Ангели в намистах

by Олена Лотоцька, Мар’яна Савка (illustrator)

Персонажі оповідань Олени Лотоцької — здебільшого не якісь високочолі інтелектуали чи виняткові герої. Це звичайні люди, яких щодня можна перестріти на вулиці. Сусіди, знайомі, колеги по роботі, сучасники й ті, хто були ними ще вчора, позавчора. Проте не такі вони вже й звичайні, адже кожен персонаж — це представник свого часу, певний типаж, узагальнений образ, за яким можна проглянути й упізнати цілу епоху. Мікросвіт і макросвіт. Розум і душа. Велике, яке хоч і бачиться з відстані, але починається з малого — з кожного героя й героїні цих оповідань. Якщо ви досі не знайшли себе, можна пошукати ще й у цій книжці.

384 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

Reviews

[Viktoria Neborikina · Rating 5 out of 5]

Ангели в намистах - чудова збірка Олени Лотоцької. Вона про звичайних, українських, здебільшого сільських людей, які у своїх споминах та розповідях згадують події України. Там і про голодомор, війну, совєти, окупацію. Однак на фоні цього є і про виховання, відносини батьків та дітей, онуків з ба-дідами, щасливі та не дуже одруження, втрати. Тут і маса традицій, весільних, похоронні обряди, міфологія про русалок польових та водних, є Пасха та Трійця й багато інших свят

Галицький діалект дуже приємно звучить у голові, деяким словам дивуєшся, іншим радієш, що знаєш

Виділила для себе декілька. "Вулиця", як і "Хаточка" - наче написана про моє село, яке у дитинстві було повним людей, йдучи завжди комусь добриденькаєш, приїджаючи зараз радієш, коли бачиш хоч когось. Однак - залишають сум, що села віддалені від міст занепадають, хати залишають стояти поступово розвалюючись. І боляче то бачити й розуміти

"За поворотом" - сумна та радісна водночас, там босоноге дитинство вривається запахом пороху, але в один момент розумієш, що вам з батьками доведеться мінятись місцями

Не думайте, що там тільки сум, ці мені просто найбільше запам'ятались, залишивши щось по собі. Посміятись є з чого, ось поки писала пригадала "Щуку".

Всі розповіді різномасні, але їх поєднують люди. Читаючи наче розмовляєш із кожним, присулхаєшся до історій аби не пропустити жодної детали. Впрше її треба читати ковтаючи- одним махом. А вдруге повільно смакувати

"Ми забрали все, що могло вміститися в бус. Моє серце не вмістилося. Воно залишилося вдома"

[Oksana Kornijenko · Rating 5 out of 5]

Олена Лотоцька "Ангели в намистах", 384 с.
@stary_lev

З прозою Олени Лотоцької я познайомилася нещодавно, кілька місяців тому. Зустріла її оповідання "Омняцай" у різдвяній збірці від ВСЛ. Прочитала - і закохалася. Почала гуглити, хто ця авторка, чи є в неї окремі книги. На сайті ВСЛ знайшла ось цю нову збірку (бо у грудні 2023-січні 2024 збірка 23-го року видання була ще новинкою). Одразу замовила. Читаю-перечитую її третій місяць. Деякі оповідання разів по 20 читала, і все одно не набридають. Бо це - вершина літературного мистецтва: вмістити у 7-10 сторінок цілу родинну історію, сагу, трагедію, що тягнеться десятиліттями, або ж мить, яка перетворилася на довгу натягнуту струну в людському серці, і ти боїшся дихати, щоб ця струна не розірвалася.
"Ми забрали все, що могло вміститися в бус. Моє серце не вмістилося. Воно залишилося вдома".
Я прожила кожне оповідання, наче авторка писала про мене. Бо в усіх мене щось зачіпало, щось відгукувалося з мого життя (нині це модно називати флешбеками).
Найбільше зачепили "Богом бути боляче", "Надька-пушинка", "Дві Марії", "Заміж", "Пальто", "Світлотіні", "Ні за що", "Хаточка". Над "Ангелами в намистах" спочатку навіть сльозу зронила... А потім перечитала ті кілька рядків, що збурили у мені емоції, і змінила думку. Написано гарно. Та не моя історія.
Ще кілька слів власне про стиль написання, про мову авторки. У більшості своїх творів Олена Лотоцька використовує середньополіську говірку, яка робить тексти виразними, яскравими, об'ємними. Це дуже вдалий прийом авторки, бо твори, написані живою народною мовою, не здаються вигадкою, ні, ти повністю віриш у те, що все написане справді було, це наче розповідь бабусі чи мами про своє життя. Слова-діалектизми бачимо у мовленні персонажів (діалогах, монологах, навіть у їхніх думках). Мова поліщуків багата, прекрасна. А ще деякі лексичні й граматичні словоформи, імена нагадали мені розмовну мову рідної Сумщини (це східнополіський говір північного наріччя української мови).
Раджу!

[Bogdan Skaskiv · Rating 4 out of 5]

Мутити не буду, мусіть, не читав раніше книг з поліською говіркою. Якщо ви теж не стикались, то точно дізнаєтесь для себе дещо нове.
Відверто не всі історії зачепили, але у випадку таких збірок повістей - це скоріш норма, ніж виняток.

[Halyna Dzondza · Rating 2 out of 5]

Не зайшла ця книга зовсім … поліська говірка - ще той квест(

[SonnyS · Rating 5 out of 5]

Багато історій, які справді чіпляють за душу, дуже колоритні персонажі. Цікаво було читати текст, написаний поліською говіркою, хоч трохи й складнувато.