Терезу кличуть Місяцівною за незвичну зовнішність, бо таких, як вона, — альбіносів — називають людьми Місяця. Мама Василина, прагнучи врятувати її після автомобільної аварії, передає старовинний оберіг —лунницю, що багато століть супроводжує жінок із давнього шляхетного роду Коморовських. Однак після цього життя Терези кардинально змінюється: з настанням повні щось лихе наче вселяється в дівчину — і вона опритомнює на старому сокальському цвинтарі з кров’ю під нігтями та присмаком крові в роті. Щоб здолати зло, Терезі доведеться пройти курс реабілітації в психлікарні, розплутати вузлики страшних родинних таємниць, зазирнути в очі власному майбуттю, повернути на місце чорне серце темного янгола та знайти своє призначення там, де гори підпирають небо.
Мирослава Замойська народилася в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.
Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.
Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).
Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».
Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".
Продовження Сузір’я дів. Тут і містики побільше, і події закрутилися. Місяцівна - дівчинка з білим волоссям, дочка Василини. Тепер вона носить медальйон, але з ним пов’язана таємниця, яку ще треба розв’язати. Читалося швидко, цікаво. Але вся книжка така... прилизана, все таке і до складу, і до ладу. Василина була потрібна в цій історії, щоб бути матір’ю для Терези. Вона тихо йде з сюжету, не залишаючи ніяких слідів. Дідусь Тарас то був пішов із сім’ї до красуні Кароліни, а тепер весь вільний час проводить з дочкою і онукою. Терезі треба, щоб поряд був хтось, раз мами немає - і Теодор уже покинув навчання, і весь час сидить з нею, міряє тиск і годує з ложечки, ходить з нею по всяких цвинтарях, істориках і куди їй там ще заманулося. А як вона зникла на два роки, чемно сидів і чекав, коли вона об’явиться, бо то любов, а не щось таке. Ну не буває так в житті. Закоханим дуже хочеться зав’язати стосунки, але кровні узи їх не пускають. І тут все розв’язується досить передбачуваним чином. І взагалі багато штампів, все передбачувано. Я розумію, такий сюжет. Але і оцінку більшу не поставлю. Прочитала, було цікаво, дякую. Читаючи, подумала, що було би цікаво побачити цю книжку екранізованою. Я би подивилася залюбки.
почнемо з того, що це друга частина дилогії, бо багато з хто вважає її одиночкою. Обов’язково читайте перед нею ще першу частину «Сузір‘я дів».
так…формальності сказала, тепер давайте детальніше про сюжет та мої відчуття.
Якщо перша частина про Василину, дівчину, яку спіткали багато нещасть, то друга про її дочку Терезу-Надію. Після аварії, на кожну повню, дівчина не пам‘ятає, що робила два дні, чому вона не вдома і звідки кров під її нігтями.
Задумка книги просто неймовірна, але книга залишила більше питань ніж відповідей. Зачіпаються такі цікаві мені теми: мольфарство, езорцисти, давня історія…але якось зовсім вони не розкриті. Вийшло дуже затягнуто, щей багато інформації просто повторюється хоча книга 354 сторінки.
Першою книгою я зачитувалася, а тут часто піднімала очі з німим питанням «що?!», «а як же…?!».
Після "Гонихмарника" Дари Корній мусила прочитати і її "Місяцівну", адже тут схожа тематика, якою захоплююсь. Проте після прочитання відбулося маленьке відкриття. І таке зі мною вперше. Стільки книг прочитано… Зрештою, наздогнало мене те, про що нерідко пишуть інші читачі. Виявляється, "Місяцівна" є частиною дилогії. Її завершенням. Тож найближчим часом доведеться знайти "Сузір'я дів". Я впевнена, що перша книжка точно допоможе краще зрозуміти цю. До речі, вона мені дуже сподобалася. Щоправда, сюжет зацікавив би мене відразу з першої сторінки, якби перше речення було про повернення в стан свідомості Терези-Надії з описами присутніх неприємних деталей. Але це вже мої забаганки). На початку кожної частини твору вміщені притчі, значення яких я зрозуміла тільки тоді, коли прочитала їх повторно після завершення всієї книги. Якщо ви любите читати про містифікацію, рідні й близькі краї, історичні тексти, якщо вас приваблюють таємниці, загадки й розповіді про дружбу, кохання, то "Місяцівна" вам точно сподобається. Також цей особливий текст про особливих людей. Уперше читала про них художній твір. Раджу і вам.
Другу частину хотілося читати ще швидше ніж першу. Цікаво ж було дізнатися як розвиватимуться події родини Комаровських. Дівчина Тереза, мама називає її Місяцівною, народилась з незвичною зовнішністю альбіноса. За збігом обставин Тереза попадає в автомобільну аварію. Рятуючи життя свої доньці, мама Василина віддає свій амулет " Лунницця". З цього моменту з дівчиною починають відбуватися дивні містичні, а часом навіть дуже моторошні події. Посеред ночі дівчина опиняється на кладовищі, в закинутому склепку з присмаком крові в роті. Так могло тривати довго, якби Тереза не виснажувалась в пошуках істини і майже не загубила життя власному дідусеві. В житті все трапляється не випадково.. Подорож в карпатські гори. Життя відлюдників мольфарів, які володіють великою кількістю інформації. Вміють за допомогою молитви, висушених трав і навіть замовлянь до духів розв'язувати прокляття роду. Це все робить сюжет насиченим і дуже цікавим. Книга сподобалась усім. Найперше тим, що перегукується з історичними фактами знатного роду Чорторийських.
Як повернути промінчик надії у серце? Дара Корній "Місяцівна" – Х: Віват , 2019. - 352 с.
Містика, легенди, злочини, родинні таємниці, історія давнього роду Потоцьких, кохання на межі із одержимістю - ось головні теми нового роману Дари Корній "Місяцівна". Авторка визначає книгу як "психологічна проза з елементами містики й готики". Після жахливої автомобільної аварії Василина, щоб урятувати доньку, що пережила зупинку серця, передає родинний оберіг - лунницю і просить ніколи його не знімати. Невдовзі, в час повного місяця, з дівчиною відбувається, щось дивне: вона прокидається на сокальському цвинтарі зі слідами крові під нігтями і геть нічого не пам'ятає, як тут опинилася. Лікарі ставлять Терезі діагноз "дисоціативний розлад особистості", або, простіше кажучи, "Роздвоєння особистості", коли у свідомості поруч є ще хтось і цей "чужинець" повністю підкорює твою волю, щоправда його влада діє лише, коли місяць уповні. В книзі дуже багато болю, є відчай від втрати близьких людей: матері, батька, бабусі; несприйняття з боку суспільства через твою відмінність від інших людей, адже Тереза має білий колір шкіри, вона мусить завжди перебувати у затінку, а надлишок сонячного світла шкодить дівчині. Роман починається із притчі про важливість для кожної людини прощення самої себе, про те, чому так важливо навчитися прийняти себе таким, яким ти є, з усіма недоліками зовнішності, характеру, складних обставин життя, бо почуття провини руйнує душу, завдає болю не лише тому, хто його переживає, а й рідним та близьким цієї людини. Тема балансу між добром і злом, світлом та темрявою є наскрізною для сюжету книги. Вустами своїх персонажів Дара Корній наголошує, що кожен з нас сам робить вибір того, чого у серці більше - надії чи відчаю, віри чи зневіри, любові чи ненависті. "Зрозумій, прошу, перемагає той, у кого в серці й добра і зла порівну." Найважливішим посилом письменниці до читача є те, що надія залишається завжди і "буває набагато сильнішою тоді, коли помирають віра і любов" . Саме такою є основна ідея роману, на якій акцентовано увагу в уривку притчі про три свічки. ".... Я – надія ... Я ніколи не гасну, адже надія не помирає ніколи. І від мого світла ти легко можеш запалити інші три свічки " . Ще однією характерною рисою роману є надзвичайна реалістичність оповіді. Навіть медичний діагноз описано в тексті з усіма подробицями, хоч, на мою думку, письменниця прагне не ускладнювати текст медичними термінами. Трагізм доль багатьох різних людей передано в життєвих історіях пацієнтів миколаївської психіатричної лікарні. "Місяцівна" - зворушлива книга про красу та магію карпатських гір, мольфарство і про боротьбу, перемогу над собою, про те, як не здаватися і йти до своєї мети. Пошуки свого призначення на Землі - не менш важлива тема цього художнього твору. Письменниця спонукає читача до думки, що все, що людина переживає впродовж свого життя, це і є її призначення. Ось як висвітлено думку про цінність життя : "Бо життя – то і є найважливіша складова всього, усіх забобонів, заборон, заперечень, релігій, оман... Життя – то найвища сутність існування Божого промислу: Життя як уміння відбутися. Життя – це вміння не нашкодити іншому, бо він теж живий." Цей ур��вок можна сприймати як своєрідний моральний орієнтир, настанову, пораду, етичну засаду для формування свого майбуття. В текст книги вплетено легенди, притчі, гуцульські повір`я, магічні ритуали, символи, народні вірування, міфологію, прислів`я та приказки. На мою думку, саме у цьому вмінні й криється основний секрет популярності Дари Корній. Український читач саме зараз найдужче потребує впевненості в завтрашньому дні, надії на краще майбутнє, повернення до переосмислення власної ідентичності, як нації, а усі ці теми є основоположними у творчому доробку письменниці. Роман "Місяцівна" особливо актуальний для сьогодення, тому що порушує проблеми занепаду моралі в суспільстві, згубність жадоби грошей, влади. "Візьми наших українських скоробагатьків. Про що вони найбільше дбають? Про власну пиху й амбіції. Адже всевладдя породжує вседозволеність. І якщо в голові відмовляють гальма моральності, то біда." Ці слова належать професорові Чорторийському, який у романі представляє інтелігенцію і, по суті, закликає придивитися, думати, аналізувати минуле і майбутнє. Далі цей персонаж із прикрістю зауважує: "Роззирнися: ярмарок марнославства квітне довкола пишним цвітом. Змінюються декорації, а людська суть незмінна." Книга читається легко, спонукає до роздумів, є дуже глибокою за змістом. Раджу її прочитати тим, хто прагне повернути промінчик надії у серце, адже "рецепт" від Дари Корній втілений у життя командою фахівців видавництва "Віват", то – завжди найкраще для справжніх книгоманів.
Я явно не цільова аудиторія цього твору, тому мені важко оцінити його об'єктивно. Мова тексту дуже красива, милозвучна, книгу варто читати хоча б заради цього. Є деякі зауваження на динаміку і розвиток сюжету, більшість дій які могли б хоч якось викликати переживання за персонажів розказані у доконаному вигляді і втрачають від цього свою потенційну інтригу. Також більшість позитивних подій навколо героїв здаються незаслуженими, раптовими і придуманими в останній момент (дідова кротова нора), а за відсутності антагоніста екзорцисти не змогли додати напруги і виглядали недоречно. В цілому непогано.
⭐️4/5⭐️ Дуже хороша двулогія для ознайомлення з Дарою Корній чи українською міфологією. Багато людей не знають, що є ще перша частина цієї двулогіі - це «Сузір’я Дів». Взагалом мені сподобалась, але я другу книгу читала дуже повільно і сильно її розтягла. Загалом двулогіі я ставлю ⭐️4/5⭐️
Назва просто магічна♥ Атмосферна дилогія, де будуть і чарівні казки, і моторошні легенди. Я прочитала зі цікавістю, хоча мені більше сподобалась перша частина. Але це точно той автор, якому віриш з першої сторінки♥
Нарешті я дібралася до другої частини цієї історії. Хто не знає, то перша частина з назвою "Сузір'я Дів". Це історія про дівчину-альбіноску Терезу, яку з дитинства любили і ласкаво називали Місяцівною. Але раптом ствється аварія, яка призводить до серйозних наслідків. Після тої ситуації, кожну повню з Терезою відбувається щось дивне: вона засинає, а прокидається на Сокальському кладовищі через 2 дні. І з часом їй почало здаватись, що вона більше не одна в своєму тілі
Допомагає з усім розібратись дідусь дівчини, який вважає, що у неї психіатричні проблеми. Тому й через певний час дівчина стає пацієнткою Закладу (психіатричної лікарні) Але психіатрія тут безсила...
І вже тут ми отримуємо порцію містики. Дізнаємося про одержимість, дводушників. Безліч родових таємниць, які дівчині треба розгадати, а ще відчайдушна боротьба за життя...
Мене захопили сюжетні повороти цієї книги, що я прочитала її за 2 дні. Неймовірно цікава історія, яка пов'язана з мольфарами (про яких я ще нічого не читала). Якщо порівнювати по легкості читання із "Сузір'ям Дів", то "Місяцівна" читалась легше і цікавіше, а через першу книгу мені доводилося продиратися і інколи змушувати себе читати.