Гарний день, аби жити

by Дмитро Безверхній, Пилип Білянський, Світлана Васильченко

Протягом усього свого існування видавництво «Темпора» намагається давати дорогу в літературу молодим авторам. Останніми роками в нас вийшло чимало таких книжок. Збірка «Гарний день аби жити» об’єднує наших авторів під однією обкладинкою. Це свого роду проміжний підсумок нашої багаторічної праці. Кожна історія, розказана у збірці, – унікальна, адже демонструє світовідчування окремої, унікальної, неповторної людини. І водночас кожне оповідання – це своєрідний маркер нашої доби, у якій не бракує ні вибухів, ні наглої смерті, ні зведень із фронту, ні весіль, ні щасливих сліз, ні великої любові. Адже без любові неможливо ні створювати справжнього мистецтва, ні боротися, ні перемагати. Ця книжка – ще одна цеглинка в підмурівок незламності й високого духовного пориву українського народу.

336 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

Reviews

[Єлізавета Максименко · Rating 5 out of 5]

Кожна історія просякнута смутком та надією водночас.
Мені дуже подобається назва! Ми так часто забуваємо, що кожен день - гарний день, аби жити.
Відгукнулися слова з оповідання Олексія Вишника:

«Попереду чекав новий день. Чи буде він вартим того, аби бути останнім? Аж ніяк. Вартим,
аби жити? Це напевне!»

[Yula Radchenko · Rating 4 out of 5]

Пригадуєте, ще до того, як закритись, видавництво Пабулум встигло видати декілька книжок. Одна з них — збірка короткої прози випускників школи Літосвіта.

Якщо порівнювати її зі збіркою короткої прози «Гарний день, аби жити», то ця збірка від Темпори менш різножанрова і менш різноманітна тематично, але сильніша. Автори вже не початківці, знають свій стиль і свої сильні сторони.

Я б щиро рекомендувала її всім, хто лише починає знайомитись із сучасної укрліт. Це гарний вибір на подарунок теж, адже можна щодня насолоджуватись новою історією, новим настроєм і автором/кою без знудження. І нарешті знайти своє серед сучасного українського)

А! ще прибуток від продажу йде на допомогу письменникам, які долучилися до Збройних сил ❤️‍🩹 тож обовʼязково підтримайте!

[Данило Депутат · Rating 4 out of 5]

Зараз думаю, що, в принципі, цією збіркою і можна було відкривати всілякі рубрики в книжкових спільнотах, бо деяких авторів уже читав, то перевідкрив для себе лише Гаврильченко — сподобалось.
Тих, кого раніше любив у рамках рубрики — ті й сподобались. З новими для себе авторами знайомитись якось не хочеться, на жаль. Але при тому це шикарна можливість вирішити, чи будете ви читати щось далі в конкретного автора.
Не сказав би, що збірка не має теми. Швидше тема проста й на поверхні.
Дійсно оповідають про гарний день, аби жити. А в кожного він свій. Хтось вижив під час ракетного обстрілу, хтось привіз автівку для ЗСУ, хтось обговорив порно, хтось удало сходив у туалет після любощів і вживання чарівних пігулочок, хтось збирається приготувати лазанью.
Загалом збірка велика, почитати є що. Зрозуміло, що я зачепив поверхнево лиш дещицю епізодів.
Осока, як завжди, пише сумно і талановито. Оповідання мені сподобалося — добре, що тут від кожного автора по одному оповіданню, а то збірку Осоки ледве виніс: мало не плакав і заніс у свій антитоп якогось року.
Гаврильченко сподобалась нерозгалуженістю, і хоч антуражик брутальний — сподобалася світлість.
Васильченко — щось дивне; не певен, що зрозумів оповідання, проте виграна книжка вже два роки лежить і стільки ж авторка чекає відгук, тож обіцяю собі прочитати, але коли…
Перенісієнко — оповідання стильово нагадує його ж «Ich möchte додому», однак формат оповідань дарує мені кліпове мислення… коротко кажучи, не сподобалося мені зависати на оповіданні тиждень, позаяк ще й примірник не мій. Може, куплю окремо збірку, щоб розгадати… поки… щоб сказати культурно — оповідання концептуальне.
Після оповідання Івченка співробітники Порнхабу, вважаю, повинні призупинити підтримку ресурсу й піти в кризово-антикризовий алкогольний штопор, бо як-то кажуть погляд збоку на ті ваші порнсайти з гумором, іронією — це пекельно. Реготав так, що боліли вилиці, чоло луснуло, а після мого цитування окремих фрагментів мама істотно пришвидшила крок у магазин і стовп поглинув її стан і силует швидше, ніж зазвичай. Упізнаваний авторський стиль. Теж бруталіті на максимум. Знову ж таки, дякую, що одне й ще і з гумором, бо збірку «Після 24-го» читати було морально важко. Звісно, талановито.
По-моєму, оповідання Демчука читав раніше в збірці «Ціль припинила існування» і якщо там воно мене не надто зачепило, то тутешній порядок створив концепцію, і воно лягло мені до серця, а це дуже приємно, бо я, як людина, яка любить узагалі перечитувати — останнім часом сумую за горішньою еволюцією вражень від перечитування власне. І от нарешті, це той випадок, коли вдруге мені сподобалося.
Білянський — ну нє, шось мені його «Луни» читати, на жаль, не схотілося. Шкода.
Поспєлов — оповідання про повномасштабне вторгнення. Радше змальовка. Захотілося почитати його «Осло» й «Стокгольм».
Вишник — після «Приазовської савани»: небанально оформленого роману-дорослішання читається дещо простакувато, просто тому що ти вже читав, що автор може створити. Але просто теж потрібно писати й говорити. Поетичне павутиння прозового тексту знову мене вітало. Текст складається з речень, речення — зі слів, слова — з літер, а очі всотують кожну букву, кайфуючи, навіть якщо про повномасштабку. Весь час думав, чи в мене зупиниться серце, чи настане оргазм. Мені настільки сподобався текст, що до очей знову підкотили сльози. Це прекрасно, і бажаю автору більшої впізнаваності.
Сущ — добре, що в оповідача все потужно із сечовипусканням, дизлайк за пропаганду пісяння стоячи; на збірку автора ще подумаю, чи записуватись знов.
А загалом — давно так не кайфував від книжок; поготів — від збірок. Дякую!

[Yevhen · Rating 4 out of 5]

Непогана збірка оповідань сучасних українських авторів без якоїсь загальної теми. Корисно для ознайомлення з сучукрлітом, але на більше не розраховуйте: відвертого трешу тут немає, якісь оповідання пов'язані з сучасними подіями, включно з ПМВ, деякі не мають такої жорсткої прив'язки, тобто просто "про життя". Читав неквапливо, кілька оповідань за раз, щоб не змішувати враження від різних авторів, результатом задоволений.

[Maria Nikitska · Rating 5 out of 5]

Абсолютний захват. Кожна історія в саме серденько. Найвдаліша підбірка короткої прози, яку я читала за останні пару років. На мій погляд, значно потужніша за "Воєнний стан"

[Kseniia Andreieva · Rating 3 out of 5]

Ігор Місяк та Віктор Янкевич, найкращі автори в збірці.