What do you think?
Rate this book


540 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
Нашими вікнами ллялося місячне світло веселими струями, а звідти, з тої одної
половини, била сама понура темінь... Думаючи про се й те, спинявся мій погляд уже наново на ній, на тій вузькій, високій темній половині, а гробова тишина, що панувала там, неначе сунулася на нас... "Коли б їх хто замкнув легко так!" — промайнуло мені в голові [...] Мов одним чуттям ведені, підійшли ми обі близько одна до другої і енергійним,
поспішним рухом заперли... ні, гримнула дівчина дверми і замком.
— Разить мене темнота...
...розігрівшийся потік в долині метався брудно нескладними хвилями по камінню вперед, голосно пінячись і пориваючи все з собою, [...] — мчався в зовсім невгамованій, безумній, досі ніколи не виданій розпуці.
[...]
Усе ждало; дерева не кивалися. Найстарші стояли, уоружені в гордість і недоступність, і не вірили, щоб який напад був можливий. [...] Але вони не хотіли кивнутись; не хотіли навіть найлегшим шумом показати своє зчудування! Лише молоді... Коли б лиш молоді не хиталися так легко!
Слово «нещастя» придумав якийсь безсильний чоловік, воно прийнялося і находить відгомін. ("Царівна")
В душу поклав тобі бог твоє щастя, щоб не могло тебе ніколи покинути; і так стоїть тобі до смерти щастя, веселість, радість. ("Некультурна")
Ще не мали жодного прочуття о тій глибокій розкладаючій тузі, з хорим усміхом на устах, яку викликує лиш образовання й культура. Вони жили з дня на день, не дбаючи о будучність і її безнадійність; їх бажання були прості й прозорі, а умова їх щастя — блиск сонця й синє небо…