What do you think?
Rate this book
Звабний аромат порожніх бляшанок
Про цю книжку навіть важко сказати щось більше, ніж те, що вона всуціль зіткана із ароматів, облич, вулиць, млинів, страв, зачарувань і пригод, які родом з минулого століття і сягають часів Другої світової. Це автопортрет з пам’яті. З пам’яті дитинства Юрія Логвина, який уміє малювати не тільки словом, але й пензлем.
296 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
May 29, 2024
«Не згадуватимемо про прикрі помилки. Краще згадаємо про смачне і пахуче»
Сіла читати «Звабний аромат порожніх бляшанок», спогади Юрія Логвина про дитинство, і твердо рішила на спускатись в кухню. Але це важко. Хоча в цьому дитинстві воєнних і повоєнних часів загалом панує страшна бідність і важка робота, Логвин умудряється так описати їжу, що ти сидиш голодна і згадуєш, що є в холодильнику. Бо зі сторінок аж пахне «картопля зі шкварками, запечена у казанку у печі до оранжевого, ще й з підливкою»!
Або ось сулія з соняшниковою олією, яку щойно начавили. Бурштинову пахучу рідину наливають у мисочку, кришать туди кілька кілечок цибулі, посипають дрібкою солі і сідають до неі, вхопивши скибку кукурудзяно-картопляного хліба.
Чи щука, обваляна в борошні і обсмажена на до золотистої шкірки, а всередині соковита біла мʼякоть: «Дух засмаженої рибки на домашній оліі творив справжнє відчуття свята».
Або перші цього літа вареники з вишнями. «Тільки меду до них не вистачало, але вони були рясно посипані жовтавим цукром, що додавав ще й смак малясу». Наваристий борщ з квасолею, шулики з маком і медом, а далі — бенкет на все село із тушкованим гусаком, фаршированим яблуками-антонівками і сушеними сливами, із тонкими куснями ковбика, намащеного зверху червоним хріном так, що в ніс той хрін аж до тімені пробиває, із пресмачним густим холодцем, вкритим тонким шаром смальцю, наче снігом, із домашньою ковбасою, що неймовірно пахне часником і просто тане у роті: «Її, ще сиру, вистояну в коморі, проварили трохи, не більше ніж півгодини, а тоді вже добре запекли в печі. І тепер вона лежала на тарілках, ваблячи тим спокусливим духом насолоди, який нізащо не забудеш, якщо ти хоч раз почув і покуштував цю ковбасу».
Логвин навіть молочну кашу із пшоном так описує, що я вже згадую, чи лишилось в мене пшоно)
Піду чаю заварю. А далі - ну як получиться.
Сіла читати «Звабний аромат порожніх бляшанок», спогади Юрія Логвина про дитинство, і твердо рішила на спускатись в кухню. Але це важко. Хоча в цьому дитинстві воєнних і повоєнних часів загалом панує страшна бідність і важка робота, Логвин умудряється так описати їжу, що ти сидиш голодна і згадуєш, що є в холодильнику. Бо зі сторінок аж пахне «картопля зі шкварками, запечена у казанку у печі до оранжевого, ще й з підливкою»!
Або ось сулія з соняшниковою олією, яку щойно начавили. Бурштинову пахучу рідину наливають у мисочку, кришать туди кілька кілечок цибулі, посипають дрібкою солі і сідають до неі, вхопивши скибку кукурудзяно-картопляного хліба.
Чи щука, обваляна в борошні і обсмажена на до золотистої шкірки, а всередині соковита біла мʼякоть: «Дух засмаженої рибки на домашній оліі творив справжнє відчуття свята».
Або перші цього літа вареники з вишнями. «Тільки меду до них не вистачало, але вони були рясно посипані жовтавим цукром, що додавав ще й смак малясу». Наваристий борщ з квасолею, шулики з маком і медом, а далі — бенкет на все село із тушкованим гусаком, фаршированим яблуками-антонівками і сушеними сливами, із тонкими куснями ковбика, намащеного зверху червоним хріном так, що в ніс той хрін аж до тімені пробиває, із пресмачним густим холодцем, вкритим тонким шаром смальцю, наче снігом, із домашньою ковбасою, що неймовірно пахне часником і просто тане у роті: «Її, ще сиру, вистояну в коморі, проварили трохи, не більше ніж півгодини, а тоді вже добре запекли в печі. І тепер вона лежала на тарілках, ваблячи тим спокусливим духом насолоди, який нізащо не забудеш, якщо ти хоч раз почув і покуштував цю ковбасу».
Логвин навіть молочну кашу із пшоном так описує, що я вже згадую, чи лишилось в мене пшоно)
Піду чаю заварю. А далі - ну як получиться.
Displaying 1 of 1 review