Переиздание культового романа Любовь, проклятье, смерть и магия Награды «Бронзовая Улитка» 2002 «Русская фантастика» 2002 «Сигма-Ф» 2002 «Лунный меч» 2001—2002
Супруги Дяченко — родились в Киеве, писатели-соавторы, сценаристы, лауреаты более ста литературных премий.
Последние десять лет жили в США, писали на русском языке в жанрах современной научной фантастики, фэнтези и сказки. Их книги переведены и издаются в Америке, Великобритании, Германии, Франции, Италии, Испании, Бразилии, Китае и других странах.
После смерти в 2022 году Сергея Дяченко, своего мужа, друга и соавтора, Марина продолжает их общее дело, как и обещала Сергею.
Марина Дяченко Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.
От сьогодні з колегою якраз зачепили тему, подібну тій, яка підіймається в книзі: що спонукає людей в однакових ситуаціях діяти зовсім по-різному? Виховання? Життєвий досвід? Обставини? Ще щось?
Дяченки дають відповідь не це питання, стверджуючи, що це — совість. Лише вона може дозволити людині або виграти, нашкодивши іншим, або ж втратити найцінніше, зберігши чуже життя. Хоча насправді не все так кардинально ділиться на чорне й біле. Життя головного героя було звичайним (якщо не зважати на його унікальні й далеко не позитивні властивості), аж доки він не зустрів жінки, котра мала такі ж властивості й такі ж можливості. Й отут почалося: і боротьба за свій світ, і прагенння звільнитися від впливу, й проблема вибору — між смертю з чистою совістю чи життям без неї.
Але нам, простим, без фантастичних талантів, людям такий вибір також доводиться робити, й частіше, ніж того хотілося б. І Долину Совісті — не книжну й казкову, а внутрішню, реальну й жорстку — кожен із нас спробує перейти рано чи пізно. Чи перейдемо? Запитала ось себе і задумалась...
із прочитаних мною у них книг (ця четверта) — найгірша. можливо, дуже суб'єктивно, але геніальну ідею ніби не витягли, всі дилеми та духовні страждання виглядають для мене наївно і награно. мовою написано, як завжди, блискучою. помітила, що з кожною наступною їх книгою, я все більше невдоволена. не треба було починати з віта ностри))
прочитала 50%, DNF. очень расстроилась на самом деле, потому что ожидала слишком многого, да, у меня были завышенные ожидания, потому что даже маститые мужчины - писатели положительно отзывались об этой книге. Я думала, что это Ритуал или Ведьмин Век, а в итоге это такой бабский романтище на 300+ стр, где пережевывается тема приручения на эмоциональном и ментальном уровнях. и фсе.
это третья прочитанная мной у них книжка... Vita nostra – очень понравилась... не мог оторваться. Пандем тоже очень понравилась, но он был довольно затянутым... слава богу с этим произведением всё оказалось не так – не мог оторваться... идея, философия, воплощение – просто блеск!!
upd. хотел бы дописать некоторые мысли по поводу книги... книга очень ясно показывает, какие бывают люди, которые оказываются связаны какими-либо узами... просто в жизни очень много людей привязывают к себе других просто ради интереса, даже не ради выгоды (хотя это и случается чаще): а смогу ли я его влюбить в себя? есть такие, кто привязывают только ради того, чтобы потом бросить и наблюдать за тем, как человек мучается... таких людей много... есть разное отношение к узам... и две личности, нам показанные, очень ярки и характерны... и вместе с тем, не полярны – Анжела делает в конце вещи не совсем ради себя, но и ради других...
вообщем, очень неоднозначное произведение... очень много мыслей, особенно спроецировав остов книги на нашу реальность... спасибо авторам!!!
I don't understand how people manage to describe events so realistically without giving too many details??? Gentlemen, isn't that TALENT? I know I'm not the first to say this (about talent, I mean), but how delicious it all is... The book, it seemed to me, is about how two extremes met on the path of self-destruction in a hopeless situation (OH HOW!) - the fairness, closure, and kindness in the end of Paly and the hysteria, madness and evil intentions of Ms Stach (killing her is not enough - excuse the pun)))) Rated 9/10 by me, only because I liked "Execution" (my first book by these writers) better. I recommend reading it, especially for pessimists like me.
https://whatsread.pp.ua/work/7316 Кінцівку твору не можна назвати неочікуваною чи неймовірною, хоча я відверто надіявся на щось більш.., назвемо це "популярне". Але книга варта того, щоб її прочитати. Це щось соціально-психологічно-філософське. Я уявляю наскільки довго автори могли розмірковувати над назвою: «Долина совісті». Пройти Долину Совісті може лише той, хто не знає почуття провини. Людина, обтяжена совістю, не здатна пройти її до кінця. Ця назва непогано підходить до проблематики роману. Умовна Долина совісті тяжіє над героями і сюжетом твору.
Щодо сюжету, то від початку, ще зі школи, ми спостерігаємо за одним таким носієм - Владом Палієм. І роки його молодості одразу зачепили щось щемливе у душі, хоча й нагадали деякі неприємні моменти, тобто були досить реалістичними. Але, повертаючись до ключової і фактично єдиної фантастичної, та й то навіть трохи умовно, вигадки роману, саме вона, ця здібність, виростила з героя відлюдькуватого письменника одинака, що пише підлітковий цикл про напівтроля Грема - альтерего героя. Та невдовзі у його житті несподівано з'являється жінка Анжела, за характером фактично його протилежність, але також наділена цією рідкісною здібністю. Звісно, вони стають взаємозалежними, а чи це дар, а чи прокляття кожен з героїв має на це свою думку.
Це другий мій роман у авторів, першим був «Vita nostra», і в них є щось спільне. Мабуть психологізм відношення до неймовірної проблематики та в частині про навчання. Також наприкінці обох залишається певне враження, що ідея твору полягала не в чомусь конкретному, що як правило актуалізується наприкінці, а в самому процесі заради процесу. Для «Vita nostra» це процес навчання, а тут процес / проблематика життя із цією здібністю. Але поки мені подобається стиль авторів і залишається стійке бажання почитати у них ще щось.
На протяжении всей книги мой разум недоумевал - как можно написать более одной страницы о столь тупиковой ситуации.
И при этом я не мог оторваться от текста.
И дело не просто в неком ремесленном навыке написать текст о чем угодно - обычно такого рода экзерсисы совершенно неинтересно читать.
Авторы наполнили книгу множеством слоев человеческих взаимоотношений.
Я легко могу представить в какое беспомощное нечто превратилась бы эта идея в неумелых руках. И как в произведении подмастерья от литературы раздражали бы недоработанный "супер-сыщик" и ряд других деталей.
Но какая великолепная книга получилась у моих любимых авторов.
И на всякий случай от капитана Очевидность - есть очень разные жанры книг, бессмысленно сравнивать Достоевского и Стругацких. И уж совсем глупо говорить "вот это настоящая литература, а вот это - нет".
Гениальные авторы есть в любом жанре. И они настолько гениальны, что их книги будут с удовольствием читать любые читатели.