Юань Донлі — колишня чемпіонка з настільної гри в ґо, яка тепер колекціонує і продає книжки, маньхву і манґу, а й сама живе на другому поверсі своєї крамниці. Одного вечора до її дверей з’являється незнайомець із проханням зняти кімнату. Молодий чоловік стверджує, що він колишній гравець ґо. І справді, його впевнена манера гри вказує що він надзвичайно майстерний.
Після Наунау і Йовдзи, ми продовжуємо видавати твори молодих тайванських творчинь. Для Сяодао це дебютна робота. Готуючись до неї, авторка сама провела дослідження, опитавши багатьох гравців у ґо. В результаті вийшов оригінальний графічний роман, у якому реалістичний портрет професійної спільноти ґо поєднується з напруженим сюжетом, водночас пронизуючи ностальгією за епохою, коли магазини прокату манґи були осередком тайванської молодіжної культури.
Незалежно від того, наскільки читачі знайомі з класичною стратегічною грою, їм має сподобатися ця історія про спілкування та пошук себе.
It was really confusing, for a European who doesn't know about the rules of Go, this manga has broken my brain. Plus, the plot is really slow and boring, I must have skimmed it because I was bored. BUT I put 2 stars and not 1 because the 2 characters are really cool and I love their dynamic.
Це маньхва від китайської авторки Сяодао, яка захоплюється грою "вейці", але наші перекладачі вирішили використати більш відому японську назву "Ґо".
Ґо, маньхва, книгарня - все це поєднується в одному томі і перетворюється на свій затишний шедевр. Окрім того, що нам цікаво вплітаючи в сюжет пояснюють деталі гри в ґо, ми ще отримуємо купу відсиланок ні різноманітну мангу, де згадуються ґо, книги і інші сюжети.
Авторка, ненав'язливо піднімає соціальні питання, як відносини між батьками та дітьми, або розлади тривожності на які песонажі хворіють після вибагливого дитинства.
Хочу відмітити величезну роботу перекладачки Олександри Беспалої, та літературної редакторки Наталії Коваль. Вони дуже добре попрацювали над текстом і все що може бути незрозумілим винесли в окремі примітки, де подали український переклад, китайську назву, та японську варіацію (більш розповсюджену в світі). Перший том мантхви має аж 69 приміток, зібранних зі 194-х сторінок сюжету.
Також цікавим є доповнення від мангаки інтерв'ю з відомими гравцями у ґо: майстром Лінь Юсянем (40 років, професійно грає з 2002), майстрем Лай Дзюньфу (22 роки, професійно грає з 2016 року).
Як на мене видавництво Сафран віднайшло перлину, яку варто продовжувати видавати. Тому плекаю надію, що вже скоро зможу придбати наступний том.
Моя перша маньхва Книгарня в якій причаївся лев... від улюбленого видавництва safran_book
Це тайванська маньхва, яка читається справа на ліво і я постійно намагалася звикнути до цього формату.. залипла, розглядаючи всі малюночки і намагалася не пропустити всіх написів, посилань і різних натяків...🤫 Сподобались вставки авторки, про те як кадр за кадром писалась історія, що слугувало джерелом натхнення і хто був прототипом героїв. А ще тут про жорстке виховання і його наслідки, про внутрішню трансформацію через заняття із тілом і медитацію..
Здебільшого я взяла її бо тут про ґо😁, а ще про книгарні, згадки про різноманітні популярні маньхви.
✔️Для мене грати в ґо - це як іти мовчки крізь цілковиту темряву. Після тривалих роздумів наступний хід з’являється ледь помітно, ніби зоряне сяйво.
✔️Через твої слова мої улюблені книжечки тепер тхнуть бездушними грошима...
✔️Який суперник небезпечніший? Думаю, той, який старанно розвиває свій талант!
Трохи ностальгії за часами в які я ніколи не жила (кінець 1990-х початок 2000-х розквіт книгарень-бібліотек — тільки тому, що у нас не було таких книгарень-бібліотек).
Трохи повсякденного життя дорослої жінки, у якої життя склалось не так блискуче, як здавалось у юності.
Трохи про втечу, мрії, талант. Дрібка романтики. Дорослішання.
Спочатку, я не зрозуміла, що ця історія зачепила. Але ось, місяць опісля, я вже подивилась 50 епізодів Хікару та Ґо (а це на хвилиночку аніме 2001 року). І до мене їде моя перша дошка гобан для ґо.
Ніколи до цього не купував мангу\маньхву, але тут не втримався - і не жалкую! Дуже цікавий стиль художниці, а сама історія, із зануренням у тайванську (ширше - всеазійську) культуру магазинів манги й, одночасно, у такий цікавий світ Го (почав по прочитанню сам вчитися грати у цю таку просту - на перший оманливий погляд - але таку глибоку гру) - захоплює з першої до останньої сторінки. Вже передзамовив другий том в українському перекладі від видавництва "Сафран" - і з нетерпінням чекаю!
Une excellente surprise ! À mi-chemin entre "March comes in like a lion" et "Hikaru no Go", ce titre a ravivé ma passion pour le Go. Les personnages sont aussi loufoques qu'attachants, et on se laisse porter par ce récit tranche-de-vie étrangement agréable. Vraiment top !
J’ai tellement aimé ce manga !!! J’ai trouvé le style de l’autrice très puissant. Le fait que ses dessins changent selon les émotions du personnage est trop intéressant. De plus les personnages sont super bien approfondis. J’ai vraiment passé un bon moment et j’ai pu en apprendre plus sur le go :)
Про реабілітацію гравців в го та про ідеї для малого підприємництва, які після піку популярності поступово починають помирати. Сюжет про дівчину, що живе в крамниці манги, і хлопця, який тікає від батьків-садистів, мені видався занадто нудним.
Ця манга в більшості про го. Я вибирала по обкладинці та назві. Тому те що основна тема це гра в го стало неочікуваним. Але обкладинка справдила враження, стиль малюнку справді був гарним.
Le style graphique de XIAO Dao est indéniablement unique, dégageant beaucoup d'énergie dans ses traits.
J'ai aimé qu'on parle du stress, de la pression et des conséquences que peuvent avoir la compétition et les sports de haut niveau sur les joueurs.
Les personnages, à la fois loufoques et misérables, sont bien caractérisés, ajoutant une dimension intéressante à l'histoire.
Cependant, il y a à mon gout un manque de traitement de la librairie manga (j'étais surtout attirée par ça). Il y a quelques références (comme Bonne nuit Punpun dès le début ou à plusieurs reprises Hikaru no Go), mais pas assez à mon gout. J'aurais voulu être davantage plongée dans le monde de la librairie, de la manière de lire, de consommer les mangas à Taïwan. Le jeu de go était un peu abrupt. J'avais beaucoup aimé March Comes in Like a lion, mais j'ai beaucoup moins accroché ce coup-ci. Cependant, bravo à Komogi de s'être lancé dans l'aventure de l'édition avec cette petite particularité, c'était un pari risqué et audacieux !