Марія — шкільна вчителька. Мама двох маленьких діток і дружина Романа, з яким живе за звичкою, та аж ніяк не через кохання. Її молодість минає у сірості, й так само, мабуть, мине все життя. Без пристрасті й почуттів.
Проте одного дощового дня її втомлений погляд помічає Олександра. Випадкова зустріч у кафе стає для неї подихом весни у тоскних осінніх буднях. Між Марією й Олександром починається роман.
Їхні побачення мають залишатись таємними. Та чоловік Марійки щось підозрює. Він починає стежити за дружиною… і потрапляє під колеса машини Олександра. Дивом Роман виживає, але стає інвалідом.
Жінка дає фальшиві свідчення, виправдовуючи коханого.
Світлана Олегівна Талан (народилася 7 березня 1960 року в селі Слоут Глухівського району на Сумщині) — українська письменниця, авторка кількох романів.
Талан пише романи у жанрі «реальні історії», які їй підказує саме життя. Усі твори на гостросоціальну тематику, незмінним залишається одне: головна героїня її книжок – жінка-українка, сильна духом, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою кохання: до чоловіка, до дітей, до батьківщини.
У 2011 році її роман «Щастя тим, хто йде далі» став лауреатом на конкурсі «Коронація слова 2011» та отримав відзнаку від фонду Олени Пінчук Анти-СНІД «За найкращий роман на гостросоціальну тематику». На початку 2012 року роман був виданий під назвою «Коли ти поруч» у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (м. Харків) українською та в авторському перекладі російською мовами і за рік був проданий рекордний наклад: 80 тисяч примірників.
За версією журналу «Фокус» та рахункової палати автор увійшла у трійку найпопулярніших письменників України. У 2012 році роман С. Талан «Не вурдалаки» також був відзначений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова 2012» і в 2013 році був виданий українською та російською мовами у КСД м. Харків.
Її роман «Мої любі зрадники» був виданий видавництвом «Навчальна книга «Богдан» (м. Тернопіль).
Твір автора «Без минулого» (рос. «Без прошлого») вийшов у Канаді російською мовою (2013).
Роман «Розколоте небо» здобув спеціальну відзнаку «Вибір видавця» в конкурсі «Коронація слова 2014».
Ой, це було добре 🥰 Зі Світланою Талан раніше не була знайома, але після того, як ця супер-жінка обігнала за продажами Аґату Крісті та Дена Брауна, я аж ніяк не змогла пройти повз.
Книжечка насправді дуже легко написана. Сюжет приземленний, подібний до українських реалій. Якби мені сказали, що десь існує така вчителька-Марійка, я б не здивувалася. Водночас цікаво було спостерігати за розвитком подій. З перших глав вже відбувається хтозна-що, але краще нехай це відбувається на сторінках у книзі, ніж у когось в реальному житті 🙈
Любовна лінія - це єдине за що я знімаю бал, хоча це любовний роман. Ну блін, Олександр, Алекс, Ал.. Щось ти мутний. Дуже мутний.. Зачекав б на місяць довше. У Марійки твоєї ж повна безвихідь була. Хоча і вона не без гріха. І як їй його відпустили? Ех.
А от загадка із «телефонним терористом» зайшла набагато більше)) Здогадалася, ким є цей маніяк-сталкер після дзвінка мами. Пізно? Дуже. Ну мабуть тому Світлана й обігнала Аґату Крісті. Закрученіший детектив 😂
І кому в житті не треба людини, яка б за двадцять останніх сторінок вирішила усі твої проблеми? Усім треба.
Не любити тебе – не можна, та й любитись з тобою – жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль.
І Стуса згадали! Чого тут тільки нема? Хороша книжка для приємного вечора.
Таке відчуття, що мені 9 -10 років і я подивилася з бабусею «Кармеліту» чи « Ундіну» на каналі Інтер. О це скільки драми тут було. Все найгірше що могло трапитися. І другого полюбила, і роботу втратила, коханкою бути не захотіла, дітей майже втратила, чоловік обманював. Мати рідна.
Не сподобався такою тип написання. В одному реченні вона миє поли. А в іншому уже пʼє чай з другом. Типу що? куди? Вкінці це взагалі розвʼязку на 2,5 сторінки вмістити. Ну ТаланТ 😂
Читала цю книжку для клубу, тому це єдина причина, чому я її таки закінчила, бо впродовж усієї історії мене просто бомбило.
Найнереалістичніші діалоги(ну надто вже поетичні для таких обставин), сюжет(я розумію, що це плід уяви, але ці "невипадкові випадковості" дуже дратують), картонні персонажі. Що найцікавіше, так це те, що, окрім імені, нам більше нічого не відомо про головного героя - кохання всього життя. Вважаючи, яка наївна та довірлива наша головна героїня, то він цілком може виявитися не тим, за кого себе видає(хоча, власне, він нічого з себе не видає)і, як я розумію, можна сміливо писати продовження - трилер-детектив(розкриваємо персону Олександра, або, якщо ми вже припізнилися, розслідуємо зникнення Марії).
Загалом, ні героїня, ні герой не викликають жодної симпатії і співчуття. Дві зірки суто за те, що текст написаний непогано зі стилістичної точки зору.
Дуже подобаються ранні твори Світлани Талан. Але це вже друга книга яка мене розчарувала . Після того як на початку книги Вікторія стала Віктором не треба було продовжувати ) Головна героїня бісила сильно, ( увага, СПОЙЛЕР) зраджує чоловіку , і притому не кидає його, ну ок, припустимо із-за дітей. Але коли він крутить шури-мури з іншою в тебе на очах, а ти ще й доглядачку оплачуєш , а він при цьому тебе ще принижує, ну тут точно сценарій для серіалу. З плюсів - швидко читається ))
This entire review has been hidden because of spoilers.