Господь не любить веганів

by Ганна Городецька, Анастасія Старко (illustrator)

У жаби немає роботи, занедбана квартира і примарні шанси помиритися з коханим, про якого вона постійно думає. У її сестри, феї, все ідеально: успішна кар’єра, апартаменти в центрі й новий хлопець-веган. На родинній вечері жаба дізнається, що сестра зустрічається з її колишнім. Все в житті погано, і цьому не видно кінця. Чи впорається вона? Чи зможе вибратися з глибин зневіри і попри все знайти дорогу до світла?

168 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

Reviews

[Ganna Uliura · Rating 4 out of 5]

Інтонаційно роман дуже схожий на розкішний британський серіал «Флібег», той що переклали як «Погань»: саркастичний, злий, вразливий, розгублений жіночий монолог. От тобі, мала, твоє життя, роби з ним, дівчино, що хочеш і пензлюй звідси. Дорослі дівчатка стоять, шоковані, посеред життя, яке сповнене втрат і нереалізованих бажань, і не збагнуть, коли це життя стало їхнім. Повна втрата влади над ситуацією (таким є синдром депресії, між іншим). І шукають того, хто їм розкаже, що ж тим життям робити.
Матір шукають, скажімо.
Бога, наприклад. Антивеганського персонального Бога, який лише й уміє, що тебе не любити.
Так-так, персонально тебе Бог уміє не любити. Або мама.

Більше тут: https://knigoland.com.ua/z-dvokh-sest...

[Діана Малюга · Rating 5 out of 5]

Шаленство.

Я вже знайомилася з тим, як пише Ганна, і це було добре. Мені більш-менш сподобалася "Інклюзія", її ідея, націленість на те, щоб побороти упередженість і приємна мова. Втім, це не була "моя" книжка. Чого не скажеш по "Господь любить веганів".

"Під скляним ковпаком", "Ейлін", "Вегетаріанка". Саме ці книги з'являлися на думці в процесі читання. Що їх об'єднує? Головна героїня, якій непросто у цьому світі, яка стоїть осторонь від інших і намагається знайти вихід. А ще всі ці книги мені дуже сильно подобаються. Тому так, я упереджена читачка, якій дали все те, що я люблю в літературі соковитою, багатою на метафори мовою, незвичною подачею та з націленістю дивувати.

Спершу я ловила себе на думці, що це дійсно написала Ганна. На початку та сама манера перелічування подій, яка мені не надто подобалася в "Інклюзії". Та щойно я минула перші сторінки, це кудись поділося. І я вже не чіплялася за текст, а летіла крізь нього, вловлюючи цю його незвичність. Далі - любов до кулінарії. І якщо в "Інклюзії" я це просто підловила, то в цій історії мене засипало назвами веганських страв настільки, що я постійно ходила до холодильника.
Та це все деталі.
Що мені треба в літературі - це або дуже глибока психологічна драма, яка мене душитиме своєю щирістю; або шалено красивий текст.
Ця книга 2 в 1.
Так, вона дивна, темна, болюча, відверта і неприємна.
Але я таке і люблю.
Тому якщо це був просто експеримент Ганни, я піднімаю руки вгору і прошу, аби таких експериментів було більше.
Єдиний мінус (особисто для мене) - це обкладинка. Але під нею ховається скарб.

[Ангеліна · Rating 4 out of 5]

історія про безпорадну жабку. цю жабку хочеться притулити до себе і довго-довго розказувати історії про добро. героїня спотикається об букви, слова і думки. це не сестра-фея, ідеальна і гарна, а жаба, зелена і часто неприємна, але вона дуже своя (??) і близька у своїй неідеальності

[Magread · Rating 5 out of 5]

Сподобалося. Дуже. Щось типу рефлексії на дитячу травму і депресію, багато влучних метафор і образів

[Nastya Matsuga · Rating 5 out of 5]

Мій телеграм канал – «Шо б його такого почитати?»

Господи, який же це захват!

Цей текст асоціюється у мене із вʼязаною серветкою на телевізорі у бабусі. Ажурний, його хочеться розглядати, при цьому близький і знайомий, десь на підсвідомому рівні – рідний.

Головна героїня – Жаба – розгублена, розчавлена, знесилена і розчарована. Веде читача за собою у вихор думок, спогадів і переживань. Це можна назвати потоком свідомості, проте цей потік зрозуміє без додаткових зносок будь-яка людина, що відчувала себе подібно Жабі.

«Треба було відразу народитися нормальною»

Моя книга помальована маркером: авторська мова зачаровує одночасною тендітністю та іронією:

«Папір треба берегти від вологи, це правда, але оренда в центрі дорога, тому книгарням лишаються сирі підвали без вікон»

«Щодня митимеш вікна? Маркіз де Сад обіцяв написати збірку добрих дитячих віршів, та щось досі пише»

Щиро рекомендую цю повість: вона лишила після себе приємний густий післясмак. Чудова робота із текстом, прекрасний гумор, впізнавання себе – що ще потрібно для хорошої книги?

[Igor Mogilnyak · Rating 4 out of 5]

4☆

Такі книги "заходять" лише через те, що це укравтор, а їх треба читати у першу чергу.

Про наших внутрішніх "жаб", які є точно у всіх. Не скажу, що у захваті, але читалось норм, і мозок не вскипав :) і це вже добре. І навіть сюжет тримався мені купи :))

[Victoria Unizhona · Rating 2 out of 5]

Нуднувато і занадто заплутано в плані потоку думок. Та і закінчилося якось очікувано. Задумка цікава- реалізація мені не зайшла.

Головна героїня не розкрита.

Мені хотілося більше ясності без божевільних метафор і вивертів.

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

«У Середньовіччі фея зналася б на тортурах. Зараз очолює звичайне ОСББ».

Фух. З великим задоволенням і хвилюванням прочитав нову повість Ганни Городецької. Всі 168 сторінок я насолоджувався авторським стилем і думав про те, які монстри часом живуть всередині кожного з нас.

🍸 Ця повість – хороший коктейль, пікантний...

Повний відгук тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[OKSANA ATAMANIUK · Rating 4 out of 5]

"Господь не любить веганів"
Ганна Городецька
Видавництво Старого Лева, 2023
⠀
Гумор чи сарказм?
⠀
Хороша, погана чи хвора?
⠀
Ця книжка викликала в мене по черзі сміх, бажання потрясти головну героїню та почитати більше психології. Скільки можна? Що ж все так недолуго.
⠀
А ще, вона викликає жаль та розуміння.
⠀
Жабка, яка керує світом.
⠀
Скільки кожух не ховай, а зелену шкірку все одно видно.
⠀
Стиль тексту досить незвичний, смачний і засолодкий водночас.
⠀
Чи сподобалась мені книжка? Однозначно так! Але вона дещо складна і викликає неоднозначні емоції.
⠀
Цитата:
⠀
"Що б ти не лепетала потім, скільки б не виправдовувалася даремно. Говорити це найбільша
дурниця. Стукати і кликати, поки почують, прийдуть і відчинять. Зрозумів? Допоміг? Порятував? Почав зустрічатися з феєю. По-іншому й бути не могло. Ти хвора. Він із тих, хто, варто лишень роздягнутися, кидає жаб'ячий кожушок у вогонь."
⠀
Про книжку:
⠀
"У жаби немає роботи, занедбана квартира і примарні шанси помиритися з коханим, про якого вона постійно думає. У її сестри, феї, все ідеально: успішна кар’єра, апартаменти в центрі й новий хлопець-веган. На родинній вечері жаба дізнається, що сестра зустрічається з її колишнім. Все в житті погано, і цьому не видно кінця. Чи впорається вона? Чи зможе вибратися з глибин зневіри і попри все знайти дорогу до світла?"
⠀
#примхливачитака

[Анастасія · Rating 4 out of 5]

Нічого не поняв, але було цікаво 🐸✨

[Oleska Tys · Rating 4 out of 5]

Легка, хоч і доволі незвична книга.

Мені сподобалося

[Iryna Chernyshova · Rating 4 out of 5]

3,5* Абстрактні, але впізнавані дівчата, які наче існують, але дивно. Оця абстрактність не дає відчути повного емоційного звʼязку з героїнями і я не про те, щоб їх звали Таня, Оля, Віра (а не жаба і фея). Але пише авторка жваво, треба віддати належне.

[m. · Rating 1 out of 5]

усе так складно, що, в результаті, все дуже просто.
(вимбачте, дуже замудра книженція, захотілося розпочати відгук теж якоюсь закрученою фразою)

насправді книзі бракує простоти і якоїсь прямолінійности, бо від потоку постійних метафор перестаєш цей текст сприймати як книгу з сюжетом, і воно перетворюється власне у збірку метафор зв'язаних умовним сюжетом.

це навіть не потік думок, це якась тягомотина думок, болото з жабами (хе-хе), через з яке й не хочеться пробиратися, бо постійно ставиш собі питання «шоб шо»

мені не сподобалося абсолютно.
якщо чи не в кожній книзі я намагаюся знайти хоч якийсь позитив, щоб зрозуміти цільову аудиторію, на кого орієнтувався автор/авторка при написанні, то тут позитив був у тому, що книжка коротка.

[Roma_ · Rating 3 out of 5]

Колись я вела щоденник.
Писала там багато думок, метафор, спостережень про себе і про людей. Особливо про людей. Рефлексувала і проживала через букви свій біль, намагалась зрозуміти та виправдати людей і знала, що це ніхто ніколи не прочитає.

Схожі враження від цієї книги, ніби автор пише про щось дуже інтимне, загортає у глибокі метафори прості життєві події, намагається пропустити якісь свої історії крізь призму сприйняття світу героїнею.
Мабуть це добре, що оповідь відгукнулась саме так. Чи була це цікава книжкова подорож? не певна.

[Yevheniia Voitsekhovska · Rating 4 out of 5]

Потік свідомості депресивної "Жаби".
Моїй внутрішній Жабі відгукнулося 🫂
І написано класно ♥️

[Natalya Kushnir · Rating 4 out of 5]

Ця книжка схожа на потік свідомості в ранкових сторінках.
Читати її – ніби доторкнутися до чогось дуже приватного і сокровенного.

"Господь не любить веганів" Ганни Городецької іронічно-саркастична алегорична рефлексія – так я би її описала. І написана до того ж дуже поетично. Мені сподобались метафори, описи та порівняння, і те як текст плавно перетікає в непов'язані між собою моменти, зовсім так як течуть ріки наших думок в голові.

Здається, ми всі час від часу, а хтось може навіть і все життя, відчуває себе жабою. Потворною, яку ніхто не [по]любить, а навколо хаос, безлад і хлам, а сама вона нічого не вміє і не може. Жаба порівнює себе з сестрою-феєю, в якої все складається ідеально, вона успішна і красива, та ще й зустрічається з твоїм колишнім.

Але може не так все гладко у феї, як здається і сама фея теж деколи відчуває себе жабою? Хто його знає? А може для жаби все може змінитися, якщо знайдеться хтось, хто допоможе їй вилізти з болота, в якому вона застрягла і безуспішно копирсається?
І тоді все навколо засяє світлом.

Незвична така книжка, скажу я вам.

П. С. І ще я ґуґлила, що таке карильйон.

[Lada · Rating 2 out of 5]

Я емпатувала головній героїні, але я не зрозуміла сюжету. Те, що зрозуміла, виглядає мені зовсім нереалістичним, ніби кимось переказаний незвʼязний сон. Певно, це просто не моя література.

[книжкова дегустаторка · Rating 4 out of 5]

«Господь не любить веганів» Ганна Городецька

видавництво: ВСЛ, 4/5

Яка маленька, але яка болісна. Потік думок глибоко травмованої людини, яку не розуміли в дитинстві, та яка не розуміє себе в дорослому віці.

Книга відчувалася як калейдоскоп, який прокручуєш і зустрічаєш нові комбінації, нові думки, що не тільки вражають, але і затягують. Густі, пошматовані слова, підбір метафор, що летять сторінка за сторінкою. Текст просякнутий депресивністю, загубленістю, порівнянням з іншими та відчаєм, що твій контроль не безмежний. І це відгукувалося.

«Треба було відразу народитися нормальною.»

Жаба немає доброї роботи. Жаба немає стосунків. А останні були надто болісними, та і ще колишній тепер із сестрою Феєю мутить. Жаба не знає, що відчуває. І Жаба не знає куди приткнути. Спробуй тут свою внутрішню Жабу вгамувати, що читаєш про подібну.

Окрім загальних тем, що на видноколі, тут також добре розкривається тема дислексії і того, як це раніше ігнорували та змушували до вершин. Це, до речі, одна із головних травм Жаби. Тема сестринства також стоїть гостро, і я тут втішаюся, що думки мені не були близькі (а сестру треба питати окремо, ахахах).

«Це правдо, жабо. Твоє дитинство – вічний вечір неділі. Передчуття, що завтра в школу.»

Книга химерна, оповідь рвана та складається з одних лише речень. Але воно затягує і ти не можеш не співпереживати головній героїні. Мені сподобалося, хоча і не п’ятірку.

Раджу!

#дегустація

[Hanna Kyrychenko · Rating 4 out of 5]

Книжка нелінійна, написана дещо непросто. Слизька, депресивна. Але як же вона правдиво описує автоматичні думки при депресії (знаємо, лікувалися)! Як же тригерить це нестача влади над оточенням і власним життям! Коли кожен вибір перетворюється у неправильний (у власній же голові!), коли щось таке буденне як спостереження за сусідньою чергою яка рухається швидше ніж твоя (не факт!) розкручує в голові спіраль негативних думок по типу "ну от не в ту стала - завжди так - що не могла прорахувати що там покупки менші? - ідіотка! - так завжди буде! - виходу немає - навіщо я живу?". Головна героїня потопає у цих установках і, здається що так завжди було і виходу немає. З перших сторінок хотілося кричати "фак! та їй треба на терапію тричі на тиждень!". Прочитала за пів дня. Гадаю ця книжка буде цікава як тим хто подолав депресію так і психологам-психіатрам щоб відчути що коїться в головах їх пацієнтів (вони то знають, депресія - розповсюджена хвороба, але відчути, втопити читача у цьому липкому, гидкому ментальному лайні з якого складно виборсатися ця книжка точно дасть можливість). Книжка темна і невесела проте завершила її я з відчуттям завзятості і з вірою що все буде добре, за це авторці і вдячна.

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

Як правильно писати Офігіти! чи Афігіти!?
В принципі, це не важливо.
Обкладинку першого видання вважаю невдалою (вибачте, але ані сонячний пейзаж, ані спортивна атрибутика, ніяк в мене з текстом не пов'язуються). Тому дуже хочу, щоб було видання ще і друге, і третє, і т.д.
Мені здається, що розповідь так багато всього нагадує і стилістично і тематично, і водночас, що це абсолютно неповторний і максимально чесний голос.
Хапає читача з першої ж сторінки за грудки і не відпускає.
Тягне через свій біль з такою силою, що їй неможливо противитися. Та й не хочеться. Бо коли голос настільки виразний, якби не було боляче, його хочеться чути й надалі.
Це було дуже круто!

[Kateryna Stasenko · Rating 2 out of 5]

⭐️⭐️
Дуже хаотична книга. Нескінченний потік думок головної героїні постійно відволікає від сюжету. Сам стиль нагадує серіал «Флібег», головний оповідач це внутрішній голос Жаби. Героїня любить себе шеймити і ховатися за іронією. Тільки якщо в серіалі це працювало як доповнення, то тут воно сильно збиває і навіть місцями тригерить. Книга не про любов до себе і не про зцілення, а більше про життя з фоновою провиною і внутрішніми конфліктами..
Жаба-супер травмована дівчина з психологічними проблемами, які вона не вивозить, але вчиться з цим жити..

[Liudmyla Baran · Rating 2 out of 5]

Мені сподобалося, що ця книжка порушує тему дислексії (якщо я правильно зрозуміла) і того, з якими наслідками в доро��лому житті має справу дитина, в якій цієї особливості не розпізнали.

Також думаю, що ця книжка може допомогти краще розуміти людей, які переживають депресивні стани, може відгукнутися тим, хто проходив через щось подібне.

За вайбом мені вона нагадала "Магму" Тори Хьорлейвсдоттір, "Здохни коханий" Аріани Гарвіч, навіть трохи "Під скляним ковпаком". Хоча "Господь не любить веганів" має оптимістичний розвиток.

Все ж, потоки свідомості людей, схильних до життя в хаосі і саморуйнування, - це не мій вайб у літературі. Через втому від таких історій я читала цю по діагоналі, тому лише дві зірочки (і мабуть, мені пора перестати подібне читати).

[Tess · Rating 5 out of 5]

Химерна і моментами дуже тригерна книжка, але я задоволена, що прочитала її.

[Христина Лончина · Rating 5 out of 5]

Я дуже суб'єктивно приступала до читання книжки, бо й назва, й анотація такі трохи дивні, тай на презентації говорили лише про жабу та фею. І я якось сприйняла, що це якась фентезі-історія 😅.

🪄 Ха-ха-ха. Ха! Ніт!

Жаба🐸 та фея 🧚 - це рідні сестри, люди, і в них просто такі прізвиська 😅. І сюжет взагалі не фентезійний, а цілком реальний: є дві сестри, одна «краща», друга - «гірша»; батька немає, мати завжди працює, а потім, на жаль, помирає, дівчатками опікується бабця, яка обирає собі улюбленицю, а на іншу — забиває болт…

А потім маємо таке: фея — успішна жінка, яка гарно виглядає, знімає класну квартиру, працює, ініціативна, створює ОСББ і є жаба — нещасна, безробітня, хвороблива, самотня, з безліччю проблем.

Однак якось так виходить, що старша сестра, така вся правильна, починає зустрічатися із колишнім жаби, остання не признається, як і «суджений»...

Далі починається суцільний жах 🤯.

Жаба зловживає алкоголем, цей мужичок періодично приходить до неї (або це її глюки з минулого), вона заздрить феї, їхньому сімейному житті. Усе зайшло надто далеко, весілля, вагітність. Усе дуже швидко розвивається, але й швидко здувається, коли фея знайде в ноуті жаби архівні хоумвідео з її мужичком…

Окремою проблемою жаби є таємна кімната в квартирі, де стоїть карильйон! Величезний музичний інструмент, який є скарбом і водночас тягарем для жаби. А також дівчину мучять спогади про матір, але, на щастя, їй, долею випадку, допомагає один хлопець-психотерапевт і вона розуміє, що вона ОК, і вона пам'ятає маму.

Ну і кінцівка тут дуже хороша 💚.

Мені б хотілося розписати більше моментів, але книжка насправді невелика, всього 164 сторінки, тому дуже рекомендую прочитати її вам самостійно! Повірте, вам сподобається!

Ганна Городецька порушує важливі соціальні теми, стосунки між сестрами, втрату батьків, важливість психотерапії.

А ще тут дуже гарні описи, вони прям смачні! Мені не завжди цікаво читати текст, де багато описів, але з цієї книжкою — усе навпаки, мені було мало… Хоча й історія має логічний кінець, але мені було сумно прощатися з жабою🥹.

[Eugenia Kutaliova · Rating 3 out of 5]

Книга, в якій блукаєш в потемках чужої душі. Жаба, яка живе в захаращеній квартирі, яка мріє і марить немовлятами. Її хлопець пішов до її сестри, в них все чудово, але він продовжує приходити до жаби. Поступово стає зрозуміло, що в дівчини, яка називає себе жабою, було непросте дитинство. Сама кудись поділася і її з сестрою виховувала бабуся, яку інакше, ніж садисткою назвати важко. Розумієш, що в неї важка депресія або ще якийсь психічний розлад - птср чи щось важке. І що самій їй не впоратися. Стає зрозуміло, чому вона весь час згадує кедри, і що заблоковані дитячі спогади досі отруюють їй життя.

Але залишилося одне питання: який в біса карильйон? Це такий образ чогось? Якась несуча конструкція, яку не можна вилучити з будинку/особистості, не зруйнувавши його? Ну ми ж не віримо, що в багатоповерховому будинку хтось захотів - і збудував собі карильйон в квартирі. Коротше, хто зрозумів, напишіть в коментарях, може, мені стане зрозуміліше.

[Ania · Rating 4 out of 5]

“Знаю, що ти читаєш, жабо” – саме так починається книга і провокує на емоції з першої сторінки. Спочатку було важко читати через велику кількість безпідставної неприязності в бік героїні, а через написання книги в другій особі, й в свій бік. Далі стало легше, бо вдалося звикнути до манери викладення і емоційні коливання зникли – ми входимо в перманено пригнічений стан аж до самого фіналу. Якби я не знала, що є надія на краще – то не дочитала б цю книгу.
Коли мені радили цю книгу, то здалося, що це про проблеми з самооцінкою, але виявилося, що про клінічну депресію і травму. Нагадало “Вегетаріанку” Хан Канг. Ця книга для тих, хто хоче дізнатися більше про прояви депресії; в якомусь сенсі для мене це було й про любов до ближніх, про уважність до них, про «зайве» добре слово. Точно не радила б читати людям, які переживають депресію чи схожі стани.
Я рада, що дочитала цю книжку, бо трохи втомилася від перенасичесноті метафорами і коротких речень. Суб’єктивно – це три зірки, але об’єктивно – міцна четвірка. Рада, що маємо все більше талановитих і сміливих авторок.

[Maryna · Rating 3 out of 5]

Історія, крізь яку важко проходити, але варто - аби вкінці зблиснув промінчик світла.
Жабі, головній героїні, дуже важко жити. Вона страшенно самотня, занедбана сама собою, зневірена і зболена. І хоча вона ще здатна мріяти, але вірити в здійснення своїх сподівань - ні. Вона постійно картає себе за все, що робить і чого не робить, не здатна примиритися ні зі своєю зовнішністю, ні з головою. Добре, що у неї є Фея, з якою такі нелегкі стосунки, яку вона майже ненавидить...

Це історія про постійну боротьбу із собою, про моральне провалля, в яке можна впасти, і з якого важко вибратись. Але й про любов близьких, яка дає надію на порятунок.

Нелегке читання, сумна історія, але дуже реалістична.

[Ніконенко Ірина · Rating 4 out of 5]

Спіткнулась об назву, зачепилась за випадкову цитату про таку знайому заздрість, і ось через декілька місяців книга опинилась спершу в моєму електронному кошику, а потім у поштоматі.

Тож що робити, якщо ти "Жаба" — неуспішна, неприваблива, з проблемами зі шкірою, харчуванням, десь недолюблена, пригнічена й самотня? Я сподівалась, що книга хоча б трохи відповість на ці питання.

На жаль, те, що починалось як доволі реалістична історія, в якийсь момент перетворилось на більш абстрактний потік думок і образів. Події все більше розгорталися всередині героїні, а не навколо неї.

Закінчення мене розчарувало, проте ідея книги сподобалась.

Велике дякую авторці за роботу!

[Nasta · Rating 5 out of 5]

сподобалося, якою одночасно жорстокою та доброю є авторка до своїх героїнь. не дає їм жодної поблажки, але дає одна одну.

і дуже сподобався текст — такий насичений! дає змогу знайти себе у купі малих речей. максимально точно, без краплинки зайвого, проводить читачку історією.

на жаль, вийшов надто швидкий фінал: хотілося мені трохи більше отримати взаємодії сестер наприкінці (а не лише внутрішніх рефлексій від жабки).

піес: when I say I want realistic sibling representation I mean саме це поєднання «та щоб вона сдохла» з «вона прийшла, і все одразу стало краще»
4.5

[Mariia · Rating 4 out of 5]

Перша така книга для мене. Були моменти, коли просто хотілось обійняти гг, були коли разом см��ялися, були коли разом плакали, але здається що от чогось не вистачило перед останніми розділами, наче щось просто видалили і нічим не замінили, тому відчуваю певну нерозкритість. Дія таблеток?
Тому 4/5. Буду чекати нових книг і плакати