Імаго людини

by Олена Скуловатова

Коли єдина донечка зникає без сліду серед білого дня, Ляна ледь не божеволіє від горя. Свідків немає, а поліція не обіцяє нічого втішного. Дні минають, а з ними згасає надія знайти дитину живою. У відчаї Ляна звертається до свого колишнього однокласника-айтівця, що живе відлюдником і ніколи не виходить з дому. Ходять чутки, що він може знайти в мережі будь-кого.

І дійсно, Стас виявляється фахівцем з технологій OSINT (пошук інформації з відкритих джерел). Він розпочинає власне розслідування, не здогадуючись, що ця ниточка — лише перша в цілій низці страшних злочинів, і що ці події перевернуть усе його життя…

368 pages, Hardcover

First published November 1, 2023

Reviews

[Yuliia Kravchenko · Rating 4 out of 5]

маємо психологічну драму з детективною лінією. Мені дуже сподобалось, як авторка у фіналі зібрала усіх до купи. Обожнюю це відчуття, коли пазл збирається.

Розпочинається ця історія зникненням дитини, а мене дуже тригерять такі речі. Тому читала я, не зупиняючись.

Мені було цікаво 😉 я залишилась задоволена читанням!

[Iryna Lavrynenko · Rating 5 out of 5]

Коли не мала жодних сподівань а книга приємно вразила)
Хороший детектив який тримає в напрузі до кінця 👌

Починається все зі зникнення дитини і поступово набирає обертів і от тут вже є декілька смертей , причому вбито поганців. А спосіб яким їх вбили той же, яким вони коїли злочини. Ефект бумерангу в дії..

Герої не картонні та цікаві, допускаються помилок як і в реальному житті, але слава богу не бісять😅

Авторка так закрутила сюжет що за деякі моменти почала здогадуватися тільки наприкінці і це все рівно було круто

Єдине що мене трохи дратувало- це імена, бо тут наряду з Алексом зустрічається баба Маня, але то чисто мої придирки

Поставила 🌟5/5 і від душі рекомендую

[Anastasia · Rating 3 out of 5]

Загалом хороша ідея книги, герої які змушують їм співпереживати і головне ти можеш їх зрозуміти, хоч і не завжди погоджуєшся з їхніми вчинками. Проте залишилося враження, що авторка хотіла якнайбільше охопити тем у своїй книзі і це не зіграло в плюс.

[Ірина Марченко · Rating 5 out of 5]

✍️ Олена Скуловатова
📚 «Імаго людини»

Мені подобається читати наших сучасників. Це особливий рівень сприйняття, коли стовідсотково розумієш контекст, адже ти перебуваєш у тій самій реальності, що автор.

Саме в художніх творах назавжди залишаться спогади, наприклад, про ковід, наші процеси адаптації до масок/щеплень, як ми проходили всі стадії прийняття до онлайн життя і наскільки той досвід нині нас зробив незламними.
Саме в сучасній літературі занотовано про музику, що ми щойно послухали по радіо і фільми, які ми тільки-но подивилися на великому екрані.
Згадки про сучасну субкультуру, або дитячі жахастики, про улюблену їжу та модний одяг, про впізнавані іграшки у кожній дитячій руці.

Це не суха фактологічна викладка на шпальтах газет, або телеграм - каналів з різним рівнем хайпу для клікабельності.
Це художнє зображення наших буднів з додаванням жанрового та авторського забарвлення.
І те, що події відбувають тут і зараз додає особливого настрою читанню.

Авторка в «Імаго людини» створила цікаву історію - розслідування на фоні важливих гостро соціальних та актуальних тем.
Про важливість екосвідомості та простих алгоритмів дії для гармонійного співіснування людини з природою.
Про відсутність приватності в сучасному світі, де всі ми під пильним оком десятків - сотень камер спостереження і це може стати, як допоміжним інструментом, так і знищити.
Про корупцію та зловживанні влади в різних сферах життя.
Про прояви людської сутності.
Про етику та моральність, про виправдання жорстокості та толерування злочину.
Особливо мені сподобалося, як пані Олена на прикладах поведінки і вчинків персонажів змалювала психологічні особливості сучасних людей, промовляючи через героїв, їх страхи та пошуки відповідей, через трансляцію негативних та позитивних емоцій та вчинків персонажі були упізнаваними та чесними, без зайвого нагнітання та драматизації. І це все в «архітектурі» культурно-історичної дійсності сьогодення. Саме за це я дуже люблю укрсучліт.


Книга мені сподобалася. Читається легко, всі події мають підґрунтя та логічність, герої промальовані обʼємно, наче списувалися з людей, яких авторка знає особисто. Романтична лінія не має перекосів, за що окрема вдячність, адже ми всі знаємо, наскільки важко вгодити читачу з інтимними сценами. Хоча це пригодницько - детективна історія, але текст містить дуже багато важливих тем для роздумів і тут вже кожен обирає для себе, читати тільки для розваги, або зазирнути углиб себе і відповісти на питання, що виринають зі сторінок роману.

Відкритий фінал натякає, що можливо ми побачимо продовження цієї історії, а розвивати її є куди. Адже герої молоді і натхненні, а сам жанр відкриває простір для маневрів. Я б з задоволенням прочитала про подальшу долю Ляни, Алекса та Стаса.

P.S. Пундика безмежно шкода, але розумію цей літературний фінт, без подібних прийомів художній світ не може існувати.

[Yulia Maleta]

З цією книжкою любові не сталося з перших сторінок. Отже, 11-річна донька Ляни зникла, коли пішла в магазин за хлібом. Її немає вже чотири дні. При цьому я читаю, як мама приймає ванну, бо їй дуже тяжко, не говорить про зникнення доньки ні батькам, ні на роботі і навіть виходить туди, бо в неї пари (лекцію, щоправда, вона так і не прочитала), а зустрівши колишнього коханця, батька доньки, згадує їхнє знайомство і карпатські гори. Ну серйозно? При цьому ще ходять розмови про маніяків.

Як мама 9-річної дівчинки, я не могла не приміряти на себе описану ситуацію в романі. І знаєте що? Мені від однієї думки про таке стає погано. Звісно, я не можу передбачити поведінку кожної жінки, але впевнена, що більшості було б точно не до гарячої ванни і згадок про чоловіка, який її кинув вагітною.

Наступний герой – Стас – прожив майже тридцять років у квартирі, не виходячи з неї. Бо мама у дитинстві сказала, що у нього кров не згортається і все навколо загрожує його життю. Після смерті мами він так і залишився жити один в квартирі. Не виходячи. Ніколи. Саме він збирає дані з інтернету і допомагає знайти дівчинку, а ще допомагає слідчому Алексу (ім'я недоречне, як на мене, але то таке) з іншими справами. Потім Стас випадково дізнається, що з його здоров'ям все норм і летить собі за Ляною у Прагу. Людина 30 років бачила світ крізь вікно, а потім летить собі в Прагу?

Це лише кілька моментів з роману, які мене... ну як мінімум збентежили. А загалом історія мені здалася штучною і неправдоподібною. Та й детективної лінії тут менше, ніж сумнівів Ляни хто з чоловіків їй більше подобається (

Зірочки не ставлю, бо в мене немає мети завалити рейтинг книжці.

[Nina Bazhura · Rating 5 out of 5]

Не зовсім мій жанр, але книга захопила і тримала увагу до кінця. Читала до другої години ночі, навіть не пам'ятаю, коли востаннє так засиджувалася з книжкою

[Степан Соляр · Rating 5 out of 5]

Цікава книга, що захоплює з перших сторінок. Персонажі живі, гарно прописані, що мимоволі починаєш їм співпереживати.

[Dmytro · Rating 5 out of 5]

Захопливий сюжет, читається на одному диханні. Детектив з сучасним сюжетом та актуальними подіями. OSINT як інструмент розплутування справи

[Світлана · Rating 4 out of 5]

​​«Люди наївні. Вони вважають, що нікому нецікаві, тому не маскуються в мережі, охоче розкидаються персональними даними, скрізь є відбитки. Варто вийти в інтернет, і ти, як слимак, залишаєш масний блискучий слід»
⠀
Ця книга відразу привернула мою увагу через кілька речей:
👉дуже гарні форзаци, які хотілось побачити вживу;
👉OSINT-технології, які використовують герої;
👉нове для мене видавництво.
⠀
А оскільки детективи я люблю, тож усе склалося. Але тут не просто детективна історія. Я б навіть сказала, що на її фоні розгортається більш драматична історія людських стосунків. Це також і психологічний роман, де читачі можуть спостерігати за людською драмою, сімейними таємницями.
⠀
Історія розповідає про Ляну. У неї пропала донька. Минуло кілька днів, у поліції поки нічого не кажуть. А Ляна спокійно чекати не може, тож пригадує, що її колишній однокласник нібито добре знається про безпеку в мережі й вміє будь-що і будь-кого знайти через інтернет. Тож вона й звертається до нього. Звісно, він допомагає. Але розкриття справи з викраденням приводить до ще більших страшних і заплутаних злочинів.
⠀
Загалом ця книга доволі легка в плані тексту. Читається швидко, адже сюжет динамічний і події розгортаються не повільно. Часом мені хотілось якогось більшого занурення й описів. До речі, в книзі використовують нові правила правопису: патос (пафос), катедра (кафедра), проєкт тощо.
⠀
Водночас у мене були й деякі питання до сюжету: як це так донька Ляни може не ходити просто до школи, навіть після пережитого? Чому все ж без психолога?
⠀
Герої книжки доволі специфічні, зокрема сам Стас - дуже незвичайна людина, яка не виходить з дому, дуже багато знає про інтернет, має равлика й неймовірно дбає про чистоту, своє харчування й дотримується правил і розкладу. Чим і він не той самий маньяк? Загалом сюжет не важко було передбачити, і все ж деякі мої здогадки виправдалися. Проте це не завадило насолоджуватися сюжетом та з цікавістю спостерігати за його розвитком.
⠀
До речі, равлика Стаса звуть Пундик. І я не могла нормально реагувати на це імʼя після того, як читала «Мій коханий ворог» 🥲
⠀
Ця книга показує, наскільки важливі в розслідуваннях Osint-технології, та як легко зараз знайти про людину інформацію в інтернеті. Ми справді залишаємо дуже багато слідів. І це трішки лякає.
⠀
Загалом це було цікаве читання. Хоч і не можу сказати, що ця книга стала вау для мене. Але оформлення в неї класне!