Під обкладинкою цього путівника заховався старий Київ часів Української революції 1917–1921 років. Розгорніть його — і ви прогуляєтесь вулицями, які були свідками пам’ятних історичних подій. Побуваєте там, де розташовувалися органи влади, політичні, громадські та культурні організації. Відвідаєте будівлі, в яких народилися, мешкали або працювали видатні особистості. Побачите місця битв, зборів і демонстрацій. А після того, як подорож сторінками путівника завершиться, ви зможете здійснити її в реальності.
Видання містить інтерактивну мапу, яку можна відкрити на своєму смартфоні, і розробити власний маршрут визначними місцями Києва. Історія навколо нас. Потрібно лише знати, куди дивитися.
Мене завжди дуже розчулюють всякі несподівані тяглості в міських краєвидах, навіть якщо це щось невеселе й анекдотичне штибу того, що ми досі регулярно ходимо протестувати під суд, де свого часу розгортався процес Бейліса - сто років минуло, а це місце як було відоме трешовими процесами тоді, так відоме ними ж донині))) "Київські адреси Української революції 1917-1921” Ярослава Файзуліна, Максима Майорова й Олександра Кучерука суттєво збагачують арсенал таких історій, адже перелік адрес доповнено всякими колоритними цитатами зі споминів, тогочасної преси і такого іншого (знайшлося місце навіть для моєї улюбленої історії про принципи культурного менеджменту від Симона Петлюри, які зводяться до того, що будь-який наказ у сфері культурного менеджменту відразу стає ефективнішим, якщо додавати в кінці “а то розстріляю”: "За тиждень щоб була зорганізована для закордонної подорожі капела, а то, - добавив сміючись, - розстріляю").
Так от, про історичну тяглість:
* Ви, скажімо, знали, що Рейтарська вже сто років тому була центром розмаїття й інклюзивності? Тепер знаєте: саме там були редакції сатиричних журналів, які "кусатимуть всю людність без ріжниці полу та віку, з цілковитим забезпеченням прав національних меншостей", так би мовити, equal opportunity verbal abuse.
* Чи от, скажімо, щось на кшталт ТРО задумувалося ще сто років тому, але звучало на порядок пафосніше, вміли люде в красиву риторику! "Вільне козацтво - це наша сила. Кожен козак знає, чого він вступив до нашого гурту. От тут він оре, чи що инше робить, а почує сигнал - ... як почує чи сурму, чи дзвона, так кидає усе і дома, й на полі, через хвилину уже верхи, а через годину куди треба являється 600 збройних обучених козаків рятувати людей від нещастя"!
Загалом, зараз, звичайно, особливо не погуляєш, хіба що на ковзанах і сильно утеплившись, але дні вже довшають, можна починати готуватися до довгих прогулянок сезону весни-літа - наприклад, укладаючи маршрутики за "Київськими адресами Української революції".
Кожне місто - це палімпсест, навколо нас свавілля забудовників, хаотична транспортна інфраструктура, хрущовки й типова архітектура 70-х як радянські злочини проти архітектури й естетики, але під усім цим нашаровується багато історії, це ті самі пагорби, на які з річки підводили погляди варяги, це та сама річка. Чим більше шарів міста ти бачиш одночасно, тим більше любиш і тим цікавіше ходити. Той шар палімпсесту, котрий про Українську революцію 1917-1921 рр., очевидно, на довший час випав з нашої оптики і, напевно, досі не настільки інтегрований у маскульт, наскільки могло би бути, тому дуже класно, коли його підсвітлюють знову. Переповнює вдячність до всіх тих людей, які з нуля, з випаленої землі в ті роки намагалися зробити все одночасно - свої державні інститути, свою армію, свою церкву (скажімо, саме тоді пролунали перші проповіді українською в Києві - очевидно, у греко-католиків, але свідомі православні теж приходили: так би мовити, предтечі нинішніх атеїстів Київського патріархату), свою наукову й освітню інфраструктуру. Очевидно, вони не могли встигнути все - але вони вибороли для України хоч якусь окремішність в межах СРСР, і без того трампліна, який вибороли вони, не було б і незалежності. Про них варто згадувати і тішитися, що вони були, проходячи повз їхні будівлі.
(Неочевидна причина докласти всіх зусиль, щоб не втратити незалежності зараз: ви уявляєте, що тоді нащадкам доведеться за сто років ходити містом із таким путівником “адресами української боротьби 2020-х” і читати, що діячі жили в хрущовці з цар-балконом? Майте Бога в серці, пожалійте нащадків, задонатьте на армію, чи що. Про очевидні причини докласти всіх зусиль нагадує, знов-таки, ця книжка, демонструючи, що нинішні звірства росіян - це не відхилення, а традиція, коли вони входять в українські міста: скажімо, нинішній Музей медицини на Богдана Хмельницького у ті дні був Анатомічним театром і зокрема там складали жертв червоного терору Муравйова: "Зійшла, здається, геть ота страшна хвиля терору, полишивши кривавий слід на рідному Київі, без жалю посиротивши діти малії, сем'ї невинні [...] Дні проходять, а вони лежать непоховані, ті окрадені трупи. Не знайшлося у нас того "чоловіка доброго і праведного" Йосифа із Аримафеї, що насмілився б піти до сучасного Пилата взяти тіла" ("Наша повинність" В'ячеслава Прокоповича)).
Тепер дуже хочеться утилітарніший додаток до книжки, націлений саме на екскурсійні маршрути, бо, очевидно, ця книжка ставить завдання підсвітлити максимальну кількість місць, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою, а не замінити екскурсовода. Впорядкована вона за абеткою, і це два виклики для користувача: (1) умовно кажучи, Берестейська і Богдана Хмельницького будуть поруч - і це ок, якщо ви в принципі уявляєте місто в цілому і географію нац-визвольних змагань зокрема, але для користувача-початківця складно це скомпонувати в єдину географію; (2) через географічний принцип пліч-о-пліч опиняються явища з дуже різних моментів національно-визвольної боротьби, а це ускладнює розуміння - всі ці хаотичні зміни урядів, пересування фронту і політичні конфлікти майже ніхто не може впорядковано переказати, тож до якого уряду належать ті чи ті герої книжки і як це все узгоджується - дуже важко встановлювати.
це саме та книжка, якої так давно не вистачало в моїй бібліотеці!
ілюстрації, лаконічні історичні відомості, вирізки з архівів. я отримала величезне задоволення, коли читала. і ще приємний бонус від дизайнера — в оформленні книги використано шрифт Kyiv Sans, Kyiv Region, щоб точно підкреслити київський настрій.
цей путівник 100% зробить вашу прогулянку Києвом цікавіше та приємніше. і так — в кінці книги ви знайдете карту, список адрес, коротку хроніку історичних подій, які відбувалися в Києві в 1917-1920-х роках.
дуже хочу такого же формату путівник про Львів та Харків (зі шрифтом Kharkiv Tone 👀).