Навіяні. Міжсезоння

by Любов Деркач

Колись Ярина була людиною. Але доля вибрала для неї інший шлях, перетворивши на Лісову Матір – покровительку дітей Наві.

Та з часом Нав розкинулася не лише в тіні лісових хащів. Міста, сповнені своєї магії, теж стали її домівкою. І як зберігати порядок, коли мавки зустрічаються в кав’ярнях, русалки пропонують уроки плавання біля річкових причалів, а бісиці гуляють старим Києвом?

Лісова Мати починає розуміти, що грані між світами зникають. Все змінюється, адже весна приносить з новим циклом життя і виклики для Лісової Матері.

Та чи зможе Ярина знайти гармонію між двома світами й навчити інших робити те саме?

Genres: Fantasy, Urban Fantasy, Fiction, Mythology

384 pages, Paperback

Published November 29, 2023

Reviews

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Я прочитала цю книжку за лічені години, бо вона просто мене не відпускала нікуди; мене дратувало, коли хтось відволікав - ось-ось найцікавіше! - і це вже все говорить про моє враження від цієї історії.

"Навіяні. Міжсезоння" - це історія не тільки про Ярину, Лісову Матір, яка тільки звикається зі своїми обов'язками; це історія про чарівний, магічний Київ, який всюди населяють різні істоти, які живуть пліч-о-пліч з людьми, які мають свої характери та звички, які теж вирішують свої підліткові та дорослі проблеми..

Тільки прочитавши, я зрозуміла, наскільки не вистачає в українській літературі магічних сучасних міст! Я б залюбки прочитала ще щось, але про рідний Харків, про Дніпро, про Полтаву... Про всю Україну.

Спочатку, я обурювалась, що Ярини, яку мені обіцяла анотація, було так мало, але, дочитавши книжку, засумувала та вже хотілось плакатись, чого ВСІХ так мало. Бо герої вийшли такими живими, такими чарівними, що не хочеться розлучатися, а за їхні стосунки хвилюєшся більше, ніж за будь-що.

Конфлікт, який авторка описує у своїй історії, може здатися слабеньким за своєю суттю, але він був створений для героїв, щоб ті пройшли свій етап росту, щоб розплутати зв'язки та укріпити старі відносини.

Так, звісно, якщо прискіпливо дивитися на весь сюжет, можна знайти маленькі недоліки, але мені цього робити не хочеться, бо книжка подарувала незабутні враження та задоволення.

[Vic Dora · Rating 5 out of 5]

Зазвичай я дуже рідко пишу відгуки на книжки, але я не можу промовчати про "Навіяні. Міжсезоння" адже це ще один вагомий вклад в колиску українського фентезі, причому продуманий, детально вивчений й переосмислений вклад. Ви не знайдете в цій книзі шароварщини чи чогось, що буде різати око. Але знайдете в ній таке рідне відчуття що знайомий Київ постає перед вами зовсім іншим: з усіма своїми прихованими від сторонніх очей шарами. Якщо ви любите фентезі, не важливо Ґейман це чи Толкін, просто прочитайте цю книгу. Зануртеся в справи зграї, співайте разом з мавками, чаклуйте разом з відьмами... хто зна можливо ви теж діти Нав?

[Mila · Rating 3 out of 5]

Місце збору - Київ

Напевно перший раз я була впевнена, що точно знаю про яке місце іде мова і як виглядає. Такі знайомі назви, атмосфера. Парк КПІ, Труханів острів, набережна. Ностальгічно, з нотками суму.

Студентська буденність переплетена з міфологією, як частина цієї повсякденності. По типу, ми бачимо тільки сторону звичайного світу. Іншу частину ми не бачимо, бо не належимо до неї.

"Як і купальське багаття - ялинка в домі колись призначалась для того, щоб відлякувати створіння Наві. А тепер вони їх прикрашали пліч-о-пліч з людьми. Чим далі йдуть роки - тим сильніше світ схильний згладжувати кути. Те, що колись було чорно-білим, тепер видавалося відтінками сірого. Чимось цільним і об'єднаним."

Найцікавіше для мене все що пов'язане з українською міфологією. Бо сюжет мені не так вже і сподобався, наче не до кінця допрацьована історія. Якщо говорити за детективну лінію, то це взагалі провал по всім параметрам. Наче є і наче нема.

Але...ж фінал. Розкриття головної таємниці книги, в такий спосіб. Я максимально здивована. З обох сторін - і позитивної і негативної. Одночасно неочікувано, до вскрику, і так нудно це відбулося, аж рука-лице.

[Motori Nastya · Rating 4 out of 5]

Навіяні. Міжсезоння🍃

Навесні прокидаються мавки. І вони вас як раз манять прочитати цю дивовижну книгу🍀
Знаєте це відчуття, коли посеред лісу вам здається що за вами хтось спостерігає? Коли ви неочікувано помічаєте нові стежини, хоча ходити тут безліч разів і до цього їх не було? Коли чуєш з-за дерева віддалений сміх, але нікого там нема?
Коли йдеш великим містом і здається наче дівчина попереду якась дивна, наче не звідси. Наче щось самобутнє і хиже проглядається в її ході?
Коли опівночі чуєш собаче виття і задаєшся питанням: а хіба собаки так можуть?

«Навіяні. Міжсезоння» як раз про те, як розгортались би події, якби наша інтуїція таки натякала нам на правду.
Якби Київ (та інші міста України) населяли не тільки люди: мавки та перевертні, чорти та відьми.
Цікаво, кого б було більше? 🤔

Мені дуже сподобалось почуття гумору авторки. Сподобалось, як в книзі рефлексується тема війни і втрати. Сподобалась ця тендітна і делікатна лінія кохання між дівчатами (сюрприз, книгу можна віднести до #квірлітература ) і те, як обігрується місячник в контексті можливості бути і дівчиною, і хлопцем, в залежності від фази місяця🤔

[driada · Rating 2 out of 5]

"Іноді найкраще, що ти можеш зробити, — це впевнитись, що дім стоїть на місці та чекає на повернення."

Почну з того, що я щиро хотіла полюбити цю книжку. Мені дуже подобається оформлення: воно гарнюще! Суперобкладинка, картинки, форзаци — те, що привабило мене в книгарні. Потім я прочитала анотацію (що я зараз роблю досить рідко, бо мені подобається почуття неочікуваності сюжету, незнання що відбувається) — і вона вау! Про українську міфологію, Київ... Інстаграм автора — о, так тут ще й розкривається ЛГБТ+ тематика! І на наступний день вона вже була в мене в руках.
У всього цього був потенціал, правда? Що ж, як на мене, його упустили.

- Персонажі. Це завжди моя улюблена частина будь-якої історії: мені буде все одно на кількість сюжетних дир, дай-но лише мені цікавого головного героя і я вся увага. Проте тут.... Ніхто не був цікавим, особисто для мене. Нікого мені не розкрили, щоб я зацікавилась. Hell, я навіть не пам'ятаю жодного імені, бо банально всі для мене однакові.

Ще за персонажів: їх було щиро забагато. Від більшості імен можна було позбавитись і використати уже тих героїв, які з'являлись п'ятнадцять сторінок тому і більше жодного разу не з'являлося.

- Фентезі частина: вбиває мене своїм "нічим". Я сподівалась на сучасний хот тейк на українську мітологію. Я не розуміла майже все, що відбувалось, пов'язане з чаклунством. Тільки після зустрічі з письменником я хоч щось з усього усвідомила, але ж так не має бути! Я не маю шукати автора чи питати в них за події в книзі, або шукати пояснення деінде на просторах інтернету! Дякую!

- Редактура. Oh, If you know — you know. Я дуже жоска до цього, бо не для 100500 помилок я витрачаю стільки грошів. Емпати тому є приклад.
Тут? Навіть не знаю, чи гірше за Емпатів.

Я не знаю, чи словом "Да" автор хотіли показати автентичність Києва та прєлєсті їхньої говірки, але я не хочу бачити цього в книзі. Або суржика, якого я наслухаюсь на вулиці. Thank you, next.
А кількість пунктуаційних помилок? Це тема, яку я погано розумію в школі, але навіть я, незнайко, хотіла брати до рук червону ручку та ставити ті коми на потрібні місця. Або ж орфографічні помилки? Час від часу я перегортувала на сторінку з іменем редакторки і щиро питала скільки їй заплатили (тут лише два варіанти: або забагато за цю роботу, або замало, що вона і не виконувала її).

- Кінцівка. Mid. Звісно, плот-твіст був цікавий jadajada, але я взагалі не зрозуміла деяких дій головних героїв. Мені вона не сподобалась, лише, мабуть, частина з бабулькою справді зацікавила в продовженні. Інше? Мені щиро все одно. Якщо сильно захочу — напишу щось сама і буду щаслива.

Я зустрічала автора на презентації книжки, де було три людини включно зі мною та моїм другом, і вони є дуже милою людиною. З ними можна посміятись, поговорити, спитати щось. Ніяким чином не наговорюю на них — усе ще підписана та слідкую за оновленнями. Проте книжка справді була погана, і, як і у випадку з автором Емпатів, я бажаю лише покращення письма, сторітелінгу, і успіхів ❤️‍🩹 бо тут ж потенціал, який, я сподіваюсь, Любов не упустить.

І книжку я не продаватиму, бо у мене є їхній автограф з моїм іменем і три листівочки 💅

[Vira Zakharkiv · Rating 5 out of 5]

До вашої уваги, я читала перші 60 сторінок місяць, а останні 320, прочитала за 6 годин 😅
Ця історія мені сподобалася, легка як для читання, так і для сприйняття. Герої оживали у мене в голові, інколи мені їх було замало, хотілося б дізнатися більше, про кожного. Стрибки мій подіями інколи підбішували, бо було важко зорієнтуватися де ми зараз знаходимося, але це дрібниця. Я розумію, що в 380 сторінках важко вмісти розповідь про кожного, але тепер мені потрібна ще одна книга-розповідь, як виникли Навії.

[Наталя Кош · Rating 3 out of 5]

Неоднозначна книжка в плані побудови сюжету. Склалося відчуття, що десь половину взаємозв'язків між подіями я не вловила. Втім, світ доволі цікавий, половина сюжетних гілок закінчується все ж не погано і доволі приємно.
Повернення сестрички Кирила - топ, моє улюблене! А от за фінал Люби й Іви хочеться авторку покусати -_-

[Nautey_me · Rating 3 out of 5]

Детективна історія у Києві з українською міфологією.
Звучить цікаво? Наче так.

Але чесно — книга йшла важко. Багато
персонажів, подвійні імена, подача подій від різних дійових осіб, це все плутало.
Не дивлячись на багацько героів — ніхто не чіпляє та книга не залишається в серці. Прочитав, закрив, пішов далі.
Історія непогана.

Оформлення книги просто чудове, арти,
дрібнички, цупкий папір, супер обкладинка.

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

Я була в захваті.
Я була в захваті пройтись не просто історичними вуличками Києва, та подивитись не просто на визначні місця, а на місця, які мають значення для мене — і мали в роки, описані в романі. Парк КПІ, Поляна, Труханів, Поділ — так близько і так зрозуміло.

Я в захваті від того, як органічно в романі згадана Війна. Це 2017 рік, це вже безумовна трагедія, але ще не всю країну втягнуто. Вже кияни вчаться прикладати долоню до грудей, а через місто проїздять переселенці, але ще нема волонтерів на кожному розі. Вже бринить в повітрі, але ще не кожну родину зачепило.

Я в захваті від кількості згаданих міфічних істот та взаємодій між ними. Від переосмислення традицій та прищеплення нового, созвучного століттю двіжу.

В захваті від того, як по-різному звучать персонажі. Хтось вишукано-літературний, а когось цілком можна уявити поруч з собою десь на кортах на заброшках з пакетом портішку, що йде по колу. Іноді це дратує — але ж хіба то не є частиною інструментів художніх?

Забракло трошки оформлення. При тому, що книга неймовірно гарна в рідній обкладинці, має шикарні ілюстрації всередині та на суперобкладинці, а на зрізі золотом виконано квіти та Батьківщину — це правда одна з перлин на поличках буде.Також (я просто до цього доскіпувалась раніше в інших книгах, тому важливо тут похвалити) всі глави логічно розділені, і не виникає плутанини від кого ми зараз читаємо — це здавалось би дрібничка, але має великий вплив на читача. Але трошки не вистачило глосаріусу по створінням, трошки не вистачило списку персонажів — і той же список і підпортити міг би спойлером дещо, але ну хоч трошки, хоч основних :) Тому кому раптом важко тримати в голові імена всі — я би радила не соромитись вести власну табличку.

Раджу до прочитання, особливо тим, чиє київське студенство припало на 2012-2018 роки.

[Adelais · Rating 2 out of 5]

Прочитала десь місяць назад, тому враження можуть бути трохи змазані, але загалом головне слово, яке спадає на думку про цю книгу – розмазаність.
Що в нас є. За жанром це міське фентезі, де в сучасному нам Києві і лісах навколо нього живуть різні надприродні створіння. Хтось майже повністю інтегрувався у суспільство, як відьми, одна з них, Карина, заправляє айтішною конторою, керує шабашом і більш-менш тримає баланс у стосунках з тими ж вовкулаками. У свою чергу вовкулаки і їхній ватажок Ясен стараються жити за законами людей, турбуються про своїх (в них вже фірма з охорони, непогане прикриття, під це можна купу всього протягнути), але з пересторогою ставляться до так званих дводушників – коли одразу і людська, і звіряча душа у тілі, а тут якраз намалювалася Іва з оце саме таким даром, і вона ще думає, чи треба їй зграя, а чи сама впорається. А ще в лісах живе Лісова Матір – головна серед Наві, вона впадає у сплячку взимку, як багато із тамтешніх створінь, та коли прокидається, має наводити порядки і всіх оберігати. В місто вона майже не потикається, принаймні спочатку, бо не за рангом, але потім обставини змінюються. Бо починаються якісь підозрілі вбивства, полювання за артефактом, до Києва прибувають багато нових вовкулак із підозрілим ватажком, і врешті усе виливається у протистояння двох зграй за владу, війну з відьмами і майже переворот у лісовому суспільстві. І наче під кінець воно владнається, але наслідки будуть.
Почну з очевидного. Гарний жанр, досить пропрацьований розгалужений світ з цікавими знахідками і відсилками до нашого: наприклад, місячники, які проявляють стать за іншими правилами, ніж усі; бібліотека в якості місця збірки і заспокоєння – це прекрасно; відьомство із розробкою програм для чарівницьких потреб теж гарний штрих. Тобто основа є, але на жаль, таке відчуття, що нею цілком не вийшло скористатися, бо і сюжет, і персонажі теліпає і розмазує туди й сюди.
Головною героїнею тут заявлена Ярина, та сама Лісова Матір, але вона найблідіша і сама неактивна персонажка у всій книзі. Вона думає, що треба щось зробити, а потім ще раз думає, а тоді хтось їй каже не втручатися чи перебирає на себе якісь дії – і на тому все закінчується. Зрештою, вона таки вибирається у широкий світ і там бродить, а тоді ще картає себе за нерішучість, але за якесь рухання сюжету чи розвиток характеру це сприйняти не виходить навіть із великої поблажливості. Навіть якоїсь зовнішньої реакції на інтриги проти неї самої майже немає, тому я читала і дивувалася, нащо вона в принципі потрібна в тексті.
Інші герої жвавіші, той же Ясен чи Іва, в них є більш-менш визначені конфлікти, перед ними стає вибір, вони втрачають друзів і переживають, їм сильніше віриш. Багато милих допоміжних героїв, які часом стають цікавіші за головних (біс Віталій, який у молодості визначався войовничістю, від чого тепер ходить із зламаним рогом, прекрасна деталь). Однак у якусь єдину картину це все не складається, бо історія розвивається неоковирно в’язко. Тут занадто багато героїв, занадто багато описів, занадто багато пояснень, і в цілому таке залишається враження, що від скорочення сторінок на сто історія тільки виграє. Бо виловлювати у надлишковому розмаїтті потрібні для оповіді деталі стає щосторінки складніше.
Ще мені дуже не сподобалося, що ворожу зграю зробили прибульцями з окупованих територій. Може ж не треба? Ми в курсі, що життя складне і всяке трапляється, і у тексті є спроба все пояснити, але воно не виходить, бо поки до пояснення добираєшся, зграя вже накоїла всякого. Тому дякую, але ні.
І на жаль, переклад не дуже зграбний і не вичитаний. Нічого не маю проти перекладу з російської, і тут навіть не вказано, що це переклад, але не маю іншого висновку після деяких фраз. «Вже час тут бродим», каже одна героїня про біганину в торговому центрі. І багато всякої дрібноти крім цього порозкидано, вона псує додатково.
Як висновок скажу, що за придуманий світ плюс, але все інше – ні, якщо тільки його досить сильно не пропрацювати. Тоді б почитала із задоволенням.

[Iryna M · Rating 3 out of 5]

Оцінка - 2.5/5
Книга привернула мою увагу передусім своїм оформленням – воно справді дуже гарне. Також ідея була цікавою: Навії, діти Лісової Матері, живуть серед нас у Києві. Ця концепція мала потенціал стати захопливою підлітковою історією.

Проте виконання залишає бажати кращого. Відчувається, що текст ще дуже сирий і потребує доопрацювання. Початок виявився заплутаним: забагато подій, персонажів та імен, через що важко було зорієнтуватися у світі книги. Втім, після перших розділів сюжет став більш зрозумілим, почали з’являтися інтриги, зав’язки та конфлікти, і читати стало значно цікавіше.

Однак під кінець склалося враження, що автор просто забула про одну з головних проблем твору. Деякі сюжетні лінії, які виглядали важливими в середині книги, так і не отримали належного завершення, про них просто забули! Натомість інші питання були вирішені буквально в одному розділі без достатнього пояснення.

Складається враження, що книгу видали, навіть не дочитавши її до кінця. Редактори мали б звернути увагу на такі сюжетні прогалини. Якби текст доопрацювали, це могла б бути справді класна книга для підліткової аудиторії.

Загалом хороша ідея, гарне оформлення, але реалізація підвела.

[no it's becky · Rating 2 out of 5]

Як прихильниця міського фентезі, дуже хотіла вподобати цю книгу про своє місто, та не вийшло. Надто все тут кострубато.

Сюжет дуже рваний, здається нелогічним в процесі читання і по факту стає геть нелогічним після того, як розкриваються кілька плот твістів на останніх сторінках (аж згадався фінал Гри престолів, заради "неочікуваності" запороли все інше). Персонажів та їх пов вполовину більше, ніж потрібно, через що ніхто не розкритий: після 400 сторінок я їх ледь знаю й ні до кого не прикипіла. До того ж, в мене склалося повне враження, наче мене у 2024 році заквірбейтив квір-автор, бо на їх словах поза книгою виходить, що Люба та Іва були закохані, але в тексті це настіки прозоро прописано і ТАК щедро через слово присипано дуже дратуючим визначенням "подруга", що людина, яка не бажає тут бачити квір репрезентації, її й не побачить - тим паче, що в тексті ніхто з цих двох й не визначає себе як квір. Як я вже сказала вище, це більше схоже на квірбейт, ніж на репрезентацію, і це дуже прикро.

Це перша книга в авторки: звісно, що не вийде сходу створити шедевр, і всім потрібно з чогось починати, аби потім вдосконалюватися. До того ж, коли ти знаєш свій власний лор, сюжет й персонажів, наче свої 5 пальців, й провела з ними купу часу в своїй голові, буває складно подати їх та історію так, аби зрозуміло було й людям, які знайомляться з ними вперше: можна пропустити деталі та події, бо для авторки "і так зрозуміло ж" - проте не для читачів, в яких ця ціла картинка не прокручувалася перед очима вже 1000 разів.

Саме тому тут потрібна була гарна редактура: помітити й прибрати логічні несостиковки в тексті, вказати, де додати роз'яснень, порадити прибрати зайві скачущі пов чи відділити голоси одних персонажів від інших (в цій книзі дуже багато героїв, проте всі вони розмовляють однаково, без характерних особливостей чи улюблених словечок, що також стирає їх індивідуальність), т.д. Але редакторка, на жаль, виконала свою роботу погано - настіки, що здавалося, наче книгу взагалі ніхто не вичитував й не вносив ніяких правок, тож в друк пустили чернетку книги як вона була. До прикладу, запам'ятався момент, де Люба повертає Іві її речі, та їх ховає в кишеню, а лише через абзац Люба знов повертає їй ті самі речі - явний промах, який дуже складно було пропустити (оскільки це буквально на одній і тій самій сторінці, й на цих діях акцентується), не кажучи вже про інші.

Як самостійна книга Навіяні лишає читача з великою кількістю запитальних знаків по фіналу й потребує пояснювального продовження, яке б повернуло тому, що відбувалося у першій книзі, сенс після такого фіналу, а також зняло з "подруг" Люби та Іви неприємну дуальність трактовки їх стосунків, все ж таки затвердивши їх прихильність як романтичну в рамках тексту. Дуже хотілося б це продовження прочитати й побачити, як професійно росте автор, аби краще втілювати свої чудові ідеї в життя. Та ліпше за все для другої частини буде змінити редакторку.

Щиро бажаю авторці успіхів й натхнення на подальшу творчість. Україні потрібне сучасне українське фентезі, а авторам - практика, аби навчитися писати якісні великі роботи, тож я хочу наголосити, що вдячна авторці й ціную сам факт існування цієї книги поза тим, чи вона особисто мені сподобалася, чи ні.

[Anna · Rating 4 out of 5]

Увага!Спойлери!
боялася що мені не сподобається але несподівано гарний дебют)
Класна мова автора. Дуже багато сюжетних ліній, купа персонажів. Дуже багато Києва, кпі андріївський спуск поділ і не просто сухі локації а якісь милі нюанси наприклад :від поштової площі до пішохідного мосту дві з половиною пісні в навушниках. А якщо дуже поспішати то дві)
Є детективна лінія в одній із сюжетних гілок. І затравочки на інтриги серед нечисті)
У розмовах героїв прослизає суржик але такий м'який, що не дратує)
Так само тут з'являється нечисть про яку я навіть не чула і якщо Лісова Матір та Дводушниця то ще інтиутивно зрозуміло що таке то ось Місячник і Коловертник це прям нововведення)
Ближче до середини книги мені починає не подобатися характер Ярини вона якась дуже безхребетна, але при цьому з ноткою зарозумілості. Нічого не пояснює, але при цьому нічого і не робить. Сама ні в чому не впевнена.
Знизила оцінку за невиразний кінець, було декілька «ниток, що стирчать» з сюжету , і епілогу мені не вистачило. Що там з лісовиком після того, що він нібито був головним лиходієм? Що з Любою? Вона ж головний персонаж (один з) до ладу не пояснили ні чому вона була зробила те що зробила ні що з нею стало далі. Ще одна Лісова Мати, яка з'явилася як сніг на голову, теж вимагає пояснень. Що там зі зміною Ясена на Іву у раді? Він відійшов від справ чи що? ... коротше мало мені пояснень. Але якщо автор буде писати щось ще буду читати.

Хочу сказати про видання начебто і зроблено як люкс (супер обкладинка ілюстрації форзаци нахзаци) але коли бачиш наживо як то дешево, корінець їздить сторінки пошиті криво (як самвидав) ілюстрації на обкладинці і форзацах пікселів, на твердій обкладинці було б гарніше. Шкода)

[Ніна Пак · Rating 2 out of 5]

Осилила лише половину, але хотіла закинути навіть раніше. Таке відчуття ніби авторка хотіла вмістити дуже багато в книгу, додала багато сюжетних ліній, але не прописала все це нормально. Надто багато всього, надто багато персонажів, які зʼявляються в одній сцені і більше ми про них не чуємо. Все якось дуже сумбурно. Як на мене дуже багато зайвого тексту, читати можна пропускаючи по декілька рядків. І навіть це не сильно врятувало.

Дуже приємно читати про Київ, про знайомі місця де я бувала.
Оформлення книги чарівне, 100/10, однак в сумі це не сильно покращую загальні враження.