Імені Сковороди

by Владислав Івченко

Боєць тероборони міста Оклункова Олександр Одіссейович Вишня потрапляє під арешт після дивного інциденту зі стріляниною. З камери його приводять на розмову з незнайомими людьми у камуфляжі, які пропонують Сашкові вступити до лав Окремого мобільного загону ментального захисту. Так він стає бійцем, що займається пошуком і знищенням чудовиськ. Загін носить ім’я Григорія Савича Сковороди, який був першим відомим українським мисливцем за чудовиськами.

460 pages, Hardcover

First published September 13, 2023

Reviews

[Nashelito · Rating 3 out of 5]

З творчістю Владислава Івченка я познайомився понад десять років тому, і оповідання, які я тоді читав, містили у собі ознаки трешу та горору. Чого варті лише історії про розслідування убивств, які здійснювала містична "рука з борщу", або міське озеро, в якому жили риби-хуї...

Книгу "Імені Сковороди" я купив через назву і сам концепт погляду на постать Григорія Савича, як мисливця на монстрів та супергероя – так на Сковороду ще ніхто не дивився. І діяльність окремого загону ментальної оборони імені Сковороди виглядала логічним явищем у світі, населеному росіянами, які навчилися перетворювати на монстрів звичайних нещасних людей з усіх куточків "тюрми народів".

Якщо читати цю книгу як треш-комікс, то читається вона непогано, я швидко з цим впорався. Автор доволі правдоподібно передав багато різних аспектів життя військових на фронті та в тилу, від діяльності різноманітних штабів до атмосфери передових позицій. Та й те, що окрім огидних природі та цивілізації звичайних потвор-росіян, героям довелося боротися ще й з монстами, розробленими у таємних наукових лабораторіях не пішло світу "Імені Сковороди" на шкоду.

Натомість непозбувна хтивість та збочена уява головного героя Радара, як і його ерекція, яка раптово виростала на сторінках книги у найнесподіваніших місцях розповіді – відверто дістала.

[Олександр Сидоренко · Rating 2 out of 5]

Книга мала гарний потенціал, і непогану ідею, такий собі серіал "Надприродне" у сетингу російсько-української війни, але все враження псує нереально збочений протагоніст. Просто щоразу хотілося захлопнути книжку на черговому моменті коли він під час важливого завдання чи після нього мріє про те як він кохається зі своєю "командкою", а з розвитком історії ще й з 15-ти річною дівчинкою, яку він спочатку ненавидів(якщо це так використано троп від ворогів до коханців, то краще не треба). І це постійно: руські херачать ракети - думаю про секс, якась херня ледь не перетворила нас на попіл - думаю про секс, вбили побратима і ледь не вийшли на інших - ух, важкий день, подумаю про секс 2 рази. Просто не розумію нахіба воно тут...

[Наталия · Rating 4 out of 5]

Твори пана Івченка - моя оаза, з якої я наповнююся оптимізмом, надією та гарним настроєм.

[Oleksandr · Rating 3 out of 5]

Типовий Івченко з дивними іменами, чудовиськами, третьорядним персонажем-письменником Івченком та Бар-Кончалабою. Але не той Івченко, з якого можна починати знайомитися з ним та Оклунковсесвітом.

Дуже добрі частини про Княгиню та Барона.

Всілякі посилання на дворові норми та боротьбу з повсякденною гомофобією могли б бути якимись окремими оповіданнями, бо іноді починають бісити.
Але бісять не так сильно, як постійні думки про секс.
Ці думки про секс, я для себе пов'язав з травмою голови Радара. Є ще один персонаж з травмами голови, який дуже легко збуджується. Але нажаль, це тільки припущення, бо інших доказів немає. Мабуть не було часу пропрацьовувати це краще.

Тепер про погане.
Педофілія вписана зайве. Ну добре, Радар - збоченець, а в дівчини були проблеми. Але читати про це не хочеться.

Кінцівка - очевидна. Насправді, Радар помер(а може полонений мозок) . Можливо в десятому розділі чи в дванадцятому. Бо "гепі-енд" тринадцятого суміш гидкого з неймовірними моментами везіння та секретності.

В сумі - про Княгиню та Барона може перечитаю, усе інше - точно ні.

[Yuliia · Rating 3 out of 5]

3,5/5
Сподобалась ідея мешапу – повномасштабне вторгнення росіян і одночасно навала чудовиськ. Плюс Сковорода виступив в абсолютно новому амплуа. Подібне поєднання бачила хіба у фільмі "Безславні кріпаки"!
Але мене ну дуже турбувало маніакальне бажання головного героя зайнятися сексом і збудження від буквально кожної жінки, що опинялася поряд. Через це важко було сприймати його серйозно.
Ну і під кінець надто багато всього було намішано, а потік свідомості в останньому розділі взагалі більше плутав, ніж пояснював.
Overall: якби не зациклення на сексі, це була б неймовірно крута книжка, бо спостерігати за винищенням чудовиськ було мегацікаво. А так.. щось пішло не так.

[Juli-Yashka]

DNF на 80й сторінці. За них головний герой сім раз мав пісюн замість головного мозку, один раз був сексиським дебілоїдом і один раз інші чоловіки у книзі були абсолютними свинями.

Рада була побачити, що інших читачів також бісив Сашко. Я досі в абсолютному шоці, що мужику за тридцять, а не п'ятнадцять. (Вибачаюся перед підлітками, я впевнена що не всі ви такі спермотоксикозні збоченці)

Сумно насправді, бо ідея прикольна і книга могла бути дійсно класною. А тут таке фЄ...

[Serge Klimovych · Rating 5 out of 5]

Виявилось дуже хороше чтиво як для українських авторів. Вельми живі, нешаблонні герої, натуральні диалоги, реалізм (наскільки це можливо для твору в стилі Ван Хелсінга) - усе це погружає в текст так, що все навколо перестає існувати. Звісно, далеко не все ідеально, але видно, що текст писаний на одному диханні з літа 22-го по зиму 23-го років. Приємно вражений...

[Левчук Михайло · Rating 5 out of 5]

Люблю Івченка)

[Harry · Rating 5 out of 5]

Супер надихаюча на перемогу книга!

[NovaLiS · Rating 3 out of 5]

6