What do you think?
Rate this book
Рівновага
Хочете побувати в Парижі початку ХХ століття? Поглянути на місто очима письменника — модерніста й провокатора? Любите мистецькі роздуми і водночас легке читання? Роман «Рівновага» і оповідання «Тайна» Володимира Винниченка — про життя і смерть, кохання й ненависть, мистецтво і мораль. Про ризиковані експерименти, непрості стосунки й любовні трикутники. Про революціонерів і емігрантів, які жили, любили й гинули під небом Парижа і дахами Монмартру.
368 pages, Hardcover
First published January 1, 1912
23 people are currently reading
416 people want to read
About the author
Volodymyr Vynnychenko
97 books38 followersUkrainian statesman, political activist, writer, playwright, artist, who served as 1st Prime Minister of Ukraine.
As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.
Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.
Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 65 reviews
June 3, 2024
Це звичайно трохи живіше аніж Недуга, але)))
Хотіла паризьку богему початку ХХ століття, а отримала чахотку, страждання, абсолютну невкоріненість у суспільство та простір і тотальну відірваність російської еміграції у Франції) Тужлива історія про безґрунтярство
Хотіла паризьку богему початку ХХ століття, а отримала чахотку, страждання, абсолютну невкоріненість у суспільство та простір і тотальну відірваність російської еміграції у Франції) Тужлива історія про безґрунтярство
October 26, 2023
Ще один доказ того, що Винниченко – найкращий діалогіст в укрліті, але роман таки не його форма. «Тайна» – гарне оповідання. Зірочка за «Тайну».
October 29, 2023
написано гарно, але читати було нецікаво, якийсь слабенький сюжет чи слабенька історія (для мене)
Read
November 7, 2023Почну з оповідання "Тайна", що міститься в кінці - воно дуже сподобалося. Атмосфера і головна думка нагадує "Різдвяну пісню в прозі", тільки як текст подобається більше (до різдвянка мене екранізаціями більше впічатляє).
А от сам роман не такий крутий, як інші тексти Винниченка, які я читала. Початок сподобався мені своєю саркастичністю, а далі щось пішло не так. Сюжетна лінія і конфлікт так собі, на початку моя улюблена героїня пояснює, чого твір так називається і яка його філософія: от наші емігранти більше не можуть бути діяльними людьми на батьківщині, тому в еміграції вони стали мегадріб'язковими й займаються мишачою метушнею (метушня була аж ЗАНАДТО мишача, нагадало мені "Мадам Боварі", яку я терпіти не можу, з оцим "страждаю, бо страждається" без ясних причин).
Окремо я не дуже розбираюся у внутрішній гризні есдеків і есерів і вся ота сцена із "сатаністами" на читанні реферата лишилася для мене річчю в собі, як і деякі інші діалоги.
Відзначу, втім, що в мене тут була аж ціла улюблена героїня, що в мене рідко трапляється з текстами класиків-чоловіків - Мері-Маруся, іронічна дамочка з сухотами (ну тут одразу ясна її доля), хоча наприкінці вона мала дивну точку зору на те, що Тані треба пробачити одного муд... пана.
Момент, який дратував, але це вже зовсім суб'єктивщина: це море трикрапок у діалогах. В моїй голові спеціальні голоси розігрують для мене все у ролях і вони роблять всі ці паузи, тож мене неймовірно бісило, що... я... просто... не можу... швидко... прочитати... чотири... блін... рядки... (для п'єси ці трикрапки, може, й ок, але все ж це прозовий текст).
Видання, звісно, дуже красиве і приємно тримається в руці, воно якогось ідеального розміру - не завелике і не замале. Передмова зі спойлерами, тому я її кинула читати, оце зараз візьмуся.
А от сам роман не такий крутий, як інші тексти Винниченка, які я читала. Початок сподобався мені своєю саркастичністю, а далі щось пішло не так. Сюжетна лінія і конфлікт так собі, на початку моя улюблена героїня пояснює, чого твір так називається і яка його філософія: от наші емігранти більше не можуть бути діяльними людьми на батьківщині, тому в еміграції вони стали мегадріб'язковими й займаються мишачою метушнею (метушня була аж ЗАНАДТО мишача, нагадало мені "Мадам Боварі", яку я терпіти не можу, з оцим "страждаю, бо страждається" без ясних причин).
Окремо я не дуже розбираюся у внутрішній гризні есдеків і есерів і вся ота сцена із "сатаністами" на читанні реферата лишилася для мене річчю в собі, як і деякі інші діалоги.
Відзначу, втім, що в мене тут була аж ціла улюблена героїня, що в мене рідко трапляється з текстами класиків-чоловіків - Мері-Маруся, іронічна дамочка з сухотами (ну тут одразу ясна її доля), хоча наприкінці вона мала дивну точку зору на те, що Тані треба пробачити одного муд... пана.
Момент, який дратував, але це вже зовсім суб'єктивщина: це море трикрапок у діалогах. В моїй голові спеціальні голоси розігрують для мене все у ролях і вони роблять всі ці паузи, тож мене неймовірно бісило, що... я... просто... не можу... швидко... прочитати... чотири... блін... рядки... (для п'єси ці трикрапки, може, й ок, але все ж це прозовий текст).
Видання, звісно, дуже красиве і приємно тримається в руці, воно якогось ідеального розміру - не завелике і не замале. Передмова зі спойлерами, тому я її кинула читати, оце зараз візьмуся.
June 8, 2024
можете замість тексту «Рівновага», прочитати передмову і отримаєте навіть більше, аніж у самому тексті є!
у передмові кожного з героїв тексту зробили унікальними і складними. насправді ж Винниченку не вдалося не те, що вразити глибиною персонажів (бо її не було), а й не вдалось зробити їх достатньо чіткими, щоб можна було не плутати їх. я б могла спихнути на свою погану памʼять, але це не той випадок. книжку прочитала майже за один підхід, не було часу забувати просто напросто.
чи вірю, що щоразу пишучи про бажання героїв поїхати назад в рідну росію, автор застосовував метаіронію і непомітно просував українські наративи? ні, бо вже настільки це непомітно, що не є для мене правдою. одна згадка про український народ не робить цей текст проукраїнським, сорі🙄
чи яскраво показав життя емігрантів? ну якщо кілька згадок слів «есер» «есдек» і «сатаніст» — це достатні описи — то ок.
анотація обіцяє заглибити у Париж ХХ століття. чи був тут Париж? хехехех, була згадка Люксембурзького саду і Сан-Мішелю і Сан-Жермену з латинським кварталом (наголошую, тільки згадка!!). можливо, у мене завищені стандарти, але це абсолютно не показує мені Париж:)
може малось на увазі, що покаже життя емігрантів у Парижі. якщо так, то теж промах. герої тільки бігали туди-назад і склалось враження, що сам Винниченко вже не розумів, що він пише і чому.
я люблю українську літературу, я люблю «Записки..» Винниченка, але це не заслуговує на увагу.
от «Тайна» — чудова. короткі форми Винниченку краще вдаються. там багато сенсу, і навіть духу Парижа набагато більше (лол). за це й 2⭐️
я ж справді старалась полюбити цей текст, але передмова, яка звеличувала цей текст, замість змусити побачити більше, тільки змусила посміятись
у передмові кожного з героїв тексту зробили унікальними і складними. насправді ж Винниченку не вдалося не те, що вразити глибиною персонажів (бо її не було), а й не вдалось зробити їх достатньо чіткими, щоб можна було не плутати їх. я б могла спихнути на свою погану памʼять, але це не той випадок. книжку прочитала майже за один підхід, не було часу забувати просто напросто.
чи вірю, що щоразу пишучи про бажання героїв поїхати назад в рідну росію, автор застосовував метаіронію і непомітно просував українські наративи? ні, бо вже настільки це непомітно, що не є для мене правдою. одна згадка про український народ не робить цей текст проукраїнським, сорі🙄
чи яскраво показав життя емігрантів? ну якщо кілька згадок слів «есер» «есдек» і «сатаніст» — це достатні описи — то ок.
анотація обіцяє заглибити у Париж ХХ століття. чи був тут Париж? хехехех, була згадка Люксембурзького саду і Сан-Мішелю і Сан-Жермену з латинським кварталом (наголошую, тільки згадка!!). можливо, у мене завищені стандарти, але це абсолютно не показує мені Париж:)
може малось на увазі, що покаже життя емігрантів у Парижі. якщо так, то теж промах. герої тільки бігали туди-назад і склалось враження, що сам Винниченко вже не розумів, що він пише і чому.
я люблю українську літературу, я люблю «Записки..» Винниченка, але це не заслуговує на увагу.
от «Тайна» — чудова. короткі форми Винниченку краще вдаються. там багато сенсу, і навіть духу Парижа набагато більше (лол). за це й 2⭐️
я ж справді старалась полюбити цей текст, але передмова, яка звеличувала цей текст, замість змусити побачити більше, тільки змусила посміятись
August 15, 2025
З перших рядків відчувається, що це російськомовний роман, незважаючи на те, що переклад дуже вдалий. Пише Винниченко добре, але зміст мені не зайшов.
Не вважаю Рівновагу романом про "українську богему", звідки такий висновок зробила авторка передмови, особисто мені зовсім не зрозуміло. Взагалі ніякої богеми в тексті немає. Описується невелике болотце російської еміграції, ніхто з них не називає себе українцем (крім Хоми), в кращому разі це малороси, що нині називаються влучним "какаяразніца". Всі вони хочуть (або навпаки не хочуть) повернутися в росію (а не в Україну), співають російські пісні/романси, цитують російські вірші, ходять на збіговиська російської еміграції. Все це ніби зайвий раз потверджує міф про адіннарот, що не може не дратувати. Слова "Україна", "український" в тексті можна порахувати на пальцях однієї руки: росіянка Мері може читати українською, Хома "уперто називав себе українцем", Таня один раз засумувала за Україною та Дніпром (але говорить про повернення до росії, не до України). Оце, мабуть, і все.
Ах, ще є "хор малоросов", в якому всі співаки виглядають як купка апáшів (читай - хуліганів чи злодіїв), і якийсь поц, опонуючи комусь там щодо ставлення до релігії, згадував хохляцькі прислів'я.
Всі ці страждання емігрантів в стилі достоєвського мене не вразили: їдь зі мною до росії, якщо ти мене любиш; ну засуджений ти там до смертної кари, але ж докажи, що ти по-справжньому мене кохаєш. Ну таке.
Коротко свою думку про роман можу викласти цитатою з нього ж таки:
*«Муть» все так само таємнича, незрозуміла, загадкова й грішна, непереступна. Звідки вона? Ніхто не знає. Хто поможе? Ніхто.*
Коротка проза, на мою скромну думку, Винниченкові вдається набагато краще, наприклад, оповідання "Тайна", що бонусом йде наприкінці.
І передмову читайте краще опісля (завжди так роблю), бо там люті спойлери
Не вважаю Рівновагу романом про "українську богему", звідки такий висновок зробила авторка передмови, особисто мені зовсім не зрозуміло. Взагалі ніякої богеми в тексті немає. Описується невелике болотце російської еміграції, ніхто з них не називає себе українцем (крім Хоми), в кращому разі це малороси, що нині називаються влучним "какаяразніца". Всі вони хочуть (або навпаки не хочуть) повернутися в росію (а не в Україну), співають російські пісні/романси, цитують російські вірші, ходять на збіговиська російської еміграції. Все це ніби зайвий раз потверджує міф про адіннарот, що не може не дратувати. Слова "Україна", "український" в тексті можна порахувати на пальцях однієї руки: росіянка Мері може читати українською, Хома "уперто називав себе українцем", Таня один раз засумувала за Україною та Дніпром (але говорить про повернення до росії, не до України). Оце, мабуть, і все.
Ах, ще є "хор малоросов", в якому всі співаки виглядають як купка апáшів (читай - хуліганів чи злодіїв), і якийсь поц, опонуючи комусь там щодо ставлення до релігії, згадував хохляцькі прислів'я.
Всі ці страждання емігрантів в стилі достоєвського мене не вразили: їдь зі мною до росії, якщо ти мене любиш; ну засуджений ти там до смертної кари, але ж докажи, що ти по-справжньому мене кохаєш. Ну таке.
Коротко свою думку про роман можу викласти цитатою з нього ж таки:
*«Муть» все так само таємнича, незрозуміла, загадкова й грішна, непереступна. Звідки вона? Ніхто не знає. Хто поможе? Ніхто.*
Коротка проза, на мою скромну думку, Винниченкові вдається набагато краще, наприклад, оповідання "Тайна", що бонусом йде наприкінці.
І передмову читайте краще опісля (завжди так роблю), бо там люті спойлери
December 16, 2024
Пробачте, але це якась толстоєвщина. Весь твір я відчувала ці вайби: і в психотипах героїв, і в діалогах, і в поведінці. І, звісно ж, в найкращих традиціях росліт: поети помирають від смертельної хвороби, хороших дівчат ґвалтують, малохольні вішаються, багаті красиві жінки помирають від сухот. І вишенька на торті - аби довести своє кохання, треба піти на вірну смерть (поїхати в росію).
Але більше за все мені вкурвила передмова, де російська богема у нас стає якимось дивом українською. А герої ЗВІСНО Ж, звісно ж, повертаються не на росію (як ми могли не здогадатися, адже вони 10 разів казала саме в росію), а насправді в Україну. Якщо що, то там Україна називалася своїм іменем, де треба. Я ненавиджу такі маніпуляції та брехню, аби продати. Це неповага до читачів, які вміють читати і мають критичне мислення.
З хорошого: читається швидко і дуже легко.
Обожнюю «Записки Кирпатого Мефістофеля» і від своїх слів не відмовляюсь. Буду читати інші твори Винниченка. Сподіваюсь, там без оцього всього.
Але більше за все мені вкурвила передмова, де російська богема у нас стає якимось дивом українською. А герої ЗВІСНО Ж, звісно ж, повертаються не на росію (як ми могли не здогадатися, адже вони 10 разів казала саме в росію), а насправді в Україну. Якщо що, то там Україна називалася своїм іменем, де треба. Я ненавиджу такі маніпуляції та брехню, аби продати. Це неповага до читачів, які вміють читати і мають критичне мислення.
З хорошого: читається швидко і дуже легко.
Обожнюю «Записки Кирпатого Мефістофеля» і від своїх слів не відмовляюсь. Буду читати інші твори Винниченка. Сподіваюсь, там без оцього всього.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 16, 2024
Маю зауважити, що передмову краще читати після основного тексту, бо там є суттєві спойлери щодо долі героїв.
В Рівновазі йдеться про життя емігрантів в Парижі, які намагаються знайти своє місце і продовжувати якось впливати на долю Батьківщини. Чи це можливо? Історія показала, що змінювати країну можна тільки зсередини. А як вирішили герої спойлерити не буду)
Маленьке оповідання “Тайна” в цій же книзі сильно відрізняється від Рівноваги. Але не менш цікаве і красиве. Від деяких роздумів мурашки бігли по шкірі. Коли одним реченням мимохідь згадується один з найстрашніших злочинів 20го сторіччя. Чи є межа, коли людина вже не здатна змінювати своїх уявлень про світ? Чи можна жити без любові до оточуючих?
Для мене обидва ці твори про любов.
В Рівновазі йдеться про життя емігрантів в Парижі, які намагаються знайти своє місце і продовжувати якось впливати на долю Батьківщини. Чи це можливо? Історія показала, що змінювати країну можна тільки зсередини. А як вирішили герої спойлерити не буду)
Маленьке оповідання “Тайна” в цій же книзі сильно відрізняється від Рівноваги. Але не менш цікаве і красиве. Від деяких роздумів мурашки бігли по шкірі. Коли одним реченням мимохідь згадується один з найстрашніших злочинів 20го сторіччя. Чи є межа, коли людина вже не здатна змінювати своїх уявлень про світ? Чи можна жити без любові до оточуючих?
Для мене обидва ці твори про любов.
October 28, 2025
Наскільки бісила Рівновага і як легко зайшла Тайна.
Для мене це яскравий приклад, що якщо пишеш російською для росіян - вийде крінж.
Я не розумію цих "страждань" "порядної" людини.
Як добре, що я народився на 100 років пізніше.
Більшість героїв для мене просто бісячі, оцими своїми емоційними вибриками.
Оці всі ахи-охи, висока любов, мене поливають брудом - а я мовчки страждатиму.
Повторюсь, що єдині, хто мене не бісили, це Аннет та Мері.
Аннет - с*ка, яка заслуговувала на купу п"зд*лів, але вона цілісна і жива. Я не розумію, чому вона не отримала з десяток ляпасів, подертих суконь та волосся, хоча б облиття рідинами.
Ну і сама позитивна для мене Мері. Відчувається. що вона доросла, сформована.
Ну ф головне розчарування - Парижа там немає. Все написано могло відбутись в будь-якій точці світу.
Для мене це яскравий приклад, що якщо пишеш російською для росіян - вийде крінж.
Я не розумію цих "страждань" "порядної" людини.
Як добре, що я народився на 100 років пізніше.
Більшість героїв для мене просто бісячі, оцими своїми емоційними вибриками.
Оці всі ахи-охи, висока любов, мене поливають брудом - а я мовчки страждатиму.
Повторюсь, що єдині, хто мене не бісили, це Аннет та Мері.
Аннет - с*ка, яка заслуговувала на купу п"зд*лів, але вона цілісна і жива. Я не розумію, чому вона не отримала з десяток ляпасів, подертих суконь та волосся, хоча б облиття рідинами.
Ну і сама позитивна для мене Мері. Відчувається. що вона доросла, сформована.
Ну ф головне розчарування - Парижа там немає. Все написано могло відбутись в будь-якій точці світу.
September 3, 2025
Нота бене! Не читайте передмову перед текстом, бо там спойлери.
Читаючи Рівновагу. я весь час ловила себе на тому, що або це погано написаний роман, або я надто неосвічена та й недалека, щоб зрозуміти, що саме зараз читаю.
Читати було складно, можливо, далося взнаки те, що першочергово це було писано та видано московською, а вже потім перекладено для українців.
Складно було також і розуміти, бо відчувалося, що Винниченко пише те, що йому наболіло в еміграції, а я ніколи не була там, і, сподіваюся, ніколи й не буду. Мені тяжко було розуміти вчинки то стосунки героїв. Їхня поведінка між собою та вчинки були мені: «ні до складу, ні до ладу, поцілуй кобилу ззаду».
У передмові прочитала, що пишучи Рівновагу, автор дуже сумує за Україною і наведено кілька моментів, як саме це виражається. Не знаю, для чого це було зроблено, бо по відчуттях це висвітлення було притягнуто за вуха. Більше кинулося в очі «російська благородна словʼянська мова» і «хохлятські прислівʼя»
Два бали віддаю Тайні, яку завбачливо додали до книжки. Тут вже й красиві описи України й душевні гризоти. Набагато більше мені сподобалась ця оповідка за Рівновагу
Читаючи Рівновагу. я весь час ловила себе на тому, що або це погано написаний роман, або я надто неосвічена та й недалека, щоб зрозуміти, що саме зараз читаю.
Читати було складно, можливо, далося взнаки те, що першочергово це було писано та видано московською, а вже потім перекладено для українців.
Складно було також і розуміти, бо відчувалося, що Винниченко пише те, що йому наболіло в еміграції, а я ніколи не була там, і, сподіваюся, ніколи й не буду. Мені тяжко було розуміти вчинки то стосунки героїв. Їхня поведінка між собою та вчинки були мені: «ні до складу, ні до ладу, поцілуй кобилу ззаду».
У передмові прочитала, що пишучи Рівновагу, автор дуже сумує за Україною і наведено кілька моментів, як саме це виражається. Не знаю, для чого це було зроблено, бо по відчуттях це висвітлення було притягнуто за вуха. Більше кинулося в очі «російська благородна словʼянська мова» і «хохлятські прислівʼя»
Два бали віддаю Тайні, яку завбачливо додали до книжки. Тут вже й красиві описи України й душевні гризоти. Набагато більше мені сподобалась ця оповідка за Рівновагу
February 28, 2024
До «Рівноваги» я нічого з творів Винниченка не читала і згодом зрозуміла, що починати з нього було не дуже гарною ідеєю.
Майже всю книгу наді мною нависали питання «що я читаю і навіщо?». Сюжет там звісно був, але якщо не зосередитись на ньому, то виглядає як набір рандомних дій рандомними персонажами яких мені було забагато.
Історія про російських емігрантів, то око тіпалось ще від кожної згадки про це. Мабуть, такою була тогочасна реальність Винниченка з якої він писав, але я не була готова читати про росіян.
Про Париж там тільки Ейфелева вежа на обкладинці, бо герої постійно тусуються у квартирах або на зборах спільноти, тому ніякого французького вайбу (який є в анотації книги) я не знайшла.
З хорошого
- Стиль автора дуже легкий і приємний. Речення не навантажені, читати одне задоволення.
- Переваривши трохи книгу все ж таки наштовхує на багато роздумів про життя кожного героя і те як він з цим життям вчиняє.
- Правдивість характерів. Герої не ідеалізовані, а звичайні собі люди зі своїми проблемами та дуже дивними і хворими одночасно стосунками між собою.
Планую прочитати інші книжки Винниченка, але до Рівноваги навряд повернусь. Але наявність цього твору серед його робіт - цікавий факт з біографії.
Оповідання Тайна в кінці якраз трошки розслабляє після дивних емоцій 😁
Майже всю книгу наді мною нависали питання «що я читаю і навіщо?». Сюжет там звісно був, але якщо не зосередитись на ньому, то виглядає як набір рандомних дій рандомними персонажами яких мені було забагато.
Історія про російських емігрантів, то око тіпалось ще від кожної згадки про це. Мабуть, такою була тогочасна реальність Винниченка з якої він писав, але я не була готова читати про росіян.
Про Париж там тільки Ейфелева вежа на обкладинці, бо герої постійно тусуються у квартирах або на зборах спільноти, тому ніякого французького вайбу (який є в анотації книги) я не знайшла.
З хорошого
- Стиль автора дуже легкий і приємний. Речення не навантажені, читати одне задоволення.
- Переваривши трохи книгу все ж таки наштовхує на багато роздумів про життя кожного героя і те як він з цим життям вчиняє.
- Правдивість характерів. Герої не ідеалізовані, а звичайні собі люди зі своїми проблемами та дуже дивними і хворими одночасно стосунками між собою.
Планую прочитати інші книжки Винниченка, але до Рівноваги навряд повернусь. Але наявність цього твору серед його робіт - цікавий факт з біографії.
Оповідання Тайна в кінці якраз трошки розслабляє після дивних емоцій 😁
November 9, 2023
Найкраще для мене в цій книзі (як і в багатьох, судячи по відгукам) - останнє оповідання Тайна, воно прям класне. Сам же роман я читала «через не можу» - не цікаво, сюжету нема, огидні персонажі. Звісно, емігрантське життя не цукор, та я очікувала хоча б чогось.
November 20, 2024
0 зірочок за «Рівновагу»
⭐️⭐️ ⭐️ за «Тайну»
Додати це оповідання вкінці — чудовий хід. Воно легке, прекрасне, наповнене сенсами. Мова Винниченка, хоч і в перекладі, дуже гарна і гармонійна. Читала би це вічно. Давно так не насолоджувалася літературою.
Рівноважить (так, це каламбур) оповідання передуючий йому роман. Мова все ще гарна, а от все інше… Майже всі головні герої потребують психолога. Сюжет там просто відсутній. Головна любовна лінія списана з міксу «Гордості та упередження» та «Ромео і Джульєтти» в найгірших їх проявах. Про Париж нема нічого крім назв локацій. Всі поголовно ідеалісти, які не бачать далі свого носа. Всі хочуть «повернутися до росії» 🤮🤮🤮
Коротше, страх і жах. Очікувала набагато більшого. Сподіваюся, інші твори Винниченка будуть набагато кращі. Але за «Тайну» точно плюсик 🫶🏻
⭐️⭐️ ⭐️ за «Тайну»
Додати це оповідання вкінці — чудовий хід. Воно легке, прекрасне, наповнене сенсами. Мова Винниченка, хоч і в перекладі, дуже гарна і гармонійна. Читала би це вічно. Давно так не насолоджувалася літературою.
Рівноважить (так, це каламбур) оповідання передуючий йому роман. Мова все ще гарна, а от все інше… Майже всі головні герої потребують психолога. Сюжет там просто відсутній. Головна любовна лінія списана з міксу «Гордості та упередження» та «Ромео і Джульєтти» в найгірших їх проявах. Про Париж нема нічого крім назв локацій. Всі поголовно ідеалісти, які не бачать далі свого носа. Всі хочуть «повернутися до росії» 🤮🤮🤮
Коротше, страх і жах. Очікувала набагато більшого. Сподіваюся, інші твори Винниченка будуть набагато кращі. Але за «Тайну» точно плюсик 🫶🏻
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 11, 2023
1920-ті, Париж, слов'янська емігрантська богема.
Голод, втрата та переосмислення цінностей, любовні трикутники.
Діалоги – майстерні!
У вуста однієї з героїнь Винниченко вкладає цікаву концепцію рівноваги,
до неї завжди прагне світова енергія та буття. "А від рівноваги не втечете. Як хто-небудь тут заплакав, то хтось там уже засміявся. Один здихає, зате інше родиться. Не можна – рівновага... Ха-ха-ха! Цікава, властиво, машинка це життя". І в людині так само природа прагне до рівноваги. Коли людина щось втратила і в ній утворилась порожнеча, то обов'язоково природа заповнить її чимось – коханням, Богом, вином, картами чи сатаною.
Голод, втрата та переосмислення цінностей, любовні трикутники.
Діалоги – майстерні!
У вуста однієї з героїнь Винниченко вкладає цікаву концепцію рівноваги,
до неї завжди прагне світова енергія та буття. "А від рівноваги не втечете. Як хто-небудь тут заплакав, то хтось там уже засміявся. Один здихає, зате інше родиться. Не можна – рівновага... Ха-ха-ха! Цікава, властиво, машинка це життя". І в людині так само природа прагне до рівноваги. Коли людина щось втратила і в ній утворилась порожнеча, то обов'язоково природа заповнить її чимось – коханням, Богом, вином, картами чи сатаною.
February 17, 2024
Для початку скажу 2 зауваги по оформленню книги:
1. Не розумію, чому передмова з жосткими спойлерами повинна стояти на початку книги, краще б таки вкінці, або їх було дві, де в першій було б про той час і про життя Винниченка, що необхідно знати і розуміти перед прочитанням твору, а після - уже про сам сюжет. Але сама передмова дуже крута, не суха, стисла і має їжу для роздумів. «Тільки сильні герої знаходять рівновагу - в коханні і в поверненні на батьківщину». «Реальність сильніша за всі надумані теорії.»
2. Було неочікувано дізнатись, що в книзі є ще оповідання «Тайна», про нього чомусь на обкладинці немає ніякої інформації і я спочатку подумала, що то якесь продовження. Якось незручно
Тепер по самій «Рівновазі» - 5/5, я не очікувала, що це може бути так цікаво і такі бурхливі емоції викликати, а «Тайна» - 5+/5- неймовірне оповідання, просто топ. Сміх, сум і любов - неймовірне поєднання, просто дайте мені ще такого.
1. Не розумію, чому передмова з жосткими спойлерами повинна стояти на початку книги, краще б таки вкінці, або їх було дві, де в першій було б про той час і про життя Винниченка, що необхідно знати і розуміти перед прочитанням твору, а після - уже про сам сюжет. Але сама передмова дуже крута, не суха, стисла і має їжу для роздумів. «Тільки сильні герої знаходять рівновагу - в коханні і в поверненні на батьківщину». «Реальність сильніша за всі надумані теорії.»
2. Було неочікувано дізнатись, що в книзі є ще оповідання «Тайна», про нього чомусь на обкладинці немає ніякої інформації і я спочатку подумала, що то якесь продовження. Якось незручно
Тепер по самій «Рівновазі» - 5/5, я не очікувала, що це може бути так цікаво і такі бурхливі емоції викликати, а «Тайна» - 5+/5- неймовірне оповідання, просто топ. Сміх, сум і любов - неймовірне поєднання, просто дайте мені ще такого.
October 22, 2023
Красива Винниченківська мова, проте фабула слабша, ніж у більш відомих творів
January 31, 2024
Чи була тут красива мова? Так. Чи були емоційні моменти? Бували. Але загалом історія(ї) мене не захопила, розмови про соціалізм та буржуазне сусп��льство стомлювали. Дії героїв часто здавались якимись безглуздими та навіювали роздратування. Тому "Кирпатий Мефістофель" набагато більш цілісний та яскравий роман, що варто прочитати для знайомства з Винниченко. А цей все ж на 3ку.
November 22, 2025
Читати «Рівновагу» було боляче на фізичному рівні, в кожній сцені почувалася, ніби читаю книгу, з якої вирвали сторінки, і я мушу здогадувати що відбулося до «початку» та між деякими сценами. Мені подобається як описані деталі з життя емігрантів, але читався роман як головоломка, до якої не видали інструкцій. Можливо, так і треба, а я просто не в змозі оцінити…
А от «Тайна» сподобалась, дуже дотепна історія
А от «Тайна» сподобалась, дуже дотепна історія
October 26, 2024
Рівновага - неканонічна тематика. Читалось цікаво, особливо під кінець, там прям такий треш творився, що не встигала переварювати. Найбільше сподобався Хома.
Тайна - супер річ! Зовсім незвичний твір, навіть розчулив мене.
Тайна - супер річ! Зовсім незвичний твір, навіть розчулив мене.
August 20, 2024
Якось так тяжко воно читається, що то страшне
January 8, 2024
Перша книга, яку я викинула у смітник. Мене розривало зсередини як її читала. Дуже багато згадок про росію, чудову рос мову, чудових багатостраждальних рос людей. Там є хор на рос вечорі і це хор малоросов. А ще Винниченко двічі пише слово хохли: як у тих самих хохлів кажуть - немала баба клопоту, купила порося.
А в передмові ще й спойлер одної ключової події. І книга в оригіналі написана автором рос мовою.
Одне питання: яка ціль перевидачі цієї книги видавництвом Віват??? Співпереживати русні бо бідні страждали за соціалізм? Показати, що українські автори писали таке і відбити бажання читати укрліт??? Книга викликала огиду та обурення .
А в передмові ще й спойлер одної ключової події. І книга в оригіналі написана автором рос мовою.
Одне питання: яка ціль перевидачі цієї книги видавництвом Віват??? Співпереживати русні бо бідні страждали за соціалізм? Показати, що українські автори писали таке і відбити бажання читати укрліт??? Книга викликала огиду та обурення .
October 28, 2023
Я тримала величезне задоволення від читання цієї книги (і роману і оповідання).
Є щось в авторському стилі Винниченка, що майже кожен його твір мені подобається, і я не можу відірватися від його книжок.
Є щось в авторському стилі Винниченка, що майже кожен його твір мені подобається, і я не можу відірватися від його книжок.
December 31, 2023
Перевидання класики від Віват - це любов. Дякую, що витягаєте такі твори з забуття. Зізнаюся чесно, було б важко читати цей роман без передмови від Людмили Харкун. Попереджу, що там багато спойлерів, але вона вводить в контекст роману. Хоча Винниченко і писав для російської аудиторії, його герої говорять українськими символами. Якби він не намагався зробити з них росіян, у нього нічого не вийшло :) Сюжет є доволі примітивним, в перших декількох розділах складається враження ніби читаєш сценарій п'єси, дуже багато драматургії, далі сюжет розвивається більш плавно. Не всіх героїв вдалося Винниченку до кінця розкрити, напевно через те, що їх було дуже багато і склалося враження, що деяких він просто кинув на півдорозі. Моєю улюбленою стала Мері або Марійка та її діалог власне про саму філософську концепцію рівноваги.
May 30, 2024
_ 4/10 _
_ Половина передмови - це просто переказування сюжету (тобто суцільні спойлери) і для чого🤨
_ Мова у Винниченка дуже гарна, а оскільки оригінал написаний російською, то в даному випадку я читав переклад і половина краси мовлення втрачається. Ну й оформлення, класика від Вівату - це щось неймовірне. Заключна частина "Тайни", з песиком і безпритульним, була дуже чуттєвою, тому хоча б кінець книжки порадував.
_ На цьому хороше й закінчується, бо основою все ж є "Рівновага", а в ній йде життя російського емігрантського комуністичного болота в Парижі, де вони між собою міряються хто з них відданіший більшовик/соціаліст і гейтять буржуазну Європу, в якій нічого ж хорошого немає (то чого вони там сидять👀?). Самі при тому постійно б'ються, крадуть, обманюють і далі за списком... Тут єство автора відповідає його творінню.
_ Половина передмови - це просто переказування сюжету (тобто суцільні спойлери) і для чого🤨
_ Мова у Винниченка дуже гарна, а оскільки оригінал написаний російською, то в даному випадку я читав переклад і половина краси мовлення втрачається. Ну й оформлення, класика від Вівату - це щось неймовірне. Заключна частина "Тайни", з песиком і безпритульним, була дуже чуттєвою, тому хоча б кінець книжки порадував.
_ На цьому хороше й закінчується, бо основою все ж є "Рівновага", а в ній йде життя російського емігрантського комуністичного болота в Парижі, де вони між собою міряються хто з них відданіший більшовик/соціаліст і гейтять буржуазну Європу, в якій нічого ж хорошого немає (то чого вони там сидять👀?). Самі при тому постійно б'ються, крадуть, обманюють і далі за списком... Тут єство автора відповідає його творінню.
February 3, 2024
Я навряд чи зможу бути оригінальною у своєму відгуку на цю книгу... "Тайна" - 5 зірочок, аж шкода що не вся книга така. "Рівновага" - 3 зірки, і це виключно за красивий текст (який і так перекладений - бо що? бо Винниченко видав цей твір російською). Взагалі постать суперечлива, іду читати біографію і тоді вже робити висновки.
June 16, 2024
Як така гарна книга може бути ні про що?
- Від згадування країни терориста сіпалось око,
- майже вся книга побудована на декількох подіях, без цікавого розвитку
- ніякого Парижу очима емігрантів я не побачила, дії відбуваються просто в квартирах
+ Єдине, що сподобалось - це вставки фраз французькою мовою! C'est tout!
- Від згадування країни терориста сіпалось око,
- майже вся книга побудована на декількох подіях, без цікавого розвитку
- ніякого Парижу очима емігрантів я не побачила, дії відбуваються просто в квартирах
+ Єдине, що сподобалось - це вставки фраз французькою мовою! C'est tout!
February 20, 2024
«Рівновага» спочатку складно давалась, але потім втягнулася. Хоч там і не знайшлось для мене жодного персонажа, яким би я співчувала (окрім хворих Мері і Остапа), в цілому оповідання має свій шарм. Додаткова зірочка за песика в «Тайні».
January 13, 2025
Цікаво пише Винниченко, не забереш це у нього.
Твори мені сподобалися, було легко їх читати, цікаво, та була інтрига щодо фіналу.
Щодо росіян у Рівновазі скажу свою думку і побуду адвокатом Винниченка, а також наведу аргументи, що він не русофіл і не обожнював російське, бо за це Рівновагу розкритикували у відгуках.
По-перше, автор показав росіян у творі найгіршим чином: описуючи їх лінощі, небажання працювати та розвиватися на чужині, бажання жити за чийсь кошт; суїцидальні думки, коли безвихідь у житті; якісь дискусії та гуртки без сенсу та цілі; корисливість у вчинках та роль жертви у стосунках. Жоден персонаж не сподобався, всі зі своїми недоліками та іноді дивними вчинками.
І, по-друге, Винниченко писав цей твір не у наш час, а в часи, коли його твори загалом не публікували в Україні, а талант у нього був, бажання писати також, от і переорієнтувався на російський ринок та видавництва, що й було причиною, чому так багато російського в цьому творі. Тоді були інші часи, ніж наразі, занадто недалеко Україна відійшла від росії у багатьох питаннях, зокрема політичних, тому і були такі тісні відносини з російською культурою. Наразі ми незалежна країна та нація, і зрозуміло, що твори сучасників з такими ідеями щодо життя і побуту росіян - це зовсім інша дискусія, але в минулому столітті було інакше.
До речі, росіянину горькому цей твір не сподобався через критику росіян, а Винниченко нічого не змінив і надрукував як є, що ще раз доводить, що цей твір показував справжніх росіян з їх купою недоліків, і автор хотів це донести читачеві.
Так, ми можемо критикувати політичну діяльність автора, але його письменницький талант є одним із найкращих наших надбань як українців.
Твори мені сподобалися, було легко їх читати, цікаво, та була інтрига щодо фіналу.
Щодо росіян у Рівновазі скажу свою думку і побуду адвокатом Винниченка, а також наведу аргументи, що він не русофіл і не обожнював російське, бо за це Рівновагу розкритикували у відгуках.
По-перше, автор показав росіян у творі найгіршим чином: описуючи їх лінощі, небажання працювати та розвиватися на чужині, бажання жити за чийсь кошт; суїцидальні думки, коли безвихідь у житті; якісь дискусії та гуртки без сенсу та цілі; корисливість у вчинках та роль жертви у стосунках. Жоден персонаж не сподобався, всі зі своїми недоліками та іноді дивними вчинками.
І, по-друге, Винниченко писав цей твір не у наш час, а в часи, коли його твори загалом не публікували в Україні, а талант у нього був, бажання писати також, от і переорієнтувався на російський ринок та видавництва, що й було причиною, чому так багато російського в цьому творі. Тоді були інші часи, ніж наразі, занадто недалеко Україна відійшла від росії у багатьох питаннях, зокрема політичних, тому і були такі тісні відносини з російською культурою. Наразі ми незалежна країна та нація, і зрозуміло, що твори сучасників з такими ідеями щодо життя і побуту росіян - це зовсім інша дискусія, але в минулому столітті було інакше.
До речі, росіянину горькому цей твір не сподобався через критику росіян, а Винниченко нічого не змінив і надрукував як є, що ще раз доводить, що цей твір показував справжніх росіян з їх купою недоліків, і автор хотів це донести читачеві.
Так, ми можемо критикувати політичну діяльність автора, але його письменницький талант є одним із найкращих наших надбань як українців.
January 31, 2025
Книгу Володимира Винниченка "Рівновага" надруковану видавництвом Vivat. Тоді ще ніхто не підозрював, що до знищення друкарні роssiйськими ракетами лишилося кілька тижнів...
Для мене цей роман виглядає як набір замальовок із життя емігрантів у Парижі. Більша частина подій відбувається в одній квартирі, де мешкає купа людей. Всі вони мають різне походження, але об'єднує їх одне - туга за батьківщиною та спроба якось пристосуватися у цьому дивному новому світі. Наївні, ще не знають, що буде далі і свято вірять у перемогу пролетарської революції. Читач може лише здогадуватися ким були Шурка, Таня та Хома у попередньому житті. Звідки гроші у Мері. Чому Аннет так відчайдушно борсається у любовних багатокутниках.
Особливо цікавий персонаж - Шурка. З одного боку, він дратує своєю дитячою безпомічністю та інфантильністю. З іншого - викликає жалість. Людина яка загубилась між релігією і соціалізмом, Танею та Аннет, еміграцією та батьківщиною. Не дивно, що йому постійно сняться сизі сни. Із них його героїчно рятує Таня та дитяче ім'я Шураш. Аж доки одного дня він не прийме остаточне рішення...
У дні сьогоднішнім дивно, що Винниченко не розрізняє українців від роssiян. Та і сам роман був спочатку написаний роssiйською. Це дуже помітно в іменах героїв. А також коли вони розмовляють про повернення до дому. Зрештою, дехто таки наважиться на це.
Для мене цей роман виглядає як набір замальовок із життя емігрантів у Парижі. Більша частина подій відбувається в одній квартирі, де мешкає купа людей. Всі вони мають різне походження, але об'єднує їх одне - туга за батьківщиною та спроба якось пристосуватися у цьому дивному новому світі. Наївні, ще не знають, що буде далі і свято вірять у перемогу пролетарської революції. Читач може лише здогадуватися ким були Шурка, Таня та Хома у попередньому житті. Звідки гроші у Мері. Чому Аннет так відчайдушно борсається у любовних багатокутниках.
Особливо цікавий персонаж - Шурка. З одного боку, він дратує своєю дитячою безпомічністю та інфантильністю. З іншого - викликає жалість. Людина яка загубилась між релігією і соціалізмом, Танею та Аннет, еміграцією та батьківщиною. Не дивно, що йому постійно сняться сизі сни. Із них його героїчно рятує Таня та дитяче ім'я Шураш. Аж доки одного дня він не прийме остаточне рішення...
У дні сьогоднішнім дивно, що Винниченко не розрізняє українців від роssiян. Та і сам роман був спочатку написаний роssiйською. Це дуже помітно в іменах героїв. А також коли вони розмовляють про повернення до дому. Зрештою, дехто таки наважиться на це.
March 21, 2024
«Рівновага» — це роман про емігрантів в Парижі. Анотація якого, особисто мене, ввела в оману першою ж фразою про бажання побувати в Парижі 20 ст., адже по факту в книзі не має описів міста. Фактично є лише розмови між героями, які постійно ходять одне до одного в гості. Їх доволі багато, й кожен відіграє свою роль, наче в грі у шахи. Хтось є звичайним пішаком, а хтось — королем чи королевою.
Винниченко випробовує своїх героїв, грає з їх мораллю, чесністю, показує якими ницими чи, навпаки, високоморальними кожен з них є насправді. Хто з них зможе подолати свої слабкості, а хто буде їм потурати та до чого це призведе 🫢. Й одвічне питання, що переважить в кінці — раціо чи почуття ⚖️🕵🏻
В основі роману пролягає філософська лінія про принцип рівноваги. Мені здалась вона доволі банальною та очевидною.
Загалом, незважаючи на різні перипетії між героями, друга половина книги була для мене нудною, адже сюжет та розвиток героїв, їх відносин чи характеру, топтався на місці. Але прочитала текст доволі швидко.
Винниченко, безперечно, займає вагоме значення в українській літературі з його «новою мораллю», але мені більше сподобався його інший роман — «Записки Кирпатого Мефістофеля». Саме через те, що я його вже прочитала, то й не можу високо оцінити «Рівновагу». До того один із героїв є прототипом Якова Васильовича Михайлюка, ака нашого Кирпатого Мефістофеля.
«Тайна» — розповідь, що входить до книги в цьому виданні. Також про Париж, емігрантів та любов. Сподобалась ще менш, ніж «Рівновага» через те, що мораль історії написана прям «в лоб». Та якось заїждженою та нецікаво 🤷🏻♀️
Винниченко випробовує своїх героїв, грає з їх мораллю, чесністю, показує якими ницими чи, навпаки, високоморальними кожен з них є насправді. Хто з них зможе подолати свої слабкості, а хто буде їм потурати та до чого це призведе 🫢. Й одвічне питання, що переважить в кінці — раціо чи почуття ⚖️🕵🏻
В основі роману пролягає філософська лінія про принцип рівноваги. Мені здалась вона доволі банальною та очевидною.
Загалом, незважаючи на різні перипетії між героями, друга половина книги була для мене нудною, адже сюжет та розвиток героїв, їх відносин чи характеру, топтався на місці. Але прочитала текст доволі швидко.
Винниченко, безперечно, займає вагоме значення в українській літературі з його «новою мораллю», але мені більше сподобався його інший роман — «Записки Кирпатого Мефістофеля». Саме через те, що я його вже прочитала, то й не можу високо оцінити «Рівновагу». До того один із героїв є прототипом Якова Васильовича Михайлюка, ака нашого Кирпатого Мефістофеля.
«Тайна» — розповідь, що входить до книги в цьому виданні. Також про Париж, емігрантів та любов. Сподобалась ще менш, ніж «Рівновага» через те, що мораль історії написана прям «в лоб». Та якось заїждженою та нецікаво 🤷🏻♀️
Displaying 1 - 30 of 65 reviews