What do you think?
Rate this book
Crime Diaries
Щоденник кілера
Іану подобається його робота: добрі гроші, цікаві завдання, багато вільного часу. Одна проблема - особисте життя: з його професією непросто знайти кохання. А він так хоче жіночого тепла і любові. Трудові будні дарують Іану зустрічі з багатьма дівчатами, але ті зазвичай гинуть. Найчастіше - від його руки. Бо він кілер. Однак це не заважає Іану шукати свою єдину. Головне - випадково не вбити її.
352 pages, Hardcover
First published January 1, 2003
27 people are currently reading
309 people want to read
About the author
Danny King
39 books49 followersDanny King was born in Slough, Berkshire, the second son of Michael and Dorothy King. He and his two brothers, Ralph and Robin, lived on the Britwell Estate until 1979, when they moved to Yateley, Hampshire. He attended Yateley School but failed to gain any qualifications before leaving at the age of 16. He stacked shelves for a short stint in the Yateley branch of Somerfield (then Gateway), before working on various building sites as a hod carrier.
In 1991 he took an Access course at Farnborough College of Technology, which helped him land a place at The London College of Printing studying journalism. Between 1993 and 2002 he worked on various magazine titles, eventually becoming Editor of the Paul Raymond Publications title Mayfair (magazine). He now writes full-time.
In the late 1980s, he was arrested several times and convicted of burglary at Winchester Crown Court and car theft at Camberley Magistrates Court. It is largely due to receiving these convictions that he cites as his reasons for giving education a second go.
In 1991 he took an Access course at Farnborough College of Technology, which helped him land a place at The London College of Printing studying journalism. Between 1993 and 2002 he worked on various magazine titles, eventually becoming Editor of the Paul Raymond Publications title Mayfair (magazine). He now writes full-time.
In the late 1980s, he was arrested several times and convicted of burglary at Winchester Crown Court and car theft at Camberley Magistrates Court. It is largely due to receiving these convictions that he cites as his reasons for giving education a second go.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 55 reviews
January 20, 2024
2.5☆
Насправді чорнуха на початку тупа, далі того всього менше. Але перші 2 розділи і одразу гг тупо 6 вбиває: свою дівчину (бо вона все бачила), з якою вийшли з кафехи, далі 2х на парковці бо вони щось не поділили з ним. Він всіх трьох пакує в машину і їде їх "ховати". По дорозі ще одного чувака, бо він випадково на світлофорі побачив вбитих у машині. Далі бігуна якого збив, стареньку жінку, бо і вона все те бачила. "Утилізація слідів" жорстка, і якщо ви після цього далі захочете читати (це я спойлерю-попереджаю) і це ще все буде вам подобатись - тоді це печаль. Дочитував по 30-50 сторінок у день, але можна було сміло не дочитувати.
Не рекомендую.
Насправді чорнуха на початку тупа, далі того всього менше. Але перші 2 розділи і одразу гг тупо 6 вбиває: свою дівчину (бо вона все бачила), з якою вийшли з кафехи, далі 2х на парковці бо вони щось не поділили з ним. Він всіх трьох пакує в машину і їде їх "ховати". По дорозі ще одного чувака, бо він випадково на світлофорі побачив вбитих у машині. Далі бігуна якого збив, стареньку жінку, бо і вона все те бачила. "Утилізація слідів" жорстка, і якщо ви після цього далі захочете читати (це я спойлерю-попереджаю) і це ще все буде вам подобатись - тоді це печаль. Дочитував по 30-50 сторінок у день, але можна було сміло не дочитувати.
Не рекомендую.
February 29, 2024
Про важливість вмісткого багажника або Що світовий автопром може запропонувати кілерам?
😈 Іан страждає. Настільки сильно, наскільки може страждати дорослий чоловік із пушкою за поясом, в якого давно не було справжніх стосунків із жінками, а в голові живе голос давно померлої матусі, ладної дістати синочку з того світу.
😈 Іан — найманий вбивця і це те, що він робить дуже добре (пробачимо вже йому певну суперскільність, врешті решт, це чорна комедія, а не психологічна проза з високої полиці).
😈 Іан мріє знайти таку дівчину, яку не довелося б вбивати, бо вона не зрозуміла важливість його роду занять. Іану, як ви розумієте, не щастить. Але він стараєцця!
📕 Це було весело, швидко й повністю задовольнило оту часточку душі читача, яка інколи вимагає солоного попкорну й видовищ. Беззмістовних, можливо навіть місцями тупуватих, що тиснуть виключно на примітивні кнопки, але гучних та яскравих. Пьорфект! Оце воно.
📕 Рекомендується до прочитання під час надто глибокого занурення у самокопання та самобічевання задля розвантаження та очищення сміхом. Увага! Людям, в яких почуття гумору налаштоване виключно на тонкі та надтонкі регістри, попередньо варто згрубшати регістр 😈
#Дафа_радить
😈 Іан страждає. Настільки сильно, наскільки може страждати дорослий чоловік із пушкою за поясом, в якого давно не було справжніх стосунків із жінками, а в голові живе голос давно померлої матусі, ладної дістати синочку з того світу.
😈 Іан — найманий вбивця і це те, що він робить дуже добре (пробачимо вже йому певну суперскільність, врешті решт, це чорна комедія, а не психологічна проза з високої полиці).
😈 Іан мріє знайти таку дівчину, яку не довелося б вбивати, бо вона не зрозуміла важливість його роду занять. Іану, як ви розумієте, не щастить. Але він стараєцця!
📕 Це було весело, швидко й повністю задовольнило оту часточку душі читача, яка інколи вимагає солоного попкорну й видовищ. Беззмістовних, можливо навіть місцями тупуватих, що тиснуть виключно на примітивні кнопки, але гучних та яскравих. Пьорфект! Оце воно.
📕 Рекомендується до прочитання під час надто глибокого занурення у самокопання та самобічевання задля розвантаження та очищення сміхом. Увага! Людям, в яких почуття гумору налаштоване виключно на тонкі та надтонкі регістри, попередньо варто згрубшати регістр 😈
#Дафа_радить
October 20, 2010
It's no secret that I love absurdist humour, and the British do absurdism better than most. From Monty Python to Blackadder to Douglas Adams, Britain does it best. The Hitman Diaries attempts to continue this national tradition of elevating the obscure, the mundane, or the morally ambiguous into absurd and hilarious situations that entertain and enlighten all at once. Danny King doesn't quite succeed in this respect, and I'm not really sure what to make of this book.
I have reservations, but none of them are about the opening chapters. Our hitman, Ian Bridges, is having a date with a woman who works at a local candy shop. On their way out of the restaurant, two drunken patrons accost Ian, and before he can think better of it, his instincts take over and he shoots them dead. Then, of course:
A minor misunderstanding results in three murders. King establishes Ian's prowess at dating (zero) and how integral being a hitman is to his being (so much so it's automatic). In the process of transporting these bodies to his boat for disposal, Ian attracts the attention of three more people, so of course he has to silence them too. Suddenly, in 20 pages, Ian has already killed six people—none of them assigned hits. The next time he speaks to his contact in the organization, we learn that this is not the first time it's happened:
Not only does King juxtapose the grim job of a hitman with Ian's inability to connect to women (or even respect them), but, as he later confirms, he makes it clear that Ian is a sociopath (or, as Logan puts it, a nice "clockwork psychopath"). His instinct is to solve a problem by eliminating the people involved, contain the situation. He subconsciously follows this pattern in his daily life. And he has a hard time connecting to people emotionally, has had this problem his entire life.
It's mostly coincidental that I've read two books with sociopath first-person narrators in the past month. Unlike I am Not a Serial Killer's John Cleaver, however, Ian is comfortable with his role in life. He isn't a serial killer either. Rather, he has been moulded by some unscrupulous villains into an on-demand killer. And the over-the-top humour just as often reinforces this fact rather than hiding it. At one point, Ian lists all the various methods for killing people that come to his mind, and then goes on to examine some of the more common methods, such as stabbing or shooting, in greater detail, listing their advantages and disadvantages. His tone is practical, almost dismissive, which makes it very funny, but also very dark. This is a man who knows how to kill people, does it for a living, and doesn't feel guilty about it.
So how is Ian ever going to get a girl?
Ian's search for love seems to be the central plot of The Hitman Diaries, if a central plot it has. From poor candy-counter Janet to Angela to Adelaide, Ian doesn't have a lot of luck with women. He has issues with his dead mother, with whom he is constantly having conversations (although when he mentions this to Adelaide, he also says he's aware that she's dead and he's not actually talking to her). Oh, and he kills people for a living. Coupled with his inability to connect to people in general, this makes it difficult for Ian to have a stable relationship. I'm not sure I'd say that Ian is misogynistic, because as a sociopath I don't think he really hates anything, including women. He is just brutally honest when evaluating the women in his life: Janet is a "fat bird;" Angela is too devoted to her Alzheimer's-affected mother; Adelaide has a poor choice in roommates. He sees other people and their relationships in a stark, almost economical sense; where we might see a sweet girl who is a little overweight or a woman who is caring for her ailing mother, Ian sees people with liabilities.
It's fascinating to watch Ian balance his work with his almost-nonexistent social life, and much of the tension in The Hitman Diaries arises from the collision of the two. This is pretty standard when you're writing about something like the life of a hitman, and while I don't want to spoil the ending, you can probably figure out how it goes just from that hint. And Danny King's writing is mostly up to the task; it is perhaps even the best part of the novel, containing the type of witty social commentary that I love.
So why can't I love The Hitman Diaries more? I've been pondering that question for a week. I think, as with many genre-straddling books like this one, the problem lies within the combination of genre elements. The Hitman Diaries doesn't quite work as a love story between Ian and Adelaide. The complications that arise from his profession never congeal into a real conflict until much too close toward the end. None of the characters, besides Ian, are in any way multidimensional or well-rounded.
This is a book that, when viewed from one angle, looks complete and satisfactory. Turn it slightly, however, and you will quickly see how thin it is. There are great lines in this book, many more than what I've quoted here. I loved reading about Ian's assignments, listening to him describe how he will stake out a target and plan the assassination. I liked reading about his relationships too, and their invariably messy ends. But I needed more of both of these elements, and The Hitman Diaries doesn't deliver on that.
I have reservations, but none of them are about the opening chapters. Our hitman, Ian Bridges, is having a date with a woman who works at a local candy shop. On their way out of the restaurant, two drunken patrons accost Ian, and before he can think better of it, his instincts take over and he shoots them dead. Then, of course:
I swung round once more and immediately found my final target. I was just about to pull the trigger when I suddenly remembered she was my date.
"I'm sorry," I told Janet, the gun a bare three inches from her forehead. "I'm a hitman."
"I won't tell anyone," she blubbed and covered her mouth with her little chubby hands.
"I know," I said. "I know you won't," then blew her brains out. People always say they won't tell anyone when there's a gun to their head but they always do. I lowered the automatic and took a moment out to let what I had just done sink in.
A minor misunderstanding results in three murders. King establishes Ian's prowess at dating (zero) and how integral being a hitman is to his being (so much so it's automatic). In the process of transporting these bodies to his boat for disposal, Ian attracts the attention of three more people, so of course he has to silence them too. Suddenly, in 20 pages, Ian has already killed six people—none of them assigned hits. The next time he speaks to his contact in the organization, we learn that this is not the first time it's happened:
"Please don't tell me you rubbed her out again!" he said, shaking his head, unable to look at me.
"It wasn't my fault. I couldn't help it."
"You couldn't help it? You took some bird out for dinner and you couldn't help murdering her. What's wrong with you, are you some sort of nutcase or something?"
"Look, I was compromised, I had no choice. Don't worry, everything's all right. There was no problem." …
… "What about your connection?"
"Other than buying papers and the odd chocolate bar from her, there isn't one." I told Logan about how I asked her out. About how I'd followed her home and asked her well away from the shop, the security cameras and anyone that knew her, and as I did so I couldn't help but wonder if I'd done that by accident or design. Design probably. Not with the intention of killing her, you understand, I probably just didn't want anyone seeing me asking a fat bird out. Or, more likely, I didn't want to risk the possibility of anyone seeing me getting blown out by a fat bird.
Not only does King juxtapose the grim job of a hitman with Ian's inability to connect to women (or even respect them), but, as he later confirms, he makes it clear that Ian is a sociopath (or, as Logan puts it, a nice "clockwork psychopath"). His instinct is to solve a problem by eliminating the people involved, contain the situation. He subconsciously follows this pattern in his daily life. And he has a hard time connecting to people emotionally, has had this problem his entire life.
It's mostly coincidental that I've read two books with sociopath first-person narrators in the past month. Unlike I am Not a Serial Killer's John Cleaver, however, Ian is comfortable with his role in life. He isn't a serial killer either. Rather, he has been moulded by some unscrupulous villains into an on-demand killer. And the over-the-top humour just as often reinforces this fact rather than hiding it. At one point, Ian lists all the various methods for killing people that come to his mind, and then goes on to examine some of the more common methods, such as stabbing or shooting, in greater detail, listing their advantages and disadvantages. His tone is practical, almost dismissive, which makes it very funny, but also very dark. This is a man who knows how to kill people, does it for a living, and doesn't feel guilty about it.
So how is Ian ever going to get a girl?
Ian's search for love seems to be the central plot of The Hitman Diaries, if a central plot it has. From poor candy-counter Janet to Angela to Adelaide, Ian doesn't have a lot of luck with women. He has issues with his dead mother, with whom he is constantly having conversations (although when he mentions this to Adelaide, he also says he's aware that she's dead and he's not actually talking to her). Oh, and he kills people for a living. Coupled with his inability to connect to people in general, this makes it difficult for Ian to have a stable relationship. I'm not sure I'd say that Ian is misogynistic, because as a sociopath I don't think he really hates anything, including women. He is just brutally honest when evaluating the women in his life: Janet is a "fat bird;" Angela is too devoted to her Alzheimer's-affected mother; Adelaide has a poor choice in roommates. He sees other people and their relationships in a stark, almost economical sense; where we might see a sweet girl who is a little overweight or a woman who is caring for her ailing mother, Ian sees people with liabilities.
It's fascinating to watch Ian balance his work with his almost-nonexistent social life, and much of the tension in The Hitman Diaries arises from the collision of the two. This is pretty standard when you're writing about something like the life of a hitman, and while I don't want to spoil the ending, you can probably figure out how it goes just from that hint. And Danny King's writing is mostly up to the task; it is perhaps even the best part of the novel, containing the type of witty social commentary that I love.
So why can't I love The Hitman Diaries more? I've been pondering that question for a week. I think, as with many genre-straddling books like this one, the problem lies within the combination of genre elements. The Hitman Diaries doesn't quite work as a love story between Ian and Adelaide. The complications that arise from his profession never congeal into a real conflict until much too close toward the end. None of the characters, besides Ian, are in any way multidimensional or well-rounded.
This is a book that, when viewed from one angle, looks complete and satisfactory. Turn it slightly, however, and you will quickly see how thin it is. There are great lines in this book, many more than what I've quoted here. I loved reading about Ian's assignments, listening to him describe how he will stake out a target and plan the assassination. I liked reading about his relationships too, and their invariably messy ends. But I needed more of both of these elements, and The Hitman Diaries doesn't deliver on that.
January 4, 2025
Іронічна та кінематографічна історія. Не дивно, що автор пише також сценарії. Книжка з матюками, жорсткими жартами та вбивствами. Чисто тобі бойовичок типу «Дедпул». Читається неймовірно швидко і легко, мене кілька разів посміхнуло, але треба враховувати, що всерйоз цей роман точно не варто сприймати. Тут є місце абсурду, сексизму, бруду і інколи тупості.
May 12, 2010
I read this book on the recommendation of my husband, we decided to swap books, I would read 'The Hitman Diaries' and he would read 'Let the right one in' by John Ajvide Lindqvist.
I wish I could say I enjoyed it but I didn't, it was supposed to be funny but as hard as I tried, I could not see the humour, the main character, Ian Bridges is looking for love and is determined to find it, you could see that the author wanted to make Ian endearing, he was not, his derogatory comments about women showed the reason why he could not find a woman, his lapses in judgement about any women in his life were confusing, he believed everything that his bosses told him.
Plus he was a hitman and he liked it.
Maybe I am losing my sense of humour, 'The Hitman Diaries' was not for me.
I wish I could say I enjoyed it but I didn't, it was supposed to be funny but as hard as I tried, I could not see the humour, the main character, Ian Bridges is looking for love and is determined to find it, you could see that the author wanted to make Ian endearing, he was not, his derogatory comments about women showed the reason why he could not find a woman, his lapses in judgement about any women in his life were confusing, he believed everything that his bosses told him.
Plus he was a hitman and he liked it.
Maybe I am losing my sense of humour, 'The Hitman Diaries' was not for me.
December 27, 2023
Початок був дуже багатообіцяючий, але не вистачило чорнухи!!! Прикольна концепція твору, безжальний кілер, який хоче знайти кохання свого життя. Є смішні моменти, коли чорний гумор на висоті, але ці моменти є напочатку твору і наприкінці, а середина сильно просіла, була трохи нуднуватою і досить передбачуваною, тому тільки 4 зірочки.
dnf
August 1, 2025ew, not the misogynistic comments every chapter. i’m not tolerating this shit, it’s a dnf.
July 24, 2025
За рівнем кривавості це щось схоже на сцену бійки у зимовому саду зі «Вбити Білла», але сенсу і тим більше якогось стилю в цій книзі набагато менше.
November 4, 2025
Кумедна книга з сумішшю буденного та морально неоднозначного життя кіллера, у котрого не складається на особистому фронті. На мій погляд, вона має дуже потужний, абсурдистсткий старт, поступово перетворюючись в типове гостросюжетне чтиво. Саме через цю дивну невідповідність моїм очікуванням, що склалися на початку читання, я не розумію як справедливо оцінити цю книгу.
April 22, 2013
A thoroughly unlikeable protagonist made me put down this book after briefly flipping through a hundred pages.
True, the main character is about as conflicted and self-contradictory as the average human being, but this does not make him an interesting character at all.His total lack of empathy and utter disregard for human life come with the job, but his self-absorbed nature and infantile attitude to life completely ruined it for me. It reached the point where I really didn't care anymore whether he finds redemption or shoots himself in the head.
If this is an attempt at humor then I must sadly say I do not find the first hundred pages of the book humorous enough to warrant a complete read.
True, the main character is about as conflicted and self-contradictory as the average human being, but this does not make him an interesting character at all.His total lack of empathy and utter disregard for human life come with the job, but his self-absorbed nature and infantile attitude to life completely ruined it for me. It reached the point where I really didn't care anymore whether he finds redemption or shoots himself in the head.
If this is an attempt at humor then I must sadly say I do not find the first hundred pages of the book humorous enough to warrant a complete read.
June 23, 2025
Початок був дуже схожий по вайбу на британські серіали повні чорного гумору, типу Misfits, з тарантінівським декором і це було цікаво, прикольно і розважально. Але потім рівень абсурду і гумору дуже впав і це стало погано.
Серйозно цю книгу сприймати не має за що, та і скоріш за все цілі такої не було. Але і чорний британський гумор вона не вивозить.
Шкода
Серйозно цю книгу сприймати не має за що, та і скоріш за все цілі такої не було. Але і чорний британський гумор вона не вивозить.
Шкода
July 17, 2025
Як це було класно читати!!!!
Я пів книги просто ржала, як не нормально
книга суцільний чорний гумор та іронія
Чисто історія про найманого вбивцю, який дуже дивно бачить своє життя, свою роботу і своє бажання мати ту саму жінку свого життя (ну і нічьо якщо до того часу поки знайде попередніх то випадково то ні замочить😂)
Я пів книги просто ржала, як не нормально
книга суцільний чорний гумор та іронія
Чисто історія про найманого вбивцю, який дуже дивно бачить своє життя, свою роботу і своє бажання мати ту саму жінку свого життя (ну і нічьо якщо до того часу поки знайде попередніх то випадково то ні замочить😂)
March 6, 2024
мені дуже сподобалась ця книга, не розумію чому вона всім аж так не подобається, не бачила ще якого позитивного відгуку, всі розчаровані..
October 19, 2025
Нуль моралі і, як виявилося, зовсім не мій жанр.
Переклад класний.
2/5, не можу рекомендувати.
Переклад класний.
2/5, не можу рекомендувати.
August 30, 2024
Ахаха це було дуже погано, тупий герой з психічними порушеннями і зброєю в руках.
Тут не було того чорного гумору про який написано в анотації, ніякого розчленування, короче кажучи нічого цікавого
Головний герой вбиває всіх підряд, хто просто дихнув в його сторону, паралельно страждає що не може знайти дівчину, хоча як знаходить одразу вбиває їх бо йому так наказують його боси. Плюс розмовляє з померлою мамою. Йому б не дівчину шукати, а глянути на своїх босів, які його використовують як песика, а краще піти до психотерапевта
Хоча це вже не допоможе йому. Кінцівка, до речі передбачувана на сто відсотків.
Все що було непогане в цій книзі це стиль мовлення автора, але те що він пише цими словами повний треш і знецінення жінок
Тут не було того чорного гумору про який написано в анотації, ніякого розчленування, короче кажучи нічого цікавого
Головний герой вбиває всіх підряд, хто просто дихнув в його сторону, паралельно страждає що не може знайти дівчину, хоча як знаходить одразу вбиває їх бо йому так наказують його боси. Плюс розмовляє з померлою мамою. Йому б не дівчину шукати, а глянути на своїх босів, які його використовують як песика, а краще піти до психотерапевта
Хоча це вже не допоможе йому. Кінцівка, до речі передбачувана на сто відсотків.
Все що було непогане в цій книзі це стиль мовлення автора, але те що він пише цими словами повний треш і знецінення жінок
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 6, 2020
The book could not decide what genre it wants to be. Starts as a comedy (but a rather poor attempt at that), proceeds as a crime thriller and ends with action bang bang. The middle was probably the strongest part, everything else was meh.
February 3, 2009
Not to everyone's taste - the title gives that away but i found this book hilarious one of the funniest books i have read in a long time - can't remember laughing so much since Wilt!!
December 31, 2024
Не пам'ятаю жодного трилера, з якого б я сміялася так сильно. Дуже чорна комедія, яку особисто я вважаю смішною (це лише мої враження, нікому їх не нав'язую!) Так, то чорний гумор, але все так легко і стильно написано, що я не могла себе змусити засуджувати головного героя (хоч він скоїв десятки вбивств), навпаки - я йому співчувала, співпереживала з ним, а деякі вчинки кілера мене просто розчулювали (наприклад, погодував котика після того, як убив його господаря). Не знаю, чи це автор геніальний, чи моя депресія призвела до того, що я вболіваю за вбивцю? 🤔
Книга торкається питання самотності у найвикривленіший спосіб. Така гнітюча тема, але розказана по суті, а ще - з блискучим гумором. І я добре розумію Іана в цьому плані. Навіть його розмови з людьми, яких нема поряд, ба більше - немає в живих - усе це я теж розумію. Самотність - це дуже нестерпно. Навіть котик поруч не завжди допомагає.
Так, ліричний відступ закінчено. Повертаємося до Щоденника.
Сюжет ідеальний.
Головний герой крутий, веселий і явно божевільний, але хай там як, цей убивця чудовий. Усі його мрії - про те, щоб знайти ідеальну дівчину і створити сім'ю, мати діточок, жити як усі. Він не думає про те, як би вбити побільше людей, він не зациклений на цьому. Для нього це просто робота, майже така, як усі інші, тільки тут потрібно бути пильним, обережним, не лишати слідів і прибирати випадкових свідків, навіть якщо свідок - твоя нова дівчина. Певно, тому в Іана й не складається з особистим життям, - занадто багато своїх потенційних дружин йому довелося грохнути. І він справді щиро дивується, чому ж йому так не щастить, чому він ніяк не може зустріти кохання всього життя. 😅
Мені книга сподобалася.
А от радити її комусь я не ризикну. У ній купа тригерів, нецензурної лайки (яка на диво красиво вписана в текст), крові не надто багато, але вбивства є вбивства. 🤷
Книга торкається питання самотності у найвикривленіший спосіб. Така гнітюча тема, але розказана по суті, а ще - з блискучим гумором. І я добре розумію Іана в цьому плані. Навіть його розмови з людьми, яких нема поряд, ба більше - немає в живих - усе це я теж розумію. Самотність - це дуже нестерпно. Навіть котик поруч не завжди допомагає.
Так, ліричний відступ закінчено. Повертаємося до Щоденника.
Сюжет ідеальний.
Головний герой крутий, веселий і явно божевільний, але хай там як, цей убивця чудовий. Усі його мрії - про те, щоб знайти ідеальну дівчину і створити сім'ю, мати діточок, жити як усі. Він не думає про те, як би вбити побільше людей, він не зациклений на цьому. Для нього це просто робота, майже така, як усі інші, тільки тут потрібно бути пильним, обережним, не лишати слідів і прибирати випадкових свідків, навіть якщо свідок - твоя нова дівчина. Певно, тому в Іана й не складається з особистим життям, - занадто багато своїх потенційних дружин йому довелося грохнути. І він справді щиро дивується, чому ж йому так не щастить, чому він ніяк не може зустріти кохання всього життя. 😅
Мені книга сподобалася.
А от радити її комусь я не ризикну. У ній купа тригерів, нецензурної лайки (яка на диво красиво вписана в текст), крові не надто багато, але вбивства є вбивства. 🤷
January 17, 2024
Зважаючи анотацію та захоплені відгуки, від «Щоденника кілера» авторства Денні Кінга я очікував: чорного гумору та в’їдливого сарказму, цинічних і брутальних персонажів, шокуючих сцен вбивства тощо. Замість цього я отримав шмаркляву драму, з двома абзацами посереднього гумору і нудне ниття мерісьюшного персонажа, який запам’ятається хіба що постійними сварками зі своєю давно померлою, причмеленою матінкою. Та й сварки схожі одна на одну, як рідні сестри, тож коли зустрічаєш в тексті їхні діалоги вп’яте, просто пропускаєш. Бо те, що мало бути дотепним і мусило підсвічувати моральні ти психологічні дилеми головного героя, стає просто нудним, набридливим мимренням десь на фоні.
Сюжет від Кінга зачасту алогічний та шаблонний, персонажі прісні і нудні, головний герой безсмертний (або надзвичайно везучий) бовдур, якому валити хіба що “тітушок” на парковках, бо важко уявити собі успішного вбивцю, у якого відсутнє логічне мислення та хоча б мінімальні аналітичні задатки.
Сюжет від Кінга зачасту алогічний та шаблонний, персонажі прісні і нудні, головний герой безсмертний (або надзвичайно везучий) бовдур, якому валити хіба що “тітушок” на парковках, бо важко уявити собі успішного вбивцю, у якого відсутнє логічне мислення та хоча б мінімальні аналітичні задатки.
January 4, 2025
О, це дуже дивна і химерна книга, головний герой якої, мало того, що кілер, який не має почуття жалю чи докорів сумління, а ще й до нього має бути бага��ько запитань у психотерапевта.
Адже Іан - приклад купи проблем, розладів і діагнозів, який кидається до кожної спідниці у пошуках кохання, тепла і ласки, якої йому бракує все життя, намагаючись таким чином залатати свої діри.
Психологічні травми дитинства і особливості роботи мозку. Самооцінка як чоловіка - нижче плінтуса. 🤷
Герой у голові постійно веде діалоги із померлою матір'ю, сперечається і свариться з нею, ну і з вбитими ним пасіями.😅
А його мрія - якась жінка із невиліковною хворобою. Страждання - наше все. 🤦
І нарешті Іан знаходить ту, котру шукав усе життя, та чи будуть вони разом, пропоную прочитати самостійно. 😁
Переклад книги класний, атмосферний, але там купа матюків. Але ж як реалістично. 🙈
Абсолютно не мій жанр, закривава, хоча була й купа смішних моментів.
А від деяких - шок.🤯
Адже Іан - приклад купи проблем, розладів і діагнозів, який кидається до кожної спідниці у пошуках кохання, тепла і ласки, якої йому бракує все життя, намагаючись таким чином залатати свої діри.
Психологічні травми дитинства і особливості роботи мозку. Самооцінка як чоловіка - нижче плінтуса. 🤷
Герой у голові постійно веде діалоги із померлою матір'ю, сперечається і свариться з нею, ну і з вбитими ним пасіями.😅
А його мрія - якась жінка із невиліковною хворобою. Страждання - наше все. 🤦
І нарешті Іан знаходить ту, котру шукав усе життя, та чи будуть вони разом, пропоную прочитати самостійно. 😁
Переклад книги класний, атмосферний, але там купа матюків. Але ж як реалістично. 🙈
Абсолютно не мій жанр, закривава, хоча була й купа смішних моментів.
А від деяких - шок.🤯
November 8, 2025
Анотація заманила мене в свої тенета,а книга виявилась трохи не про те. За анотацією можна подумати, що це буде дещо легка і кумедна історія як чоловіку такої професії важко знайти собі пару. На ділі ж в книзі багато саме роботи Іана.
На початку були невиправдані вбивства, єдиним виправданням для них може бути хіба що щоб показати, що вбивство інших для героя стало буденністю.
Іан справжній профі своєї справи і позиціонує себе як холоднокровного але чи це так якщо його жертви потім являються йому як галюцинації? Думаю, питання риторичне.
Ще в мене виникло питання щодо доречності назви, адже це більше просто розповідь від лиця героя ніж щоденник.
Попри певне незадоволення сюжетом кінцівка була справді милою,а вчинок головного героя гідним.
На початку були невиправдані вбивства, єдиним виправданням для них може бути хіба що щоб показати, що вбивство інших для героя стало буденністю.
Іан справжній профі своєї справи і позиціонує себе як холоднокровного але чи це так якщо його жертви потім являються йому як галюцинації? Думаю, питання риторичне.
Ще в мене виникло питання щодо доречності назви, адже це більше просто розповідь від лиця героя ніж щоденник.
Попри певне незадоволення сюжетом кінцівка була справді милою,а вчинок головного героя гідним.
May 11, 2024
Чи сподобалась мені книга? - Загалом, так. Це досить бадьорий, чернушний екшен, без претензії на складний сюжет, але досить непогано написаний. Тут є гарно прописані персонажі, смішні моменти, і навіть трохи «розвитку героя» зі своїм, яким-не-яким, конфліктом. Але - це не інтелектуальне чтиво. А більше як - «книга на вечір». Не очікуйте від неї багато. Ну і якщо ви не любитель чорного гумору і море крові - то це, явно, не ваш варіант.
March 7, 2020
Ian Bridges is an interesting construct. There are parts of this book that are laugh out loud funny. The Author does a good job with Ian's internal workings. I liked this book, and I enjoyed the story. Not my favorite along this line. For that, there is no better hit-man than Keller in Lawrence Block's series. Still, this was worth the read for me.
January 6, 2024
Поганий переклад українською: безліч недоладно застосованого матюччя і сленгово-мемних фраз, які, мабуть, мали адаптувати британську лайку до українського сприйняття, але вийшло вульгарно і якось по-дитячому
Сам сюжет може бути, місцями смішно, місцями шкода гг, місцями гг дратує. Нескладна книга на один раз, але зіпсована перекладом
3 глоків з 5 за сюжет, мінус один за переклад
Сам сюжет може бути, місцями смішно, місцями шкода гг, місцями гг дратує. Нескладна книга на один раз, але зіпсована перекладом
3 глоків з 5 за сюжет, мінус один за переклад
February 14, 2024
Неочікувано цікава, захоплююча книга для хлопчиків, віком від 25 до 40))
Книга у стилі кращих культових британських бойовиків, типу "Карти, гроші, два стволи".
Читається легко, швидко, захоплююче, швидко. Але мабуть суто для чоловіків. Нецензурна лексика, сексизм, пропаганда всього найкращого)
Могло б бути і 5, але все не настільки серйозно і глибоко)
4/5
Книга у стилі кращих культових британських бойовиків, типу "Карти, гроші, два стволи".
Читається легко, швидко, захоплююче, швидко. Але мабуть суто для чоловіків. Нецензурна лексика, сексизм, пропаганда всього найкращого)
Могло б бути і 5, але все не настільки серйозно і глибоко)
4/5
September 22, 2024
Помітно, що автор пише сценарії. Читається як непоганий фільм початку нульових. Починається як комедія, але швидко згортається в кримінальний триллер. Не погоджуюсь з відгуком, в якому йшлося про схожість з фільмами Гая Річі, бо тут набагато простіше сюжет.
Окрема подяка КСД і перекладачу за адаптацію лайки. Ніяких "трясця" і фразелогізмів з підручника за 6 клас.
Окрема подяка КСД і перекладачу за адаптацію лайки. Ніяких "трясця" і фразелогізмів з підручника за 6 клас.
May 2, 2023
Alot of cursing in this book! I understand that it is supposed to be about a hitman, but I was surprised on how psycho the guy really was! Really well written, just had some parts that were hard to swallow.
February 4, 2024
Простий сюжет, трохи роздумів про долю головного героя, які подані ненав'язливо, а іноді навіть досить кумедно - все це робить книгу легкою для сприйняття. Я прочитала на одному диханні, хоча таке зі мною трапляється вкрай рідко.
March 14, 2025
Ніби поглянула фільм, а не читала книжку.
Динамічно, місцями весело, місцями "що це взагалі було".
Якщо шукаєте книгу, щоб відпочити і вас не відлякує чорна комедія із купою вбивств і матюків, то можете читати.
Динамічно, місцями весело, місцями "що це взагалі було".
Якщо шукаєте книгу, щоб відпочити і вас не відлякує чорна комедія із купою вбивств і матюків, то можете читати.
March 28, 2018
Good book
Good book ,that’s 4 read now by Danny King enjoyed them all, makes you have empathy with a hitman which is strange I think ?
Still a good read .
Good book ,that’s 4 read now by Danny King enjoyed them all, makes you have empathy with a hitman which is strange I think ?
Still a good read .
Displaying 1 - 30 of 55 reviews