У давнину витязями називали мужніх воїнів, богатирів київських, чернігівських і галицьких, про подвиги яких складали билини. Та коли землі Київської Русі поневолила монголо-татарська орда, справжніх героїв уже майже не лишилося. І саме в ті часи народилася нова легенда: про купця-гульвісу, який вирішив стати витязем, про дівчину, що вміла перекидатися сизокрилою вірлицею, чарівний перстень Смерті та заговорених на кохання нерозлучників.
Оточений прадавніми древлянськими лісами й непрохідними болотами Дубовий Гай надійно захищає своїх мешканців і свої таємниці. І поки навколо лютує монгольська орда, славетний богатир спокійно спить на перинах, а про справжні подвиги пам’ятають лише старійшини. Та настає час для нових героїв і нових звершень. Купець-гульвіса вирішує стати витязем, звичайна дівчина — володаркою древлянською, а непутяща чаклунка мріє розправити крила й полетіти гордою вірлицею… Через примхи долі їхні шляхи переплітаються у війні, яку вони не вважали своєю.
Складаю букви в слова. Живу в Афінах, пишу українською. Авторка книг "Шпигунки з притулку "Артеміда", "Мандрівний цирк сріблястої пані", "Прокляте небо" та інших.
Роман "Шпигунки з притулку "Артеміда" відзначений сріблом на конкурсі "Коронація слова", увійшов у фінал BookPitch від Одеського кінофестивалю. Як найкраща підліткова книга року, опинився також у фіналі премій "Навиворіт" та "Барабука", а в премії "Еспресо. Вибір читачів" (підліткова номінація) посів перше місце".
"Мандрівний цирк сріблястої пані" отримав премію ім.Гоголя, нагороду "Найкраще підліткове фентезі року" від BaraBooka, відзнаку від "Еспресо. Вибір читачів".
Як на мене, то 'Витязь і Вірлиця' це поки що найкраща книжка Наталії Довгопол з тих, що я читала (хоча "Знайти країну амазонок" все ще моя улюблена). Так, це чаклунське романтичне фентезі, але для мене в першу чергу це була казка і авторка дуже вдало вплела у неї українські легенди, історію та міфологію.
Я бачила інший відгук, де зазначалося, що не вистачило в цій історії складнощів для герої, що їм все занадто легко вдавалося і я ніби як і згодна з цим зауваження, але для мене тут це працювало. Саме завдяки тому, що це казка, це працювало. Тут хороші персонажі завжди отримають допомогу, коли її потребують, поганих буде покарано, а істинне кохання подолає всі перешкоди. Мушу сказати, мені дуже не вистачало такої історії останнім часом, тому було дуже комфортно перебувати в цьому світі.
Але щоб ви часом не подумали, що це казка для дітей, бо тут є деякі тригерні моменти, які, звісно, не показані відверто, але тим не менше дуже зачіпають.
Про персонажів хочеться сказати, що мені дуже сподобалися Лялька та Андрій, їхня передісторія і як розвивалася їхня любовна лінія) А закінчення то взагалі було дуже гарним)
Млада мені трохи нагадала Мадалену з 'Галаванта', тому її я не могла не полюбити, хоч вона й робить дуже сумнівні вчинки більшість часу.
Хотілося також, щоб Горлиця втекла від свого чоловіка та якось потім зійшлася з Боринею. Оце була б power couple, пані Наталю, може, продовження про них? 'Богатир і Горлиця', ну чим не спін-офф?😁
Повідають, що на землях древлянських ще у часи напасті монголо-татарів люди вірили у язичницьких богів, надприродних істот та справжніх богатирів, які не перевелися на Русі, а лишень поринали в сон на деякий час чи просто ростили своїх дітей. І вони не завжди ставали героями чи чарівниками, а лишень людьми з властивими їм бажанням, амбіціями та мріями, хоча й наділені дрібкою магії. А іноді й з купців-баламутів постають справжні витязі. Буває…
Так і в цій історії, невблаганна Доля пов’яже у клубок хитросплетінь життя купця-серцеїда Андрія Гостенка, юної чародійки Ляльки Богатирівні, жінки Млади з князівською кров’ю княгині, намісника самого Бату-хана Підсокольника, галицького богатиря Бориню та старого, але ще дужого витязя Іллю Богатиря. А ще на шляху героїв постане сила-силенна нечисті, давньозабутих істот та знайомих з дитинства казкових персонажів (чого варта тільки Кобиляча голова).
Як у справжній бувальщині чи легенді: тут добрих людей переслідують зрадливі помисли, надщерблені серця шукають чужих обіймів і потрапляють у пастку хіті, а найрідніші очі покриває пелена байдужості та нерозуміння. І гострий кинжал виявиться менш смертоносним, ніж слова коханих.
Проте, як у кожній справжній казці: добро завжди переможе зло, справжні друзі дадуть руку у найбільшій скруті, а кому призначено бути назавжди разом – ніяка магія чи ворожіння не допоможуть. І справді, скажу вам, що Нерозлучники тут теж ні до чого… Так що, вимкни wi-fi, читай книги.
Гарне романтичне історичне фентезі. Дуже легко читається, сюжет тримає в напрузі. Так, часом здавалося, що все занадто просто в цій книзі, але, можливо, так воно і має бути, коли вже хоч трохи знайомий з українською міфологією. Мені книга сподобалася.
Рівненька історія, і добре що тут українська локація і міфологія. Не було аж надто чогось захоплюючого, але і не скажу, що все банально і не цікаво. Однозначно ця історія цікавіша за Знайти країну Амазонки. Читати можна і треба.
Це пригодницько романтичне фентезі, написане на основі слов'янської історії та міфології. Разом з героями книги ви помандруєте давніми древлянськими землями (і не тільки). І кожен крок буде сповнений магією лісової нечисті, чарами та легендами.
А почнеться мандрівка від давнього Коростеня. Саме того, де вбили Ігоря і який спалила княгиня Ольга. З 1243 року місто потрапляє під владу ординців. У магічній реальності Наталі ним править ординський ставленник Підсокольник. Але є сила у богатирських руках, є ще зілля у торбах древлянських відьом і хитрість у розумах молодих і симпатичних купців, а головне любов, яка вимагає рухатися назустріч до перемоги.
Наталя дуже добре знає фольклор. Книга дихає духом часу. Тож сміливо раджу роман не лише людям, що люблять романтичні пригоди молодих людей, а й цінують історію з магією нашого минулого.
Це було перше моє знайомство з творчістю Наталі Довгопол і воно стало успішним. Мені сподобалося і я можу рекомендувати. Хоча я ставлю 4/5, але це виключно через те, що хотів більше українських міфічних створінь побачити на сторінках. Проте сама історія вийшла досить цікавою. Якщо як і я не були знайомі з авторкою, то рекомендую почати з цієї історії.
Ідея прям топчик!! 10/10. I believe in Ukrainian historical fantasy Міфологічні персонажі це ❤️🩹❤️🩹
Але загалом сама книга на 3.5/5 Все розвивалось занадто швидко. Бракувало якихось перепетій, складнощів, на шляху персонажів, які треба було б подолати, а не просто вони захотіли – вони отримали. Важливим сюжетним подіям бракує розлогіших описів, – все ставалося занадто швидко щоб встигнути поперейматися за героїв. Також хотілось неочікуваніших сюжетних поворотів, для яскравішого враження
Погоджуюсь з іншими користувачами, що від цієї книги більше вайби казки, ніж повноцінного фентезі. Мені сподобалось, як пише авторка, але не те, як вона розказує історію.
Я була дуже рада, коли почали зʼявлятись міфологічні істоти, але згодом в мене склалось таке враження, що вони там були, аби було. Замість цього, на мою думку, краще було б попрацювати над персонажами та їх взаємодіями. Тому що головний герой мені абсолютно не подобався. І я розумію, що авторка хотіла додати йому якоїсь сірості, але для сірості потрібна і якась харизма, якої в Андрія абсолютно не було. Плюс момент його зміни стався якось з нічого, хотілося б якогось «переломного моменту», чи що.
Так само я не повірила і в любовні лінії. Насправді це вже третє українське фентезі цього року, де герої закохуються, бо просто закохуються. Хочеться бачити цікаві діалоги, які б якось їх повʼязували, чи події, які б розвивали їх почуття один до одного. А фінал то мене взагалі розізлив.
Перш за все, я зла на видавництво, яке ніяким чином не промаркувало цю книжку як альтернативну історію, аби не складалося враження, що це просто історичне фентезі, написане так ліниво, що авторка не поцікавилася не те що літописною інформацією, а навіть вікіпедією на предмет того як монголи захопили Київ. Також я трохи злюся на авторку, бо навіть якщо в тебе альтернативна історія, древлянське князівство, що дожило до 13 століття з власною династією, і все таке, то на Бога, нащо тобі все одно вводити падіння Києва через те, що "деякі князі та бояри відкрили монголам браму"? Це одне речення, воно не грає ролі в сюжеті і ніяк не розкриває персонажів, зате меншовартістю віє за версту. За це я зла, а все решта мені просто не сподобалося. Не сподобався стиль написання: таке враження наче авторка намагалася написати так, щоб сподобалось якійсь дуже абстрактній авдиторії, тому її хилитає між несерйозним фентезі з гарячими сценами і Серйзною Книгою, Котра Відкриє Вам Глибоку Психологію Та Філософські Роздуми. Не сподобалися міфологічні елементи, вставлені у текст ніби чисто шоб було. Ця лінія відверто провисала і склалося таке враження, що до неї не дописали шматок. І мені не сподобалися герої. О, поговорімо про героїв. А особливо про Андрія і Младу, яких нам показують упереджено, але по різному упереджено. Стартують обоє, до речі, зі схожих позицій: обоє доволі благополучні, в обох є певні таємниці (в Андрія - власне, кохання до дружини кращого друга, у Млади - походження її матері), обоє декларуються, як розумні (саме декларуються, ага. Показані вони в динаміці радше як не надто розумні), обоє мають недоліки (Андрій самозакоханий легковажний козел, Млада має амбіції. Так, у всесвіті цієї книги амбіції - це недолік, якщо ти жінка). Обоє покидають рідне село зі шляхетною метою - врятувати друга Андрія, котрий заодно чоловік Млади. Але до чого їх приводить авторка у фіналі? Якщо в книжці є розумна вродлива жінка з амбіціями, вона обов'язково стане лиходійкою, адже всім відомо, жінки, отримавши владу, стають чудовиськами. Чоловіки теж, але ну жінки геть точно. Ми ж просто маємо прагнути сім'ї і підкоритися сильному чоловікові, інакше йдемо проти своєї природи і перетворюємося на монстрів як Гітлер, Сталін,Путін, Асад... Ой, у списку диктаторів чомусь абсолютна більшість чоловіки, але це випадковість, адже монстрами стають виключно жінки. Отож, у Млади є амбіції і головне - кровне право їх реалізувати. Вона вирішує скористатися зі свого походження навіть не для себе - а для порятунку свого чоловіка. І буквально за одну сторінку оглядання князівських покоїв перетворюється на лиходійку, бо її "спокусила розкіш". Приділити більше уваги її розвиткові? Ну, хай падінню. О, ні. Вона насправді не так вже й кохає чоловіка і має амбіції. Цього достатньо для повного краху і загибелі. Андрію прощається набагато більше. Він поводиться дуже інфантильно, ставиться до Лялькою більшість книги як самозакохане мудило, абсолютно не користується досвідом, який у нього начебто мав би бути. Він купець. І за легендою, він регулярно торгував у Коростені, а на початку книги повернувся з довгої торгової виправи до варягів. Чи виніс він із цього якийсь досвід, яким буде користуватися в книзі? Ні. У нього нема знайомих в Коростені. Він не згадує за всю книжку взагалі про жодні свої зв'язки, як купця, котрі могли б йому допомогти. Його навіть не насторожують двоє малих дітей, яких самих бабця відправила з Чернігова в Коростень, тоді як його, дорослого хлопа, батько не хотів пускати в Коростень з села під Коростенем, бо там страшенно небезпечні дороги. Більшу частину книги Андрій майже не рефлексує свою поведінку, не замислюється, не докладає зусиль. Йому просто щастить. Той єдиний момент, де йому реально треба було викручуватися щоб дістати одяг і гроші, авторка закриває милосердним туманом. Але в нього такі хороші наміри! І він хлопчик. Тому на нього чекає успіх, а на Младу, з її добрими намірами і з тим, що Андрій абсолютно точно не встиг би врятувати друга, якби не вона - чекає смерть. Бо чоловік - це складний неоднозначний персонаж, який розвивається, а жінка, якщо вона виходить за межі стереотипного кліше "хорошої дівчинки" має бути негайно покарана. Та і Лялька, яку кидає в розпусту не з власного бажання і не через криво накладені чари (багато разів підкреслено, що в Дубовому Гаю чари не діють взагалі), а буквально тому, що дефлорація містичним чином змінила в ній "щось" і вона не могла цьому "щосю" опиратися, поки сестра не дала їй ляпаса. Чесно кажучи, мізогінії аж якось забагато. Можливо, тому, що сюжет постійно кудись несеться і час на рефлексію в цій круговерті видають лише Андрію, а обом дівчатам - хіба на рефлексію, з Андрієм пов'язану. І використані щодо них кліше так і лишаються нерозкритими кліше.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Це фентезійна історія з українським вайбом Київської Русі, про часи, коли монголо-татарські володарі захопили землі, а для одурмання й поневолення людей застосували могутні чари!
Це історія про дружбу й кохання, тут навіть є любовні трикутники 😅; це історія про зраду й возвеличення, про чесність і смерть, а ще це історія про мужність визнавати свої помилки.
🙃 Це історія-легенда про «купця-гульвісу, який вирішив стати витязем, про дівчину, що вміла перекидатися сизокрилою вірлицею, чарівний перстень Смерті та заговорених на кохання нерозлучників»...
Якщо коротко про сюжет: військо приходить у селище, де сховалася невеличка громада, й наказує віддати 9 чоловіків, які підуть на службу до хана. Якщо ні, тоді вони спалять поселення. Чоловіків оберуть методом жеребкування, однак Андрій, який залишився, відчуватиме, що потрібно врятувати друга дитинства.
🫣 Спершу пішов сам, але в перший же день його обіграли до нитки, потім зустрівся зі старим богатирем і його донькою Лялею, яка, до слова, мала певні таємні знання, що допомагало їм у дорозі. А ще ця дівчина була закохана в Андрій з першої їхньої зустрічі, два роки тому, він був її першим, а потім зрадив й забув…
Проте з часом, коли вони пройдуть стільки перешкод разом, коли змагатимуться зі Смертю й нечистими, Андрій усе згадає, й більше не зможе відступити, які б чари не застосували проти нього, і добрі, і погані. Бо зрештою чари не діють на твою суть, коли ти оцінюєш холодним розумом й вже тоді слухаєш гаряче серце…
❤️🔥 Мені сподобалося, що тут є профеміністичні мотиви, жінки тут маю знання, вміють воювати й знищувати… Вони сильні, мудрі й виважені, напротивагу чоловікам, які спершу з головою напролом, а потім сидять і ту побиту голову чухають. Мені сподобалося, що зрештою авторка дала нам зрозуміти, ніякі чари не здатні зломити справжні почуття.
Події в книзі відбуваються здебільшого в місті Коростень на Житомирщині, і там є багато чарів. Але в загубленому серед лісів селі « Дубовий гай» жодна магія не діє. В ті далекі часи, не «Коли ще звірі говорили», але в часи «Княжої України». Саме тоді, щоб довести, що говориш правду, в народі казали: «Стрибогом клянусь! І святим Онуфрієм». На сторінках зустрінете Літавию, Кобилячу голову, Злидні, Оха та іншу братію з казок та легенд. Імена головних героїв Андрій та Лялька, відрізняються від інших імен, натякаючи на незвичайні пригоди та випробування. Та й чи може «легковажний вітер» стати витязем, і чи мʼягкодуха дівчина зможе зробити хоча б щось. І чи обов’язково мати кохання для доброї міцної сімʼї. Доволі непогане світле, трохи наївне та сумбурне фентезі, яке б мені-школярці дуже сподобалось, зрештою як і мені-дорослій. Порушує тему людського вибору обовʼязку та життєво важливих рішень «Добрий кінь—мов вірна жінка, має долею бути тобі посланий». А до всього ще прекрасний дизайн обкладинки, надзвичайні ілюстрації, широкий між рядковий інтервал—є все, щоб очі та розум відпочив!
+ Українська міфологія - було приємно впізнавати персонажів і створінь, про яких читала ще в дитинстві.
+ Непогано ��аписано в плані мови і стилю.
Мінуси:
- Сюжет ніби вписаний в збірку українських міфів just for the sake of it, а не побудований навколо них.
- Здавалось, що книга мала бути мінімум в два рази більшою, або ж дилогією-трилогією, бо не могла позбавитись відчуття, що читаю короткий переказ, настільки все швидко і рвано відбувалось.
- Недолугі відносини між персонажами, все дуже картонно і нудно, жодним з них не змогла проникнутись і співпереживати.
- Романтичне фентезі - де??
- Через епізодичність сюжету - незрозуміла мотивація героїв. Постійно хотілось спитати Шоб шо?
Я тільки За читання творів українських письменників і особливо натхненних нашою міфологією, але це було розчарування =(
Вважаю, що книжковий старт нового року пішов нормально: тепло, обнадійливо і з надзвичайною легкістю 🥰
Знаєте, це той випадок, коли казка може відроджувати у твоїй свідомості любов до певного часового проміжку. Мені дуже подобаються історії в історичних антуражах, багато читала про Англію, Францію, але наша князівська доба при згадці віддає лише оскоминою «Слова о полку Ігоревім», яке я в себе у школі запихала, але воно так і не запихнулося. І нехай «Витязь і Вірлиця» це вигадка, а не історична пам'ятка, читати її було надзвичайно цікаво, тому що пані Наталя використала купу цікавих тогочасних деталей (прикраси, одяг, побутові речі), примовок, ну і врешті історичних реалій, у яких розгортаються події.
Сюжетно все крутиться навколо Коростеня та древлянських племен. Монголо-татари захоплюють наші землі, збирають повинності, забирають до свого війська чоловіків, які після муштри не лише рідних не пригадають, а й свого власного імені. Одне село, захищене магією, спокійнісінько собі жило, аж поки Андрійко, за доволі пікантних обставин 😏 не спалив заготоване сіно. Ну татари побачили дим і — пішло поїхало. Його найкращого друга забирають у військо, дружина друга, у яку Андрій закоханий, лишається сама й не знає, як вести своє життя. Зрештою Андрій вирішує йти у Львів, аби просити допомоги в Данила Галицького. Ну а ще тут є Лялька — богатирева донька, недовідьма, яка, як не дивно, також пов'язана з Андрієм 😁
(Даєш трикутник на трикутник 😋 чи то трикутник на чотирикутник? 🤔)
Повторюся, ця історія проста і казкова, але саме цим вона тепла і головне обнадійлива. Герої помиляються, при чому інколи доволі серйозно, однак зрештою обмірковують свої вчинки, беруть на себе відповідальність і знаходять сміливість у ситуаціях, у яких раніше дали б драпака.
Ну не всі, звісно, є тут персонажка, яка розвивається в гірший бік і це чудовий приклад того, як влада та переоцінення власних можливостей розбещують людину настільки, що вона землі під ногами не чує й починає руйнувати життя усіх навколо. Однак це лише один приклад. Дружби й побратимства тут значно більше, людської відкритості, бажання прийти на допомогу, інколи віддаючи останнє, якщо не життя. Шкода, що за останні 20 років ми як не відкинули, то дуже зіпсували ці чесноти, якими на Житомирщині та Київщині люди аж палали за мого дитинства.
Кохання у тексті також показане кількома варіаціями. Від нещасливого, яке треба переосмислити й відпустити, до токсичного й аб'юзивного, що знищує одну половину, і до щирого, яке переживає багатенько всього, щоб герої зрозуміли свою вагу в житті одне одного.
Моя особиста любов тут це міфологічні істоти, що з'являються на сторінках. Росавки, потиначі, майки — Господи, я хочу почитати якусь літературу про них! Це ж яке необроблене поле для фантазії, пишу це і аж слиною сходжу 😮💨
Не вистачило мені антагоніста та його дії, мети, бажань. З такою харизматичною зовнішністю він заслуговував трохи більше 😅
А ще цікавий момент, суто з соціально-комунікативної точки зору, це вплив лідера думок на маси. Спершу його провадить Млада, щоб притягнути коростенців на свій бік. Зрештою бідні люди, настільки засліплені гарними словами й картинкою минулої величі, що у вину власної рідні повірили б, починають вбачати в монголах праведників. А потім такий же вплив під виглядом чуток ширить інший персонаж, що змушує людей сумніватися й відкривати очі на правду. Даєш критичне мислення й питання вголос, немає чого жити худобою! Бо ми бачимо, як сусідська худоба мекає собі в стійлах.
Отож стронглі рекоменд! Особливо, якщо вам не вистачає соковитої трави та спекотного літа. Природа у пані Наталі це ще один момент, від якого я млію 🫠
По-перше, я закохалася у красу тексту та мови💔 Я мліла від порівнянь та описів, від діалогів та неочікуваних подій.
По-друге, я нарешті знайшла книгу, яка написана в українському сетингу не заради «українського». Наша мітологія тут не лише для назви, а романтична лінія не просто для кращих продажів.
Поява кожної нової істоти додавала мені ще більшого азарту читати далі. Які вони усі цікаві та живі 🤌🏻 І загалом магія та перетворення дуже кінематографічні!
Лялька тепер одна з мої улюблених героїнь 🥹 Кінцівка була неочікуваною, бо я чомусь бажала їй хепі енду з іншим чоловіком 😅
Чудове романтичне фентезі наповнене українською міфологією.
Можливо з якоїсь сторони ця історія ближче до казки, вона не містить купу неочікуваних поворотів та не змушує перейматись, що ж буде далі.
Та я насолодилась часом за читанням, це було легко та цікаво, часом звісно занадто просто та очікувано. Але видно до мене ця історія потрапила у потрібний час, коли хотілось чогось рідного, атмосферного і просто отримати задоволення від читання.
Дуже хороша історія, яка часто змушувала посміхатись. Вона і проста, і дещо закручена місцями. Дуже гарною мовою написана, дуже до серця припала. Цей колорит, українська міфологія - кайфуєш, коли то все на сторінках з'являється. Я очікувала дуже драматичного фіналу. Мені сподобалось 🥰
Неймовірне українське фентезі, яке розповідає про Андрія - купця-гульвісу та Ляльку, дочку богатиря, про яку йде дурна слава по селі. Андрієві треба визволяти друга, а Лялька зі своїм батьком їде до нареченого і через певні обставини цей шлях вони тримають разом. Дорога видається нелегкою, бо наче із легенд оживає всяка нечисть, чим створює перешкоди. Але найбільшою перешкодою стає кохання, яке обидвоє молодих людей завзято ігнорують.
Чітко вибудувана історія, живі персонажі та прекрасна українська земля, щоправда в далекому минулому - це все, як на мене, чудово описує роман. Читалося легко і швидко, я дуже захопилася пригодами героїв. А це оформлення 😍, в мене звісно без кольорового зрізу, але й так книга виглядає просто неймовірно.
А ще цікавість до читання збільшилася, коли на презентації авторка розповіла, що для однієї з героїнь прототипом стала Юлія Тимошенко, а історія з нерозлучниками мала місце і в її житті.
Я вже знайома з деякими творами пані Наталії і книга "Витязь і Вірлиця" довела мені, що мені варто познайомитися і з іншими її творами.
Раніше нічого не читала з української міфології і тому вирішила взяти саме цю книгу на книжковий клуб.
Класна романтична казка, де багато різних міфічних істот, за якими подобається слідкувати. Гарно поєднано все в сюжеті, кожного героя ти і розумієш десь, а десь і засуджуєш.
Загалом — це для мене 5⭐️, я отримала задоволення від прочитаного. Хотілося навіть, щоб книга була більше за обʼємом.
Це дуже казково. В самому прямому значенні, бо «Витязь і Вирлиця» це 100% казка. Тут оживають легенди та по нашим землях знову ходять богатирі. Тут живуть відьми та чорти. Тут добро протистоїть злу. Ну і кохання, куди ж в казці без нього.
Написано дуже легко та захопливо, я прочитала історію буквально за дві години. Як на мене вийшла гарна книга для відпочинку і вона чудово підійде, якщо вам хочеться додати краплинку магії.
А ще неможливо не відмітити оформлення. Воно правда неймовірне, палітурка приємна на дотик, гарнезна обкладинка та зріз, ілюстрації які хочеться роздивлятись - суцільне естетичне задоволення.
Прочитано за три зимові вечори. За три щасливі вечори.
Це казка і не казка. Про витязя і не витязя. Про вірлицю і не вірлицю.
Одна з найкращих книжок Наталії Довгопол , як мені здається.
У цю книгу хотілось загорнутись. Це як нетфлікс , тільки краще. Дуже яскраво, дуже швидко, але мова навпаки, не поспішає, дає час відчути увесь колорит епохи.
Мифіологія і історія вдало поєднані, характери героїв оживили начебто темний період історії України. Дуже раджу усім.
А ще яке оформлення чудове. Справжня казка в руках.
Книга, яку я прочитала за один вечір і один ранок, історія така легка як казка, але важливі теми підняті - дружба, кохання, вибір себе і своїх цінностей. А ще хотілося якогось фіналу, що надихне. І так і було ❤️ чудова книга в наші непрості часи - точно надихне і додасть світлих і добрих емоцій.