book, but their real value comes in presenting and referencing what scholarship and research, both contemporary to Michelangelo and modern had to say about the works. These range from controversial interpretations and comparisons with other masterpieces, to digging up models and sources of inspiration and so on. This part in particular helps showcasing the complexity of the works of Michelangelo, and how the learned eye see much more than us common folk.
Michelangelo, his Art and Time are all incredibly unique in the History of Civilization. The man himself was divinely inspired to say the least. It is true that in his letters we see a person very prone to complaining about everything, almost hypochondriac. When it comes to money he was restless in amassing a fortune in order to boost the social status of his family. Politically, he survived very well the turbulence of a violent struggle between the rising bourgeois to which he belonged by birth and the established hereditary aristocracy who protected him and which he served ever since his early works. Despite all of this, what remains is an incredible energy to create and almost immeasurable ambition to surpass all. In his twenties he already compared himself to the masters of antiquity and no one else. In every one of his works he never abided by what was done traditionally and always risked the new and the shocking, having total faith in his own esthetic standards, and courage and strength to impose them on a generation of artists who were not without talent. The sheer scale of his oeuvre demonstrate this enormous urge to create, an urge which led him to accept more than what he can humanly achieve, knowing that what he achieved is already beyond the abilities of most of humans.
The Time of Michelangelo was equally divinely inspired: a generation of mad Popes to say the least. It is really hard to imagine such a thing happening again. The scale of the Art commissioned is really difficult to comprehend. Not only they were building Saint Peters, already a colossal project, but they were building chapels and tombs and libraries and palaces. In the context of the Counter Reformation no effort was spared into reaffirming the strength of the Catholic Church, Art being its chief means of propaganda with which it shows all the glory of God. Although outside of the scope of this book, the historical forces which led to the artistic achievements of Michelangelo are interesting in themselves and deserve deeper study.
On the whole, I was immensely satisfied with the treatment of the works contained in this volume. One actually get a more profound image of what Michelangelo was trying to do. Even the works really known to us, like those of the Sistine Chapel, out of which new details are brought up. As for the architecture, one should keep in mind that Michelangelo worked usually on existing structures with a long history of interventions by different architects, so it was really hard to appreciate the extent of his own contribution. Or maybe the difficulty is purely personal as to this day I still have not figured out what the Art of architecture is about.
The bulk of the book follows the career of Michelangelo chronologically, focusing on his works and their artistic genesis, circumstances of their creation and peculiar historical background. We also get to see what contemporaries thought of these works and how Michelangelo saw his Art. A very intimate side of the artist is also presented in excerpts of his correspondence, where we really get to know his personality and views. Alongside this we find an abundance of pictures in an attempt to give the reader the closest experience possible to seeing the works of Michelangelo in real life. The pictures are of high quality and can occupy up to two pages sometimes, they are also well located vis a vis the text, so one can easily go back and forth between the two.
In addition to this we find three catalogs, for Sculptures, paintings and architecture. The catalogs also contain pictures but they are of smaller size. their main goal is to give a brief overview of the context of the creation of the work, which sometimes can be repetitive of what was said in the main section of the book, but their real value comes in presenting and referencing what scholarship and research, both contemporary to Michelangelo and modern had to say about the works. These range from controversial interpretations and comparisons with other masterpieces, to digging up models and sources of inspiration and so on. This part in particular helps showcasing the complexity of the works of Michelangelo, and how the learned eye see much more than us common folk.
Michelangelo, his Art and Time are all incredibly unique in the History of Civilization. The man himself was divinely inspired to say the least. It is true that in his letters we see a person very prone to complaining about everything, almost hypochondriac. When it comes to money he was restless in amassing a fortune in order to boost the social status of his family. Politically, he survived very well the turbulence of a violent struggle between the rising bourgeois to which he belonged by birth and the established hereditary aristocracy who protected him and which he served ever since his early works. Despite all of this, what remains is an incredible energy to create and almost immeasurable ambition to surpass all. In his twenties he already compared himself to the masters of antiquity and no one else. In every one of his works he never abided by what was done traditionally and always risked the new and the shocking, having total faith in his own esthetic standards, and courage and strength to impose them on a generation of artists who were not without talent. The sheer scale of his oeuvre demonstrate this enormous urge to create, an urge which led him to accept more than what he can humanly achieve, knowing that what he achieved is already beyond the abilities of most of humans.
The Time of Michelangelo was equally divinely inspired: a generation of mad Popes to say the least. It is really hard to imagine such a thing happening again. The scale of the Art commissioned is really difficult to comprehend. Not only they were building Saint Peters, already a colossal project, but they were building chapels and tombs and libraries and palaces. In the context of the Counter Reformation no effort was spared into reaffirming the strength of the Catholic Church, Art being its chief means of propaganda with which it shows all the glory of God. Although outside of the scope of this book, the historical forces which led to the artistic achievements of Michelangelo are interesting in themselves and deserve deeper study.
On the whole, I was immensely satisfied with the treatment of the works contained in this volume. One actually get a more profound image of what Michelangelo was trying to do. Even the works really known to us, like those of the Sistine Chapel, out of which new details are brought up. As for the architecture, one should keep in mind that Michelangelo worked usually on existing structures with a long history of interventions by different architects, so it was really hard to appreciate the extent of his own contribution. Or maybe the difficulty is purely personal as to this day I still have not figured out what the Art of architecture is about.
September 3, 2024
Ну що ж.
Мандрівка довжиною у майже два місяці закінчилася. Я прочитав книгу, повне зібрання робіт Мікеланджело від Цольнера і Тонеса. Паралельно прочитався роман Ірвінґа Стоуна "Агонія і Екстаз".
На цьому книги про Титана ще не скінчилися. Далі - Карел Шульц і "Повне зібрання графіки Мікеланджело".
Тим не менш, саме ця книжка найповніша і найголовніша з усіх, що маю в своїй книгозбірні.
Книги від Taschen божественні, абсолютна залежність від цієї естетики...
Не стала винятком і ця монументальна праця. Майже два місяці насолоди і обов'язкове перечитування у майбутньому.
Як не крути, а мій екслібрис ідеально підходить до повного зібрання Мікеланджело!
"Коли в своїй епічній поемі "Несамовитий Роланд", опублікованій у 1532 році, Людовіко Аріосто назвав свого сучасника Мікеланджело Буонарроті "il divino", «божественний», він таким чином послався на знайоме порівняння між Богом і художником. Середньовіччя зображає художника, як засіб творчої сили Всевишнього, в той час як за Ренесансу, власні здібності митця робили його самого Богом. Водночас це ознаменувало ще одну зміну парадигми: тоді як митці 15-го століття визначали своє становище в суспільстві, велич і ранг шляхом порівняння себе з митцями античності та із сучасними літераторами, із середини 16 століття Мікеланджело служив мірилом самому собі. Він дістав цей статус завдяки створенню видатних творів мистецтва, які нерідко перевершували звичні межі індивідуальних здібностей. При цьому він продемонстрував ще й надзвичайну багатогранність не тільки в скульптурі та живописі, а й в архітектурі. Досяг він успіхів і в письменстві. Відома біографія написана його учнем і другом Асканіо Кондіві (бл. 1525-1574). Та все ж вінцем біографічних творів Ренесансу є «Життя Мікеланджело» Джорджо Вазарі (1511-1574), який робить художника кінцем і вершиною історії мистецтва.
Думка про унікальність Мікеланджело та його творчості залишається актуальною по сьогодні. Хоча новіші автори також визнають тіньову сторону його генія, а саме різку манеру поводження з сучасниками, його скупість, вибуховість і часто невиправдану схильність скаржитися на все і всіх. Все ж монументальна творчість генія постійно надихає та дивує, з якого боку до нього б не підходили. По правді кажучи, Мікеланджело вмів, як ніхто інший, звільнитися від традицій і договірних обмежень і наслідувати власні творчі пориви. Він втілював досконалого художника сучасної епохи, який долучив практично кожну грань своєї особистості до своїх робіт і тим самим замінив середньовічного художника, який просто творив на замовлення. Мікеланджело завершив процес емансипації, розпочатий художниками пізнього середньовіччя."
Франк Зьолнер "Мікеланджело. Повне зібрання творів живопису, скульптури та архітектури"
Переклад Абрахам Ян Хосебр
Дві полярні думки про Мікеланджело і третя - з якою були б згодні двоє попередніх і сам Буонарроті.
"[...] зважаючи на те, що більшість моїх фігур взяті з чоловічої оголеної форми. Я впевнений, що на мене вплинув той факт, що Мікеланджело витворив найбільш хтивих оголених чоловіків в історії пластичного мистецтва."
Френсіс Бекон
"І те, що він не має брудних думок, також можна підтвердити тим, що він полюбив не тільки людську красу, але й універсально кожну красиву річ, (...) дивлячись на них
з щирим зачудуванням і захопленням, таким робом вибираючи з природи найкрасивіше, як збирають бджоли мед з квітів, щоб потім використовувати це у своїх роботах."
Асканіо Кондіві
"Певною мірою мармур був істинним призначенням Мікеланджело.
Тільки в мармурі він зміг повноцінно втілювати свої задуми в життя, тільки в мармурі він міг працювати із найбільшим задоволенням, запалом і наполегливістю."
Карл Юсті
З читацького щоденника:
(16 липня 2024)
Вже прочитав більше 200 сторінок з повного зібрання робіт Мікеланджело і можу трохи поговорити про те, що вразило найбільше.
Декілька вражаючих фактів - П'єту, геній вивільнив із мармуру в 23 роки (робота тривала 2 роки), Давида закінчив у 29 (працював три роки з уже понівеченою іншими скульптурами брилою мармуру). Сам виконав розпис стелі Сікстинської капелли (учні допомагали тільки погрунтувати і підготувати поверхню) загалом площа роботи зайняла 500 квадратних метрів, а це 175 окремих сцен і 350 окремих фігур (не враховуючи монументальний "Страшний суд")! І все це в екстремальних умовах, на небезпечній висоті з вічно піднятими в гору руками.
Цікаве також ставлення Мікеладжело до зображення жінок та теми материнства. Практично всі його Богородиці демонструють відсторонене ставлення до Немовляти Ісуса. Можливо, причиною цього було ставлення до автора Мачухи і смерть матері в дитинстві. І той час, як фігури Рафаеля сповнені жіночності та витонченості, жінки Мікеланджело володіють чоловікоподібними м'язистими тілами.
З моїх особистих досліджень - виділив для себе фігуру з епізоду створення Адама. Всім відоме порівняння бога з головним мозком, котрий оточений багряною оболонкою (arachnoidea), в центрі - світла сіра речовина і з якої вниз спускається хвилясте пасмо драперії кольору індиґо (спинний мозок). Мікеланджело, як і Леонардо, докладно вивчав анатомію і був присутній на розтинах, тому справді міг створити таку анатомічну головоломку. З цієї точки зору - Бог це мозок, а Адам - ідея яку він виводить із себе. Але мене тут більше цікавить фігура дівчини, котру лівою рукою обіймає Творець і яка з цікавістю та захватом споглядає Творіння. Хто вона?
На мою думку, це Мудрість про яку в Біблії в книзі Приповідок читаємо:
Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних. 23 Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала; 24 коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних. 25 Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась; 26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового. 27 Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні, 28 як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела, 29. як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, - 30 я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно, 31 гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.
Отака моя аматорська іконологія, а загалом відчуваю неймовірне насичення цією могутньою красою, паралельно почав читати "Агонію і Екстаз" Стоуна - біографію Мікеланджело на 776 сторінок - сподобалось як автор описує дитячі роки митця та перебування в майстерні Доменіко Ґірландайо (треба буде і про цього знаменитого учителя зробити допис,як і про Верокйо і Перуджіно).
(27 липня 2024)
Хто би що не казав, а моїми улюбленими скульптурними роботами Мікеланджело є не юнацька "П'єта" і культовий "Давид", не могутній "Мойсей" і не хтивий "Вакх".
Для мене вершиною є Сакристія Медічі чотири статуї часів доби у ній.
Вперше побачив у "Ergo Proxy" і з того часу не покидаю обожнювати.
Врешті решт, це ще один Тетраморф.
"Він був занурений у роботу над двома жіночими фігурами — «Ранком» та «Ніччю». Жодної жінки не витворив він із мармуру до цього часу, окрім тільки Божої матері. У нього не було бажання зображати юних, на зорі їхнього життя, дівчат, він хотів вирізати зріле, щедре тіло, джерело людського роду,— міцних, цілком дорослих жінок, які багато попрацювали на своєму віці і були ще в порі роботи, з натрудженими, але неприборканими, невтомними м'язами. Чи повинен він поєднувати в собі обидві статі, щоб створити фігури справжніх жінок? Усі художники двостатеві. Він висікав «Ранок» — ще не зовсім прокинуту, захоплену на межі сновидіння та реальності жінку; її голова ще сонно лежала на плечі; туго затягнута під грудьми стрічка лише підкреслювала їх об'єм, вони мали форму цибулини; м'язи живота трохи обвисли, утроба втомилася від виношування плода; весь тяжкий шлях її життя читався у напівзаплющених очах, у напіввідкритому роті; ліва рука повисла в повітрі й була готова впасти в ту мить, як тільки жінка відведе від плеча свою голову, щоб поглянути в обличчя дня.
Варто було йому відійти на кілька кроків убік, і ось він уже працював над потужною і хтивою фігурою «Ночі»: ще юна, бажана, сповнена животворної сили, джерело і колиска чоловіків і жінок; вишукана грецька голова, що спочиває на граційно схиленій шиї, очі, закриті - релікварії сну і мороку; ледь вловима напруга, пронизує всі члени її видовженого тіла, гостра, захоплююча пластика плоті, що несе відчуття чуттєвості, яке він потім ще посилить ретельним поліруванням. Коли світло вільно ковзатиме по обрисах молочно-білого мармуру, воно ще ясніше окреслить жіночність форм: тверді, зрілі груди, джерело поживи, величне у своїй силі стегно, рука, різко заломлена за спину, щоб гордо виставити груди, — прекрасне, щедре жіноче тіло, мрія будь-якого чоловіка. Ніч, готова до сну? До кохання? До зачаття?
Він протер фігуру соломою і сіркою, роздумуючи про те, як його далекі предки етруски висікали свої кам'яні фігури, що напівлежали на саркофагах.
«Ранок» він закінчив у червні, «Ніч» — у серпні: дві великі мармурові статуї зайняли в нього після того, як він залишив свою дзвіницю, лише дев'ять місяців,— його величезна внутрішня енергія потоком лилася в це спекотне і сухе літо. Потім він звернувся до чоловічих фігур — «Дня» та «Вечора». Він залишав на головах цих статуй сильні каліграфічні штрихи різця, не відточуючи поверхню і не поліруючи, тому що сліди інструменту самі собою давали відчуття могутності і мужності.
У скульптури «Дня», мудрого і сильного чоловіка, котрий пізнав увесь біль і всі насолоди життя, голова була повернена над масивним плечем і передпліччям так, що кожен м'яз торсу відводив погляд глядача до спини, яка могла витримати на собі весь тягар світу.
Обличчя «Вечора», з глибоко запалими очима, кігтистим носом і невеликою округлою бородою, було обличчям самого Мікеланджело; трохи схилена набік голова, як пізнє сонце, що опускається до горизонту; суворе, з твердою шкірою, обличчя, що перегукувалося з фактурою загрубілих натруджених рук; великі, карбованої форми колін та схрещених ніг, простягнута ліва нога, яку підтримував необроблений шар мармуру, що виступав за край гробниці.
Раніше Мікеланджело вивчав анатомію для того, щоб зрозуміти, як працюють тканини та м'язи всередині людського тіла, тепер він поводився з мармуром так, ніби це були його власні тканини та м'язи. Він хотів залишити в цій каплиці якусь частину себе, щось таке, що час не зміг би стерти і згладити."
Ірвінґ Стоун "Агонія і Екстаз"
Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала.
І як злякаюсь: а куди ж тепер?!
Уже вершина, де ж мої дороги?
...Він був старий. Старий він був. Помер.
Йому лизали руки епілоги.
Йому приснився жилавий граніт.
Смертельна туга плакала органно,
Він Богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано.
Блукали руки десь на манівцях,
тьмяніли фрески і пручались брили.
Були ті руки в саднах і в рубцях —
усе життя з камінням говорили.
Вже й небо є. А стелі все нема.
Пішли дощі. Хитались риштування.
Внизу ревла і тюкала юрма.
Вагою пензля металися вагання.
А він боявся впасти на юрму.
Сміялись в спину скіфи і етруски.
І він зірвавсь. Не боляче йому,
бо він розбився на камінні друзки.
І ось лежить. Нема кому стулить
його в одне на плитах базиліки...
Прокинувся. Нічого не болить.
Все віднялось. І це уже навіки,
Нажився він. І недругів нажив.
Було йому без року дев'яносто.
Життя стужив і друзів пережив,
і умирав зажурено і просто.
Важкі повіки... стежечка сльози...
і жаль безмірний однієї втрати:
"В мистецтві я пізнав лише ази.
Лише ази! Як шкода умирати..."
Земля пером. Чудний був чоловік.
Душа понад межею витривалості.
Щоб так шукати, і за цілий вік —
лише ази! — ні грана досконалості.
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті
Ліна Костенко
Мандрівка довжиною у майже два місяці закінчилася. Я прочитав книгу, повне зібрання робіт Мікеланджело від Цольнера і Тонеса. Паралельно прочитався роман Ірвінґа Стоуна "Агонія і Екстаз".
На цьому книги про Титана ще не скінчилися. Далі - Карел Шульц і "Повне зібрання графіки Мікеланджело".
Тим не менш, саме ця книжка найповніша і найголовніша з усіх, що маю в своїй книгозбірні.
Книги від Taschen божественні, абсолютна залежність від цієї естетики...
Не стала винятком і ця монументальна праця. Майже два місяці насолоди і обов'язкове перечитування у майбутньому.
Як не крути, а мій екслібрис ідеально підходить до повного зібрання Мікеланджело!
"Коли в своїй епічній поемі "Несамовитий Роланд", опублікованій у 1532 році, Людовіко Аріосто назвав свого сучасника Мікеланджело Буонарроті "il divino", «божественний», він таким чином послався на знайоме порівняння між Богом і художником. Середньовіччя зображає художника, як засіб творчої сили Всевишнього, в той час як за Ренесансу, власні здібності митця робили його самого Богом. Водночас це ознаменувало ще одну зміну парадигми: тоді як митці 15-го століття визначали своє становище в суспільстві, велич і ранг шляхом порівняння себе з митцями античності та із сучасними літераторами, із середини 16 століття Мікеланджело служив мірилом самому собі. Він дістав цей статус завдяки створенню видатних творів мистецтва, які нерідко перевершували звичні межі індивідуальних здібностей. При цьому він продемонстрував ще й надзвичайну багатогранність не тільки в скульптурі та живописі, а й в архітектурі. Досяг він успіхів і в письменстві. Відома біографія написана його учнем і другом Асканіо Кондіві (бл. 1525-1574). Та все ж вінцем біографічних творів Ренесансу є «Життя Мікеланджело» Джорджо Вазарі (1511-1574), який робить художника кінцем і вершиною історії мистецтва.
Думка про унікальність Мікеланджело та його творчості залишається актуальною по сьогодні. Хоча новіші автори також визнають тіньову сторону його генія, а саме різку манеру поводження з сучасниками, його скупість, вибуховість і часто невиправдану схильність скаржитися на все і всіх. Все ж монументальна творчість генія постійно надихає та дивує, з якого боку до нього б не підходили. По правді кажучи, Мікеланджело вмів, як ніхто інший, звільнитися від традицій і договірних обмежень і наслідувати власні творчі пориви. Він втілював досконалого художника сучасної епохи, який долучив практично кожну грань своєї особистості до своїх робіт і тим самим замінив середньовічного художника, який просто творив на замовлення. Мікеланджело завершив процес емансипації, розпочатий художниками пізнього середньовіччя."
Франк Зьолнер "Мікеланджело. Повне зібрання творів живопису, скульптури та архітектури"
Переклад Абрахам Ян Хосебр
Дві полярні думки про Мікеланджело і третя - з якою були б згодні двоє попередніх і сам Буонарроті.
"[...] зважаючи на те, що більшість моїх фігур взяті з чоловічої оголеної форми. Я впевнений, що на мене вплинув той факт, що Мікеланджело витворив найбільш хтивих оголених чоловіків в історії пластичного мистецтва."
Френсіс Бекон
"І те, що він не має брудних думок, також можна підтвердити тим, що він полюбив не тільки людську красу, але й універсально кожну красиву річ, (...) дивлячись на них
з щирим зачудуванням і захопленням, таким робом вибираючи з природи найкрасивіше, як збирають бджоли мед з квітів, щоб потім використовувати це у своїх роботах."
Асканіо Кондіві
"Певною мірою мармур був істинним призначенням Мікеланджело.
Тільки в мармурі він зміг повноцінно втілювати свої задуми в життя, тільки в мармурі він міг працювати із найбільшим задоволенням, запалом і наполегливістю."
Карл Юсті
З читацького щоденника:
(16 липня 2024)
Вже прочитав більше 200 сторінок з повного зібрання робіт Мікеланджело і можу трохи поговорити про те, що вразило найбільше.
Декілька вражаючих фактів - П'єту, геній вивільнив із мармуру в 23 роки (робота тривала 2 роки), Давида закінчив у 29 (працював три роки з уже понівеченою іншими скульптурами брилою мармуру). Сам виконав розпис стелі Сікстинської капелли (учні допомагали тільки погрунтувати і підготувати поверхню) загалом площа роботи зайняла 500 квадратних метрів, а це 175 окремих сцен і 350 окремих фігур (не враховуючи монументальний "Страшний суд")! І все це в екстремальних умовах, на небезпечній висоті з вічно піднятими в гору руками.
Цікаве також ставлення Мікеладжело до зображення жінок та теми материнства. Практично всі його Богородиці демонструють відсторонене ставлення до Немовляти Ісуса. Можливо, причиною цього було ставлення до автора Мачухи і смерть матері в дитинстві. І той час, як фігури Рафаеля сповнені жіночності та витонченості, жінки Мікеланджело володіють чоловікоподібними м'язистими тілами.
З моїх особистих досліджень - виділив для себе фігуру з епізоду створення Адама. Всім відоме порівняння бога з головним мозком, котрий оточений багряною оболонкою (arachnoidea), в центрі - світла сіра речовина і з якої вниз спускається хвилясте пасмо драперії кольору індиґо (спинний мозок). Мікеланджело, як і Леонардо, докладно вивчав анатомію і був присутній на розтинах, тому справді міг створити таку анатомічну головоломку. З цієї точки зору - Бог це мозок, а Адам - ідея яку він виводить із себе. Але мене тут більше цікавить фігура дівчини, котру лівою рукою обіймає Творець і яка з цікавістю та захватом споглядає Творіння. Хто вона?
На мою думку, це Мудрість про яку в Біблії в книзі Приповідок читаємо:
Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних. 23 Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала; 24 коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних. 25 Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась; 26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового. 27 Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні, 28 як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела, 29. як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, - 30 я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно, 31 гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.
Отака моя аматорська іконологія, а загалом відчуваю неймовірне насичення цією могутньою красою, паралельно почав читати "Агонію і Екстаз" Стоуна - біографію Мікеланджело на 776 сторінок - сподобалось як автор описує дитячі роки митця та перебування в майстерні Доменіко Ґірландайо (треба буде і про цього знаменитого учителя зробити допис,як і про Верокйо і Перуджіно).
(27 липня 2024)
Хто би що не казав, а моїми улюбленими скульптурними роботами Мікеланджело є не юнацька "П'єта" і культовий "Давид", не могутній "Мойсей" і не хтивий "Вакх".
Для мене вершиною є Сакристія Медічі чотири статуї часів доби у ній.
Вперше побачив у "Ergo Proxy" і з того часу не покидаю обожнювати.
Врешті решт, це ще один Тетраморф.
"Він був занурений у роботу над двома жіночими фігурами — «Ранком» та «Ніччю». Жодної жінки не витворив він із мармуру до цього часу, окрім тільки Божої матері. У нього не було бажання зображати юних, на зорі їхнього життя, дівчат, він хотів вирізати зріле, щедре тіло, джерело людського роду,— міцних, цілком дорослих жінок, які багато попрацювали на своєму віці і були ще в порі роботи, з натрудженими, але неприборканими, невтомними м'язами. Чи повинен він поєднувати в собі обидві статі, щоб створити фігури справжніх жінок? Усі художники двостатеві. Він висікав «Ранок» — ще не зовсім прокинуту, захоплену на межі сновидіння та реальності жінку; її голова ще сонно лежала на плечі; туго затягнута під грудьми стрічка лише підкреслювала їх об'єм, вони мали форму цибулини; м'язи живота трохи обвисли, утроба втомилася від виношування плода; весь тяжкий шлях її життя читався у напівзаплющених очах, у напіввідкритому роті; ліва рука повисла в повітрі й була готова впасти в ту мить, як тільки жінка відведе від плеча свою голову, щоб поглянути в обличчя дня.
Варто було йому відійти на кілька кроків убік, і ось він уже працював над потужною і хтивою фігурою «Ночі»: ще юна, бажана, сповнена животворної сили, джерело і колиска чоловіків і жінок; вишукана грецька голова, що спочиває на граційно схиленій шиї, очі, закриті - релікварії сну і мороку; ледь вловима напруга, пронизує всі члени її видовженого тіла, гостра, захоплююча пластика плоті, що несе відчуття чуттєвості, яке він потім ще посилить ретельним поліруванням. Коли світло вільно ковзатиме по обрисах молочно-білого мармуру, воно ще ясніше окреслить жіночність форм: тверді, зрілі груди, джерело поживи, величне у своїй силі стегно, рука, різко заломлена за спину, щоб гордо виставити груди, — прекрасне, щедре жіноче тіло, мрія будь-якого чоловіка. Ніч, готова до сну? До кохання? До зачаття?
Він протер фігуру соломою і сіркою, роздумуючи про те, як його далекі предки етруски висікали свої кам'яні фігури, що напівлежали на саркофагах.
«Ранок» він закінчив у червні, «Ніч» — у серпні: дві великі мармурові статуї зайняли в нього після того, як він залишив свою дзвіницю, лише дев'ять місяців,— його величезна внутрішня енергія потоком лилася в це спекотне і сухе літо. Потім він звернувся до чоловічих фігур — «Дня» та «Вечора». Він залишав на головах цих статуй сильні каліграфічні штрихи різця, не відточуючи поверхню і не поліруючи, тому що сліди інструменту самі собою давали відчуття могутності і мужності.
У скульптури «Дня», мудрого і сильного чоловіка, котрий пізнав увесь біль і всі насолоди життя, голова була повернена над масивним плечем і передпліччям так, що кожен м'яз торсу відводив погляд глядача до спини, яка могла витримати на собі весь тягар світу.
Обличчя «Вечора», з глибоко запалими очима, кігтистим носом і невеликою округлою бородою, було обличчям самого Мікеланджело; трохи схилена набік голова, як пізнє сонце, що опускається до горизонту; суворе, з твердою шкірою, обличчя, що перегукувалося з фактурою загрубілих натруджених рук; великі, карбованої форми колін та схрещених ніг, простягнута ліва нога, яку підтримував необроблений шар мармуру, що виступав за край гробниці.
Раніше Мікеланджело вивчав анатомію для того, щоб зрозуміти, як працюють тканини та м'язи всередині людського тіла, тепер він поводився з мармуром так, ніби це були його власні тканини та м'язи. Він хотів залишити в цій каплиці якусь частину себе, щось таке, що час не зміг би стерти і згладити."
Ірвінґ Стоун "Агонія і Екстаз"
Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала.
І як злякаюсь: а куди ж тепер?!
Уже вершина, де ж мої дороги?
...Він був старий. Старий він був. Помер.
Йому лизали руки епілоги.
Йому приснився жилавий граніт.
Смертельна туга плакала органно,
Він Богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано.
Блукали руки десь на манівцях,
тьмяніли фрески і пручались брили.
Були ті руки в саднах і в рубцях —
усе життя з камінням говорили.
Вже й небо є. А стелі все нема.
Пішли дощі. Хитались риштування.
Внизу ревла і тюкала юрма.
Вагою пензля металися вагання.
А він боявся впасти на юрму.
Сміялись в спину скіфи і етруски.
І він зірвавсь. Не боляче йому,
бо він розбився на камінні друзки.
І ось лежить. Нема кому стулить
його в одне на плитах базиліки...
Прокинувся. Нічого не болить.
Все віднялось. І це уже навіки,
Нажився він. І недругів нажив.
Було йому без року дев'яносто.
Життя стужив і друзів пережив,
і умирав зажурено і просто.
Важкі повіки... стежечка сльози...
і жаль безмірний однієї втрати:
"В мистецтві я пізнав лише ази.
Лише ази! Як шкода умирати..."
Земля пером. Чудний був чоловік.
Душа понад межею витривалості.
Щоб так шукати, і за цілий вік —
лише ази! — ні грана досконалості.
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті
Ліна Костенко
January 5, 2022
Am only here for David, for now.
This commission had its roots in a decorative programme originally conceived in the 14th century, in which monumental figures of Prophets were to adorn the Florence cathedral's buttresses. Little progress was made at first, but in the second half of the Quattrocento the project was revived: by 1464 the sculptor Agostino di Duccio (1418-1481) had produced a monumental terracotta figure described in documents as "a Giant or Hercules" (uno gigante overo Erchole). Agostino di Duccio laboured in vain and the marble block was left "badly roughed out" (male abbozzatum), as the documents put it, and unfinished in the Office of Works.
In the summer of 1476, the sculptor Antonio Rossellino(1427-1479) tried his luck with the block abandoned by di Duccio. But Rossellino, too, capitulated in front of the challenge and the enormous block spent another 25 years in the Opera del Duomo, until the commission was awarded to Michelangelo, who may thereby have been chosen over a rival sculptor, Andrea Sansovino (1460-1529).
Michelangelo commenced work properly on 13 September 1501, having four days earlier chipped a "knot" off the "badly roughed out" block. From this piece of information, mentioned in a document relating to the commission, it follows that the figure begun by Agostino di Duccio had already progressed to a certain stage: the upper body with a drapery knot - such as that found on the marble David by Donatello (1386-1466) - must already have been partially carved.
With its monumentality, its nakedness, its clearly accentuated muscular frame and its Contrapposto, David clearly recalls antique representations of Hercules and the cardinal virtue of Fortitudo associated with this hero. This double encoding of David and Hercules was joined by the belief, commonly held in Florence since the preaching of Girolamo Savonarola, that the name David meant "strong of hand and fair of face" (manu fortis et pulcher aspectu).
This also lends expression to another idea put forward by Savonarola, namely that David was Ambidextrous (ambidestri), equally strong in both his right and left hand. Thus Michelangelo's David holds the sling draped loosely over his shoulder with his left hand, while his right hand grasps a stone. A right-handed person, however, would hold the sling in his right hand and the projectile in his left.
On the sheet bearing the sketch for the right arm of David, there is a seemingly cryptic inscription - the first instance of an artist of the modern era offering a direct interpretation of his own work:
"Davicte cholla Fromba
e io collarcho
Michelagniolo
[ ... ]"
"David with the sling
and I with the bow
Michelangelo
[ .. . ]"
By "bow" (Collarcho) Michelangelo meant the sculptor's Borer, a pointed tool that is inserted into a loop in the string of a bow and made to turn by horizontal bowing movements. Michelangelo implies through this inscription that (where his predecessors have failed) he has vanquished the hard, resistant material of the giant marble block with the aid of his borer just as David defeated the physically far stronger Goliath with his sling.
He does not focus upon the cruder side of carving, associated with the chisel, but the more subtle work with the fine borer.
This commission had its roots in a decorative programme originally conceived in the 14th century, in which monumental figures of Prophets were to adorn the Florence cathedral's buttresses. Little progress was made at first, but in the second half of the Quattrocento the project was revived: by 1464 the sculptor Agostino di Duccio (1418-1481) had produced a monumental terracotta figure described in documents as "a Giant or Hercules" (uno gigante overo Erchole). Agostino di Duccio laboured in vain and the marble block was left "badly roughed out" (male abbozzatum), as the documents put it, and unfinished in the Office of Works.
In the summer of 1476, the sculptor Antonio Rossellino(1427-1479) tried his luck with the block abandoned by di Duccio. But Rossellino, too, capitulated in front of the challenge and the enormous block spent another 25 years in the Opera del Duomo, until the commission was awarded to Michelangelo, who may thereby have been chosen over a rival sculptor, Andrea Sansovino (1460-1529).
Michelangelo commenced work properly on 13 September 1501, having four days earlier chipped a "knot" off the "badly roughed out" block. From this piece of information, mentioned in a document relating to the commission, it follows that the figure begun by Agostino di Duccio had already progressed to a certain stage: the upper body with a drapery knot - such as that found on the marble David by Donatello (1386-1466) - must already have been partially carved.
With its monumentality, its nakedness, its clearly accentuated muscular frame and its Contrapposto, David clearly recalls antique representations of Hercules and the cardinal virtue of Fortitudo associated with this hero. This double encoding of David and Hercules was joined by the belief, commonly held in Florence since the preaching of Girolamo Savonarola, that the name David meant "strong of hand and fair of face" (manu fortis et pulcher aspectu).
This also lends expression to another idea put forward by Savonarola, namely that David was Ambidextrous (ambidestri), equally strong in both his right and left hand. Thus Michelangelo's David holds the sling draped loosely over his shoulder with his left hand, while his right hand grasps a stone. A right-handed person, however, would hold the sling in his right hand and the projectile in his left.
On the sheet bearing the sketch for the right arm of David, there is a seemingly cryptic inscription - the first instance of an artist of the modern era offering a direct interpretation of his own work:
"Davicte cholla Fromba
e io collarcho
Michelagniolo
[ ... ]"
"David with the sling
and I with the bow
Michelangelo
[ .. . ]"
By "bow" (Collarcho) Michelangelo meant the sculptor's Borer, a pointed tool that is inserted into a loop in the string of a bow and made to turn by horizontal bowing movements. Michelangelo implies through this inscription that (where his predecessors have failed) he has vanquished the hard, resistant material of the giant marble block with the aid of his borer just as David defeated the physically far stronger Goliath with his sling.
He does not focus upon the cruder side of carving, associated with the chisel, but the more subtle work with the fine borer.
August 11, 2020
"Unless one has seen the Sistine Chapel, it is impossible to form an intuitive concept of what one person is capable of doing." Goethe.
The text is in a bit small format, with respect to the book size, and at times could have been just a little bit more informative, but the pictures and representations are breathtaking, in large format and in great quality. At least an entire page is dedicated, for example, for each figure featured in the Sistine Chapel ceiling. It is not at all difficult to understand why this book is so hard to find. I'm glad I found a second-hand copy in great condition. Taschen should really put out a new edition of this, in XXL or XL format.
The text is in a bit small format, with respect to the book size, and at times could have been just a little bit more informative, but the pictures and representations are breathtaking, in large format and in great quality. At least an entire page is dedicated, for example, for each figure featured in the Sistine Chapel ceiling. It is not at all difficult to understand why this book is so hard to find. I'm glad I found a second-hand copy in great condition. Taschen should really put out a new edition of this, in XXL or XL format.
September 11, 2020
Michelangelo has been seen as a genius regardless of the era people reminisced about his life or contemplated his works. A painter, a sculpture, an architect, a poet. He never viewed himself as the latter 3, his whole entity was painted by his true calling: painting.
January 4, 2018
The one true treasure of my book collection -- the first book to give Michelangelo's brilliance some justice.
Outshined only by seeing Michelangelo's magnificence in person -- once your heartstrings get pulled like that, sadly, there's no returning to the book...
Outshined only by seeing Michelangelo's magnificence in person -- once your heartstrings get pulled like that, sadly, there's no returning to the book...
April 20, 2020
True story: The last trip 'outside' I made before going into my coronavirus lockdown was to Barnes and Noble, so I could buy this book. I was like 'Sure, I'll stay inside for as long as you want, if I can bring this beautiful mini Michelangelo encyclopedia with me.'
March 2, 2025
I prefer Michelangelo’s earlier work to his more mannered work of cc. 1525-1550 including the Last Judgment.
February 24, 2022
Stunning!
At the time of first posting this review we'd only had this book one day, so I hadn't had time to read much of the written content. What little I’d read seemed fine (and the inclusion of Michelangelo's own writings - I've only read a couple of his poems, relating to sculpture and the ceiling - makes for very interesting reading). But the visual content is just, well, almost indescribably wonderful.
Having just recently watched, albeit for the umpteenth time, K Clark on Michelangelo, in the superb Civilisation series (episode five: The Hero As Artist), perusing this magnificent mammoth of a book reminds one that, via such a spectacularly large and beautifully printed publication, one is able to enjoy a view of the Sistine ceiling that even a visit to the chapel itself won't furnish. Of course seeing it in the flesh, so to speak, will have other and different benefits that owning a book won't reproduce. But obviously this review is all about the book.
Divided into sections on sculpture, architecture, etc., and with a large and very opulent section of 'presentation' images, there are superbly photographed and beautifully printed illustrations galore. The Sistine ceiling is, unsurprisingly, the centrepiece, but many aspects of this amazing artists work are treated to lavish exposition (this is, after all, the complete works). So there are photos, sticking with the ceiling for now, of the whole thing, individual scenes, and then details within scenes, and some of these fold out, via double-page spreads into images equivalent to four pages in width, making the already enormous scale of this book even grander and more luxurious.
Personally I think that, whilst not cheap if compared to more average art books (not in itself a cheap category, it has to be said), this is, especially at Amazon's current heavily discounted price - at the time of writing/purchase this was approx £85, as opposed to RRP of £135 - something of a bargain, and certainly a worthwhile investment in aesthetic pleasure and edification. I'm hoping the written content will address such issues as how many people (if any: I have no knowledge on this topic yet) helped Michelangelo complete his work, and also to what extent the frescoes have changed with restoration over the years, etc. But that remains to be discovered.
Having already enjoyed several hours of extreme (almost ecstatic) pleasure just looking through this, we are looking forward to many more.
At the time of first posting this review we'd only had this book one day, so I hadn't had time to read much of the written content. What little I’d read seemed fine (and the inclusion of Michelangelo's own writings - I've only read a couple of his poems, relating to sculpture and the ceiling - makes for very interesting reading). But the visual content is just, well, almost indescribably wonderful.
Having just recently watched, albeit for the umpteenth time, K Clark on Michelangelo, in the superb Civilisation series (episode five: The Hero As Artist), perusing this magnificent mammoth of a book reminds one that, via such a spectacularly large and beautifully printed publication, one is able to enjoy a view of the Sistine ceiling that even a visit to the chapel itself won't furnish. Of course seeing it in the flesh, so to speak, will have other and different benefits that owning a book won't reproduce. But obviously this review is all about the book.
Divided into sections on sculpture, architecture, etc., and with a large and very opulent section of 'presentation' images, there are superbly photographed and beautifully printed illustrations galore. The Sistine ceiling is, unsurprisingly, the centrepiece, but many aspects of this amazing artists work are treated to lavish exposition (this is, after all, the complete works). So there are photos, sticking with the ceiling for now, of the whole thing, individual scenes, and then details within scenes, and some of these fold out, via double-page spreads into images equivalent to four pages in width, making the already enormous scale of this book even grander and more luxurious.
Personally I think that, whilst not cheap if compared to more average art books (not in itself a cheap category, it has to be said), this is, especially at Amazon's current heavily discounted price - at the time of writing/purchase this was approx £85, as opposed to RRP of £135 - something of a bargain, and certainly a worthwhile investment in aesthetic pleasure and edification. I'm hoping the written content will address such issues as how many people (if any: I have no knowledge on this topic yet) helped Michelangelo complete his work, and also to what extent the frescoes have changed with restoration over the years, etc. But that remains to be discovered.
Having already enjoyed several hours of extreme (almost ecstatic) pleasure just looking through this, we are looking forward to many more.
February 28, 2021
Kunst vertroost, Michelangelo's kunst bij uitstek! Deze uitgave vormt qua format en tekst een geheel met Zollners uitgave van Michelangelo's grafisch werk; er is wel wat hinderlijke overlap omdat zijn bekendste tekeningen ook al in dit deel zijn opgenomen. Jammer, Zollner had die ruimte beter kunnen gebruiken voor wat grotere weergaven van sculpturen (zoals het kruis in san Spirito of de twee tondo's) maar dat zijn details. Qua informatie voegde de tekst enerzijds weinig toe aan wat ik al wist uit andere studies; anderzijds wordt vergeleken bij de biografie van Wallace wel iets meer aandacht besteed aan de transformatie van M's religieuze overtuiging (onder invloed van Vittoria Colonna?) en aan de homo-erotische achtergronden in zijn tekeningen voor Tomaso de Cavalieri. De meeste ruimte is gereserveerd voor de Sixtijnse kapel, met vele uitvergrotingen. De weergaven in al mijn andere Michelangelo boeken verbleken bij deze scherpe foto's van de (schoongemaakte) fresco's. Ondanks het kleine formaat zijn de meeste illustraties goed vormgegeven, heel handzaam in bed bijvoorbeeld. Door de catalogus en biografie in de laatste 200 blz. voelde ik me weer wat meer up to date met de recente wetenschappelijke literatuur, o.a. over omstreden toeschrijvingen zoals die van de Manhatten Marbles. Een fijne toevoeging aan mijn bibliotheek voor opvallend weinig geld.
October 3, 2022
Geniuses are a dying breed since the great advancements in technology and process simplification, which is one of the risks we run into by giving the same tools to everyone. Yes, we discover new great people, but we also mediocre works become much more common.
Michelangelo was indeed one of the few geniuses in history, one of those people completely dedicated to their craft, who left left his mark in history. His art was flawless and managed to become an expert in every artistic craft that he got in to.
Of course, he did have his artistic and political rivals and much of his growth was because his connections and patronage by the Medici family.
This book also talks about his personal life and relationships, although it asumes some things we know are false.
Outside of talking about the world around him or what he thought about his own work, the way this book chooses to explain stuff tends to be quite boring, like a very smart teacher that doesn't really know how to read.
Michelangelo was indeed one of the few geniuses in history, one of those people completely dedicated to their craft, who left left his mark in history. His art was flawless and managed to become an expert in every artistic craft that he got in to.
Of course, he did have his artistic and political rivals and much of his growth was because his connections and patronage by the Medici family.
This book also talks about his personal life and relationships, although it asumes some things we know are false.
Outside of talking about the world around him or what he thought about his own work, the way this book chooses to explain stuff tends to be quite boring, like a very smart teacher that doesn't really know how to read.
September 11, 2021
“Behind art lies an ability, and it is an ability to work. Those who admire art, admire a labour, a very skilled and accomplished labour. And it is necessary to know something about this labour, in order to admire it and enjoy its result, the work of art.” (Bertolt Brecht)
Picked this up to learn more about David and ended up being absolutely blown by the pages on the Sistine Chapel. All the reproductions and details, along with the descriptions, history and interpretations, provide a near complete understanding of what Michelangelo has created. It is absolutely fascinating. Too bad you can’t learn all this while visiting his art. The swarm of tourists is always in your way.
Picked this up to learn more about David and ended up being absolutely blown by the pages on the Sistine Chapel. All the reproductions and details, along with the descriptions, history and interpretations, provide a near complete understanding of what Michelangelo has created. It is absolutely fascinating. Too bad you can’t learn all this while visiting his art. The swarm of tourists is always in your way.
January 24, 2021
This was absolutely amazing. This book contains Michaelangelo's complete work, painting, sculpture and architecture. It talked about each of Michelangelo's works, not only the technical aspects but also what surrounded that work, the story of how and why it came about, who commissioned it etc. I truly enjoyed it and it made me learn more about art, renaissance Italy and of course Michelangelo "il divino".
January 27, 2021
Definitivamente está pensada como obra de consulta. Al final incluye un resumen conciso de los trabajos del artista, yo recomendaría leer eso y el resto utilizarlo para apreciar todas las obras en mayor escala y calidad, a menos que de verdad se piense realizar una investigación. La calidad de las imágenes es mediana, como era de esperarse en un libro accesible. Puede llegar a ser muy monótona la prosa de Zöllner, así que eso interfiere bastante con mi apreciación del libro.
April 8, 2021
"...in the secrets of his art that has been admired ever since, that, As much he lets the bodies of his figures twist and turn in violent movement, their outline always remains firm,womple and restful.
The reason for this is that, from the very beginning, Michelangelo always tried to conceive his figures as lying hidden in a block of marble on which he was working: the task he set himself as a sculptor was merely to remove the stone which covered them."
-ERNST GOMBRICH
Absolutely beautiful.
The reason for this is that, from the very beginning, Michelangelo always tried to conceive his figures as lying hidden in a block of marble on which he was working: the task he set himself as a sculptor was merely to remove the stone which covered them."
-ERNST GOMBRICH
Absolutely beautiful.
April 5, 2025
Occurred to me, a jazz:art analogy—Davis:Leonardo::Coltrane:Michelangelo. The former pairing are foxes, their virtuosity pushing the breadth of their fields into new domains; the latter are hedgehogs, through pure spirituality plumbing depths and ascending the heights of their realms in ways unrivaled. Many words to the book, which I’m sure are nice, but you buy it for the pictures. As close as you’ll get to Mikey my side of the Atlantic short of the green shelled action figure.
December 14, 2024
Livre exceptionnel qui retrace la vie de Michel-Ange dans ses moindres détails, tout en mettant en lumière ses différentes œuvres via des explications approfondies.
La présence de nombreuses photos est un atout majeur qui permet de mieux saisir le génie et les efforts considérables déployés par Michel-Ange tout au long de sa vie.
Un ouvrage complet que je recommande vivement !
La présence de nombreuses photos est un atout majeur qui permet de mieux saisir le génie et les efforts considérables déployés par Michel-Ange tout au long de sa vie.
Un ouvrage complet que je recommande vivement !
July 16, 2018
siapa pun kalian, aku rasa harus membaca buku ini. terlebih anak-anak seni. buku yang sangat indah dan menawan dengan lukisan-lukisan yang menakjubkan dan luar biasa. aku begitu menyukai buku ini. begitu juga michelangelo.
July 22, 2022
This is the largest and heaviest book I’ve hade the displeasure of balancing on my thighs. The inhuman weight was worth it though, because Michelangelo is a God and I did want to see how a god drew.
It was amazing. Just amazing.
It was amazing. Just amazing.
October 8, 2018
Beautifully photographed! Zollner’s commentary was very good.
February 8, 2022
Prachtig boek, prachtig geïllustreerd, relevante tekst in veel te kleine lettertjes in een letterlijk veel te zwaar boek...
May 23, 2024
„Ohne die Sixtinische Kapelle gesehen zu haben, kann man sich keinen anschauenden Begriff machen, was ein Mensch vermag.“ (Johann Wolfgang von Goethe)
February 18, 2025
Great book. Would have liked a large edition like Raphael and Leonardo.
January 21, 2018
Indispensabile per conoscere da vicino le opere del Genio. Oltre alle ottime fotografie c'è un interessante testo di supporto.
May 23, 2024
Without having seen the Sistine Chapel, one cannot form a true picture of what one person is capable of.
April 27, 2020
Excelente información puntillosa sobre las obras de arte, detalles atroces que valen la pena saber!
September 11, 2016
Huge gorgeous images of the restored Sistine.
Displaying 1 - 28 of 28 reviews