В IT-сфері кожен проєкт — це маневрування між інтересами та бажаннями команди, особистими векторами розвитку кожного її члена, запитами від клієнтів і дедлайнами. Отже конфлікти неминучі, а здорові конфлікти навіть необхідні. Узявши на озброєння цю книжку, ви навчитеся їх аналізувати та втручатися відповідно до своєї позиції. І йдеться не лише про робочі моменти, але й про глибокі внутрішні конфлікти: про запізнілу сепарацію дельфінів-айтівців від батьків і про провину вцілілого — родиму пляму російсько-української війни.
Що це: Легко написана книга з конфліктології (був у нас такий предмет в універі) про український ринок айті.
Що сподобалося: - теорію, що її викладає автор, цікаво накладати на ситуації на своїх проектах. - всі тези ілюстровані прикладами з реального життя, тут же подані варіанти вирішення цих проблем. - багато специфічного професійного жаргону.
Що не дуже сподобалося: - погана структурізація: друга частина повинна була бути розбита редактором на меньші підрозділи, які би відокремлювалися версткою, бо без цього створюється враження безкінечного другого розділу, який скаче з теми на тему в одному полотні тексту. - в третій частині якось забагато про русню: мабуть, автор співпрацював і надавав консультації конкретним компаніям, які не знали, що робити зі своїми російськими співробітниками після повномасштабного вторгнення, або ж це дійсно була велика проблема всіх компаній. Не можу стверджувати, що це не так, бо сама приєдналася до індустрії вже після вторгнення і не застала жодних контактів (і контрактів) з росіянами.
Я рада, що такі професійна, вузькоспеціалізована література виходить друком в Україні, до того ж з-під клавіш наших авторів. Мені було корисно і актуально.
Максим починає книгу з опису своїх планів на весну 2020 - і це перегукується з моїми думками щодо швидкості змін в IT. Цей світ завжди змінювався швидко (і тут раптом згадується «Halt and Catch Fire»), але з появою ШІ ця швидкість відчувається майже миттєвою. Тому багато книг про цю сферу вже застаріли й не варті уваги. Чи є в цій книзі щось, що не втратить актуальність через рік? Відповісти складно. Автор підкріплює теорію великою кількістю прикладів - це робить читання легким та зрозумілим. Це цікава книга, але використати її повною мірою вийде, якщо вже є певний досвід як зовнішнього експерта з вирішення конфліктів. Фінал книги змінює тон - з професійного на особистий. Досвід початку повномасштабного вторгнення, робота по 14–16 годин на день. З’являється точка впізнавання: так, Максиме, ми теж там були. Підсумок - книга вас переконає: не варто намагатися знати й вирішувати все самостійно. Делегування і залучення експертів - не слабкість, а необхідність.
книжка дуже глибока і цікава. однозначно дозволила подивитись на побутові сценарії і кейси конфліктів з абсолютно іншої парадигми.
єдине, що б мені хотілось більше - це структорності в матеріалі. відчувалось, як потік свідомості, хоча абсолютно не відміняє того, що контент - класний! коли захочеться з часом, щось перечитати - знайти потрібний шматочок, буде важко, особливо якщо це електронний примірник.
Дуже боюсь якщо це будуть читати менеджери з котрими мене зведе дорога. Автор посилається на сильні роботи в області, але інформація подана в стилі «скарга відвідувача вебінару, іноді з варіантом вирішення», не подобається через стійке відчуття що автор ніколи не працював в ІТ, просто чужі історії переповідає. На середині склав і не планую завершувати.