What do you think?
Rate this book
Фензін "Бабай" №2
Бабай знову запрошує вас у країну потойбічного й жаского! На вас чекатимуть: інтерв’ю з Адамом Невіллом, жанрові дослідження, огляди культових темних кіновсесвітів, моторошний комікс та вперше опубліковані твори майстрів жаху – як світових, так і українських.
- GenresHorror
176 pages, Paperback
Published August 27, 2023
23 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
October 7, 2023
«Бабай знову запрошує вас у країну потойбічного й жаского»
Атмосферно, химерно та до біса круто…
Сьогодні вартісних українських видань досить мало. Уже не кажучи про «темне мистецтво», яке відоме лишень андеґрауду та дрібці «обраних». І новий Фензін від української горор-платформи «Бабай» – це приклад клопіткої праці команди відданих шанувальників темної сторони🖤
Видання радує своєю кольористкою, жаскою атмосферою та увагою до деталей (світлини авторів – вогінь🔥). Приємно бачити, що команда «Бабая» приймає в своє темне лоно нових адептів та натякає на крутезні проекти, як від самої платформи, так і нових видавництв (Видавництво 333, потужного вам старту).
Вельми здивований, що команда «Бабая» зуміла взяти інтерв’ю в зірки світового горору, британського письменника – Адама Невілла, відомого перш за все роман «Ритуал». А оповідання «Гіпокамп» – це чудовий зразок віянння нового горору. Величезна дяка Серафимі Білій за такий подарунок.
Зізнаюся, що оминув історію Володимира Кузнєцова «Плетіння», бо з нетерпіння очікую на збірку «Химороди» – щоб повністю насолодитися потужним зразком🤘 справжнього українського горору.
Хоча, не менш яскравими виявилися нові імена #укргорор🦇 , що лишень ступають на стежку незбагненного.
Окрасою випуску вважаю статті «Кларк Ештон Сміт» та «А ти вже вибрав собі домовину?». Я щиро радів, коли Видавництво Жупанського видало зібрання творів К. Е. Сміта, у просто прекрасному перекладі Євгена Онуфрієнка, а його стаття – це чудове доповнення до титанічної роботи. З надією очікую на поповнення у серії «Майстрів готичної прози»
Євген Товстоног подивував «нетиповою проблемою» із запахом свіжовиритої землі. Аж захотілося знайти декілька книг про «дерев’яні кімнатки» для вічного спочинку.
Не менш важлива робота Володимира Мініна, який зумів у «Серії Play-Off» зібрати кілька десятків кривавих виродків та звести їх на «чесний бій». Можливо, це буде спойлер, але перемогу здобув мій фаворит – справжнє уособлення людського жаху. Плюсую за добірку фільмів, рекомендовану автором – подивіться обов’язково.
Стаття про чергову кіносерію від Ната Гриценко – знову топова.
#ingvar_відгук #фензінбабай2
Атмосферно, химерно та до біса круто…
Сьогодні вартісних українських видань досить мало. Уже не кажучи про «темне мистецтво», яке відоме лишень андеґрауду та дрібці «обраних». І новий Фензін від української горор-платформи «Бабай» – це приклад клопіткої праці команди відданих шанувальників темної сторони🖤
Видання радує своєю кольористкою, жаскою атмосферою та увагою до деталей (світлини авторів – вогінь🔥). Приємно бачити, що команда «Бабая» приймає в своє темне лоно нових адептів та натякає на крутезні проекти, як від самої платформи, так і нових видавництв (Видавництво 333, потужного вам старту).
Вельми здивований, що команда «Бабая» зуміла взяти інтерв’ю в зірки світового горору, британського письменника – Адама Невілла, відомого перш за все роман «Ритуал». А оповідання «Гіпокамп» – це чудовий зразок віянння нового горору. Величезна дяка Серафимі Білій за такий подарунок.
Зізнаюся, що оминув історію Володимира Кузнєцова «Плетіння», бо з нетерпіння очікую на збірку «Химороди» – щоб повністю насолодитися потужним зразком🤘 справжнього українського горору.
Хоча, не менш яскравими виявилися нові імена #укргорор🦇 , що лишень ступають на стежку незбагненного.
Окрасою випуску вважаю статті «Кларк Ештон Сміт» та «А ти вже вибрав собі домовину?». Я щиро радів, коли Видавництво Жупанського видало зібрання творів К. Е. Сміта, у просто прекрасному перекладі Євгена Онуфрієнка, а його стаття – це чудове доповнення до титанічної роботи. З надією очікую на поповнення у серії «Майстрів готичної прози»
Євген Товстоног подивував «нетиповою проблемою» із запахом свіжовиритої землі. Аж захотілося знайти декілька книг про «дерев’яні кімнатки» для вічного спочинку.
Не менш важлива робота Володимира Мініна, який зумів у «Серії Play-Off» зібрати кілька десятків кривавих виродків та звести їх на «чесний бій». Можливо, це буде спойлер, але перемогу здобув мій фаворит – справжнє уособлення людського жаху. Плюсую за добірку фільмів, рекомендовану автором – подивіться обов’язково.
Стаття про чергову кіносерію від Ната Гриценко – знову топова.
#ingvar_відгук #фензінбабай2
September 20, 2023
Мій перший(другий) фензін від Бабая, дуже чекаю на додрук першого і збірки "Кошмар".
Загалом із корисного тут перша половина сторінок з оповіданнями й комікс в кінці. 50 сторінок займає "батл", який я здебільшого пролистала. Інформація про маніяків цікава, але було б цікавіше, якби у зіні були подані характеристики цих персонажів, батл проходив в онлайн режимі, а результати були б вже у наступному випуску.
Не всі оповідання мені сподобалися. Плетіння безсюжетне щось, а Театр маріонеток... теж щось, направду, я його не зовсім зрозуміла.
Гіпокамп хоч і нудний твір (я засинала), але було приємно читати. Бабчина смерть зіронька випуску, жахи бувають і смішними.
Статті. Навіщо нам жах від Серафіми Білої маленька така, на дві сторінки, хочеться більше. А от аналіз всесвіту The thing цілком можна було зробити меншим, на мій погляд. Стаття про домовину 🤌✨ моя улюблена, краса!
Трішки про оформлення: обкладинка дещо неякісна, прийшлося шукати в канцтоварах захист під розмір. Причиною може ще бути те, що зін по факту без захисту спакували в конверт Нової пошти, й зін кілька днів бохкався в пустоті. І запах... я знаю є люди, яким подобається запах щойно надрукованих книг, але це жахливо. Зін тхне бензином, вивітрювався дві доби на балконі.
Мені подобається жовтий колір. Два зіни якраз були б за прапор, тож сподіваюся на додрук.
Дякую всім причетним художникам і художницям, письменникам й письменницям! Оформлення просто супер!
Загалом із корисного тут перша половина сторінок з оповіданнями й комікс в кінці. 50 сторінок займає "батл", який я здебільшого пролистала. Інформація про маніяків цікава, але було б цікавіше, якби у зіні були подані характеристики цих персонажів, батл проходив в онлайн режимі, а результати були б вже у наступному випуску.
Не всі оповідання мені сподобалися. Плетіння безсюжетне щось, а Театр маріонеток... теж щось, направду, я його не зовсім зрозуміла.
Гіпокамп хоч і нудний твір (я засинала), але було приємно читати. Бабчина смерть зіронька випуску, жахи бувають і смішними.
Статті. Навіщо нам жах від Серафіми Білої маленька така, на дві сторінки, хочеться більше. А от аналіз всесвіту The thing цілком можна було зробити меншим, на мій погляд. Стаття про домовину 🤌✨ моя улюблена, краса!
Трішки про оформлення: обкладинка дещо неякісна, прийшлося шукати в канцтоварах захист під розмір. Причиною може ще бути те, що зін по факту без захисту спакували в конверт Нової пошти, й зін кілька днів бохкався в пустоті. І запах... я знаю є люди, яким подобається запах щойно надрукованих книг, але це жахливо. Зін тхне бензином, вивітрювався дві доби на балконі.
Мені подобається жовтий колір. Два зіни якраз були б за прапор, тож сподіваюся на додрук.
Дякую всім причетним художникам і художницям, письменникам й письменницям! Оформлення просто супер!
September 28, 2023
Чудовий фензін, найбільше сподобались статті, і твір "Бабусина смерть" обожнюю коли жахи і комедія поєднуються.
September 20, 2023
Набагато слабший за перший випуск, хоч і значно більший. Одним словом ну таке, цікавих матеріалів не так багато. Я очікував значно більшого.
Крейдований папір лічно мене дуже бісив тут в порівнянні з офсетним у першому випуску.
Крейдований папір лічно мене дуже бісив тут в порівнянні з офсетним у першому випуску.
September 25, 2023
Слендеріна
Десь в глибинах катакомб живе примара вбитої дівчини. Говорять, що вона досі шукає своїх вбивць. На суперечку ми вирушаємо до старого притулку, щоб забрати звідси всі книги. Ми-це я та мій найкращий друг Остін. Почалося все з того, що ми поспорили, хто перший призове її дух і задасть їй питання. Ось тому ми тут-у бібліотеці, особлива вона тим що розташовувалася в притулку де жила Слендеріна деякий свій час. Те, що ми побачили вияснили поразило нас до глибини душі. Але всупереч жахаючим даним ми вирішили іти до кінця. Ніхто із нас не збирався відступати, адже спори для нас були як спорт.
Дівчина, яку ми збиралися викликати прожила недовге життя і смерть її була насильницькою. Вітчим бив її та ґвалтував. Та одного разу вона втекла в ліс, який розташовувався на 10 км від дому. Там вона довго переховувалася у печері. Замучена, голодна і перебуваючи в стані страху що вітчим її знайде. Вона знала, що це гірша участь ніж померти тут голодною і в холоді. На другий день, після ночувані в печері, вона вирішила вийти і пошукати їжі на деревах. То було пізнє літо і фрукти на деревах були стиглі. Вона збирала їх, коли прийшли вони-компанія п’яних молодиків. Побачили вони її раніше, ніж вона їх і це мабуть коштувало їй життя. Адже втекти вона не встигла. Вони оточили її і почали приставати. А що могла зробити маленька 16 ти річна дівчинка ослаблена від голоду? Якби сильно вона не прочалася, але їй не вдалося завадити тому що вони з нею зробили. А потім вони вбили її і залишили на поживу звірям лісовим. Навіть не похоронили її по-людські. Це були діти мажорів із сусіднього містечка і звісно що їх ніхто не приволік до відповідальності. Проте ніхто і не знав, що вони скоїли з нею. Адже вітчиму було плювати на неї. Він лише тиждень її шукав аби запрягти її за тяжку хатню роботу. Потім припинив пошуки. В неї більше нікого не було, тож нікому було її врятувати. Він усім потім казав, що вона втекла з 18 ти річним хлопцем і його очі воліють ніколи її не бачити: мол вона неблогодарна дівка втекла тож що він зробить. А поміж тим її дух блукав лісом і шукав жертв. Вона була розлюченим привидом. У неї були плани на майбутнє, яким вже ніколи не суджено збутися. Через деякий час вона знайшла ще одного товариша по нещастю, його звали Ділан- він помер в аварії на трасі неподалік від лісу, йому було 30ть років. Вони швидко подружилися і разом наводили жаху на місцевих дурачків, які посміли потривожити її лад.
Я та Остін пішли за слідами написаними в книзі. Так багато часу відтоді пройшло, що Слендеріна була для всіх легендою-ніхто не вірив, що то була реальна дівчина. Та ми вважали інакше, адже піднявши реєстр живших тоді дівчат ми знайшли її ім’я та адресу. Очікування зустрічі з нею нас сильно захопили і ми не помітили як опинилися в тому зловіщому лісі.
Двері за нами зачинилися і стукіт гучною луною пролунав по катакомбах. Десь далеко від протягу відкрилася стара затвора з пронизливим звуком. І тиша, вогка мертва тиша забирається в серце і душу. Прийшовши в ту печеру, де коли спала Слендеріна ми сіли і взялися за руки. Поклавши перед собою дощечку ми почали викликати її дух. Спочатку нічого не відбувалося і ми вирішили що її вже немає, що вона знайшла спокій і відлетіла туди де мала б бути. Але це було не так. Ми почули шум: спочатку тихе шкряботіння, а потім лязг голосно над нашими головами. Піднявши голови вгору ми побачили її - вона була в темному платті з довгим розпущеним волоссям. Ми не встигли задати їй жодного питання, адже її приближення до настільки нас налякало, що ми почали втікати і то дуже швидко. А те як вона дивилася на нас - цього ми ніколи не забудемо, то був погляд холоднокровної вбивці. Якби ми залишилися аби задати їй ті безглузді питання, то нас би вже не було вживих. Після подібної пригоди, ми поклялися один одному більше ніколи не спорити на таке.
Десь в глибинах катакомб живе примара вбитої дівчини. Говорять, що вона досі шукає своїх вбивць. На суперечку ми вирушаємо до старого притулку, щоб забрати звідси всі книги. Ми-це я та мій найкращий друг Остін. Почалося все з того, що ми поспорили, хто перший призове її дух і задасть їй питання. Ось тому ми тут-у бібліотеці, особлива вона тим що розташовувалася в притулку де жила Слендеріна деякий свій час. Те, що ми побачили вияснили поразило нас до глибини душі. Але всупереч жахаючим даним ми вирішили іти до кінця. Ніхто із нас не збирався відступати, адже спори для нас були як спорт.
Дівчина, яку ми збиралися викликати прожила недовге життя і смерть її була насильницькою. Вітчим бив її та ґвалтував. Та одного разу вона втекла в ліс, який розташовувався на 10 км від дому. Там вона довго переховувалася у печері. Замучена, голодна і перебуваючи в стані страху що вітчим її знайде. Вона знала, що це гірша участь ніж померти тут голодною і в холоді. На другий день, після ночувані в печері, вона вирішила вийти і пошукати їжі на деревах. То було пізнє літо і фрукти на деревах були стиглі. Вона збирала їх, коли прийшли вони-компанія п’яних молодиків. Побачили вони її раніше, ніж вона їх і це мабуть коштувало їй життя. Адже втекти вона не встигла. Вони оточили її і почали приставати. А що могла зробити маленька 16 ти річна дівчинка ослаблена від голоду? Якби сильно вона не прочалася, але їй не вдалося завадити тому що вони з нею зробили. А потім вони вбили її і залишили на поживу звірям лісовим. Навіть не похоронили її по-людські. Це були діти мажорів із сусіднього містечка і звісно що їх ніхто не приволік до відповідальності. Проте ніхто і не знав, що вони скоїли з нею. Адже вітчиму було плювати на неї. Він лише тиждень її шукав аби запрягти її за тяжку хатню роботу. Потім припинив пошуки. В неї більше нікого не було, тож нікому було її врятувати. Він усім потім казав, що вона втекла з 18 ти річним хлопцем і його очі воліють ніколи її не бачити: мол вона неблогодарна дівка втекла тож що він зробить. А поміж тим її дух блукав лісом і шукав жертв. Вона була розлюченим привидом. У неї були плани на майбутнє, яким вже ніколи не суджено збутися. Через деякий час вона знайшла ще одного товариша по нещастю, його звали Ділан- він помер в аварії на трасі неподалік від лісу, йому було 30ть років. Вони швидко подружилися і разом наводили жаху на місцевих дурачків, які посміли потривожити її лад.
Я та Остін пішли за слідами написаними в книзі. Так багато часу відтоді пройшло, що Слендеріна була для всіх легендою-ніхто не вірив, що то була реальна дівчина. Та ми вважали інакше, адже піднявши реєстр живших тоді дівчат ми знайшли її ім’я та адресу. Очікування зустрічі з нею нас сильно захопили і ми не помітили як опинилися в тому зловіщому лісі.
Двері за нами зачинилися і стукіт гучною луною пролунав по катакомбах. Десь далеко від протягу відкрилася стара затвора з пронизливим звуком. І тиша, вогка мертва тиша забирається в серце і душу. Прийшовши в ту печеру, де коли спала Слендеріна ми сіли і взялися за руки. Поклавши перед собою дощечку ми почали викликати її дух. Спочатку нічого не відбувалося і ми вирішили що її вже немає, що вона знайшла спокій і відлетіла туди де мала б бути. Але це було не так. Ми почули шум: спочатку тихе шкряботіння, а потім лязг голосно над нашими головами. Піднявши голови вгору ми побачили її - вона була в темному платті з довгим розпущеним волоссям. Ми не встигли задати їй жодного питання, адже її приближення до настільки нас налякало, що ми почали втікати і то дуже швидко. А те як вона дивилася на нас - цього ми ніколи не забудемо, то був погляд холоднокровної вбивці. Якби ми залишилися аби задати їй ті безглузді питання, то нас би вже не було вживих. Після подібної пригоди, ми поклялися один одному більше ніколи не спорити на таке.
December 6, 2023
ФЕНЗІН "БАБАЙ" №2
.
.
▫️Цей фензін розширив моє уявлення про літературний світ горору.
⠀
▫️З інтересом прочитала інтерв'ю Адама Невіла, про якого раніше не знала. Хоча оповідання "Гіпокамп" мені не зайшло.
⠀
▫️Цікавими були тези Серафіми Білої на тему "Навіщо нам жах?" (при цьому з її ж думкою про гумористичне кіно не зовсім згодна, але ладно уж):
⠀
💬А ще адреналін збуджує, і не тільки екзистенційно, тож біологи радять водити потенційних коханців саме на новинки жахів.
⠀
💬Демони й інша наволоч надмірно дегуманізована, хоча й немовляті відомо — "бійся людей" etc.
⠀
▫️Взагалі в фензіні зібрано різну жанрову інформацію: про кіно, про авторів, про "живі" поховання, а також моторошні оповідання, комікс і турнір найяскравіших серійних вбивць. Ще й оформлено все це атмосферно.
⠀
▫️Правда фільми, про які йшлося, не бачила. Та, може, колись виправлю цей пробіл.
⠀
▫️Так само непогано було б ознайомитися з творчістю Кларка Ештона Сміта, раз вже пізнала через фензін його біографію.
⠀
▫️Зате багатьох вбивць та маніяків з турніру впізнала — зібралися кращі з кращих.
⠀
▫️А взагалі, дуже круто, що в українському літературному просторі з'явилося таке періодичне видання. Любителі горору, не проходьте повз, бо вам точно сюди.
.
.
▫️Цей фензін розширив моє уявлення про літературний світ горору.
⠀
▫️З інтересом прочитала інтерв'ю Адама Невіла, про якого раніше не знала. Хоча оповідання "Гіпокамп" мені не зайшло.
⠀
▫️Цікавими були тези Серафіми Білої на тему "Навіщо нам жах?" (при цьому з її ж думкою про гумористичне кіно не зовсім згодна, але ладно уж):
⠀
💬А ще адреналін збуджує, і не тільки екзистенційно, тож біологи радять водити потенційних коханців саме на новинки жахів.
⠀
💬Демони й інша наволоч надмірно дегуманізована, хоча й немовляті відомо — "бійся людей" etc.
⠀
▫️Взагалі в фензіні зібрано різну жанрову інформацію: про кіно, про авторів, про "живі" поховання, а також моторошні оповідання, комікс і турнір найяскравіших серійних вбивць. Ще й оформлено все це атмосферно.
⠀
▫️Правда фільми, про які йшлося, не бачила. Та, може, колись виправлю цей пробіл.
⠀
▫️Так само непогано було б ознайомитися з творчістю Кларка Ештона Сміта, раз вже пізнала через фензін його біографію.
⠀
▫️Зате багатьох вбивць та маніяків з турніру впізнала — зібралися кращі з кращих.
⠀
▫️А взагалі, дуже круто, що в українському літературному просторі з'явилося таке періодичне видання. Любителі горору, не проходьте повз, бо вам точно сюди.
February 17, 2024
Загалом фензін мені сподобався. Оформлення дуже круте, його дуже приємно тримати в руках, перелистувати, роздивлятися деталі. Тут нарікань не маю.
Тепер про наповнення: статті про Потвору, кіносерію Фантазм, Кларка Ештона Сміта та поховання живцем були цікавими, і я прочитала їх із задоволенням. В той же час оповідання, які були в випуску, на жаль, не викликали у мене тих же емоцій. Виключенням була "Бабчина смерть".
Абсолютно не сподобалась стаття про порівняння серійних вбивць. Хоча задумка була цікава, але реалізація вийшла, як на мене, не дуже. Наприклад, характеристики персонажів при порівнянні один з одним постійно повторюються, з'являлось відчуття, що я просто читаю по колу.
На жаль, першого випуску я не маю, тому порівнювати з ним не можу.
Навіть з тим, що у фензіні є частини, які мені не дуже сподобались, це дуже крута ідея, яка, сподіваюсь, буде розвиватись. Чекаю наступних випусків.
Тепер про наповнення: статті про Потвору, кіносерію Фантазм, Кларка Ештона Сміта та поховання живцем були цікавими, і я прочитала їх із задоволенням. В той же час оповідання, які були в випуску, на жаль, не викликали у мене тих же емоцій. Виключенням була "Бабчина смерть".
Абсолютно не сподобалась стаття про порівняння серійних вбивць. Хоча задумка була цікава, але реалізація вийшла, як на мене, не дуже. Наприклад, характеристики персонажів при порівнянні один з одним постійно повторюються, з'являлось відчуття, що я просто читаю по колу.
На жаль, першого випуску я не маю, тому порівнювати з ним не можу.
Навіть з тим, що у фензіні є частини, які мені не дуже сподобались, це дуже крута ідея, яка, сподіваюсь, буде розвиватись. Чекаю наступних випусків.
December 8, 2023
Насправді це чесна оцінка, без корегувань, бо фензін мені сподобався і аж вельми. Так, не цілком, бо мені складно догодити, але те що сподобалося - то аж дуже.
Передусім - оповідання Невілла, воно невеличке, але дуже крутезне. І мені дуже сподобалося, як воно за духом поєднується із The Thing, матеріал про яке є центральною темою фензіну, і він чудовий.
Окреме та величезне дякую - за огляд "Фантазму", один з найулюбленіших тайтлів дитинства та фільми, які без перебільшення змінили індустрію горору. Це чудова стаття, якій вдалося розказати щось нове навіть такій шанувальниці серії як я.
Головне бажання після прочитання фензіну - піти до редакції та поклянчити собі ще першу частину, яку я пропустила свого часу, а тепер вже не знайти.
Бо такого в нас має бути більше, набагато більше.
Передусім - оповідання Невілла, воно невеличке, але дуже крутезне. І мені дуже сподобалося, як воно за духом поєднується із The Thing, матеріал про яке є центральною темою фензіну, і він чудовий.
Окреме та величезне дякую - за огляд "Фантазму", один з найулюбленіших тайтлів дитинства та фільми, які без перебільшення змінили індустрію горору. Це чудова стаття, якій вдалося розказати щось нове навіть такій шанувальниці серії як я.
Головне бажання після прочитання фензіну - піти до редакції та поклянчити собі ще першу частину, яку я пропустила свого часу, а тепер вже не знайти.
Бо такого в нас має бути більше, набагато більше.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews