Людина, яка більше 700 днів перебувала у полоні окупантів. Визначний український науковець та релігієзнавець. Чоловік, який вважав себе боржником любові… Можна довго писати про автора книги – Ігоря Анатолійовича Козловського. Всі, хто його знав, кажуть, що він був великою людиною і мудрим вчителем. На жаль, він не дочекався виходу цієї книги з друку, – пішов у засвіти незадовго до цієї події. Але його роздуми про глибинні питання людської особистості і внутрішню свободу назавжди викарбувані на папері.
Ця книга – ніби особиста розмова з автором, який завжди наповнював простір навкруги себе теплом і справжньою людяністю.
Якось так вийшло, що я мало чув про нього, коли він був живий. Але коли майже рік тому Ігор Козловський помер — я спостерігав, як вся моя стрічка на ФБ, всі знайомі та не знайомі, чия думка для мене важлива, писали про нього, про його життя, про його книги, наголошуючи, що це була велика людина. Десь тоді я і дізнався про одну з книг, яку написав Козловський — “Людина на перехресті. Роздуми про екзистенційний інтелект”. Це тепла, невеличка книга, в якій слова та сенси, які ти сприймаєш, ніби закладають в тобі ті цеглини, яких конкретно зараз, в час війни, дуже не вистачає.
Насправді десь трохи важко рефлексувати про цю книгу, бо все зведеться банально до кількох напрямів: важливість громадянського суспільства, формування свідомості, пошуки ідентичності, подолання травми, важливість цінностей тощо. Але коли читаєш про це від людини, яка була видатним українським науковцем, яка 700 днів перебувала у полоні в росіян, яка не зламалась, і мала такий світлий розум, то ці слова набувають справжнього сенсу. Ти віриш, ти розумієш, ти відчуваєш метч, ти ніби бачиш прості та зрозумілі відповіді на питання, які мені було б складно навіть сформувати для себе.
“Екзистенційний інтелект - це здатність людини використовувати інтуїцію, мислення та метапізнання, ставити питання (хто я? Навіщо?) і шукати на них відповіді, щоби зрозуміти сенс людського існування”
«Ми генії від народження. Ми можемо стати геніями по життю, якщо докладемо певних зусиль. Не потрібно себе обманювати тим, що у нас багато повсякденних справ. Не можна себе виправдовувати, що всі так живуть. Це все - лише гра нашого хитрого мислення. Ми постійно виправдовуємо себе, шукаємо винних і раціоналізуємо все, що тільки можна. І саме цим обмежуємо себе у власному розвитку, забуваючи про свою невипадковість та покликання.»
Прекрасна життєствердна книга, написана людиною з великим серцем і глибокою душею. 27 січня 2016 року Ігор Козловський був захоплений бойовиками так званої «Донецької народної республіки» через свою проукраїнську позицію. Він пережив тортури й перебував у полоні майже два роки (700 днів) - до 27 грудня 2017 року. Був звільнений під час обміну. Раджу цю книгу кожному.
Легка і водночас дуже глибока книга, роздуми про інтелект, цінності, сенси і високоморальні риси людини. Переплітається також із спогадами і думками про полон та особистим досвідом автора. Книга особливої якості.
Книга написана людиною, що пройшовши крізь пекло, залишилась людиною. Дуже коротенька, але читаючи, тобі здається ніби пан Ігор сидить поруч, пʼє чай і веде з тобою діалог:
Про подолання травми через когнітивний інтелект; Спогади про власний полон і гідність; Про емпатію і розуміння «навіщо?».
Я ніколи не замислювалась над поняттям екзистенційного інтелекту. Тобто не знала, що в нього є окрема назва. Тепер можна продовжувати це копати, але хоч з якимись вказівниками.
Якщо резюмувати, то в книжці ніби й про все те, про що вже стільки написано: про різні інтелекти і їхню взаємодію, про унікальність мислення кожної і кожного, про самоідентичність і історичну пам'ять, про пошук і створення сенсів, про людяність і емпатію. Але якщо дивитись на це з погляду того, що про все це розповідає людина, яка пройшла полон і зберегла в собі стільки гідності й любові — то це змінює сприйняття й відомого раніше. І якщо перефразувати самого автора — спонукає шукати нове у зв'язку між словами, а не лише в самих словах.
Людина є людиною, бо має вибір. Обирати означає бути людиною.
Дві речі, які заважають людині розвиватися, брати відповідальність за себе і сприяють інфантилізму: 1) тоталітаризм (необовʼязково державний, може і сімейний, коли від тебе вимагаються такі і такі матричні відповіді), та конформізм.
Питання важливіші за відповіді. Допоки питання не має відповіді – це відкриті двері, куди можуть зайти ще нові роздуми, якщо є відповідь, то – це закрите питання без розвитку.