What do you think?
Rate this book
Довбуш
Першу згадку про опришків історики знайшли у документах за 1529 рік. З Галичини, Закарпаття і Буковини тікали в Карпатські гори розорені хуторяни, бідні міщани і польські, молдавські та угорські селяни, з яких створювалися опришківські загони. Найвищого піднесення карпатське опришківство, що залишило помітний слід в історії українського народу, досягло у XVIII столітті, коли на чолі народного руху постав Олекса Довбуш. Саме йому, захисникові знедолених і скривджених, українському Робін Гуду, і присвячена повість видатного українського письменника Гната Хоткевича
378 pages, Hardcover
First published January 1, 2010
3 people are currently reading
66 people want to read
About the author
Гнат Хоткевич
18 books4 followersUkrainian writer, ethnographer, playwright, composer, musicologist, and bandurist.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
November 8, 2025
Це майже ідеальна історія становлення народного месника.
Майже.
Але не хочу про мінуси. Їх тут і небагато.
Майже.
Але не хочу про мінуси. Їх тут і небагато.
February 19, 2024
Отримав неймовірне задоволення смакуючи кожну сторінку книжки.
Описи природи, роздуми про життя, опришківська буденність – і це все неймовірною гуцульською говіркою.
Сюжет хоч і тужливий, як і життя українців у ті часи, та відірватися від нього неможливо.
Описи природи, роздуми про життя, опришківська буденність – і це все неймовірною гуцульською говіркою.
Сюжет хоч і тужливий, як і життя українців у ті часи, та відірватися від нього неможливо.
October 31, 2025
тут багато класних місць
і вдосталь того, що читати неможливо
діалект у розмовах ніяк не страшний
мені б хотілося дізнатися, що б залишив автор з усього тексту, коли б знав, що треба вже його віддавати до друку, бодай відповіді на це питання ніколи не буде
і Хоткевич, і Довбуш - дві постаті, які легкою ходою творять наш народ - в їх силі та красі нема чого сумніватися
і вдосталь того, що читати неможливо
діалект у розмовах ніяк не страшний
мені б хотілося дізнатися, що б залишив автор з усього тексту, коли б знав, що треба вже його віддавати до друку, бодай відповіді на це питання ніколи не буде
і Хоткевич, і Довбуш - дві постаті, які легкою ходою творять наш народ - в їх силі та красі нема чого сумніватися
May 24, 2014
Значна частина тексту - по правді, практично всі діалоги - викладена гуцульською. Вражає.
June 23, 2023
Як і очікувала, читати було важко, бо багато незнайомих слів і шрифт у моїй книзі 1985 року видання видавництва "Дніпро" дрібненький. Хотілося смакувачи, читати осмислено.
Рада, що подужала цю книжку. Хоткевич, безперечно, майстер слова. Полонила полонина Олексу, а мене ця повість))
З великою насолодою читала оповіді про уклад життя пастухів, забобони, жарти, особливості випасу різної худобини, доїння овець, виготовлення сирів, як різна тварина впливала на характер пастуха. А про політику читати було нудно. Шкода загубленого життя дружини Єлени.
Основні тези: гори роблять людей свободолюбивішими, хоча українці з рівнин легко кидали господарство і цілими селами йшли в гайдамаки, а гуцулам складно було покинути маржинку; українців нікому не здолати; наш народ не підняти словом, а тільки ділом; чоловік без руки чи ноги - чоловік, а без віри в Бога – ні; забери у гуцула гори і він помре; не було великої підтримки гуцулів у Довбуша: йди здобудь щось, тоді ми тебе приймемо; живого ватажка не цінують, а про мертвого складають легенди, пісні, героїзують...
Пан такий скупий, що корів запрягає орати.
Піп накидає десятку (вчасно зметикував) за те, що буде відспівувати мерця з парасолею, бо раз в дощ так зробив, а селяни це потрактували, як особливу послугу (наше прагнення, щоб було якнайкраще, не гірше, ніж у сусіда).
Гачі - гуцульські штани. До речі, це слово запозичили в англійську мову. Гайдуч - панський наглядач. Бовчар - пастух рогатої худоби.
Рада, що подужала цю книжку. Хоткевич, безперечно, майстер слова. Полонила полонина Олексу, а мене ця повість))
З великою насолодою читала оповіді про уклад життя пастухів, забобони, жарти, особливості випасу різної худобини, доїння овець, виготовлення сирів, як різна тварина впливала на характер пастуха. А про політику читати було нудно. Шкода загубленого життя дружини Єлени.
Основні тези: гори роблять людей свободолюбивішими, хоча українці з рівнин легко кидали господарство і цілими селами йшли в гайдамаки, а гуцулам складно було покинути маржинку; українців нікому не здолати; наш народ не підняти словом, а тільки ділом; чоловік без руки чи ноги - чоловік, а без віри в Бога – ні; забери у гуцула гори і він помре; не було великої підтримки гуцулів у Довбуша: йди здобудь щось, тоді ми тебе приймемо; живого ватажка не цінують, а про мертвого складають легенди, пісні, героїзують...
Пан такий скупий, що корів запрягає орати.
Піп накидає десятку (вчасно зметикував) за те, що буде відспівувати мерця з парасолею, бо раз в дощ так зробив, а селяни це потрактували, як особливу послугу (наше прагнення, щоб було якнайкраще, не гірше, ніж у сусіда).
Гачі - гуцульські штани. До речі, це слово запозичили в англійську мову. Гайдуч - панський наглядач. Бовчар - пастух рогатої худоби.
July 4, 2023
Яке то є смачне. Мова, гуцульський норов, звичаї, народні настроі, ни можу єй є файно! Але всі 100 балів з 10 віддала б за ту просту філософію Карпатську, за роздуми про життє і про гори, про людей, про смисли буття. Скільки характерів різних описано, скільки там про силу духу, скільки там про егоїзм і навпаки.
November 23, 2020
Класна книжка, от тільки читачу вважай, бо наповнена вона тугою тужною, сумом безмежним, і гіркою печаллю.
April 9, 2019
Монументальний твір про силу людського духу. Твір не просто розповідає про життя славетного та напівлегендарного опришка Олексу Довбуша, а й колоритно змальовує життя карпатських гуцулів: соціальний стан, звичаї, мова (її тут дуже багато, і спочатку важко звикнути до читання — навіть мені, який виріс на Закарпатті :)), релігія, побут вівчарів та багато-багато всього про наші Карпати. Чудовий твір для дослідників історії, етнографії та культури Гуцульщини.
September 1, 2025
Чудовий пригодницький бойовик, найкраща оповідь історії Довбуша, написана живою гуцульською мовою з прекрасними описами природи та побуту
September 14, 2025
Гнат Хоткевич «Довбуш»
Для мене це було приємне знайомство не тільки з цікавим автором, а ще й неймовірною сторінкою історії України.
Гнат Хоткевич у творі «Довбуш» створив художній портрет легендарного ватажка опришків — Олекси Довбуша, який із народного героя, що жив у пам’яті гуцулів, постає перед читачем як жива людина з усіма внутрішніми сперечаннями, силою та слабкостями.
У своєму романі, Хоткевич показує постать Довбуша, як історичну особистість, змальовану на тлі соціальної боротьби гуцулів проти гніту шляхти та панів.
Олекса Довбуш харизматичний ватажок, що піднявся з простого гуцула й став символом боротьби за свободу. Його боялися й ненавиділи пани, але народ складав про нього пісні.
Хоткевич не обмежується образом Довбуша як міфічного месника.
Автор показує складну душу героя: це і месник, що підіймає людей на спротив, і людина, яку роздирають пристрасті, любовні переживання, сумніви. Довбуш у романі не тільки борець за справедливість, а й син своєї землі, що живе за її законами, традиціями та обрядами.
У народних легендах Довбуш часто постає майже як чарівний богатир, сильний, невразливий, захисник усіх. Автор знімає «ореол недосяжності» й показує свого героя реальним.
Вміле поєднання історичних фактів, народних легенд та власного художнього бачення, створює глибоку й багатопланову картину життя Карпат у XVIII столітті.
Сподобалось майстерне відтворення гуцульського колориту: побут, мова, звичаї, природа Карпат.
Хоткевич занурює читача у своєрідний всесвіт, де звучать трембіти, гулко шумлять гірські потоки й народжується волелюбний дух.
Роман «Довбуш» не лише історико - романтичний твір. Це й роздуми про ціну свободи, про те, як особисте життя героя стикається з обов’язком перед громадою.
Письменник розповідає про свого героя з великою симпатією, але й не ідеалізує його.
У романі відчувається психологічна глибина: автор показує Довбуша як сильну, харизматичну, але водночас трагічну постать, приречену на самотність та передчасну смерть.
Книга залишається актуальною й сьогодні, бо порушує вічні питання: що таке справедливість, свобода, обов’язок перед народом і ціна особистого вибору.
Гнат Хоткевич створив роман, у якому поєднуються історичні факти, легенда та художня уява.
Це не лише захоплива оповідь про відомого народного месника, а й глибоке дослідження людської душі, народної боротьби й сили традиції. Це роман про людину і легенду, про мрію та трагедію, про велич Карпат й силу гуцульського духу.
Письменник показує, що справжні герої це не ті, хто бездоганні, а ті, хто живуть й гинуть, зберігаючи вірність своєму народові, навіть усупереч власним почуттям.
А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
************************************************
Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************
#Хроніки_Книголюба #Гнат_Хоткевич #відгукнакнигу #історична_література #українс��кі_письменники #блог_українською #читаюукраїнськихавторів
Для мене це було приємне знайомство не тільки з цікавим автором, а ще й неймовірною сторінкою історії України.
Гнат Хоткевич у творі «Довбуш» створив художній портрет легендарного ватажка опришків — Олекси Довбуша, який із народного героя, що жив у пам’яті гуцулів, постає перед читачем як жива людина з усіма внутрішніми сперечаннями, силою та слабкостями.
У своєму романі, Хоткевич показує постать Довбуша, як історичну особистість, змальовану на тлі соціальної боротьби гуцулів проти гніту шляхти та панів.
Олекса Довбуш харизматичний ватажок, що піднявся з простого гуцула й став символом боротьби за свободу. Його боялися й ненавиділи пани, але народ складав про нього пісні.
Хоткевич не обмежується образом Довбуша як міфічного месника.
Автор показує складну душу героя: це і месник, що підіймає людей на спротив, і людина, яку роздирають пристрасті, любовні переживання, сумніви. Довбуш у романі не тільки борець за справедливість, а й син своєї землі, що живе за її законами, традиціями та обрядами.
У народних легендах Довбуш часто постає майже як чарівний богатир, сильний, невразливий, захисник усіх. Автор знімає «ореол недосяжності» й показує свого героя реальним.
Вміле поєднання історичних фактів, народних легенд та власного художнього бачення, створює глибоку й багатопланову картину життя Карпат у XVIII столітті.
Сподобалось майстерне відтворення гуцульського колориту: побут, мова, звичаї, природа Карпат.
Хоткевич занурює читача у своєрідний всесвіт, де звучать трембіти, гулко шумлять гірські потоки й народжується волелюбний дух.
Роман «Довбуш» не лише історико - романтичний твір. Це й роздуми про ціну свободи, про те, як особисте життя героя стикається з обов’язком перед громадою.
Письменник розповідає про свого героя з великою симпатією, але й не ідеалізує його.
У романі відчувається психологічна глибина: автор показує Довбуша як сильну, харизматичну, але водночас трагічну постать, приречену на самотність та передчасну смерть.
Книга залишається актуальною й сьогодні, бо порушує вічні питання: що таке справедливість, свобода, обов’язок перед народом і ціна особистого вибору.
Гнат Хоткевич створив роман, у якому поєднуються історичні факти, легенда та художня уява.
Це не лише захоплива оповідь про відомого народного месника, а й глибоке дослідження людської душі, народної боротьби й сили традиції. Це роман про людину і легенду, про мрію та трагедію, про велич Карпат й силу гуцульського духу.
Письменник показує, що справжні герої це не ті, хто бездоганні, а ті, хто живуть й гинуть, зберігаючи вірність своєму народові, навіть усупереч власним почуттям.
А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
************************************************
Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************
#Хроніки_Книголюба #Гнат_Хоткевич #відгукнакнигу #історична_література #українс��кі_письменники #блог_українською #читаюукраїнськихавторів
April 17, 2025
Читати нереально, половина слів не літературна українська. Я розумію що це навмисно, але я не знаю цих слів, я не з Гуцульщини і мені важко то все розуміти.
December 12, 2023
Кажуть, щоби зрозуміти душу гуцула, треба самому вродитися гуцулом.
Своє бачення гуцульського краю, унікального колоритного світу, сповненого дивовижніх міфів та легенд, у всій його красі природи та неповторності звичаїв та говірок, втілив у своєму творі "Довбуш" харків'янин(!) Гнат Хоткевич.
І хоча свою історію Довбуша Гнат Хоткевич подав не за сюжетами найпоширеніших балад, сутність твору залишається одна і та ж.
Легенди говорять, що Довбуш виростав серед Карпатських гір, які витворили його буйну вдачу, відкрили безліч таємних схованок і дозволяли бути сміливим. Гори виплекали в Олексі норов, волелюбство та непокору.
Ці недосяжні вершини так символічно протистоять рівнинам та долам, там де панській сваволі не було меж. Пани та шляхта несучи загрозу для вільного гірського життя, нав'язували свої закони, пригноблювали простих людей та приборкували природу. Довбуш відчував цю несправедливість, і все, що йому залишалося, – це взяти до рук зброю.
Відтак Олекса намагався карати панів за кривди селян, багатство роздавати бідним, а за мету мав спровадити всіх панів до Польщі. Довбуш, як наголошував Гнат Хоткевич, надавав діям своєї ватаги опришків характеру не грабежу, а помсти й застереження. Поневолювачі вважатимуть це злочинами, але для поневоленого люду це єдиний шлях аби вибороти вільне життя.
Письменник анітрохи не ідеалізував опришківство, і дуже вправно показав, як зіткнулися задуми Довбуша з нерозумінням побратимів, через що й спіткали Довбуша невдачі. Опришки частото хотіли жити одним днем, Олекса - ідеєю масового повстання. Вкотре й вкотре, класики української літератури застерігають нас, спонукаючи єднатися і відкинути розбрати.
Особлива роль у творі відведена Жінці. Жінці, яка чекає... Чекає того, в кого ідея боротьби вище за особисті цінності. Свій біль, такий незбагненний чоловічому началу, жінка нестиме до кінця життя.
Вже кілька століть котиться слава про Олексу Довбуша, обросла легендами, вона передається до молодших поколінь. Відтак потреба здобувати волю для українців залишається завжди актуальною.
Боротьба триває...
Своє бачення гуцульського краю, унікального колоритного світу, сповненого дивовижніх міфів та легенд, у всій його красі природи та неповторності звичаїв та говірок, втілив у своєму творі "Довбуш" харків'янин(!) Гнат Хоткевич.
І хоча свою історію Довбуша Гнат Хоткевич подав не за сюжетами найпоширеніших балад, сутність твору залишається одна і та ж.
Легенди говорять, що Довбуш виростав серед Карпатських гір, які витворили його буйну вдачу, відкрили безліч таємних схованок і дозволяли бути сміливим. Гори виплекали в Олексі норов, волелюбство та непокору.
Ці недосяжні вершини так символічно протистоять рівнинам та долам, там де панській сваволі не було меж. Пани та шляхта несучи загрозу для вільного гірського життя, нав'язували свої закони, пригноблювали простих людей та приборкували природу. Довбуш відчував цю несправедливість, і все, що йому залишалося, – це взяти до рук зброю.
Відтак Олекса намагався карати панів за кривди селян, багатство роздавати бідним, а за мету мав спровадити всіх панів до Польщі. Довбуш, як наголошував Гнат Хоткевич, надавав діям своєї ватаги опришків характеру не грабежу, а помсти й застереження. Поневолювачі вважатимуть це злочинами, але для поневоленого люду це єдиний шлях аби вибороти вільне життя.
Письменник анітрохи не ідеалізував опришківство, і дуже вправно показав, як зіткнулися задуми Довбуша з нерозумінням побратимів, через що й спіткали Довбуша невдачі. Опришки частото хотіли жити одним днем, Олекса - ідеєю масового повстання. Вкотре й вкотре, класики української літератури застерігають нас, спонукаючи єднатися і відкинути розбрати.
Особлива роль у творі відведена Жінці. Жінці, яка чекає... Чекає того, в кого ідея боротьби вище за особисті цінності. Свій біль, такий незбагненний чоловічому началу, жінка нестиме до кінця життя.
Вже кілька століть котиться слава про Олексу Довбуша, обросла легендами, вона передається до молодших поколінь. Відтак потреба здобувати волю для українців залишається завжди актуальною.
Боротьба триває...
Displaying 1 - 12 of 12 reviews