Гіркий і пронизливий, людяний і водночас емоційно напружений роман Вікторії Дудик не залишить байдужим жодного читача. Захід і Схід країни, їхній містичний зв’язок, сімейна драма,— і в центрі цього виру подій постать простої бойківчанки із села Ялинкувате, чий незламний характер визначає долі всіх без виключення героїв книжки.
Є таємниця у кожному жіночому житті — і торкнутися її дозволено далеко не всім.
Мені бракує слів, щоб висловити як мені сподобалась ця книга. У мене таке рідко буває, що я починаю книгу і читаю її від початку до кінця, не відволікаючись на ще якусь. Але від цієї книжки неможливо було відірватися. Хоча вона робила і дуже боляче, але тут про життя, яким воно було в 60і та 70і в Україні. Мені була дуже близька історія головної героїні, бо я маю багато родичів в селі, які переживали схожі події, описані в книзі. В той же час, в книжці стільки любові до природи, рідного краю, родини, поетичні описи традицій і навіть щось надприродне, яке авторка так майстерно і з такою любов’ю вплела в оповідь, що воно стало невідʼємною і правдоподібною частиною світу книги. Якщо таким довершеним був дебют, то залишається лише чекати на ще більше неймовірних історій та якісних книг від пані Вікторії.
Роман дуже сподобався. Як на мене, це камбек до потужної української літератури минулої епохи. Писати про минуле набагато складніше ніж про сьогодення, і тут відчувається, що авторка доклала зусиль до того, щоб максимально «оживити» для читача атмосферу і західного, і східного села. Сюжетна лінія, що стосувалася демонології та давніх вірувань в надприродних істот, теж дуже вразила. А ще неймовірний авторський стиль. Аж повірити складно, що роман дебютний, бо написано дуже добре.
Єдиний недолік цієї книжки - це анотація. Вочевидь той, хто її писав, книжку не прочитав, і це сумно. Бо цей роман точно гідний прозвучати резонансно.