Іноді спокутувати гріх недостатньо. Треба заплатити життям…
Україна, 90-ті роки.
"Казарма" - слово із залізним присмаком. Так називався будинок, де жила головна героїня Мар’яна. Замість сімейного затишку тут панував деспотизм і страх. Батько Мар’яни був дуже жорстокою людиною і тримав у страху всю родину.
З дитинства дівчина бажала батькові лише смерті. І коли він помер, донька видихнула з полегшенням. Гадала, що нарешті вільна. Але Мар’яна стає іграшкою в руках ще одного тирана. Брат Сергій прагне підкорити її та продати багатієві. Коли Мар’яна стає власністю Андрія, їй здається, що це кінець. Однак попереду довгий шлях. Від страху й безпорадності - до моторошної, ледь не потойбічної, помсти. Мар’яна не вірила в те, що настане справедливість. Тому вона сама віддасть належне тим, хто заслуговує на покарання…
Дуже емоційна та відверта книга, у якій підіймаються болючі теми. ⠀ Головна героїня Мар'яна - "юна дівчина зі сторічною душею", що ніколи не знала нормального життя. Найрідніші люди нищили її морально і фізично. Понад усе вона прагнула свободи і намагалася вирватися з клітки-казарми. Її переслідували невдачі та негаразди, та дівчина не здавалася, боролася до останнього і врешті - перемогла. От тільки за волю довелося сплатити надто високу ціну. ⠀ Книга невелика, тому читалася досить швидко. Емоції розхлюпувалися через край. Те, що батько і брат Мар'яни були покидьками - зрозуміло від початку. А от ставлення матері до рідної доньки здивувало, обурило, розлютило - так не має бути! Мені було невимовно шкода бабусю Уляну та Андрія - єдиних персонажів, які не втратили своєї людяності, втім і поділитися нею з Мар'яною, направити дівчину на вірний шлях не встигли. ⠀ Як відомо, життя смугасте. І фінал дає надію на те, що біла смуга у Мар'яниному житті не за горами.