Українська містика 2023

by Ярослав Шевченко, Стефан Радзівон, Олександр Кравченко

Українська містика 2023 – збірка з 24 наймістичніших оповідань року від фензіну «Підвал».

Тут – страхи для читачів віком 14+.

Буде цікаво поціновувачам містики і жахів, етнографам, культурологам, психологам, літературознавцям і просто тим, кому цікаво своє – рідне, українське.

Genres: Horror

268 pages, Hardcover

First published September 1, 2023

Reviews

[Lena St · Rating 3 out of 5]

В цілому мені ок - два оповідання сподобалися дуже, одне - дуже не сподобалося, решта - цікаві, але більшість з них замальовки, ніж повноцінно завершені оповідання, для яких мені постійно хотілося сказати: це, збіса, добре, але чому ж так мало.

Деякі мене відверто тригерили. Це не провина авторок та авторів, у жодному разі, просто це оповідки з реалій нашого сьогодення, а я ще не готова читати художні твори, навіяні нашою війною. Просто не можу. Тому тим, хто захочуть прочитати збірку - варто це усвідомлювати. (від "Зайвої кімнати" Оксани Вєліт аж зовсім поплавило)
Тож, про те, що мені сподобалося і вельми.

"Легенда про піщано-вохристого лиса" Юлії Бабіч. Я з великим задоволенням прочитала двічі поспіль, бо це зусібіч непроста історія, як за темою, так і за виконанням. Чесно, я навіть не можу розказати, про що це оповідання (а зі мною таке нечасто трапляється). Уявіть собі: Слобожанщина 1668 року, козацька держава із її духом стиглої вольниці та амбіційних прагнень Січі. І спекотний ранок для битви, що вже гряде, і де одне із одним об'єдналися два старі вороги. Але оповідання не про це, не про битву, хоча ні, і про битву теж. А ще воно - про сотника Івана Вохролиса, який і страшний, і чудернацький водночас, - і все це вкрито серпанком історії, яку неквапливо веде собі авторка, історії, в якій сплетене і реальне, і сюреалістичне, і магічне, і правда, і вигадка, і краса, і мерзенність.

Це дуже незвичайне оповідання, я дуже раджу його прочитати, хоча б заради подібного досвіду, поринути у т а к у історію.

"Бісові діти" Олександра Скляр. Це оповідання, яке, я впевнена, подарувала натхнення рисунку на обкладинці (дуже гарно вийшло). Історія Меланки, недоспаленої відьми, яка ніколи нею не була, але коли весь час тобі кажуть, що твоє місце на темному боці, то іноді інакше і не вийде зробити. Дуже мені воно спало до серця, бо це таке базова, я б сказала, чистісінька містика із вкрапленнями горору, яка жахає на багатьох рівнях, а мушу сказати, я дуже ціную вміння авторів так робити. І все це не позбавлено певного надриву, але тут це цілком доречно. Подобається і авторчин стиль розповіді, і хоча кінець мені все ж таки здався таким, що аж занадто (нагадало один відомий фільм, який мені не сподобався саме через подібний троп), чіплятися вже не хочеться.

І те, що не сподобалося. Зазвичай я таке просто оминаю, коли пишу відгуки, але тут щось аж вкурвило трохи)

"Балабухи" Ігор Лопатка.
Ну це знаєте, такий собі моральний експлотейшн, якщо ви розумієте про що я. Дано: дівчина-сирота Гафійка, яка нікому не потрібна, оточуючі її вважали потороччю (ох вже це село не люди), після смерті бабці, яка її виховала, віддали заміж за чоловіка, який з неї знушався, бив, гвалтував, звинувачував у подружній зраді мстився за власну недолугість (а виходу інакшого не було, тільки "смоктати за двадцятку у смердючій привокзальній вбиральні" (с), - тобто, доля її страшна та безпросвітна, а терпіла вона заради сина, малого Тимка. Ну і прийшла їй уві сні спочила бабця та порадила отруїти нелюда. Гаська приготувала отруйні балабухи, але так вийшло, що їх з'їв не насильник, а малий Тимко *клоунський смайлик*
Ну і власне все. Мабуть, мораль така, що нєча тут, законних чулувіків труїти, і шо що жорстокий урод, так тобі й треба. Корочі, я не знаю, шо то було, але нічого хорошого. Якийсь типовий мен момент, тільки у вигляді прозового твору.

[Iryna Zinets · Rating 5 out of 5]

Мені сподобалась ця книга. Важко дати одну оцінку книзі, яка обʼєднує коротку прозу різних авторів.
Щось завжди сподобається більше, щось - менше.
Але вцілому дуже круті історії.