Мова-меч. Як говорила радянська імперія

by Yevhenia Kuznetsova, Євгенія Кузнєцова

Ця книжка – це спроба відповісти на питання: Чому наші стосунки з мовами саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою? Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду.
Мова-меч – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська. Рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.

Genres: Nonfiction, History, Ukrainian Literature, Ukraine, Politics, Linguistics, Language

376 pages, Hardcover

First published January 1, 2023

Reviews

[Maryna Ponomaryova · Rating 5 out of 5]

У книзі 101 короткі (на дві-три сторінки) розділи, кожен присвячений якійсь мовній темі у радянській імперії. Все супер чітко, по поличкам. Якщо хочеться заглибитися в будь-яку тему, можна це зробити за допомогою наданих джерел. Після книги враження, що систематизовано і коротко поринув у суть становища мов у радянські часи.

Дещо консолідований але все одно трохи хаотичний конспект для себе:

* Спочатку в СРСР підтримували розмаїття мов через страх і тривогу не втримати імперію, а також потребу дистанціюватися від русифікаторської політики царизму, і здобути підтримку населення. Почалась коренізація — спроба насадити радянську владу як корінну. Шукали місцевих націоналістів які симпатизували комунізму, потім багатьох з них розстріляли.

* Почалась латинізація під гаслом світової революції — для народів з арабською писемністю це насправді означало знищення корінних мов. Потім кирилізація — у 1938 році стало обов’язкове вивчення російської, бо до влади приходить розуміння, що російська триматиме імперію. Почали розстрілювати латинізаторів, тому не було фахівців, щоб впровадити грамотно кирилицю, багато мов занепали, втратили писемність. Русифікація прийшла поступово і була прихована, адже не було наказів. «Ледь не єдиним документом про перехід від політики коренізації до русифікації залишаються розстрільні списки».

* Північні інтернати - запорука винищення корінних мов, дітей забирали від батьків, навчали російської. Калмицький народ депортовано і русуфіковано. Молдовську мову штучно віддаляли, щоб протиставляти «буржуазній» румунській. Мовний плюралізм чітко ієрархізований — гагаузи мали знати румунську, російську, а потім вже гагаузьку. Народи які не мали власної республіки найвразливіші, кримські татари. Їдиш - антисемітизм тотальний. Грузинські протести проти того, щоб позбавити грузинську статусу державної попри все відбувались.

* Курс на ідеологію. Мовознавці, письменники, митці автоматично мають ставати ідеологами. Мовознавці закатовані майже всі, принаймні українські. Наприклад 1928 року 26 членів комісії затверджують український правопис, а потім 25 з них було репресовано. Почався курс на грамотність (лікбез ліквідація безграм. лікнеп - неписемності). Мала бути 90% грамотність, щоб ідеологічно вербувати людей. Очищення мови в політичній площині, бо складна мова з іноземними словами перешкоджає революції. Через політизацію всіх сфер життя занепадала усна традиція. Робітників змушували говорити незрозумілою їм мовою, слухати культурні заходи по 5 годин у клубах щоб вони вивчали мову революції. Роль письменника - просувати ідеологію. Курс на соц реалізм - не робити з книги кумира, писати без надлишків, єдиний прийнятний стиль в літературі та взагалі всюди. Література має бути схожою на життя, але оптимістичною. Митці жертви змушені возвеличувати агресора, щоб вижити. Радянський “фольклор” придумані вірші про трактористів і Сталіна.

* Ніколай Марр. Крейзі псевдолінгвіст, який мав сильний вплив. На заході вважали божевільним рупором СРСР. Марризм розвивався і після його смерті, треба було всюди згадувати і каятися, якщо не згадував його прізвище в свої роботах. Сталін в один день розвіяв марризм, і тепер довелось каятися прихильникам.

* Курс на “ефективність” мови, хоча природні мовні процеси не раціональні. Спочатку розмови про «надмову» яка мала бути простою чіткою (спроби з Есперанто - потім всіх репресували), а коли зрозуміли що це утопічно - руснява. Також спроби створити футуристичну мову у лабораторії (Маяковський, заумь). Раціоналізація - максимальні результати при мінімальних вкладеннях. Все треба покращити і спростити. Асиміляція та викорінення діалектів. Як наслідок травма меншовартості й сорому. Протиставлення грамотний літературний і діалектичний жахливий. “Просторіччя як мова неграмотних селюків». Оцінка лінгвістичних понять які мають бути нейтральними. Не друкували — значить не існувало. Як у всіх сферах, Синтаксис теж мав стати «коротким і енергійним», позбутися надмірності. Жанр очерк без зайвих елементів. Частіше використовували пасив і це стало символом політичної покори.

* Курс на зросійщення і російський шовінізм. Споріднення мов, щоб були якомога ближче до російської. Білоруська досі послуговується «наркомівкою» (а є інший правопис - тарашкевиця). Укр мову почали наближати (відкинули правопис 1928). Укр мова все таки мала краще становище, виходили книги і наук статті, але схожість на рос призвела до того що її було ще більше спотворено. Експансія російської у термінологію, науку. Російська більш престижна, відкриває можливості, через це люди добровільно русифіковувались. Термін «мовний розвал» загроза імперії якщо мову не вчитимуть. Рос як кар’єрна можливість. Формально вибір давали, але підштовхували до рос як мови можливостей. Російська подавалась як вища мова. «Велікій і магучій». Говорити російською - бути справжнім комуністом. Рос мова в школах як знаряддя боротьби за комунізм, возвеличення через тексти. Російськомовні долучались до міту про престижність руснявоі. Побутовий шовінізм і расизм. Українська стала вимушено мовою села, бо там складно було русифікувати. Рос шовінізм виріс з прирівняння радянського до російського. Література рос як найвища - пушкінізм. Культурніше значить російськіше. Армія, вʼязниці як джерело русифікації.

* Радянська школа перекладу — закатували кілька одразу. Ідеологічна перевірка всіх перекладів, тексти перевіряли супер ретельно. Переклад з іноземних через російську, бо вже вивірений. Супер вільні переклади через радянську завісу. «Мені нема діла до оригіналу!». У передмовах писали як сприймати авторів. Як викладали іноземні мови - ніхто не очікував вільного усного володіння мовою, все викладання через русняву. Російська на експорт — готували підручники для іноземців з ідеологією. Зарповадження “Лінгвокраїнознавства” - щоб іноземці вивчали не лише мову, а також ідеологію. Вивчення руснявої як стратегія нац оборони - США і Британія сплеск цікавості під час холодної війни. Військовий переклад — один з небагатьох де ти справді міг вивчити іноземну мову.

* Анекдоти і гумор про інших - грузини, чукчі, українці. Перше місце велікій рускій народ, друге молодші брати слов’яни, третє чуркі нєрускіє. Расизм. Образ українця в гуморі контрольованому державою: недолугий хитрий селянин який шокає. У спадок перейшло навіть в незалежній Україні (вечірній квартал). Сміятися з акцентів. Тоталітарний гумор апрувлений державою через журнали перець і крокодил — обробка населення.

* Лайка. Заборонена, боротьба з нею. Ненавмисна сакралізація через заборону. Розрив життя і надрукованого твору. Пуризм був, але його таким не вважали.

* Радіо і телебачення поширюють російське і шаблонне. Фрази-меми. Засилля скорочень, абревіатур. Канцелярит і газетна мова. Суцільні штампи. Преса. Інструмент впливу на пролетарів. Мова ніби спрощена, а насправді штампована. Мова плаката - ясні чіткі яскраві, мають вплив. Складання словників. Підчищення старих слів, приклади треба наводити з преси, нові слова, щоб відобразити бажану реальність. Цензура і тиск.

* Русифікація імен, прізвищ, радянські імена повʼязані з революцією (треба було обережно називати, бо потім революціонер міг стати ворогом народу).

[Olha · Rating 5 out of 5]

Ура! Я її таки дочитала 😄 це було цікаво і дуже пізнавально, викликало ще більшу відразу до російської (що сильно ускладнює мені життя в Одесі, але це мій шлях, ггг)
Сміливо раджу всім, особливо кому ще важкувато ввести українську на 100% в своє життя.
Розділи коротесенькі, що зручно для тих, хто мало читає - по 2-3 сторінки реально знайти час кожному 👌🏻

[Ярослава]

Оглядова книжка про мовні зміни й політики в СРСР - там є потроху про все, від псевдонаукових лінгвістичних теорій часів сталінізму до абревіатурного безумства, від мови в'язниць до спроб уніфікувати мову, тавруючи діалекти, просторіччя і все, що виламувалося з вузької норми. Для гуманітаріїв, напевно, це радше систематизує раніші знання, ніж дарує багато нових знань - але якщо ви не можете самі прочитати коротку лекцію про, умовно кажучи, впровадження і згортання політики коренізації, то це дуже корисне читво для розуміння, звідки ми прийшли і звідки в нас усі ці лінгвістичні мозолі. Тільки щодо оптимального способу читання я не визначилася: напевно, таки не все підряд, а по роздільчику за ранковою кавою/на ніч у рандомному п��рядку, залежно від того, яка тема більше зацікавить, бо багато ключових тез повторюватимуться майже дослівно по кілька разів у різних розділах, щоб уже точно запам'яталося (чи з розрахунку, що підряд це не читатимуть, а читатимуть тематично абощо).

[Oleh Bilinkevych · Rating 4 out of 5]

Така книга була досить давно потрібна для широкого читача. І я щиро бажаю, щоб її прочитало якомога більше людей, для яких донедавна російська була мовою щоденного вжитку (принаймні ті люди, які здатні до саморефлексії, адже амбасадорів ”какая разніца” та ”так історічески сложилось” дуже складно переконати хоч в чомусь.)

[wow_42 · Rating 3 out of 5]

основна проблема цієї книги — ЗАНАДТО багато повторів. весь текст буквально тримається на одній і тій самій думці.

те, що книгу можна читати з будь-якого есе — це одночасно і плюс, і мінус.

плюс — багато міфів та упереджень авторка розвінчує, підкріплюючи посиланнями на джерела. хоча прикладів було малувато.
мінус — читаючи послідовно, читач змушений читати це постійне переливання води з одного порожнього кутка в інший. адже інформація, тези й думки повторюються.

і от книга на таку важливу тему стала заручницею форми якогось популізму, невідомо навіщо. як то кажуть: «ти ж мала боротися зі злом, а не долучатися до нього!». книга здається більше декоративною, аніж ґрунтовною роботою.

зрештою, нової інформації в книзі для мене майже не було. все, що Кузнєцова вже говорила в подкастах, інтервʼю — те саме пише й у книзі. все, що я сама знала до прочитання Мови-меч, те саме знову прочитала.
ба більше — якщо ви цікавитесь історією та темою лінгвоциду — книга, вважайте, для вас неактуальна та непридатна.

[Sasha Ambroz · Rating 4 out of 5]

Збірка коротких есе на тему мовної політики СРСР. Написано практично як підручник, наскільки я зрозуміла, за відео авторки, які вона робила для ютьюба. Написано дуже простими тезами, які потім за бажання можна далі досліджувати самостійно, на щастя, в кінці книги солідний список джерел.
В мене склались дуже складні стосунки з цією книгою. Я не могла на ній зосередитись через закороткі розділи. Тільки-но починаєш вкочуватися в тему, так вона вже закінчилася. Не сильно допомогло й те, що певні тези дуже часто повторюються в різних розділах. В передмові авторка каже, що розділи можна читати окремо та в довільному порядку, але ця розібраність і повторюваність втомлює дуже швидко.
В будь-якому випадку, це дуже важлива книжка, думаю, чудовий стартовий матеріал для подальшого заглиблення в тему.

[Dina · Rating 5 out of 5]

Я не покладаю великих надій, що порада читати цю книгу усім українцям, які вважають, що їхня російськомовність "істаріческі слажилась", спрацює. Взятися за таке читання можуть люди, здатні до саморефлексії, ті, що хоча б раз поставили собі питання: чому  баби та  діди по материній та батьковій лініях говорили українською, а батьки вже - російською? Але ви точно можете використовувати аргументи з цієї книги в суперечках з друзями та знайомими, які ще не зрозуміли доцільності повернення собі української ідентичності через мову.


Книга охоплює незліченну кількість аспектів винищення мов в совєцькій імперії та  супротиву цьому винищенню, але я зупинюся лише на деяких, підтвердження яких я бачу й бачила і спробую тут навести. І в кожного читача таких прикладів знайдеться по кілька на більшість тез.


Мовна ієрархія. Найнижче у мовній ієрархії стояли мови нацменшин, що не мали своєї республіки, навіть коли були автохтонами. В Україні , наприклад, це були кримські татари, гагаузи. Безумовно, в Україні проживало й безліч інших народів, але багато з них мали національну державу поза її межами, а, значить, принаймні поза тюрмою народів їхня мова жила й квітла. А як зникають бездержавні мови, можна побачити і в сучасній росії.


До створення держави Ізраїль такою мовою був і їдиш. В своїй свіжій лекції на Книжковому Арсеналі 2023 Віталій Портніков говорить, що рідною мовою є не та мова, якою говорили ваші батьки, рідна мова - це мова вашого роду. Він пригадує, як складно йому, малому хлопцеві, було навчитися івриту  з єдиного можливого джерела  - єдиної газети, яку видавали в ссср.


Вжахнув розділ Північні інтернати.  Дітей північних народів росії примусово забирали від батьків до інтернатів, аби не просто навчити російської, а й змусити забути рідну - нею забороняли говорити. Так, що по роках навчання, повернувшись додому, діти були неспроможні спілкуватися з батьками.


Мовні утиски. Чому російськомовні в Україні почали відчувати мовні утиски і активно про них говорити (звісно, росія активно використовує такі обурення з метою пропаганди, шляхом гіперболізації проблеми), щойно українська мова почала нарешті піднімати голову на законодавчому рівні? А на контрасті.  Адже за всіх часів існування ссср, утисків російської не існувало. Себто російськомовні сиділи на троні, і раптом їх посунули на ослінчик.


В ссср всіляко підтримувався міф про добровільність вибору мови. Цей принцип "добровільності" вибору мови навчання і спілкування полягав у тому, аби сфери, в яких можна було побудувати кар'єру і сягнути стерпного соціального рівня були повністю русифікованими. В сучасній Україні має бути сформоване таке законодавство, що діятиме аналогічно. І тут ми рухаємося в потрібному напрямку. Я не можу змусити усіх громадян говорити українською в приватній бесіді, але  також не уявляю собі, як через 10 років нове покоління українців зможе переписуватись в соцмережах та месенджерах російською - мовою, писемності якої вони ніколи не вчились.


Розділ про винищення сіл через виселення або об'єднання у селища міського типу нагадав мені про моє рідне смт. Успенка на Луганщині, що в 1966 році налічувало 18,8 тисяч населення, яке містить принаймні 6 топонімів: Молюки, Вільхівка, Водяне, Бразоль, Куцурбівка, Успенка, як свідчення існування сіл з такими назвами.


Приниження села, сільської (української), себто діалектної, як “безграмотної” мови тривалє від 30-х років і дотепер! Вчителька української програмово відучала нас на уроках говорити діалектні і просто “неправильні” слова. Під заборону потрапило слово “балакати” - слід було вживати “говорити”. Переїжджаючи до міста на навчання, юним селянам не було змоги й просто почати говорити більш “грамотною” українською, бо найільш “грамотною” й “правильною” була російська. Так на довгі 17 років, від 1997 року вступу в  університет і до 2014 року початку війни росії проти України я стала російськомовною. Такої руйнації ідентичності зазнали тисячі українців вже за Незалежної України!


Вимушена двомовність. Мої висновки. Якщо двомовність - ваш випадок, то це наслідок того що радянський союз розвалився до того, як ви стали одномовним (російськомовним), бо двомовність в ссср планувалася як лише крок до повного зросійщення, або ви чи ваші батьки встигли стати одномовними (російськомовними), а двомовним вже стали завдяки освіті в незалежній Україні.


Мовні курси - засіб пропаганди за кордоном. На тлі Холодної війни побутувала думка про те, що за освітою ссср переганяв західний світ. Маю сказати, що в головах деяких людей це переконання продовжує жити. До мене й досі звертаються динозаври (іноземці) з проханням навчити їхню дитину russian math. На що я їм пропоную повчити трошки Ukrainian geography.


Книга складається з окремих розділів, які можна читати не послідовно. Можна закидувати опонентів от прямо тезами з книги. А можна й заглиблюватися в кожну підтему окремо - авторка лишила довжелезний список літератури на кожен розділ.

Щиро тішуся цій праці і вдячна авторці та видавництву за можливість рефлексувати і натхнення більше пізнавати себе і свою країну через її минуле.

[Oleksandr Fediienko · Rating 5 out of 5]

Зробив 27 закладинок для подальшого перечитання.
Тут, звісно, про мовну політику загалом, але я чомусь не думав, що буде здебільшого про російську мову. Проте це ж ло��ічно - вона була головною в Союзі, про неї і найбільше відомостей. Багато трагічного і трагікомічного. Нічого комічного.

[Nika · Rating 5 out of 5]

Прекрасна дослідницька робота 🙌 не уявляю скільки матеріалу довелося опрацювати авторці (і як її не знудило при цьому), щоби зробити таке саммарі 🫡

Звісно рекомендую, бо ця книга доводить як методично та поступово та планово імперія знищувала всі країни, до яких «торкалася»
Та й таке, сум

[Olya Zakharyan · Rating 5 out of 5]

не приведи боже їх зустріти, але раптом таки зустрінемось, я як мінімум плюну в їбало москальським філологам/лінгвістам.

пішла на компроміс і слухала аудіоверсію (начитала сама Євгенія Кузнєцова), але врешті саме аудіо форма мені дуже сподобалась, дуже охоче слухала всі ці короткі глави, не факт що і читала б я без перерв.

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

4,5⭐️ #ebook

Було цікаво!

[Mila · Rating 3 out of 5]

Сказати, що я чекала цю книгу, не сказати нічого!
Очікування: зараз як дізнаюся все про дикрети СРСР та усіляку їхню мовну політику!!
Реальність: кон'юктурна поверхнева публіцистика, яка буде неактуальною за кілька років.
По-перше, якщо ти робиш навіть поверхневий огляд, 1-2 сторінки по кожному питанню - це недостатньо. Це виглядає як відповідь студента на запитання final exam, а не на огляд мовної теми, або як збірка інтернет-постів (чим, частково, це і було від початку).
По-друге, в принципі компіляція та підбірка тем виглядала трошки хаотичною. Можливо, це через те, що авторка намагалася зробити збірку, яку можна читати у будь-якому порядку, але вийшло якось ніяк.
По-третє, я вважаю, що цю тему треба підіймати не в ключі демонізації СРСР та політики партії, а в ключі деколонізаторського дискурсу. Це та штука, яку дуже часто не приймають до уваги ні західні дослідники, ні нажаль українські. Тому що політика стирання мов, стирання культур, виховання дітей вдалині від їхніх культур - це не винахід СРСР, це те, що відбувалося та відбувається по всьому світу навіть зараз, дякуючи імперіям. І замість того, аби порівняти ці процеси та показати їх різні відтінки, авторка наполягає на унікальності цієї політики. Як на мою думку, єдина унікальність цих процесів у тому, що не можна оправдувати злим задумом те, що є результатом людської тупості.

P.S. За використання "латишів" замість "латвійців" у прямій мові автора, а не у цитованих радянських матеріалах, мені захотілось закричати: ти мала викривати зло, а не приєднуватися до нього!!!

[Oksana Padokh · Rating 5 out of 5]

Я люблю і читаю нонфікшн, тому субʼєктивно вважаю, що ця книга не є яскравим прикладом якісного нонфіку. У ній багато повторень, простежується непослідовний підхід до перекладу російськомовних текстів (частину перекладено українською, частину - ні), відчутна певна поверхневість матеріалу та його викладу. Хоча, авторка робить відповідний дисклеймер уже в передмові, зазначаючи, що книга не претендує на глибоке дослідження, а радше має на меті зацікавити читача й спонукати до подальшого самостійного вивчення тем. Також бракує прикладів для наочної демонстрації ідеологічної роботи з русифікації чи асиміляції мов тощо.

Водночас, ця книга є простою для читання і сприйняття, а отже - орієнтованою на масового читача. Це не суха документалістика: текст емоційно забарвлений, що робить її читання більш живим та доступним. Важливо й те, що книга висвітлює мовні проблеми не лише української мови, а й всіх народів та народностей, які входили до складу совєцького союзу: іврит, їдиш, кримсько-татарська, білоруська, казахська, комі-пермяцька, евенська, ескімоська, юкагирська, хакаська, хантийська, ненецька, якутська, гагаузька, бурятська, марійська та багатьох інших мов. При чому, саме на прикладі мов корінних народів срср добре продемонстровано, як через русифікацію та асиміляцію ці мови поступово вимирають. О, і, звісно ж, дизайн та ілюстрації в книзі заслуговують окремої уваги.

Тож, попри деякі недоліки - це потрібна книга для нашого суспільства. Її варто читати. Її варто мати в своїй бібліотеці. До неї вартоповертатися, зацікавлюватися, досліджувати її самостійно та заглиблюватися в ці проблеми - щоб знати самій і транслювати це знання далі.

[Oleksandr Hryshchenko · Rating 5 out of 5]

Книжка дуже оглядова й містить багато повторень, але корисна й пізнавальна. Шкода тільки, що через вдвічі вищу за типову для такого видання вартість (зокрема, й на електронну версію) її придбають лиш здебільшого ті, хто й так активно цікавиться темою.

[Yulia Çimen · Rating 4 out of 5]

Сиджу і намагаюсь зібрати до купи мозок, щоб щось написати собі на памʼять про все те, що я в цій книзі прочитала. Але, мабуть, обійдусь без коментарів що до самої доби, бо, власне, всім і так зрозуміло, що воно таке ці homo sovietikus разом зі своєю гнилою державою.

Краще я висловлюсь щодо самої книги. Це дуже глибока праця, повне занурення в добу і дуже ретельний розгляд однієї її конкретної проблеми. Мені, як лінгвісту, було цікаво, це було, пробачте, начебто трилер (коли страшно, але відірватись не можеш), я дізналась дуже багато деталей, о котрих навіть не здогадувалась раніше. Тому цю книгу раджу і буду радити всім.

А ще я запишалась ще більше українською нацією за те, що вона так пильно берегла свою мову. Можна багато казати, що можна було б і краще, але насправді зазвичай було гірше (згадати хоча б наших північних сусід), і українці проробили велику роботу.

[Natalya Kushnir · Rating 5 out of 5]

Дуже гарно структурована, цікава і потрібна книжка.

[Halina Hetman · Rating 4 out of 5]

+ чекала її виходу довгенько і дожила до цього часу;
+ купила в Сенсі на Хрещатику і носилася з виданням як з писаною торбою;
+ читала голосом Євгенії, що полюбився мені з її ютуб-блогу;
+ короткі тексти допомогли подолати книгу швидше;
+ авторка приводить багато джерел на підтримку своїх тез: я досліджувала всі україно- і англомовні, що були, і то досить цікаве "домашнє завдання" для кожної статті, а багацько згаданих там книжок перекочували в мій TBR;
+ потрібна і цікава мені інформація тут викладена популярно, ба навіть просто - для мене це було дуже цінно;
+ я небагато знала про період становлення СРСР і те, якою неоднорідною і швидкоплинною була його політика та ідеологія, тож для мене тут було чимало нових фактів та імен;
+ я погано розуміла причинно-наслідкові зв'язки між різними подіями до прочитання книги, але авторка іноді валідувала мою розгубленість підтвердженням того, що деякі рішення та тези просто неможливо пояснити з логічної точки зору, тому вони заплутували як людей, що жили в ті часи, так і людей, що знали про них опосередковано.

- книга розділена на п'ять розділів, які не мають підзаголовків, проте відрізняються графічним оформленням (хоча воно чомусь і повторюється в двох із них): мені було незрозуміло, за яким принципом згруповані ці розділи;
- книга би виграла від перестановки статей або за хронологією, або за тематикою, бо розповідь весь час скаче від 20х до 70х, а також не раз траплялися статті на схожі теми (наприклад, про імена та прізвища, чи про різні депортовані народи), що розкидані між інших статтей, а могли би бути об'єднані або в одну статтю, або в умовний тематичний блок;
- незважаючи на те, що в мене друге видання (виправлене і доповнене), я все одно побачила в ньому декілька редакторських помилок як в тексті, так і в джерелах, які втім не мають великого впливу на сприйняття книги;
- не хочеться звучати як ті, що закликали до економії паперу шляхом переведення на латинку чи писання коротшими реченнями (навела б приклад і звучала розумніше, та через неупорядкованість статей дуже складно знайти по пам'яті, де ж саме я це читала), але з такою кількістю сторінок та вільною версткою можна було б додати ілюстративних матеріалів чи то пак тієї ж графіки (хоча я й не її фанатка), бо трохи дратувала кількість порожніх і напівпорожніх аркушів у виданні.

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

Непогана книжка про мовні зміни й політики в СРСР. Розділи короткі, по дві-три сторінки, тому читається легко. Хочу відмітити дуже якісне оформлення та яскраві ілюстрації, видавництво гарно попрацювало над книжкою.

[Анна Лисенко-Гурська · Rating 4 out of 5]

Мені не дуже сподобався спосіб викладу книжки, але книжка загалом - вогінь!

[Mariia Ivanenko · Rating 5 out of 5]

Супер пізнавально і дуже легко читається
(Орнула з розділу про радянські імена)

[Ilonka Sheleshko]

це було складне читання, сповнене неправильними очікуваннями і тому великими розчаруваннями. через це, я не вважаю, що маю право впливати своєю оцінкою на загальний рейтинг цієї книжки.

якщо ви хочете дізнатись у загальних рисах випадкові факти про радянську мовну політику — запрошую до читання;

якщо ви хочете отримати більш ґрунтовне і цілісне сприйняття теми мовної політики у срср — шукайте далі.

ця книжка — це 101 стаття, яка дуже коротко розповідає про певні моменти, повʼязані з життям мови.
це хороший вибір для читання перед сном — один-два розділ для швидкого поглинання інформації. але це не хороший вибір, щоб зрозуміти тему більш широко.

з іншого ж боку, авторка проробила чудову роботу і книжка містить багато джерел, з якими можна вирушати у власне дослідження цієї теми, більш ґрунтовне .

тепер щиро сподіваюсь, що колись у додаток до цієї книжки, вийде книжка з хронологічною деталізованою історією мовних політик/практик на території України, і не тільки у срср.
але ця книжка теж мала бути

[Dmytro Noks · Rating 3 out of 5]

Дуже багато, а навіть занадто багато повторюваних тез протягом усієї книги. Структурний поділ настільки роздроблений, що це заважає цілісному сприйняттю — фактично це збірка коротких есе, які частково покриваються одне з одним. Цю проблему можна було б легко усунути, погрупувавши подібні за змістом розділи. Також мені не вистачило конкретних прикладів, а ті, що були наведені, інколи не здавалися цілком влучними. У таких працях приклади — це ж найцікавіша частина, котрих, на мою думку, повинно бути 80 відсотків, а решта була б відведена на теоретичні тези і якісь фактологічні дані, котрих, як я вже згадував, авторці трохи не вистачало, через що вона раз по раз повторювала ті самі, викликаючи в мене цитату класика: "Це ж було вже". Кут висвітлюваних у книзі ідей мені дуже близький, тому я погоджувався майже з кожною з них. Однак тут криється теж проблема таких творів — я і перед прочитанням цієї книжки усвідомлював важливість мови, а ті, кому насправді було б корисно подивитися на мовне питання з цієї перспективи, ніколи її не прочитають. З іншого боку особисто в мене розширився арсенал аргументів для полеміки з адептами "какойразніци".

[Olha Tiumentseva · Rating 5 out of 5]

Важлива і цікава книга з розбором багатьох мовних тематик.
Після кожного з розділів хотілося додатково почитати на тему, розширити і поглибити знання. Сподобалося, що розкривались проблеми і труднощі всіх мов у складі союзу.
Також поринути в атмосферу допомагали ілюстрації і приклади плакатів, які дуже підсилювали враження і допомагали зрозуміти той устрій.
Мені не вистачило кінцівки чи висновку, книга просто закінчується главою, яка не несе якоїсь фінальної думки.

[Book · Rating 5 out of 5]

«Мова-Меч. Як говорила радянська імперія» Євгенія Кузнецова.

Дійшли руки до книги. Що можу сказати, цікава книжка, читається легко, я б сказав на одному подиху. Розділи коротенькі, тому кожен зможе приділити увагу цій книзі, особливо той, хто переходить на українську.

Книга, яку повинен прочитати кожен українець. Книга про те, як совок знищував мову національних меншин, але саме головне, як совок намагався русифікувати Україну та українську мову. Тут безліч прикладів по винищенню інших мов, як це відбувалось і чому.

Ось наприклад, після його смерті при Хрущові та інших , як би нейтрально відносились, але якщо ти хотів навчатися у ВНЗ або працювати на нормальній роботі, то потрібно було знати русняву, бо тоді ти частинка великої радянської спільноти. Якщо ти україномовний, то тобі звісно нічого не світило гарного.

Якщо дивитись через призму інших мов, то положення у української було на багато краще. Були і книжки, і газети, але звісно совкова пропаганда працювала так, що у тебе не було іншого вибору, як «русифікуватись».

В книжці дуже багато всього описано, від політики по відношенню до інших мов та до того, як совкова влада себе поводила до тих самих лінгвістів.

10/10

[Kseniia Nosulenko · Rating 4 out of 5]

Це дуже якісна наукова робота. Я навіть не уявляю ту кількість джерел, з якими авторка попрацювала, проаналізувавши та виділивши найцікавіше. Вона проводить нас минулим століттям, починаючи від самого заснування совка, знайомить з ентузіастами, що укладали перші словники та правописи (і які звісно закінчили своє життя пізніше переважно в засланні, бо ж політика змінилася), так потім бачимо вже і спад ентузіазму щодо коренізації і зміну вектора на політику русифікації з дуже детальним розбором її інструментів.

Не дивлячись на те, що українська мова - головний фокус книги, ми також дізнаємося багато і про білоруську, їдиш, східні та північні мови. Звісно не оминаємо і кримськотатарську, над якою познущалися, кирилізувавши.

Деякі факти були мені відомі, деякі стали новими. Наприклад, я дуже тішуся тим, що предки моїх друзів змогли зберегти козацькі прізвища крізь цю молотилку.

Мені дуже хочеться вдарити цією книгою наприклад Куркова, або оцих милих людей, які так гостро відреагували на моє неприйняття йазика декількома постами вище. Бо якщо люди не усвідомлюють, що говорити російською - це не їх вибір, а його за них зробили десятиріччя тому (до того ж дуже майстерно!), то мені дуже прикро.

Всіляко рекомендую "Мову-меч" для читання, якщо ви раптом вагалися.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 5 out of 5]

З величезним задоволенням прочитала цю книгу.
Не зважаючи на те, що з багатьма аспектами русифікації я встигла познайомитись, працюючи над проєктом #Лінгвоцид, в цій книзі я знайшла вдосталь цікавого. Особливо того, що стосується мов інших народів — як інших республік СРСР, так і внутрішніх народів росії, для яких ситуація не те, що не змінилась після розпаду СРСР, а й погіршилась. Дуже зрозуміло розкрита мотивація влади до тих чи інших дій.

Цікаво було читати про те, як радянщина пройшлася і по російській мові. Це досі відчутно в старих підручниках, чи в мовленні людей, які були сформовані в культурі штампів і канцеляриту.

Загалом, між рядків добре зчитується особлива готовність партії втручатися геть в усі сфери життя людей і перековувати, переплавляти "до основанья, а затєм"...

Словом, дуже раджу почитати. Книга, яка змушує радіти, що пощастило зачепити СРСР лише маленьким краєчком свого життя, і відгрібати, відгрібати подалі.

[Zoriana Lipets · Rating 5 out of 5]

Книга у бібліотеку кожного українця.
У передмові авторка каже, що першим кроком до подолання травми є її усвідомлення. Як на мене, українці (хочеться вірити що більша частина із нас) вже мають це усвідомлення, бодай на рівні емоцій, родинних спогадів чи історій. Якщо потрібні факти - вони тут, у цій книжці.

Насправді книга не про нас, точніше не тільки про нас, а справді про мовну політику "союза", яка зачепила усі корінні народи (включно із росіянами, але їх не шкода, гг).

Хочеться вірити, що ця книга у свій час потрапить в руки молдаванам, гагаузам, чеченцям, грузинам, якутам і всім-всім (більше 100 народностей - ви тільки задумайтеся!), хто мав нещастя опинитися в лапах совєтського (читай російського) шовінізму.

[Tetiana · Rating 5 out of 5]

База, ґрунт, фундамент для розуміння явища «русифікації» та остаточного відкидання всього російського.

[Roman · Rating 5 out of 5]

Книгу було дуже боляче читати, вона сумна і депресивна, бо описи паплюження як української мови, так і мов інших народів вкладались в одну картину – мовна уніфікація як складова частина уніфікації за ознакою національності, тобто створення такого собі радянського голема, звісно ж, з ухилом в російську національність, у якого пануватиме, звісно ж, російська мова:

Мовні місіонери вірили у прогресивний історичний розвиток російської культури та сприймали культурний устрій СРСР як ієрархію, де на вершині стояли російська мова та культура, яким випало вести "відсталі" народи до цивілізації.

А боляче було через те, що у цих вівісекторів майже все вийшло – адже лише російська мова давала путівку в краще життя, тому люди намагались відхреститись від своїх національних мов, щоби отримати шанс кудись пробитись. Боляче було читати описи методів, до яких вдавалися ці "творці нової людини" - взяти, наприклад, ті північні інтернати, до яких примусово забирали дітей північних народів, щоби розірвати їх коріння із своєю ідентичністю та "прищепити" любов до російської мови. А ще у нас були ті комісії, які прибирали слова, що не подобались московитським мовознавцям, і натомість підбирали такі аналоги, що були подібними до російської лексики.
Бонусом для читача до отриманих знань про нищення неугідних мов є зростання рівня ненависті до всього радянського та до московитів, які намагаються це все повернути.

[Olhastm · Rating 5 out of 5]

Перш за все — цю книгу приємно тримати в руках. Дякую!

Ну і по змісту. Дуже насичена. Проведена колосальна робота. Читаючи, офігеваєш від тої кількості "реформ", які проводив союз, і як кардинально вони відрізнялись одна від одної. І по суті всі провалились. А більшість людей, які були задіяні у цих реформах, було репресовано і вбито. Ну бо як виправдати кардинальну зміну з коренізації мов на русифікацію? Правильно: знищити свідків. Комусь "повезло", і вони померли раніше своєю смертю. Нічого нового.

Амбіції шалені. Єдина світова мова. Крім того, російська мова "на експорт" була (є?) елементом пропаганди. Ідеологізована.

Багато мов країн союзу зараз на межі зникнення. Теж "завдяки" цим заходам. Латинізація, кирилізація, зміна правописц, щоб уподібнити білоруську і українську до російської.

І ось ця фраза: ми вас не примушуємо, але не знаючи язьіка ви не знайдете собі роботу.

Багато питань розкрито у книзі. Всього не напишеш. Варто читати. Варто мати на полиці.