Це напрочуд красиве видання, багате на ілюстрації та художні роботи Таші Тюдор, розповідає читачеві про неї саме як про мисткиню, а про її особисте життя, оселі і садівництво тут згадано побіжно. Втім, це справедливо, з огляду на назву. Гаррі Девіс - особистий біограф Таші розповідає про її творчий шлях, послуговуючись не стільки дослідженнями, скільки власними спостереженнями і розмовами з авторкою, з якою вони були дуже близькі на схилі її життя.
Таша Тюдор народилася у Бостоні 1915-го року, і з дитинства щиро полюбила сільське життя, хоча доля не раз закидала її в американські мегаполіси. Більше того, вона відчувала себе чужинкою у своєму часі та мріяла жити в вікторіанську епоху. Зрештою в 1938-му році вона вийшла заміж і перебралася на справжню ферму подалі від цивілізації. Тут вона могла насолоджуватися сільським життям, не цураючись важкої праці, присвячувати себе сім'ї та живопису, до якого мала хист з дитинства. Тоді ж у 38-му році вийшла перша її книга "Pumpkin Moonshine", яка вирішила подальшу долю Таші, як авторки текстів та ілюстрацій.
Її доробок - більше сотні ілюстрованих дитячих видань, різдвяні листівки та адвент-кадендарі, а ще вона власноруч створювала лялькові будиночки та предмети декору. Чоловік покинув дивачку Ташу з чотирма дітьми на фермі, де не було навіть водопроводу та електрики, проте були корова, кури, гуси, качки. І Таша вистояла. З неймовірним терпінням і покорою долі, зі скромною усмішкою вона виростила дітей і стала всесвітньо відомою ілюстраторкою.
На схилі віку Таша оселилася у Вермонті, в крихітному будиночку з садом, де влаштувала справжній вікторіанський світ, у якому були відсутні очевидні побутові винаходи технічного прогресу, але знайшлося місце для ткацького верстата, старовинної пічки й дров'яного каміну. Щодня Таша влаштовувала чаювання зі смаколиками та домашнім варенням, майстер-класи з виготовлення ляльок та квіткових композицій, а також читання вголос для сусідських дітлахів. Малювання залишалося її пристрастю до кінця життя, але крім того Таша колекціонувала предмети вікторіанського одягу, обожнювала свій сад (він був абсолютно фантастичний!) та маленьких симпатичних песиків породи корґ (вони повсякчас зустрічаються в її ілюстраціях і навіть отримали окрему серію книжок). У 2008-му році її не стало, але будиночок у Вермонті не спорожнів: там мешкає онучка Таші - Емі, яка доглядає за садом та підтримує родинний проект Тюдорів.
Я вже давно маю кілька книжок авторства Таші, а це біографічне видання ще більше переконало мене у доцільності збирати колекцію. Девіс цікаво розповідає про роботу Таші над різними книжками, про її ставлення до живопису і власних робіт, про техніки, що їй подобалися і речі, що її надихали.