“Не тепер” — це історія, знайома кожній жінці. Історія про відкладене майбутнє, материнство і титанічну працю, яка найчастіше лишається за кадром, про можливість, чи, радше, неможливість робити те, що хочеш та любиш і про знехтувані потреби та амбіції, про дружбу, важливість підтримки, кохання та стосунки.
Жінка - це і мама, і лікарка, і берегиня всього, що треба берегти (в тому числі здорового глузду), і аніматорка, і психологиня, і байєр, який знає де купити речі всім на світі, і ходячий Гугл з пошуку спеціалістів, послуг та різних потрібних штук....
У цих ролях так багато дітей, рідних, чоловіка... І не завжди в них є сама жінка. Вона губиться у безкінечних побутових справах, дзвінках педіатрам, пошуках садочків та шкіл, відгуків про психологів та дерматологів. А ще у нескінченних лікарняних, які часто лягають лише на її плечі.
Та чи є щось іще? Хто ж насправді вона, ця жінка, що дивиться на тебе у дзеркалі?
Про це і міркує героїня роману Лариси Рудак "Не тепер". Саме це і шукає. А от чи знайде, краще читайте самі.
За право бути собою часом доводиться поборотися. З собою, страхами, зі стереотипами, з одвічними голосами:
"А воно тобі треба?" і "На цьому не заробиш"...
Я дочитала до останньої сторінки і розплакалася. Стільки життєвої правди у цьому пошуці балансу, в бажанні бути собою. Бо одного дня виявляється, що бути мамою і дружиною не достатньо. Бо є ще дещо, дещо дуже важливе в тобі, що хочеться показати іншим. Ця книга для мене про те, що обране серцем не вийде затоптати в собі. І швидкість не завжди важлива. Важливий рух. Бодай якийсь. А ще це замислює про баланс. Про вміння делегувати, розмовляти і чути себе та того, хто поруч. І, звісно, про мрію. Особисту! В якій ідеться лише про те, чого хочеш ти.
Щемка історія, в якій віриш усьому від першої до останньої літери. Про пошук себе, про материнство і мрії, про "дозвіл на творчість", який ми, буває, самі собі не даємо. Книжка здатна тригерити, викликати бурю емоцій, що й робить її не лише добре написаною повістю, а й гостро-соціальною літературою, яка торкається важливих тем.
Прочитала в рамках оцінки творів для премії "Своя полиця". Зазвичай такі книжки я обходжу стороною. Читаю анотацію — і точно відкладаю. Розумію, що комусь таке подобається, тож одразу зазначаю цей момент. Що ж ми маємо? Жінку, яка витратила своє життя на сім'ю і в більшості дітей, забувши про свої плани та мрії. І ось вона зустрічає іншу жінку, яка стає подругою і розбурхує нарешті життя нашої головної героїні. Насправді коли я зараз думаю про цей сюжет, він навіть здається мені цікавим. Але авторці зовсім не вдалося придумати чи написати це цікаво. Головна героїня — полька, всі дії відбуваються в Польщі. Чому? Навіщо? По тексту я не помітила жодних критичних відмінностей, які б не дозволили написати ту саму історію про Україну. Отож, навіщо мені читати саме про Польщу я так і не зрозуміла. Сам сюжет нецікавий, не динамічний. Якби не оцінювання, я б закинула книгу ще на першій третині. А так вмовляла себе читати далі. І іноді мені здавалось — ось зараз такий наче гарний момент, щоб зробити якийсь неочікуваний поворот сюжету! Але ні... Сюжет був надто життєвим, нудним і повільним. Єдиний плюс: мова була легка, читалось не складно. Звісно, це все — тільки мої враження, та для себе я впевнилась, що без крутого відгуку подібні книжки читати не буду.
Легко написано, гарна українська мова, цікаві звороти та порівняння. Поверталася подекуди, щоб посмакувати. Відкрила для себе нове українське слово - алюзія.
Порушена важлива актуальна тема для мам які мріють реалізувати себе після декрету, тобто для більшості молодих жінок. Головна ідея: прислухатися до себе, йти за покликанням. Про відносини та баланс - куди ж без нього?!
Подробиці життя в Польщі такі зрозумілі та милі нам, мігрантам і від того розповідь стає такою рідною, бо вона про нас.
Чудовий роман, в якому і люди з дітьми, і люди без дітей (люди, не лише жінки!) знайдуть, про шо подумати. З нетерпінням чекатиму на наступні романи Лариси!
Спочатку я подумала, що це не зовсім моя тема, адже в цій книзі головна героїня - мама трьох дітей, тож зрозуміло, що сюжет буде про материнство.
Але
Ця книга виявилася більшою.
Анна вчилася в консерваторії та мріяла стати композиторкою. Але вийшла заміж, потім народилася перша дитина, друга, третя. Анна постійно переїздить за чоловіком, який реалізує себе в кар’єрі. І їй доводить щоразу звикати до нового міста, алаптовуватися до нових країн та адаптовувати дітей. Все її життя крутиться навколо родини та потреб дітей та чоловіка.
Та як часто буває, якщо ти забуваєш про себе - твоя нереалізована сторона, твої заховані потреби, повертаються до тебе й починають проситися на волю. Так сталося і з Анною - ненаписана музика лунає з неї, і як каже сама героїня “я можу не писати, але я повільно помру” 💔
Чи вдасться Анні поєднати себе різну: і маму, і композиторку, і дружину? Що вона обере? І чи потрібно обирати щось одне?
Для мене ця книга про те, як часто жінка відкладає себе та свої мрії з різних причин: родина, соціум, страхи й т.д. І як потім ці нереалізовані мрії журливо шкрябають закуточки душі, куди їх сховали.
Ця книжка про те, як не відкладати. Про те, що не буває “не тепер”, особливо, коли в тебе є потяг до чогось і ти знаєш, чого насправді хоче твоє серце.
Ця книга про можливість обирати напрямок свого життя. Про те, щоб бути щасливою та чесною з собою у власних виборах.
А ще ця книга про чудову дружбу між трьома різними жінками, в яких зовсім відмінні життєві пріоритети, але так багато схожого водночас.
Це була дуже моя книга. Книга, що розуміє з півслова. Книга, що може втішити. Книга, що може підтримати. Книга-подруга. Книга-психотерапевт. ⠀ Сюжет, здавалось би, простий та життєвий. Головна героїня «сидить» в декреті та живе заради дітей і чоловіка, часто ставлячи їхні потреби вище своїх. Вона переїжджає за чоловіком з країни в країну, з міста в місто, бо йому потрібно розвиватися в професійному плані і забиває на свою мрію життя. Вона замовчує і терпить, щоб зробити свою сімʼю щасливою. Просто тому що любить їх. Але як відомо - неможливо зробити щасливим когось, поки сам всередині не наповнишся щастям. ⠀ Мені сподобалося, що всі проблематики в книзі дуже життєві і притаманні всім сімʼям. Здоровим сімʼям. Адже в усіх, навіть в здорових сімʼях часом бувають проблеми, якщо вчасно не поговорити. Тут не було абʼюзу чи насилля, але був один поворот, коли я занервувала і почала переживати за стосунки головної героїні та її чоловіка. Адже вони насправді гарна пара та щасливі разом. Але авторка майстерно вивела все на рівну дорогу, ще раз показавши нам важливість діалогу в сімʼї та потребу чути один одного і часом ставити себе на місце коханої людини. ⠀ Книга однозначно ввійде в мій топ року. І я точно ще не раз буду її перечитувати в моменти, коли потребуватиму підтримки та самоствердження. Адже ця книга розумі�� мене краще, ніж часом я сама. Вона якась ніби терапевтична. І я неймовірно радію, що ми знайшли одна одну. ⠀
З кожним місяцем починала все більше звертати увагу на те, що все стається тоді коли має, і кожна подія веде до думок та усвідомлень, які має прожити людина в цей конкретний період часу та свого життєвого шляху
Ця книжка потрапила мені до рук коли я досить випадковим чином пішла на зустріч у книгарні з авторкою, не знаючи нічого ні про книгу, ні про саму авторку. І, як виявилося, ця книга теж знайшла мене у потрібний мені час та у потрібному місці
Здавалося б, найбільше вона зачепить людину, яка день у день має схожі життєві ситуації, як і героїня книги, і особливо доторкнеться до тих, кому близька та відома тема материнства та всіх важких випробувань, яке воно покладає на плечі жінок та загалом сім'ї. Я, яка свідомо, як і одна з героїнь книги, відмовилася від дітей та сімейного життя на користь кар'єри та саморозвитку, трохи насторожено гортала перші сторінки, не знаючи, про що зі мною буде говорити ця книга, але, дочитавши її буквально за день, і навіть усвідомивши, що плачу над деякими моментами, зрозуміла, що не все так однозначно
Ця книга – не тільки про важкість материнства, але й про знаходження себе у цьому світі, розуміння та спілкування зі своїм внутрішнім Я, про те, як важливо вчитись чути себе та свої потреби, бажання, і не дозволяти іншим людям вирішувати за тебе яким має і не має бути твоє життя
Не тільки при прочитанні книжки, але ще й на початку свого знайомства з нею, на зустрічі з авторкою, я згадала про свої мрії та сподівання, про те, яким я бачила цей світ і себе у ньому раніше, і на що в результаті перетворилось моє життя за багато років біганини незрозуміло за чим. Той маленький вогник, який залишався у мені, ледь жевріючи, отримав дійсно життєво необхідне багаття у вигляді цього твору, яке змусило мене згадати чим я жила і що робило мене справді живою
Безмежно вдячна авторці за такий глибокий твір, який, я впевнена, не залишить нікого байдужим, яким би не був його нинішній життєвий шлях, і який змусить задуматись над своїм життям, щоб прожити його, а не проіснувати
Прочитала роман вже трохи давніше, але часто повертаюсь до нього думками і в розмовах з подругами. Це історія молодої жінки, яка відклала власні амбіції на невизначений час і присвятила свій час вихованню дітей. Сімʼя переїздить з міста в місто і це також негативно відбивається на шлюбі та додає до фізичного виснаження героїні. В романі йдеться про самореалізацію, яка необхідна кожній творчій людині. І чим довше триває період «заморозки» креативної енергії , тим більше накопичується глибинної фрустрації і незадоволення собою та всім довкола. Мені сподобалось, що авторка звернула увагу на важливість дружби і щирої підтримки оточення в житті головної героїні. В кожної з трьох подруг різні труднощі в житті, різні сімейні обставини та бажання. Між жінками завʼязалася міцна дружба, яка часто стає рятівною соломинкою для них. Хотілось вірити, що головна героїня зможе налаштувати комунікацію з чоловіком і -що навіть важливіше- прислухається до себе і свого внутрішнього голосу, який вона так довго ігнорувала. Вважаю, що в цьому романі кожен читач знайде щось для себе. І про себе. На прикладі однієї родини можна побачити як нерівномірно розподіляється праця по догляду за дітьми і як це можна змінити. Я щиро вболівала за персонажів і це, звісно, заслуга авторки.
Цей твір мене приємно здивував. Я не сподівалася такого хорошого з літературної точки зору, твору. Але зміст - просто не моє. Дуже рівненький текст. Нічим мене не задів, не здивував, не навчив, не розкрив...
Цьогоріч на книжковому ярмарку я купляла переважно книжки для свого 2 річного сина. Однак на нашому українському стенді мою увагу привернула молода жінка, котра запитала про мої книжкові потреби. -хм, подумала я. Чому б і ні. У вас є щось для "дівчинки" 34 роки? - звісно, - відразу відповіла жінка. - У нас є чудова терапевтична книга про мамківство, відносини і як не втратити себе у всьому цьому процесі. Власне, я її авторка. Подивіться, може сподобається. - ой, як цікаво, - навіть не перечитуючи короткий зміст, беру книгу, витягую картку, щоб розплатитись. І так сильно радію, відчуваючи силу "глобального материнства", котре прагне самореалізації!
Роман я проковтнула за 3 дні: хитала головою, посміхаючись в автобусі, сумувала і дивувалась разом з авторкою в метро і при вранішній каві. Це була ніби зустріч з кимось близьким, хто пережив подібний досвід і не лише знайшов в собі сили це записати і оформити в книгу, а й передав дух впевненості, що скільки б не було перешкод на шляху, ми завжди можемо повернутись до нашого покликання, віднайти себе і просто бути щасливми.
А ще тут багато справжньої жіночої дружби, відкритості і щирої підтримки. Цікавий аспект відносин з чоловіком, протягом книжки я розуміла як мені пощастило у моїх відносинах і тому, що я не переживаю фальші, яку описує авторка. І звісно, я думала, що все завершиться розлученням. Словом, не буду розкривати всі карти. Читайте самі і насолоджуйтесь з того, що маєте.
Читати деякі глави було важко. Це як двічі в одну річку входити. Тому що книга нагадує пережиті особисті події, обставини, з якими тобі, як і героїні цієї книги Анні, довелося стикнутися. Ця книга про вибір, який ми несвідомо робимо керуючись своїми почуттями, материнським інстинктом чи тиском суспільства. Тому що так треба. Це пізніше ми почнемо задавати собі питання "а кому так треба?", "а що потрібно мені?". А допоки все йде "як треба", ти втрачаєш себе, свої бажання, мрії. Не тепер... А коли в тебе з'являється хоча б краплинка амбіцій стосовно себе самої, то часто натикаєшся на нерозуміння зі сторони здавалося б близьких тобі людей. В одній частині авторка книги описує репродукцію картини, на якій зображена оголена, боса жінка, а зверху до талії на неї натягнутий будинок. Який же це сильний і водночас сумний образ. Більшість з нас весь час так одягнуті. Деяким, чи то звично, чи в силу обставин, що складалися століттями, подобається так ходити. Але є й ті, що в певний момент хочуть мати право знімати цей будинок із себе, вдягати сукню й намисто, щоб оточуючі нарешті змогли побачити тебе справжню. НЕ маму трьох прекрасних діток. НЕ щасливу дужину і маму двох карапузів. А ТЕБЕ. Анні щастить. На дитячому майданчику вона знайомиться з Миросею, яка запрошує її на заняття "з грудного вигодовування", а насправді до однієї з мамських кав'ярень Вроцлава, де діти можуть погратись годинку-другу, а мами поспілкуватися і відпочити. З цього і починається їхня дружба, що пізніше стане міцним фундаментом у несміливих кроках Анни до своєї мрії. Мрії писати музику 🎹 🎶🎼🎸💿
This entire review has been hidden because of spoilers.
Прочитана за день. Легка і життєва історія. Усе описане знайомо до розділових знаків та наголосів. На відміну від Орбітовського (порівнюю, бо перед тим нещодавно читала його оповідання) в цій книжці Польща приваблює. Захотілось погуляти по набережній Гданська, відчути прохолодну воду Балтійського моря, посмакувати кави з корицею. Запекти коропа і наважитися нарешті наліпити вареників. Книжка вчить йти за мрією. Але не попри все, а враховуючи обставини й дослухаючись до інтуїції.
Книга про вписана досить легко і зрозуміло однак піднімає важливі теми для кожної жінки, незалежно від того чи вона сама трьох дітей чи незаміжня і бездітна. Багато думок висловлених героїнями роману мені відгукнулися, а описи певних районів Вроцлава нагадали мені про мої роки, коли я прогулюючись цими вулицями думала над своєю ідентичности і майбутнім.
Гарна і легка, але не з простих. Відгукнеться багатьом, незалежно від віку і сімейного статусу.
Якщо коротко, то це - книжка про материнство, пошуки себе і самореалізацію.
Якщо довше, то це - книжка ще й про жіночу дружбу, народження і виховання дітей, чайлдфрі, відносини з батьками і розлучення батьків, карʼєризм, самопожертву, аборти, кесарів розтин, музику, грудне вигодовування, юність, зрілість, еміграцію, переїзди, польські міста, традиції і свята.
Дивно читати книгу про себе. Саме таке відчуття було особисто у мене, коли я читала книгу. Моя особлива порада для молоді, читайте цю книгу прямо зараз. І можливо вам буде простіше вирішити якісь гострі, конфліктні питання у взаємовідносинах з близькими.
Прочитала книжку на одному подиху. Багато чого відгукнулося і під час читання вийшло зануритися в атмосферу. Співпереживала героїні і дійсно ніби перезавантажилася цією актуальною історією.
Узяла книгу, погортала сторінки, промайнула думка - схоже на легкий роман про звичайне побутове життя звичайної жінки, дружини, молодої мами. Жінки приблизно моєї ровесниці, приблизно з тими ж питаннями, сумнівами, що й у мене. Про пошук рівноваги, намагання не загубити себе у звичайних побутових справах, про пошук шляху до самореалізації, залишаючись при цьому доброю господинею, дружиною, матір’ю. Начебто звичайна проблема, яка у певний період життя повстає перед кожною жінкою. Стало цікаво, як же героїня для себе її вирішить? А вийшло так, що з кожним розділом роман дедалі більше мене затягував, якимось чарівним чином глибше і ближче торкався мого власного внутрішнього світу і підштовхував до роздумів над власною долею і власним життєвім шляхом. А також над тим, що варто, чуєте дівчата?! – ВАРТО!!! дбайливо оберігати, доглядати, розвивати і дозволяти собі реалізовувати те, без чого ви – не ВИ! Ось з таким оптимістичним висновком я перевернула останню сторінку 🙂 Рекомендую цей роман – він про кожну з нас!!!
Ця книга потрапила в саме моє серденько! Маю багато ролей в цьому житті, як і багато інших жінок, і дуже важливо пам"ятати про себе, свої захоплення, пристрасті, і просто про те від чого горять очі і частіше б"ється серденько. Дякуючи книзі, я ще раз пересвідчилася, наскільки важлива підтримка подрук у різних життєвих цитуаціях. Як я тішуся, що маю подруг, з якими можу ділитися. Книга була для мене терапевтична, легка і складна одночасно. Я із нетерпінням чекала кожного дня коли зможу усамітнитися, і відкрити книгу Лариси Рудак. Вона була мені ще дуже близька, бо я мешкаю в місті де описані події. Я була в тих місцях, вулицях і парках, і це особливо гріло. Я вперше читаю книгу, яка описує місто де я живу. Дякую автору за таку щиру книгу.
Лячно це читати в очікувані дитини, коли ти точно-точно впевнена, що саме ти будеш виключенням, і саме ти зможеш балансувати материнство, карʼєру, творчість, саморозвиток, спорт, стосунки й менталочку.
Перша половина книги зачепила набагато більше ніж друга. Самотність героїні, її втома, "не любов" до власних дітей, дисоціювання, придушення всіх емоцій — все це проймало ледь не до сліз. Але потім все якось вирішилося майже само собою — діти пішли в садочок/школу, чоловік на терапію, а сама гг отримала пропозицію праці та підтримку. Що ж за неї можна тільки порадіти.
Читається легко, історія затягує, хоча складається враження, що кінець дещо змазаний. Рекомендую всім жінкам. А авторці — подальших творчих успіхів.
Історія, яка дивовижним чином збігається з моїм життям. Про довгий пошук себе через материнство, відносини, професію та... дитяче захоплення.
Вступаючи у доросле життя, ми іноді помилково ставимо хрест на забавлянках свого дитинства. А насправді, часто саме те, що нам подобалося робити у дитинстві, підкріплене дорослою майстерністю та підтримкою оточуючих, може привести нас до справжніх себе, до неабияких резервів енергії та внутрішньої сили. До відродження Любові, яку ми губимо у намаганнях відповідати очікуванням суспільства, що не співпадають з нашими внутрішніми налаштуваннями.
Дуже динамічна та сучасна проза, що спонукає замислитися над гострими проблемами жіночої реальності.
У цій книжці героїня іноді говорить словами, які мені самій спадають на думку - під час прогулянок з дітьми, вдома, на зустрічі з подругами. Таке зі мною і книжками трапляється нечасто, тому я читала як про себе. Бо це й було про мене теж і, здається, про багатьох мам, яких я знаю. Я б додала "Не тепер" на полицю з психологічними порадниками для батьків і зазначила б, що це мотиваційна література за певних життєвих обставин, якими є материнство і батьківство :) Там є про дітей, стосунки з чоловіком і собою, дружбу й професійну реалізацію. Живі герої, почуття гумору, доречні діалоги й знайомий мені Вроцлав створили справжню атмосферу життя. Рекомендую :)
Прочитала книжку за 3 дні, якби не змушувала себе зупинятися, проковтнула б на одному диханні. Написано дуже легко, з гумором, а водночас порушує зовсім нелегкі теми знайомі всім матерям - як не згубити, або навіть як заново знайти власну ідентичність лишаючись при цьому "достатньо гарною" матір'ю. Слідкуючи за подіями в житті героїв і плакала, і сміялася разом з ними. Дуже потішили теж описи знайомих місць у Вроцлаві. Одним словом, від чистого серця, можу рекомендувати книжку, причому не тільки жінкам, а й чоловікам, кожен напевно знайде щось, що відгукнутися.
Можливо комусь ця книга може здатися не дуже захоплюючою, можливо комусь не вистачить неочікуваного повороту подій, але ця книга така справжня! Не завжди в житті все як на американських гірках, не завжди є місце інтригам та подіям, що збивають з ніг. Книга життєва, і точно відгукнеться кожній жінці, яка в чомусь колись відмовила собі…яка десь, чомусь, загубилась або втратила себе. Дуже сподіваюся на 2-гу частину.
Розповідь про втому та повернення до свого покликання, про пошук балансу між сім'єю та кар'єрою у житті жінки. Сам стиль твору уривчастий і досить сплощений.