Інколи я дуже заздрю людям, котрі живуть у певній категорії "магічного реалізму". Які вірять в добро світу і в те, що хтось має нам співчувати, бо в нас же така важка доля і ось знову сильніший супротивник хоче нас знищити. Не знаю чому, але ми (мудрий нарід) по замовчуванню собі уявляли, що США є нашим найбільшим союзником. І тут здається російська пропаганда про "клятих піндосів", що борются супроти росії сильніше справцювала у нас.
Саме через оцю віру в сильного партнера з-за океану, який завжди допоможе, велика кількість наших співгоромадян впали в такий ступор, коли партнер відмовився допомагати і взагалі перестав бути схожим на партнера. Хоча насправді у цьому немає нічого нового. Лише real politik. Просто бізнес. І накраще зрозуміти ось цю політику США можна завдяки книзі Юджина Фішела, Московський фактор.
Книга знаного аналітика побічила світ у 2022 році, а вже в наступного року з'явився їх переклад українською. Таке враження, що автор своєю працею готував нас до того, що після короткого медового місяця з адміністрацею Байдена наступить сувора реальність. Проте, книгу схоже прочитали кілька експертів, а до широкого кола стейкхолдерів державної політики вона не дійшла. Бо в іншому випадку уже б тоді варто було починати готуватись.
Який же головний посил цієї книги якщо не вдаватися в переказ змісту. Московський фактор у політиці усіх адміністрацій США починаючи від Буша-Старшого завжди був визначальним у політиці щодо новопосталих держав після розвалу СРСР. І не зважаючи на зміни в Білому домі представників демократів та республіканців, підходи до росії як до партнера та лідера майже не мінялись. На будь-які підступи та відверті провокації російських лідерів США завжди відповідали лише риторичними прийомами.
Яскраво оцей промоковський підхід ілюструє діяльність президента Обами який за 8 років на посаді відвідав із дванадцяти! пострадянських країн лише росію.