Якщо минуле — це комп’ютерна гра, то я у ній вилучений гравець. Якщо теперішнє — це книга, то я — зіпсована глава. Якщо майбутнє — це гонка, то я не знаю, де фінішую…
“Formula-1” вважається королівськими перегонами, але що робити, коли ти зовсім не відчуваєш себе королем? Я другий пілот Porsche, зраджений коханою людиною. Я не контролюю ні свої почуття, ні свій болід. І кількість життєвих невдач увесь сезон вистелюють мені шлях до ганебної поразки всієї команди. Та найгірше з цього те, що я втратив сенси, заплутався в орієнтирах і… більше не відчуваю, що мені є місце в автоспорті. Про таких, як Ланзо Ліндман, не пишуть романів, бо невдахи нікого не надихають.
Але Зої Мур списала багато сторінок, присвячених своїй закоханості. У мене. Я не знав про це, а коли дізнався? Авжеж, лажанув. І варто було дівчині почати співпрацювати з F1, як моє серце перестало співпрацювати з мозком. Проблема лише в тому, що вона — сестра моєї колишньої, а я вже не той хлопець, у якого вона закохалася. Але я буду боротися, бо Зої — це всі піт-стопи, які я пропустив у гонитві за оманою. І коли врешті зупинився у її боксі, не просто отримав свіжу гуму, а віднайшов власні сенси, своє істинне місце!
Урешті, не стільки важливий фініш, скільки наступний старт на… Е?
Це моя найменш цікава пара👀🙈 Ланзо та Зої не подобались мені ще з першої книги. Я щиро сподівалась, що зможу полюбити їх в процесі читання, але цього не сталось, я просто прийняла цю пару. Цікавою книгу робили інші герої та новостворена дуже дивна дружба між хлопцями та дівчатами 😅 Герої зажди нили та звинувачували інших у своїх помилках, плакались, що живують в тіні інших. 3/4 книги Ланзо для мене був мудаком. І якщо Ізаак не приховує того, що він мудак і просто без пояснень робить те, що хоче, то Ланзо мудак, який грає роль святого мученика😑 Також незрозумілим був його раптовий інтерес та інший погляд на Зої. До Зої претензія в тому, що вона завжди порівнює себе з Алісією та чомусь вважає себе гіршою. Єдиним плюсом стало те, що до кінця книги вони все ж таки змогли знайти вихід та почали займатись тим, що насправді люблять.
боже, так. я зараз справді знаходжусь в тому стані що готова розплакатись. і це дуже добре, бо саме ти, саме ці головні герої, дали мені шанс відчути це на собі. їхню закоханість, їх почуття, їх емоції та розуміння, що для гарного старту, треба стати головним героєм для себе. я навіть не можу підібрати зараз гарні слова, аби повністю огорнути всі емоції які зараз зі мною. це подяка. за те що ти показала, що кожен здатен на абсолютно все і цього не треба боятись. я сміялась разом з ними, я хвилювалась разом з ними. я відчула себе дійсно живою та щасливою разом з ними (особливо коли там був Зайн, ти знаєш як він на мене діє). на самому початку мені більш за все подобався Ензо, там важко відмовити такому чоловікові. після знайомства з Ізааком, я розуміла, що він точно не буде злодієм в своїй історії, тож була більш менш готова що він мені сподобається. я знаю що буде історія Зайна і він точно стане моїм найулюбленішим персонажем, але Ланзо. я не очікувала навіть на початку прочитання книги, що я зможу його зрозуміти, прийняти, та закохатись у нього. я не очікувала, що він стане тим самим, хто буде готовий заради кохання на все. хто буде готовий змінити своє життя та ставлення до нього. хто зрозуміє, що інколи треба відпустити те, що так сильно боявся втратити, аби отримати більшу нагороду. і нарешті почуватись щасливим. це те, чого він мене навчив.
— Певно, у цьому й гострота будь-якої пригоди — не знати, що далі…
Для мене історія Ланзо та Зої поки найслабша, проте вона по-своєму хороша. Авторка підняла питання - боротьби зі страхом, важливості ризикувати, пробувати і не боятись помилятись, щоб знайти "своє" в цьому житті і нарешті бути по-справжньому щасливими, які мені дуже відгукнулись. І якось я вже полюбила серію, що менше аніж 4/5 не можу поставити 💜
Це чудовий, легкий роман…але, як на мене, то слабкий. В порівнянні з минулими книгами циклу, авжеж. Розумію потребу авторки збалансувати глибину історію Рабії та Ензо і палку історію Алісіі та Ізааку. Але по відчуттям хотілось скоріше закінчити книгу, щоб продовжити читати цикл. 1. Зої чарівна, але її поведінка та думки — не відзеркалюють двадцятирічних дівчат. Пишу це як двадцятирічна дівчина. Вони дуже дитячі, дуже наївні, дуже….награні, як на мене. Саме через це іноді історія відчувалась….неправильною. Ніби Ланзо застарший для неї. 2. Ланзо — пройшов через велику кількість травматичних подій. Але вів себе як бовдур, майже всю книгу. І від цього я не знайшла для себе героя, кого б покохала — ні Зої, ні Ланзо. 3. Маю відзначити, що одна з фінальних сцен, де він салютами запитав, чи буде вона його дівчиною — була дуже крута. Це мабуть найбільше, що мені сподобалось. Загалом, я поставила 3 зірки, бо стиль написання, передавання почуттів — як завжди, дуже влучні. Але сама історія не зацепила, на жаль.
Господи, Зламний Виклик як ковток свіжого повітря який був так необхідний. Настільки жива та емоційна історія, що просто неможливо залишитися осторонь і не відчути нічого до героїв та їхнього шляху. Плюс ще й тема така близька для багатьох, і для мене в тому числі..Шлях до себе самого, намагання віднайти себе. Зої і Ланзо показали, що попри всі труднощі і перешкоди треба невпинно йти вперед і не звертати на це все увагу, бо найголовніше це ти сам і твої відчуття в цьому світі. Вони показали який цей шлях складний і довгий, але в кінці вартує того, і це вселяє надію та натхнення. Прочитала книгу на одному подиху за один день і вона точно влучила в саме серденько. Велике дякую за таку роботу та такі чудові історії які дарують неймовірні емоції і надію, що все це можливе.🥹🫶🏻
Зламний виклик. Цю книгу я хотіла дуже прочитати адже по спойлерам вона мені капець як вже зайшла! Я дуже пройнялася почуттями та образою Ланзо. Але і його мені хотілося тріснути... Який би він душечкою не був Зої просто фантастична дівчина. Та і зрозуміло, що образити її не хотів і потім до нього дійшлоя що вона та сама. І можливо Зої мені більше імпонувала бо вона пише книги🥰 Сцена в бібліотеці та з 🩲 запам'яталися) Жарти та само іронія Ланзо змушували згинатися пополам та переривати читання) І я дуже рада, що в кінці він зрозумів що йому краще підходить в спорті та не віддалився остаточно від Ф1. Ця книга для мене поки що в топі перша🥰
Зої Мур - мила, забавна, мрійлива 20-річна студентка, борець за екологію, яка живе в тіні сестри, ще й закохана в її хлопця, упс... Ланзо Ліндман - другий пілот команди Porsche, зневірений і травмований, якого невдачі супроводжують на трасі і в особистому житті.
про зраду, зневіру, пошук себе, нові досягнення і тернистий шлях до зцілення зраненого серця.
хто б міг подумати, що життя може обернутися на 180 градусів, що кохання його життя було весь час так близько, що її книжкові фантазії оживатимуть так яскраво у житті і що фініш іноді це новий старт?!
ця книга більш розкрила і дала зрозуміти яким є Ланзо, його почуття, біль і його шлях, який мені прийшов дуже до душі!
Ця серія неймовірний комфорт для мене. Все дуже динамічно, гаряче та цікаво. Всі три книги прочитались мною за декілька вечорів, настільки вони затягують ❤️🔥 Ланзо і Зої не розчарували, хоча я цього побоювалася бо попередня книга була від лиця колишньої Ланзо, але це було добре, дуже затишно і мило, як сама Зої. А ще мені дуже подобається як переплетені всі персонажі попередніх і наступних книг між собою, це любов 🫶
Ця книжка настільки комфортна!!! Крутий сюжет, і плюс я обожнюю троп від дружби до кохання. Я закохана в головних героїв, Ланзо і Зої такі котики)))) Другорядні герої люблю всі��, але Ізаак і Зейн я обожнюю цих хлопців🔥