Люди на каві

by Мар’яна Савка, Христина Валько (illustrator)

Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.

224 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

Reviews

[Olha · Rating 4 out of 5]

Навіть зважаючи на мої натягнуті стосунки з короткою прозою, тут було цікаво, гарно і життєво 💙

[Даринка ♡ · Rating 5 out of 5]

Ай💔 я в любові від цієї книги

по-перше, хочу відмітити неймовірні ілюстрації, деталі, мій улюблений синій колір 💙 вони були такі доречні в цих оповіданнях.. ніби змальовуючи існування цих людей, спогадів, історій.

по-друге, вміст книги неймовірний! Кожне оповідання особливе по своєму, мені сподобалась уважність до деталей, згадки Київський вулиць (і не тільки). Для мене це одна з the best книг року, яка витягнула мене з нечитуна та зарядила теплом і натхненням 🫶🏻

[Анна Шевлякова · Rating 2 out of 5]

Майже жодна історія не зачіпила. Якісь картонні герої. Навіть не дочитала

[Eugenia · Rating 4 out of 5]

Збірка коротких оповідань про стосунки традиційних пар. Читається легко. Одне оповідання ви точно бачили у (депресивній) збірці «19 різдвяних історій» від ВСЛ. Оформлення книги надзвичайно гарне і стримане. На подарунок дівчині чи жінці, смаки якої ви не надто знаєте, пасуватиме.

[moony ☾ · Rating 3 out of 5]

насправді 3 з половиною, але тут так не можна. в цілому не погано, деякі історії просто в саме серденько, але все ж таки мені більше довподоби довгі історії з початком і кінцем. довго ця книжка бігала в мене перед очима і ось її час настав.

[Christina · Rating 5 out of 5]

Життєві історії про простих людей зі своїми проблемами і думками. Сподобалось абсолютно все - від оформлення з ілюстраціями до самих оповідань.

[Ike · Rating 5 out of 5]

4.5

[Kamilla Bolotina · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка, якщо вам не вистачає тепла. Короткі оповідання, хеппі енди :)

[Oksana Ziaia · Rating 3 out of 5]

Я очікувала атмосферних і теплих історій, які пасуватимуть до ранкової кави, але я аж ніяк не очікувала (і навіть анотація жодним чином не натякала), що вже на сьомій строчці буде згадано Бахмут💔

Це 20 невеликих історій написані однією авторкою, але які сприймаються так, ніби написані різними авторами. Стрибаючий стиль, відсутність одного вайбу і взагалі таке відчуття, ніби це не самодостатні оповідання, а добірка виконаних домашніх завдань з літературних курсів.

Завжди якось трохи совісно писати негативні відгуки про сучасних українських авторів, але варто зазначити, що пару цитат я таки виписала, відмітила гарні ілюстрації і зацінила цупкий папір :)

[Daria Bezzub · Rating 3 out of 5]

Книга поділена на дві частини «Сині птиці» - 6 оповідань, і «Бібліотечний рок-н-рол» - 14 оповідань. Читаючи першу частину, я була у захваті і думала, що це буде пʼять зірок. Оповідання були глибокими, вражали, а подекуди викликали табун гусеняток по шкірі. Та нажаль друга частина книги перекреслила всі враження і виявилася набагато слабкішою і менш цікавою. В деяких оповіданнях я зовсім не зрозуміла героїв та їхні дії.

І якщо з першої частини я хвалю всі 6 оповідань, а особливо «Портрет не з натури», то з другої мені немає чого виділити.

Тому оцінку довелося змінити.

[Cactus Clone · Rating 3 out of 5]

Книга залишила в мене змішані враження. Перша частина справді торкається душі: тексти глибокі, живі, уважні до деталей і людських емоцій. Мова легка, але зміст наповнений відчуттям справжності — ніби ти сидиш поруч із героями й п’єш ту саму каву.
Друга частина, на жаль, втратила для мене цю щирість. Історії здалися надмірно ідеалізованими та романтизованими, з повторюваним мотивом: «чарівний принц» рятує «невдаху-принцесу» або ж «ідеальна принцеса» з чоловіком, який не дотягує. Така подача спростила героїв і зробила сюжети передбачуваними.
Окремо мене засмутив епізод, де в парі геїв одного із партнерів авторка називає «жінкою», а також численні натяки й формулювання, що відтворюють патріархальні кліше. Це звужує перспективу і не додає творові сучасності.
Книга варта уваги через сильну першу частину, але друга залишила відчуття штучної солодкавості, яка перекрила ту глибину, що була на початку.

[NATALIA Bookstorm · Rating 5 out of 5]

однозначна п'ятірка, і однозначно рекомендую. Давно вже не читала такі легкі, насичені людяністю і теплом розповіді. Наче справді пішла на каву з авторкою та її героїнями/героями.

особливо сподобалась розповідь про викладачку/художницю, котра провела ніч з військовим, потім його намалювала і на виставці один із солдатів впізнав свого командира. Так хочеться вірити у легкість і безпрограшність нашого життя і відносин, котрі у ньому стаються.

Ще раз браво, браво авторці за чудову ненав'язливу, але таку цінну в сучасні дні прозу

[Анна Дьоміна · Rating 5 out of 5]

Із дописів про книгу я припускала, що це буде щемко і затишно, і вгадала на 100%. Перша частина - більш напружена, бо в ній багато про життя цивільних під час війни, про тих, хто чекає і все ж знаходить сили жити. Друга частина - лайтовіша, хоча теж зачіпає складні теми. Загалом дуже світла книга, яка вкотре нагадує, що варто мріяти і розправляти крила, закохуватися і шукати своїх людей.

[Наталя Ганага · Rating 4 out of 5]

Милі короткі історії, деякі про Різдво)

[Oleksandr Galushko · Rating 5 out of 5]

Вкрай підходящий для мене формат. Багато коротких історій, що завершуються з перспективою для читача домалювати, чи топка дописати власне закінчення.

[Anna · Rating 5 out of 5]

Затишні і теплі історії. Моментами зворушливі до сліз. Сподобалося!

[Anisia · Rating 4 out of 5]

Атмосферно, сенсорно і красиві ілюстрації 💙

[Sofia Liubimova · Rating 3 out of 5]

Дисклеймер перед відгуком: це тільки моя суб'єктивна думка, моє сприйняття цієї роботи через призму виховання, соціокультурного аспекту регіону життя та сукупності ще багатьох факторів, у тому числі освіти та кількості "начитаного".

"Люди на каві" Мар'яни Савки. Книжку мені подарували на День народження. І це той випадок, коли я безмежно вдячна за подарунок, бо мала змогу ознайомитися з цим текстом, і водночас я страждала потягом усього часу читання (втім, мені здається, то й була головна мета авторки). Знаєте, мені ця робота одразу нагадала курс сучасної літератури, що читали нам на другому курсі університету. Забужко, Покальчук, Шкляр. І це для мене така дивина. Я сподівалася побачили якусь еволюцію претендентів на "високу полицю". А отримала все ті ж страждання (переважно головної героїні), викривлене розуміння моралі героями, повне нерозуміння ними самих себе, вихваляння жінки-жертви та єдиної щасливої жіночої долі - чоловіка поряд (не важливо, якої якості, хоча, ні, важливо - головне, щоб був таким захопливим мачо й не треба йому нічого робити турботливого, окрім як бути лицарем - квіти, обіцянки, все те пусте, на чому щасливі стосунки не будуються).
Та і я вважаю абсолютно нормальним не відчувати емпатії до героїв художнього твору - вони не мають подобатися читачеві, але книга має нас навчати, автор так чи інакше через дії, погляди, еволюцію персонажів, як правило, доносить до нас свій погляд на життя. Моя думка - кожна прочитана книжка має робити читача кращим. Ця ж промовляє тези на кшталт: терпи мовчки, головне - чоловік поряд; найголовніше у житті жінки, то чоловік-українець, не дай Боже іноземець - всі вони тебе лише використають (наш теж, але то наш, можеш та маєш! страждати за ним все життя); якщо щось не влаштовує у стосунках, то просто спробуй зрадити - не треба розмовляти з партнером; якщо дуже хочеться і весело, можеш не з'явитися на конференції та підвести купу людей, бо це ж так захотілося; ні в якому разі не можна будувати здорові кордони з батьками. І ще сила-силенна повністю токсичних настанов.
Таке відчуття, що я постійно читаю однакові історії по колу, тільки декорації змінюються: панщина, радянщина, пострадянський період, сучасна війна.
Ну, й "еротичні" сцени, то взагалі тема для окремого допису. Бо там після зображеного людині із високим рівнем емпатії, яка пропускає книги крізь себе (а особливо людині юній) треба одразу бігти до психолога пропрацьовувати все це. Бо с*екс то класно й весело, а не суцільні моральні страждання (хоча це більше про "Польові дослідження...")

Втім, я справді вдячна цій книзі та людині, яка мені її подарувала. З моменту закінчення університету я не торкалася книг такого типу, я не читала Карпу (й не планую тепер), бо розумію, що це книги не для мене. Продовжу своє знайомство з Кідруком, Сем'янківом та Маргуліс.