«чорнокоса з очима повними новин коли за вікном завили сирени на прощання сказала ще не страшно якщо є події якщо ми ще тут» До нової поетичної збірки Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби. Перші квіти холодної весни. Діти, які малюють чорні бомби й червоні валізи. Густий чорний дим. Вкрадене сонце моєї країни. Сирени, сірі від втоми обличчя, ворог. Чи є на тому світі артилерія? Чи присниться мені день без війни? Усе це наші дні війни й тривог
Український есеїст, прозаїк, поет, художник. Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003, друге видання - 2021), «Пацики» (2005, друге видання - 2011, третє видання - 2020), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, друге видання - 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010). Мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою («Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників», Київ: Критика, 2008).
Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам'яттю; збірки «Покинуті міста», 2004; «Черепаха Чарльза Дарвіна», 2015) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги «Автономія Орфея», «Письмо з околиці»), політико-філософська публіцистика на есеї про ліберальну демократію (книга «Злами й консенсус»), націоналізм.
📍Жанр: поезія. . . 📖"Дні тривог" — збірка лірики Анатолія Дністрового, письменника і художника, який після повномасштабного вторгнення долучився до Сил оборони України.
▫️В книзі зібрані і вірші, написані після 24 лютого 2022 року, і більш ранні, але співзвучні за настроєм. . . 💬За горизонтом знову канонада прийшов чужинець тихий сніжний вечір сліди дітей що білою дорогою ведуть туди де ми були щасливі . . ▫️Ця збірка про "вкрадене сонце моєї країни", про "стогін жіночий у сивім від пилу повітрі", про "постріли дальні і вибухи серед кварталів"... . . 💬А там — вогонь, повітря, і годин липких нема, бо це, мабуть, химера. . . ▫️А ще ця збірка про "ковдри тепла одне одного", про "подих у подиху" і про "світанків жовто-сіре молоко". . . 💬Птахами плаче небо восени і падають на дно очей краплини. Скорботна темінь гусне щохвилини, окутуючи тихі голоси... . . ▫️І хоч люблю більш "м'яку" риму, та написане відгукнулося — слова, пронизані сьогоденням.
Буду відвертою, я тільки починаю знайомитись з сучасною українською поезією. Чому я раніше не читала поезію? Я завжди боялася, що не зрозумію того, що автор хотів передати тим чи іншим своїм твором. Адже поезію потрібно вміти не лише читати, а й відчувати.
Та часи змінюються, я змінююсь, тому починаю надолужувати втрачене. І сьогодні я прийшла зі збіркою поезій сучасного українського письменника, поета та художника Анатолія Дністрового «Дні тривог» яка, буквально недавно, вийшла у видавництві
До збірки віршів загалом ввійшли поезії, які написані після повномасштабного вторгнення. Та є і вірші, які були написані набагато раніше, але вони надзвичайно перегукуються з теперішнім часом. Часом воєнної доби.
У своїх віршах автор зображає тривогу, біль та розчарування людей у реаліях воєнного життя…