Чорна Пантера і Білий Ведмідь

by Volodymyr Vynnychenko

У драмі "Чорна Пантера і Білий Ведмідь” суперечності роздирають душу художника Корнія Каневича. У конфлікт вступають його батьківські почуття - і почуття митця. Вся жахливість ситуації для Каневича в тому, що він мусить зробити вибір: або дитина, або його ж картина, яку дружина вимагає продати, щоб роздобути грошей для лікування хворого Лесика.

Genres: Ukrainian Literature, Plays, Drama, Classics

Unknown Binding

First published January 1, 1911

About the author

Ukrainian statesman, political activist, writer, playwright, artist, who served as 1st Prime Minister of Ukraine.

As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.

Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.

Reviews

[Inna · Rating 4 out of 5]

В збірці чотири п’єси - «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Гріх», «Брехня» і «Між двох сил».
«Чорна Пантера і Білий Ведмідь» - мабуть, найцікавіша п’єса Винниченка, яку навіть встиг поставити Лесь Курбас. У Вікіпедії зазначено, що у Німеччині виходив навіть фільм «Чорна пантера», над сценарієм до якого працював Винниченко.

«Ви хто: артист, творець краси чи фабрикант дітей?»

В центрі уваги тут конфлікт чоловіка-батька і чоловіка-митця. Автобіографічний, звісно. Для лікування дитини, її негайно потрібно вивезти в інший клімат, а грошей на те у батьків катма. Дружина пропонує чоловікові продати картину, а той белькоче, що не готовий і що треба шукати інші способи знайти кошти (врешті дійде і до того, що він пропонуватиме дружині навіть продати своє тіло, себто секс за гроші з іншим, аби тільки не продавати свою картину). Фінал у п’єси неабияк трагічний, але інакше тут бути і не могло, це відчувається одразу.

Якщо ж відволіктися від героїв, а зосередитися на темі, то, звісно, тут можна провести не одну паралель. Так Клод Моне по смерті своєї дружини Камілли пише її портрет (навіть в таку жахливу мить не може вгамувати художника в собі?), а Михайло Коцюбинський у своєму етюді «Цвіт яблуні» показує внутрішній конфлікт головного героя, у котрого вмирає маленька донька, але він не може не фіксувати реальність як письменник («як матеріал… я cе чую, я розумію, хтось мені говорить про се, хтось другий, що сидить у мені…»).

«Між двох сил» сьогодні така актуальна, що мимоволі здригаєшся від прочитаного. 1918 рік, в родині Сліпченків не всі зроблять вибір на користь світлого більшовицького майбутнього, але й тих буде достатньо, щоб історія стала історією поразки українців. Тут навіть мовне питання, на жаль, таке ж актуальне, як і 100 років тому.

Мимоволі порівнюєш з п’єсами Миколи Куліша чи Лесі Українки: наскільки ж у тих вивірене кожне слово, кожна репліка, які так і промовляють до глядача – «ду-май-те!». У Винниченка не так, у нього довжелезні діалоги як на п’єсу, або ж цілу сторінку, наприклад, всі метушаться над пораненим і це жодним чином не рухає сюжет. Одним словом, надміру багатослівний. Це тому він був таким популярним?

п.с. «давати собі відчит» я Винниченку не пробачу)))
п.п.с. Для мене є відкриттям, що автор так любив шекспірівські драматичні закінчення)

[Damiana Wayne · Rating 2 out of 5]

2,5⭐️
Рандомно обрала читати цю невеличку пʼєсу і згадала як я не люблю чоловічих персонажів Винниченка. «Продай своє тіло, бо я продав своє мистецтво»??? Що ? Братане,зупинись,несеш маячню. З плюсів це те що легко читаєш текст і він не є складним для сприйняття. Вистава думаю була б непоганою за цим твором🤔але сама задумка чи вирішення проблеми мене лякає

[Andrii · Rating 4 out of 5]

What is more important - art or family? Love or duty? Does family have to inspire or drag you down? This drama of Volodymyr Vynnychenko will give you some answers to these questions.

[Lana · Rating 5 out of 5]

Ух, яка п'єса. Така маленька, а скільки в ній болю та страждань. Важко мені зрозуміти її героїв, Риту, яка ставить свої емоції вище за дитину, Корнія, який не бачить нічого, крім своєї картини, та й інших персонажів, які швидше виступають фоном чи спокусою. Протистояння життя і мистецтва, жінки і чоловіка, пантери і ведмедя. Страшна п'єса, болісна. Не просто так порівнює автор героїв як пантеру і ведмедя. Два хижих звіра, які не можуть існувати бік у бік. Але ж чому повинен страждати Лесик? Кінець покаже, що переможців у цій битві бути не може, хоча це було зрозуміло і з самого початку.

[Hanna Stelmakh · Rating 5 out of 5]

Мені подобається Винниченко-психолог, який дуже тонко вимальовує образи та вкладає у них глибокі сенси. Можливо, для когось цей твір буде більше про мистецтво, ніж про стосунки, але для мене головною тут є сімʼя і те, як вона по-різному може впливати на людську натуру: покращити людину або породити страх втратити себе, своє «Я». Як на мене, це чудова історія про кохання, яку варто прочитати.

[Анна Bilenka · Rating 5 out of 5]

Я в захваті.
Офіційно це найкращий український класик, якого я читала.
Чисто пише, лаконічно, до теми, що й досі актуальна. І, що мене найбільше порадувало, - стиль письма, гачки, і письменницькі прийоми - дуже і дуже сучасні.
Нарешті я знайшла, на кого по сюжету, проблематиці та актуальності можна рівнятися

[Olena Prikhno · Rating 4 out of 5]

Я, як людина, дотична до історії, можу сказати, що Винниченко-письменник подобається мені більше, ніж Винниченко-політик. У школі його геній літератора пройшов повз мене, тож ця п'єса стала першим його твором, що я прочитала. Тематика відразу мене зацікавила, адже поєднання творчості та буденності, муки митців щодо того, що обрати - процес творіння і животіти чи комерціалізуватись, тиск суспільства і навіть найрідніших на тонку душу творчого відсилають мене до улюбленого моемівського "Місяця і гроша", що надихнувся життєписом Поля Гогена, та фільму "Одержимість".
Ситуація була б доволі буденна - дружина сварить чоловіка-художника через нестачу грошей, а він тільки й думає, як би закінчити свій шедевр - якби не була ускладнена хворобою їхнього маленького сина. Читаючи, можна здогадатись, що колись вони разом перебували у творчій тусовці, де мали свої прізвиська - через те і така поетична назва п'єси. Звірі в псевдонімах віддзеркалюють їхні характери: Корній - типовий фольклорний ведмідь, сильний, але на чию думку можна вплинути(схожість підсилена описом зовнішньості його як чоловіка високої, міцної статури з густим волоссям); Рита - пантера, пристрастна й готова на все, аби, як справжня хижачка, захистити свою дитину.
Коли читаєш, як під впливом життєвих обставин відбувається руйнування родини, згадуєш народну життєву мудрість про те, що з митцями жити важко, і вони змушують класти на вівтар мистецтва не тільки своє життя, але й життя своїх близьких. Завжди знаходяться люди, особливо жінки, яких одурманює флер митця і які готові замінити йому дружину й відгородити від буденних проблем різного ступеню важкості, та представники традиційного суспільства, що вважають сімейні цінності вищими за мистецтво й не розуміють їхньої зацикленості на творчості. Яке з своїх творінь митець поставить вище - сина чи картину та які муки при цьому переживає, чи не надто пізно спохопляється, читач дізнається у розвитку сюжету твору.Трагічний фінал тільки підсилює конфлікт - буденності і творчості, натовпу й особистості, моралі як вищого чи мистецтва як вічного.

[Oleksandr Hryshchenko · Rating 4 out of 5]

 Один із мізерної низки українських творів, що стоїть нарівні з видатною світовою літературою та справді заслуговує на широке визнання за кордоном (чого, на жаль, все ще бракує). П'єса жива, органічна, заряджена – така, якою й має бути хороша п'єса.

[Читаємо, Бо любимо · Rating 5 out of 5]

Привіт! П'єсу "Чорна Пантера і Білий Медвідь" читали у червні як додаткову книгу в Книжковому клубі Кам'янця-Подільського. До обговорення долучилося 5 людей. Ось відгук:

«Творець переріс самця. Ось в чому суть людини… Людина має красу, а звір її не знає. Ви мусите звіра в собі вбити. Тоді ви дасте красу, яка у вас є»

🎨 Відмовитися від тваринного радить Сніжинка, одна з персонажок п’єси, головном�� герою Корнію, Білому Медведю, талановитому художнику. Та чи варто людині відмовлятися від тварини у собі? І що з неї залишиться, якщо вона це зробить?

Персонажі Винниченка намагаються зрозуміти, що є мистецтво і водночас що є сім’я. І не знаходять однозначної відповіді, бо їм здається, що одне суперечить іншому. Корнію важко нести відповідальність за свою дружину та особливо за маленького хворого сина. Він прагне творити, але при цьому не здатен навіть закінчити картину без своєї сім’ї. Натомість його дружина Рита, Чорна Пантера, заради їхнього майбутнього, яке бачить у їхньому синові, намагається маніпулювати чоловіком і продати незавершений шедевр. Усі суперечки між цими двома набувають публічності, бо сім’я живе на виду, в бідності, серед богемної компанії, яка бажає тільки розважатися, пити, кохатися і займатися мистецтво, бо воно ж є вічне 🙄…

Сім’я тут виступає як частина тваринної суті людини. Особливо ця думка йде від Сніжинки, яка є образом абстрактного і знеособленого мистецтва. Рита навпаки намагається показати, що сім’я може бути частиною творчості, бо в ній криється, ніжність, любов, пристрасть. Корній являється в даному творі маятником, який розривається між двома сутностями і жінками, між своїм незакінченим шедевром і сином Лесиком. До кінця твору ми переживаємо, що ж вибере Білий Медвідь? 🥹 Хоча знаємо жорстоку істину від початку…

Пʼєсу однозначно можна назвати захопливою ☺️. В ній присутні протилежні одне одному символи та персонажі, певну частину з яких складно зрозуміти і складно з ними погодитись, або ж навпаки хтось із читачів зміг би побачити себе в конкретному герої. Цей твір став відкриттям і підтвердженням того, що українська література є не менш цікавою та захопливою, ніж зарубіжна. Багато чого стає зрозуміло у творі, коли досліджуєш життя самого В. Винниченка, його ставлення до родини та дітей.

«Чорна Пантера і Білий Медвідь» — саме той твір, який можна з впевненістю рекомендуватиму. Він допомагає осмислити сімейні стосунки, роботу та життя митців і глянути на мистецтво з іншого боку, що сприяє довгим роздумам та дискусіям. Майстерна п’єса, жорстокий сюжет і легка мова 👏

Загальне враження — 5,0 🌟

[Vera · Rating 4 out of 5]

Дуже трагічно. Дуже сподобалося

[Kateryna Sobolieva · Rating 5 out of 5]

Дуже сподобалася п'єса. Легко і добре, хоча трагічно і навіжено.

[kami.]

ми чи не ми?

[Redilonka · Rating 5 out of 5]

Цікаво яким полотном надихався автор ✍️