Бій за Київ

by Сергій Руденко, Нікіта Тітов (Ілюстрації)

«Бій за Київ» — це журналістське дослідження про події російсько-української війни, а саме оборону Києва.

Твір складається з окремих есеїв, що висвітлюють короткі епізоди оборони столиці та в єдності утворюють велику панораму подій початку повномасш­табного вторгнення. Книжка висвітлює не лише характер боїв за українську столицю, а й характери захисників Києва. Головною дійовою особою кожного з есеїв є люди, що потрапили у вир війни.

208 pages, Hardcover

First published January 1, 2023

Reviews

[Vitalii Rybak · Rating 3 out of 5]

Якщо відкинути переказ стрічки новин першого місяця вторгнення та вихваляння мера Києва та політичних соратників власника телеканалу Еспресо, у книжці, на превеликий жаль, залишиться не так багато. Якраз на 3/5.

[Kostiantyn Shcherbachenko · Rating 1 out of 5]

Дещо дивна книга.
Часом сприймається як агітка братів Кличків. В принципі в цілому нічого поганого в тому не бачу. "Добрі справи люблять тишу" - це абсолютно невірний, особливо в сьогоднішніх реаліях наратив, так як в сучасному викривленому інфополі твої гарні справи привласнить хтось інший, а тебе оббрешуть. А ось фразеологізм "За моє жито мене і бито" взагалі давно відомий в Україні. Тому те, що про внесок Кличків в оборону Києва хтось розповідає, це нормально.
Автор закінчив її в жовтні 2022 року, і скидається на те, що поспішав написати про битву за Київ першим. Як результат - автор згадує бій на Берестейському проспекті (на той час - проспект Перемоги) біля метро Берестейська і пише про знищену колону ворогів, хоча це був випадок "friendly fire" і тоді загинуло від "дружнього вогню" щонайменше 10 оборонців Києва.
Ну ок, тоді, в 2022 році про це намагалися не говорити, хоча думаю що журналіст міг би все ж таки більш ретельно підійти до фактів в книзі. Але там же він пише про "злетівший в повітря міст" на проспекті Перемоги. Жодного мосту в повітря не злітало на проспекті Перемоги. Був пошкоджений шляхопровід біля метро Берестейська вналсідок того самого бою, але колеги автора з "Суспільного" вже 26-го лютого 2022 року писали, що шляхопровід вцілів. Тобто, якогось фактчекінгу при підготовці вже книги не було.
Про такі речі як "мітки наведення для російських крилатих ракет" або ледь не моментально "відрощену довгу бороду" для маскування в окупації, взагалі читати смішно.
А книги про війну, з якоюсь пртенезією на документальність не повинні сіяти сумніви і викликати подив і сміх.