♥️ Мабуть коли всі хвалять "Шістку воронів" і кажуть про класних персонажів, я уявляла їх собі більше ефектними, веселими, яскравими. Тому мене так не вразила перша частина, бо я очікувала зовсім іншого, хоча вона була класна. Але в другій частині я вже знала чого очікувати, і персонажі дійсно цікаві, глибокі, і мабуть більш реалістичні, ніж я їх собі уявляла з відгуків.
♦️ У кожного своя цікава історія, особливості характеру, але їх спогадів було так багато, що певний період мені читалося повільно. Було мало зрушень по сюжету і багато минулого, з яким ми й так вже давно розібралися. А коли нарешті почало щось відбуватися, то читалося багато і швидко, навіть розділи стали менші. Мені сподобалось, що це не було дуже прямолінійно і просто: ми придумали план, ось він вийшов, все. Були певні проблеми, треба було знову щось вигадувати і викручуватися, і це теж вийшло досить реалістично.
♣️ І так, ця історія дійсно цікава, добре написана, персонажі та атмосфера також, тому я розумію за що всі люблять цю історію. Мене особисто вона не зачепила за сердце, але вона дійсно гарна. Тут цікава атмосфера, нестандартний для фентезі час, а також нестандартні задачі. Не "Ми врятуємо світ", а "Нам треба провернути справу з хитрощами".
♠️ Сподобалось, зустріти декого з попередньої трилогії. Не сподобалось, що ця людина не поводилась типово для себе, чим вирізнялась і прикрашала ту трилогію. Як ніби Бардуго забула хто це і в чому особливість цього персонажа.
💔 І класне пояснення фразі "Жодних плакальників, жодних погребінь", а також чому ж саме ворони?
- Ви були двома баранцями, і так сталося, що я вас постриг. Якби не я, це зробив би хтось інший.
- Ну, тобі не пощастило, що це був ти.