На ірландському маяку Локлайт не засумуєш – двері його комірчини ведуть то на корабель у шторм, то на космоліт, а то взагалі в пащу морського чудовиська! І всюди потрібна допомога Айзі, нової доглядачки, яка зовсім не так уявляла собі цю професію.
Та освоїтись їй допомагає таємничий юнак з ім’ям – маяка Локлайт – що живе на ньому ж і говорить про себе й будівлю як про одну особу… Та толовне – завжди готовий пригостити смачним чаєм!
Безліч нових знайомств, подорожі до різних часів та пригоди в будь-якому куточку Всесвіту – від далекого космічного корабля до українського міста, що відроджується з руїн війни – усе це чекає на Айзлінг та тих, хто відважиться вирушити в дорогу разом з нею!
Вас чекає затишне, пригодницьке, українське фентезі Варвари Фадєєвої "Доглядачка та її маяк".
Авторка ретельно описує пейзажі, аромати, почуття героїв так аби читач був максимально залученим.
Україна, Ірландія, маяк, шалені подорожі у часі, фехтування, затишні чаювання та розмови про важливе - це лише маленька частинка Великої подорожі Айзі та Локлі.
А починаючи з 9-го розділу буде дуже щемко💔
Окреме ДЯКУЮ за підняття теми емоційного інтелекту!
P.S. Ті, хто ще досі не любить чай, після прочитання книги, мають нагоду змінити свої смаки👀
***
Переживання екстремальних подій разом зміцнює психологічний зв'язок
Погляд зі сторони часто може відіграти вирішальну роль
Маяки, як і люди, насправді завжди відчувають, коли вони потрібні
Книга написана добре, от тільки те, що письменниця досі пише твори російською та має приватний телеграм канал для росіян зруйнували враження. Від такого лицемірства аж воротить
Стосовно чому саме «написана добре» то причини в багатьох факторах котрі стосуються лише оповідання. Я б поставила 2-3 зірочки але головну причину 1 видно вище. А низька оцінка звʼязана з тим що в книзі можна дуже чітко видно розриви в написанні що в оповіданні не бажано допускати. Передісторія Айзі виглядає наче натягнута через популярність теми. Без неї вона сама по собі чудовий персонаж.
Стосовно популярної теми то і в мене схожі думки. В книзі глава 9-11 зайві і їх можна було зробити окремим оповіданням. Але під час читання глави з Їдою та Орестом було прям купа запитань. Що із практичної що із технічної сторони. Також питання були стосовно Іди але якщо описувати це тут буде спойлер. Але одразу видно, що глава була прописано погано з наративної точки зору. І в основному глави «Нове життя» були гарним окремим оповіданням.
Глави де вони проводять час разом за чаєм реально гріли серце. І атмосфера затишку дійсно огортає.
Остання глава вийшла наче зроблена навмисно.
Додатково дана книга не фентезі а фантастика. Не наукова фантастика бо для неї не вистачає саме наукової частини обґрунтування та створення маяка. Бо якщо його побудувати і він просто став таким то це скоріш саме катерогія фантастики. Бо якщо порівнювати з Докторм Кто, то ТАРДІС це машина сконструйована на Галіфреї. Вона не стала відкривати двері у час і простір просто так- її для цього сконструювали. І обґрунтовувати здібності маяку тим що є деякі закономірності, це дуже по аматорські. Бо які закономірності? Магнітні, просторові, тунельні, мультивсесвітні? Чи то є викривлення магнітних ліній та полів? Тому це саме фантастика а не наукова фантастика.
Непогана, мила та відпочинкова історія про те, як дівчина починає працювати на маякові й потрапляє в пригоди в різних часах та просторах, якщо не брати до уваги питання до верстки, коректури та редактури.
Верстка змахує на дитяче видання: шрифт і міжрядковий інтервал настільки величезні, що я 100 сторінок читала за 1 годину. Плюс піксельні ілюстрації, які не мали б бути такими.
Коректура не жахлива, ні, просто мені через профдеформацію врізалися в очі деякі банальні помилки.
А от із редактурою цікавіше. Книга побудована як серіал «Доктор Хто» (про нього часто згадується в самому тексті, авторка не приховує джерело натхнення), тобто новий розділ (або декілька, якщо арка величенька) — нові пригоди. І в книзі є, увага, спойлер, розділи, які оповідають про повномасштабну російсько-українську війну. Мені вони видалися сторонніми, ніби їх писали на емоціях, не думаючи, чи вплітаються вони в загальну картину. Виявилося, що воно так і було: їх додали пізніше, коли історія була більш-менш складена. Тобто редакторської роботи не вистачило, щоб або гармонійно поєднати нові розділи з минулими, або ж обговорити з авторкою можливість вирізати їх взагалі. Маю інформацію, що ця тема в наступних частинах має бути краще через те, що авторка із самого початку розраховує сюжет під неї, та все ж хотілося б, щоб і в першій книзі це не виглядало, як чорт із табакерки.
Також, далеко не відходячи від редактури, маю питання щодо персонажів, бо іноді вони «плавають»: маяки в якийсь момент такі схожі одне на одного, що іноді бувало важко розрізнити, де чия репліка, коли вони розмовляли між собою. Так сталося через те, що всі вони травмовані й травми в них однакові. І це саме собою не є проблемою, навпаки: те, що в них одна й та ж травма — закономірно й логічно цілком обґрунтовано. Проблема в тому, що маяки переживають її однаково. Тобто всі вони страждають від того, що вік доглядачів (людей) набагато коротший за їхній, але роблять вони це плюс-мінус в одному дусі. Інші персонажі також бувають поводяться дивно, але то ще можна списати на жанр, адже це янг едалт, де читачам цікаво не стільки продуманість та витримка характерів героїв, скільки ті пригоди, у які вони втрапляють, і загалом усе те, що з ними відбувається.
Загалом, якщо не чекати від книги, що вона вас вразить, то основні сюжетні рішення сприйматимуться цікавими, бо вони виконані добре, адже хороший янг едалт — той, який використовуючи знайомі тропи змушує їх працювати так, як потрібно. Ось «Доглядачка та її Маяк» один із таких прикладів.
Мальовнича Ірландія, приблизно десяток років в майбутньому. Новоспечена доглядачка маяка Айзлінг Флетч прибуває на перше місце роботи. Однак маяк не стоїть порожнім — в ньому вже живе білявий хлопець на ім'я Локлайт Велш. Ба більше, він стверджує, що і є маяком. І дуже радий, що в нього нарешті з'явилась достойна напарниця.
Як ви вже здогадалися, в цьому світі маяки мають людиноподібне уособлення. Кожен із них володіє надзвичайними здібностями, а сила Локлі — відчиняти двері в інші місця, світи й навіть часи. Маяк завжди почує судно, яке потребує допомоги. Адже його завданням і є виводити людей на світло.
Тож Айзі не лише доведеться доглядати за справністю маяка, а й стрибати на кораблі — звичайні й космічні — щоб вберегти команду й пасажирів від нещасть і з допомогою всевидючого Локлі безпечно скерувати їх у місце призначення.
Назагал, книжка вельми мила. Це спроба розповісти добру історію й огорнути читача затишком із запахом ароматного чаю. За чайоманство окрема подяка — люблю чай пити і читати про нього в книжках.
Окремо вирізаю цю цитату на додачу до "Tempest in the Teapot", де чай використовувався схоже у діалозі, щоб виразити негативний підтекст:
— Може, хоче б чаю наллєш? — Пакетованого, — каже Локлі, примружуючись. — Найдешевшого. Без молока.
Також варто окремо поставити плюсик за вживання в діалогах гаельської. Воно ні на що не впливає, але приємно. Туди ж плюсик за історичні мовні паралелі з українською.
Чи є тут любовна лінія? Нема. Айзі і Локлі — це добрі друзі й партнери, але романтична хімія між ними не пробивається, що для мене є позитивом і гарно вписується в загальну атмосферу книжки. (Якась любовна лінія має бути в другій частині).
Тепер до мінусів. Якщо коротко, тут мінуси і структурного, і стилістичного плану. Якщо довго, читайте в мене в блозі, бо там забагато тексту для Goodreads.
Оформлення дуже симпатичне, я брала примірник з красивезним розмальованим зрізом. Шрифт достатньо великий, читабельний, для таких сліпеньких, як я.
Роман завершується кліфгенґером, планується друга частина. Сподіваюся, вона буде міцніше збита, ніж попередня, потенціал тут хороший, герої та сама історія мають шарм, але я читати не буду.
В кінці книги є біографія авторки, то зрозуміло чого тут стільки всього скинуто - «што віжу, то паю». В біографії описана дуже різностороння особистість, тому всі свої «познанія» треба було втулити в одну книгу.
Абсолютно нічим не повʼязані теми Варя вирішила скріпити історією маяка, але виконання підкачало.
Це лише перша частина, а з неї можна сміливо зробити якмінімум 4 окремі книги. І, взагалі, напевно треба вводити якісь обмеження по кількості сторінок або слів, які дозволено писати, бо після розділу про Різдво я вже серйозно думала закинути то все
Я так, до речі, і не зрозуміла чи та книжка в оригіналі написана москальською чи ні? Були моменти, коли структура і «дослівні переклади» 100% свідчили, яка мова оригінальна. Але траплялися частини, де все нормально. Інформації в книзі про переклад звичайно ж нема, але я схиляюся все ж до язьіка
Тому, якщо маєте можливість, не ведіться на кольоровий зріз та оформлення, а зекономте час та гроші
Я шалено рада, що натрапила на цю книгу. Ну, чи вона на мене. Синя як ТАРДІС, така ж весела, водночас щемлива і однозначно обнадійлива. Від деяких розділів ридала ридма, хтось каже, що авторка спекулює на темі війни, але, як на мене, це її особиста терапія та спосіб прожити нашу спільну біль і втрату попереднього звичного і мирного життя. Я з нетерпінням чекатиму продовження 💙
Ця книга просто неймовірна!! Ідея — 10/10 Майстерність написання — 10/10 Сюжет — 10/10 Персонажі — 10/10 Гумор — 10/10 Вміння викликати емоцію — 100000000000/10
З цією книгою я сміялася, умилялася, сумувала, плакала, і знову по колу. Жодна книга за останні роки не давала мені стільки емоцій. І нехай місцями тут є скло, і так, іноді буде боляче, але в кінцевому результаті залишиться одне єдине відчуття — надія на краще. Ця книга не просто про фантастичні маяки та подорожі в часі та просторі. Вона про світло в темряві, про все хороше, що перемагає погане, про добро і віру в майбутнє.
Однозначно рекомендую всім і кожному. Книга неймовірна і вартує набагато більше уваги та прихильників!
Добра і світла підліткова історія дуже сильно натхненна Доктором Хто. Я фанатка джерела, тож і ця історія мені сподобалась. Але у моєму віці вже не викликала вау-ефекту. В той же час була ескапізмом. Думаю підліткам від 12 років - те, що треба. Любовної лінії немає. Фізична книга дуже гарно оформлена. Цеглинка, але читається швидко. Має лясе. Зріз із малюнком. Придбала через її вигляд спонтанно.
Отримав книгу у подарунок, прочитав за тиждень, дуже легка книга та надихаюча. Паперовий формат ще й дико красивий, особливо зріз - аж на море захотілось. Що до сюжету - він лінійний, все в ньому йде своїм чередом. Закохався в атмосферу всередині маяку, затишок та ароматний чай за особливим рецептом, буду готувати. Дуже оцінив відсилочки до різних фандомів, та круто що можна ірландську мову повчити - правда читати її важко з незнання вимови. Середина книги була сюжетно важкою частиною, проживати її душею особливо, але це як то кажуть - віяння часу у якому живемо, так само писали і автори під час світових війн, хтось прямо, а хтось в казковій інтерпритації. Локлайт для мене залишився загадкою, і розкривати цього персонажа будуть в продовженні - а його моральний ріст я помітив вже наприкінці цієї книги, він не тільки уособлення будівлі, а ще й людина в кращих проявах цього слова.
Як на мене, книжка хороша. Оформлення чудове, лишу собі красу на полицях.
Мене трохи дивували постійні стрибки опису то від першої особи, то від третьої - виглядало не гармонійно.
Вайб Doctor Who прям відчувається, схоже, авторка книжки справжня фанатка. Я більше очікувала фентезі, а вийшло трохи до фантастики, але я не вважаю, що то недолік.
Можна було б вважати, що книжка, то булочка з корицею, поки не дійдеш до сюжетної середини - от там мене розмазало. Навіть фінал не такий, як середина.
Книжку я купила давно, там в кінці анонси на другу, але щось поки на горизонті не видно. А шкода.
Книжку непогано читати для розвантаження мозку, як серіал після важкого дня (принаймні до 9 глави ☠️☠️☠️, бо там починається тема війни, обережно читайте 9–11 главу, бо можете тригернутися) Шрифт великий, оформлення дуже гарне, за нього насправді книгу і купила, стиль авторки досить легкий Книжка разів десять натякає, а точніше в лоба говорить, яким серіалом натякалась Після неї хочеться прочитати ще якийсь твір, дія якого відбувається в Ірландії Зазвичай я тікаю в фентезі, щоб відволіктися від реалій, але тут вони мене наздогнали і дуже підкосили, тому для мене це не 10/10
This entire review has been hidden because of spoilers.
Книга мені сподобалась Незвичну для мене тему авторка змогла розкрити на достатньому рівні. Крута атмосфера багато описів завдяки яким я відчувала себе однією з персонажів книги. Пошукавши авторку в інтернеті я не знайшла в неї зв'язків з країною агресором. Тому всім рекомендую до прочитання а якщо вім не сподобалось то ця книга точно зможе прикрасити ваші полички
Персонажі — картонні муляжі. Сюжет книги переповнений найгіршими стереотипами і кліше жанру. Мені було страшенно нудно, ледве дочитала. Ставлю бал за оформлення. Це все що варте тут уваги і на що я купилася. Більше на красиву упаковку не поведуся!
Якщо не має можливості подорожувати, то ця книжка маленький ключик поміж світами, поринувши у які назавжди триматимеш світло маяка в сердечку. Книга для дорослих дітей, та дорослих, чиє серце відчуває поклик вітру над морськими хвилями.
Непогана історія. Дуже гарно написана. Але в мене було відчуття в середині книги, що автор вирішила вставити "популярну тему" ( це щоб спойлер не написати) яка вза��алі ні до чого. Якщо не враховувати цю "середину", то історія прекрасна.
Крім того, хочу зазначити, що в книзі гарні цитати, описи світів, людей, їх характеру. Для такої молодої авторки це великий успіх.