Не благородна справа писати враження на комікси, які стали знаковими за період свого існування. Тому колись уникнув огляду на комікс «Вартові» Алана Мура й Дейва Ґібонса. Та кожна історія, що не придумуй, може сподобатися, а може викликати нерозуміння, що в ній такого. І, мабуть, потрібно менше перейматися такими речами. Тому сьогодні перша збірка серії коміксів «Із пекла» Алана Мура і Едді Кемпбелла.
Ця історія натхненна серійним вбивцею Джеком Різником, який тероризував Лондон наприкінці ХІХ століття вбивствами повій у Вайтчепелі. Ця справа так і не була розкрита, а злочинець так і не був спійманий. І за останнє століття з’явилося чимало теорій щодо особистості й змов, які стояли за цими жахливими вбивствами. Саме на зародку однієї із них Мур будує цей світ.
Дія відбувається в Лондоні кінця ХІХ століття, у переповнених і антисанітарних нетрях. Одними з героїнь є жінки, які блукають вулицями вночі, намагаючись обміняти своє тіло на гроші, щоб винайняти житло і придбати трохи їжі й випивки. Спостерігаючи за ними в їхньому повсякденному житті, коли вони перебувають у своїх брудних кімнатах і обмінюються сумними історіями в такій же брудній забігайлівці, створюється непідробне відчуття занурення в їхнє похмуре існування. Якраз там, перебуваючи із черговим «візитом», королівський принц Едді займається сексом із простолюдинкою, далі одружується з нею і згодом вона народжує дитину. Це все призводить до змови, у ході якої вбивають повій, які знають цю вразливу для престолу інформацію. Вправного хірурга Вільяма Ґалла обирають для здійснення вбивств через його захоплення людським тілом і віру у вищу мету.
Особистість Вільяма Ґалла відкривається не відразу. Алан Мур вибудовує сюжет у такий спосіб, що ми знайомимося із ним поступово, вивчаючи його, так само, як він вивчає своїх «пацієнтів». Саме з його точки зору ми переживаємо значну частину історії, бачачи Лондон, ніби його очима. Його руки часто потрапляють у поле зору, коли він грається з трупом свого батька в дитинстві, розрізає знайдену мишу ножем чи робить розтини померлих пацієнтів у юності. І ще просувається ієрархією підпільних масонів протягом багатьох років. Лише коли він скоює перший значний злочин, ми бачимо, що він зображений, як типовий англієць.
Читачеві не пропонується збирати докупи якісь доводи, а лише спостерігати за життям цього чоловіка і з’ясовувати, що штовхало його на ці жахливі вчинки. Ґалл — винятковий юнак, який стає непересічним джентльменом у літньому віці — обдарований гострим розумом і глибоким розумінням життя, одержимий кров’ю, анатомією і часом. У цій частині є детальний розділ, про Ґалла і його спільника, водія карети Нетлі, який досліджує лондонські пам’ятки й роздуми Ґалла про їхні архітектурні таємниці. Це дає нам певні уявлення про мотиви вчинків, якими він керувався. Мабуть, саме цей розділ читався найважче, найнудніше та найдовше, зате багато розповів про особистість Ґалла.
Оригінально малюнок у коміксі був чорно-білий, художником якого є Едді Кемпбелл. Видання українською мовою — це вже перероблена оригінальна робота, де тим самим Кемпбеллом був доданий колір. Художник використовує «ескізний» стиль, що характеризується численними короткими прямими штрихами, у той час як його перспектива залишається бездоганно точною. Контрастні ділянки глибокого чорного кольору в поєднанні з великими білими пробілами створюють суворий, грубий реалізм. Цей прийом підсилює загальну атмосферу, занурюючи читача в суворість зображеної реальності. Вміле використання Кемпбеллом світла й тіні посилює драматизм кожної сцени, занурюючи читача ще більше в оповідь про різника із Вайтчепелі.
Нікого не хочу переконувати чи цей комікс є хорошим чи поганим. Він складний і багатошаровий, може викликати неприємні відчуття своєю жорстокістю і кривавістю. Єдине, ви не можете відкинути майстерність і ретельність досліджень, які використані при її створенні Аланом Муром.