What do you think?
Rate this book
눈물을 마시는 새 #4
Die Suche nach dem König
Die Abenteurer Kaygon Draka, Lekon Tinahan und Feuergeist Bihyung haben die Reinkarnation der Lekon-Göttin gefunden – doch der Tanzende Gott der Menschen bleibt verschwunden. Um die Macht der Nagas und ihren Krieg gegen die Völker des Nordens zu beenden, reisen sie nach Süden, ins Zentrum der Macht der Nagas. Doch die Echsenwesen, die die Macht ihrer Göttin gestohlen haben, sind nahezu unbesiegbar, wenn der Tanzende Gott nicht gefunden und eine uralte Prophezeiung erfüllt wird. Den Abenteurern bleibt nicht mehr viel Zeit …
400 pages, Hardcover
First published January 18, 2003
About the author
Yeong-Do Lee
28 books58 followersMain International profile!
Lee Yeong-Do (Korean: 이영도; Hanja: 李英道; is a Korean novelist known for his work in the fantasy and science fiction genre. He is best known for his Dragon Raja series of fantasy novels which is also his debut work, serialised on an online forum from 1997 and published on its completion in 1998.
Korean name: 이영도
alternative Romanization:
Lee Yeongdo
Lee Young-do
I Yeong-do
Lee Yeong-Do (Korean: 이영도; Hanja: 李英道; is a Korean novelist known for his work in the fantasy and science fiction genre. He is best known for his Dragon Raja series of fantasy novels which is also his debut work, serialised on an online forum from 1997 and published on its completion in 1998.
Korean name: 이영도
alternative Romanization:
Lee Yeongdo
Lee Young-do
I Yeong-do
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 42 reviews
April 28, 2026
4,5
Третю і четверту частину прочитала підряд, тож вони сприйнялись як одне ціле. Весь цикл можна зручно поділити на 2 половини - першу-другу та третю-четверту книги, бо вони відрізняються і масштабністю подій та хронологічними рамками.
В мене з цим циклом відчуття як від театральної постановки (в хорошому сенсі). Бо історія занадто нереалістична та метафорична, щоб сприймати її всерйоз, але одночасно з цим в історії і персонажах є життя, яке парадоксально співіснує з тим, що іноді вони видаються епізодичними героями, які то з'являються, то надовго щезають, як змінні декорації на широкій сцені. Місцями надмірна пафосніть, міфологічність та специфічна філософія, непередбачувана поведінка персонажів - не стали для мене мінусами, а залишились важливими особливостями історії.
В кінці не розкрились відповіді на всі питання, багато чого так і залишилось незвіданим та в очікувані читацьких трактувань, проте кінцівка виявилась менш відкритою ніж те, до чого я готувалась. Все таки Лі Йондо не став читачів мучати всіма загадками без відповідей.
Головне з цією історією - не судити її за західними канонами, а розглядати зі сторони міфологічної історії, де мораль та філософія зроблені з абсолютно іншої матерії ніж ми звикли.
Дуже тішусь, що букшеф незвіданним чином відкопав такий скарб і я мала змогу з ним познайомитись
Третю і четверту частину прочитала підряд, тож вони сприйнялись як одне ціле. Весь цикл можна зручно поділити на 2 половини - першу-другу та третю-четверту книги, бо вони відрізняються і масштабністю подій та хронологічними рамками.
В мене з цим циклом відчуття як від театральної постановки (в хорошому сенсі). Бо історія занадто нереалістична та метафорична, щоб сприймати її всерйоз, але одночасно з цим в історії і персонажах є життя, яке парадоксально співіснує з тим, що іноді вони видаються епізодичними героями, які то з'являються, то надовго щезають, як змінні декорації на широкій сцені. Місцями надмірна пафосніть, міфологічність та специфічна філософія, непередбачувана поведінка персонажів - не стали для мене мінусами, а залишились важливими особливостями історії.
В кінці не розкрились відповіді на всі питання, багато чого так і залишилось незвіданим та в очікувані читацьких трактувань, проте кінцівка виявилась менш відкритою ніж те, до чого я готувалась. Все таки Лі Йондо не став читачів мучати всіма загадками без відповідей.
Головне з цією історією - не судити її за західними канонами, а розглядати зі сторони міфологічної історії, де мораль та філософія зроблені з абсолютно іншої матерії ніж ми звикли.
Дуже тішусь, що букшеф незвіданним чином відкопав такий скарб і я мала змогу з ним познайомитись
April 1, 2026
Четверта і заключна частина корейського фентезі «Той птах, що пʼє сльози»
Важко оцінювати цю книгу у відриві від попередніх. Третю і четверту точно треба читати підряд, а взагалі бажано всі чотири читати як одну.
В цій частині були моменти, які мені не дуже сподобались, але загалом кінцівкою серії я задоволена і дуже рада, що цей цикл є на нашому ринку! Це дійсно щось унікальне і максимально незвичне.
Важко оцінювати цю книгу у відриві від попередніх. Третю і четверту точно треба читати підряд, а взагалі бажано всі чотири читати як одну.
В цій частині були моменти, які мені не дуже сподобались, але загалом кінцівкою серії я задоволена і дуже рада, що цей цикл є на нашому ринку! Це дійсно щось унікальне і максимально незвичне.
April 13, 2026
Колосально розчарована 🫠
Четверта — остання — частина серії "Той птах, що сльози п'є" корейського фентезі наштовхує мене на думку, що з корейською літературою мені треба закінчувати🐈⬛
📚 Це був дуже цікавий та незвичний світ із самобутними та оригінальними героями перші дві книги. На третій, де півкниги тягнувся військовий похід, вже ставало трішки скучнуватєнько. Четверта взагалі пішла в якусь єбаніну, починаючи зі 170 сторінки.
❎ Знову, як в і в "Міракл-Крік" (https://t.me/daphniasuggests/6951), кінцівка (тут вона, блін, зі 170-ї сторінки і почалася!) перетворила веселу епічну сагу на епічний пафосний пафос, де раптово вкушені пафосом герої стають у пафосні пози і пафосно триндять сторінок 30, поки навколо пафосно розвалюється світ. Не пафосний, звичайний.
📌 Персонажі, які до цього три книги міркували логічно та виважено, тут перетворилися на карикатури самих себе.
📌 Події, які раніше розвивалися стрімко, тут стали найгіршим відображенням індійського кіно, коли за час кількасекундного падіння з вежи одного героя, інші встигають це побачити, вдягнутися, добігти з іншого кінця міста, по дорозі врятувавши цуценя, перевівши на той берег старушку та витесавши фігурку слона в натуральну величину з цільного дерева, і врятувати того, хто падає, приблизно на середині польоту.
📌 Лінії втілень богів тупо обриваються, лінія Кейгана Дракара тут максимально псується і лишається зрештою без відповідей, логіка на останньому розділі взагалі встала і вийшла.
❎ Я вже взагалі мовчу про саму ідею, що деякі істоти ведуть себе асоціально тому, що в них царя нема. А от якби був, то й воєн не було.
✅ Коротше, хто читав попередні, то ви, звісно, дочитуйте вже (ну або попросіть аби вам розказали, чим все закінчиться), а взагалі, якщо лишити прочитаним тільки перші дві, то нічого особливо не зміниться.
Четверта — остання — частина серії "Той птах, що сльози п'є" корейського фентезі наштовхує мене на думку, що з корейською літературою мені треба закінчувати🐈⬛
📚 Це був дуже цікавий та незвичний світ із самобутними та оригінальними героями перші дві книги. На третій, де півкниги тягнувся військовий похід, вже ставало трішки скучнуватєнько. Четверта взагалі пішла в якусь єбаніну, починаючи зі 170 сторінки.
❎ Знову, як в і в "Міракл-Крік" (https://t.me/daphniasuggests/6951), кінцівка (тут вона, блін, зі 170-ї сторінки і почалася!) перетворила веселу епічну сагу на епічний пафосний пафос, де раптово вкушені пафосом герої стають у пафосні пози і пафосно триндять сторінок 30, поки навколо пафосно розвалюється світ. Не пафосний, звичайний.
📌 Персонажі, які до цього три книги міркували логічно та виважено, тут перетворилися на карикатури самих себе.
📌 Події, які раніше розвивалися стрімко, тут стали найгіршим відображенням індійського кіно, коли за час кількасекундного падіння з вежи одного героя, інші встигають це побачити, вдягнутися, добігти з іншого кінця міста, по дорозі врятувавши цуценя, перевівши на той берег старушку та витесавши фігурку слона в натуральну величину з цільного дерева, і врятувати того, хто падає, приблизно на середині польоту.
📌 Лінії втілень богів тупо обриваються, лінія Кейгана Дракара тут максимально псується і лишається зрештою без відповідей, логіка на останньому розділі взагалі встала і вийшла.
❎ Я вже взагалі мовчу про саму ідею, що деякі істоти ведуть себе асоціально тому, що в них царя нема. А от якби був, то й воєн не було.
✅ Коротше, хто читав попередні, то ви, звісно, дочитуйте вже (ну або попросіть аби вам розказали, чим все закінчиться), а взагалі, якщо лишити прочитаним тільки перші дві, то нічого особливо не зміниться.
February 11, 2025
Aber ich hab immer noch so viele Fragen
July 22, 2026
Im Finale zieht sich der Kriegsschauplatz dann zusammen und der Autor beleuchtet auch viele persönliche Hintergründe; aber auch Entscheidungen und Vorurteile, was ich total interessant fand. Sowas gibt auch immer viel Einblick in die Gefühlswelt des Autors und was er mit der Geschichte aussagen möchte.
Zum Beispiel in einem kurzen Dialog, als jemand zweifelt an dem, was er gemacht bzw. wofür er sich entschieden hat: es ist seine Entscheidung, sein Scheitern - das aber mit den besten Absichten so geschehen ist und eben passiert. Was anderen dabei zugestoßen ist ist ihre Sache und hat nichts mit ihm zu tun. Jeder ist für sich selbst verantwortlich.
Das ist jetzt meine Kurzfassung davon und ich weiß nicht, ob ich es so transportieren kann wie ich es im Kopf habe, aber gerade solche kleinen Momente sind berührend und zeigen, wie der Autor denkt und welche Botschaften er senden möchte.
"Ist es nötig, so grausam zu dir selbst zu sein? Es ist traurig, dass jemand nur lebt, um zu hassen."
Zitat Seite 148
Und immer noch treffen mich hier Erkenntnisse die überraschen und staunen lassen. Ich hatte ja einige Vermutungen, was die Handlung und die Figuren betrifft, aber der Autor schafft es auch gegen Ende, hier nochmal einiges aufzudecken! So langsam hab ich schon lange kein Buch mehr gelesen, weil ich nichts verpassen wollte! Manche Passagen mögen langatmig wirken, aber da es hier so viele Zusammenhänge auch mit kleinen Ereignissen oder Dialogen gibt, wollte ich alles genau aufnehmen und hab dadurch ein sehr intensives und leise Anspannung erlebt, die mich mit großer Aufmerksamkeit durch die Geschichte geführt hat.
Am Ende erleben wir einen großen Showdown, der aber ebenfalls mit leiser Dramatik daherkommt und vieles offenlässt. Im letzten Abschnitt allerdings bekommen wir einen kleinen Ausblick in die Zukunft, der noch einiges aufklärt, aber auch vieles unseren Rückschlüssen überlässt und für mich vor allem die Aussage beinhaltet, dass das Leben vor allem eins bedeutet: Veränderung. Sie ist nicht aufzuhalten, sie ist nicht gut oder schlecht - sie ist einfach.
Ich hab in anderen Rezensionen gelesen, dass das Ende viele Fragen aufgeworfen hat und nicht alle so richtig zufrieden waren. Mich hat allerdings die gesamte Handlung so in den Bann gezogen und fasziniert, dass mich auch dieses etwas "offene Ende" nicht mehr enttäuschen konnte bzw. hat es mich nicht gestört, dass nicht alles bis ins Detail beschrieben wurde. Die Botschaft ist jedenfalls angekommen, wie so viele im Laufe dieser langen Reise und mich jedenfalls konnte der Autor hier komplett begeistern :)
Zum Beispiel in einem kurzen Dialog, als jemand zweifelt an dem, was er gemacht bzw. wofür er sich entschieden hat: es ist seine Entscheidung, sein Scheitern - das aber mit den besten Absichten so geschehen ist und eben passiert. Was anderen dabei zugestoßen ist ist ihre Sache und hat nichts mit ihm zu tun. Jeder ist für sich selbst verantwortlich.
Das ist jetzt meine Kurzfassung davon und ich weiß nicht, ob ich es so transportieren kann wie ich es im Kopf habe, aber gerade solche kleinen Momente sind berührend und zeigen, wie der Autor denkt und welche Botschaften er senden möchte.
"Ist es nötig, so grausam zu dir selbst zu sein? Es ist traurig, dass jemand nur lebt, um zu hassen."
Zitat Seite 148
Und immer noch treffen mich hier Erkenntnisse die überraschen und staunen lassen. Ich hatte ja einige Vermutungen, was die Handlung und die Figuren betrifft, aber der Autor schafft es auch gegen Ende, hier nochmal einiges aufzudecken! So langsam hab ich schon lange kein Buch mehr gelesen, weil ich nichts verpassen wollte! Manche Passagen mögen langatmig wirken, aber da es hier so viele Zusammenhänge auch mit kleinen Ereignissen oder Dialogen gibt, wollte ich alles genau aufnehmen und hab dadurch ein sehr intensives und leise Anspannung erlebt, die mich mit großer Aufmerksamkeit durch die Geschichte geführt hat.
Am Ende erleben wir einen großen Showdown, der aber ebenfalls mit leiser Dramatik daherkommt und vieles offenlässt. Im letzten Abschnitt allerdings bekommen wir einen kleinen Ausblick in die Zukunft, der noch einiges aufklärt, aber auch vieles unseren Rückschlüssen überlässt und für mich vor allem die Aussage beinhaltet, dass das Leben vor allem eins bedeutet: Veränderung. Sie ist nicht aufzuhalten, sie ist nicht gut oder schlecht - sie ist einfach.
Ich hab in anderen Rezensionen gelesen, dass das Ende viele Fragen aufgeworfen hat und nicht alle so richtig zufrieden waren. Mich hat allerdings die gesamte Handlung so in den Bann gezogen und fasziniert, dass mich auch dieses etwas "offene Ende" nicht mehr enttäuschen konnte bzw. hat es mich nicht gestört, dass nicht alles bis ins Detail beschrieben wurde. Die Botschaft ist jedenfalls angekommen, wie so viele im Laufe dieser langen Reise und mich jedenfalls konnte der Autor hier komplett begeistern :)
December 26, 2024
Ich bin immer wieder fasziniert, wie oft man eine Geschichte erneut auf Links drehen kann. Das ist immer großer Sport.
Trotzdem lässt mich der letzte Band mit einem großen Hääää??? im Kopf zurück.
Zack Bumm ist die Geschichte aus, noch etwas Nachgeplänkel, das sich dann im Sande verläuft. Fertig. WTF? Eigentlich hat sich das Buch für mich immer wie ein Plädoyer gegen Krieg und Machtmissbrauch gelesen. Und dann endet das in dem Moment, in dem ein neuer Krieg bevorsteht? Hääää? Ist jetzt die Moral von der Geschicht „Nach dem Krieg ist vor dem Krieg und das wird immer so bleiben“?
Trotzdem lässt mich der letzte Band mit einem großen Hääää??? im Kopf zurück.
Zack Bumm ist die Geschichte aus, noch etwas Nachgeplänkel, das sich dann im Sande verläuft. Fertig. WTF? Eigentlich hat sich das Buch für mich immer wie ein Plädoyer gegen Krieg und Machtmissbrauch gelesen. Und dann endet das in dem Moment, in dem ein neuer Krieg bevorsteht? Hääää? Ist jetzt die Moral von der Geschicht „Nach dem Krieg ist vor dem Krieg und das wird immer so bleiben“?
February 24, 2024
4.5
The ending was a bit of disappointment, especially with everything went on in the series. But still good!
The ending was a bit of disappointment, especially with everything went on in the series. But still good!
December 23, 2024
Habe ich einiges am Ende nicht verstanden oder ist es einfach ein wenig enttäuschend?
April 2, 2026
Мені було замало((((
Якось так швидко ця частина закінчилась, сторінок би 100 - 150 більше.
Якось так швидко ця частина закінчилась, сторінок би 100 - 150 більше.
May 28, 2026
I'm lost. Після фінальної книги «Птаха» Лі Йондо я маю більше запитань, ніж мала на старті. А це, погодьтеся, не зовсім той тип прогресу, який хотілося б занести в читацький щоденник.
Починалося все прекрасно: чотири раси, корейська міфологія, дивний і неймовірно живий світ, герої з характером і власною головою на плечах. Перші два томи — скарб. У третьому почався військовий похід, і він, здається, став випробуванням не лише для персонажів, а й для читача.
Четверта книга — це вже філософський експеримент. Десь після сотні сторінок я почала губити нитку. Після двохсот — нитка, здається, теж мене загубила. Там мали початися відповіді, але замість них з’явилися багатозначні погляди, сцени кінця світу й падіння з вежі такої тривалості, що за цей час айсберги встигли б розтанути, діти — народитися, вирости й прочитати попередні три томи. А персонаж усе ще падав.
А потім — оп. Кінець. Титри. Засічка на камені.
Після фіналу я пішла на корейські форуми, бо серія там дуже популярна. І дізналася більше. Щоправда, «більше» тут означає: старі запитання ввічливо поступилися місцем новим. Бо й на форумах у Кореї не все одностайно все зрозуміли. Наприклад, фінальна фраза про воду й отруту може бути метафорою змін, буквальним значенням, обома варіантами одразу або чимось, що треба пояснювати родинним деревом втілень, намальованим на серветці о першій ночі.
Назва теж виявилася не про одного персонажа, а радше про тип душі: того, хто здатен прийняти чужий біль до кінця. Хтось несе його назовні — живе, бере відповідальність, очолює. Хтось іде до кінця буквально — випиває сльози світу й стає деревом. Що може бути водночас і смерть, і найвищий спокій, і продовження життя. Красиво? Дуже. Зрозуміло? Ну… відсотків на 30.
Лі Йондо не жорстокий автор. Він просто, здається, щиро вірить, що розуміння — це процес, а не результат. Що засічка на камені часом говорить більше, ніж три сторінки пояснень. Можливо, він має рацію. Але від схеми я б усе одно не відмовилася.
У будь-якому разі, щиро вдячна Bookchef, що знайшли цю серію, Юлії Ковальчук, що переклала й відкрила цей світ (перекладацькі зноски дуже допомагали), і якщо далі буде переклад нового циклу "Птах, що п'є кров" (на корейській вже є) я аж бігом побіжу читати.
Починалося все прекрасно: чотири раси, корейська міфологія, дивний і неймовірно живий світ, герої з характером і власною головою на плечах. Перші два томи — скарб. У третьому почався військовий похід, і він, здається, став випробуванням не лише для персонажів, а й для читача.
Четверта книга — це вже філософський експеримент. Десь після сотні сторінок я почала губити нитку. Після двохсот — нитка, здається, теж мене загубила. Там мали початися відповіді, але замість них з’явилися багатозначні погляди, сцени кінця світу й падіння з вежі такої тривалості, що за цей час айсберги встигли б розтанути, діти — народитися, вирости й прочитати попередні три томи. А персонаж усе ще падав.
А потім — оп. Кінець. Титри. Засічка на камені.
Після фіналу я пішла на корейські форуми, бо серія там дуже популярна. І дізналася більше. Щоправда, «більше» тут означає: старі запитання ввічливо поступилися місцем новим. Бо й на форумах у Кореї не все одностайно все зрозуміли. Наприклад, фінальна фраза про воду й отруту може бути метафорою змін, буквальним значенням, обома варіантами одразу або чимось, що треба пояснювати родинним деревом втілень, намальованим на серветці о першій ночі.
Назва теж виявилася не про одного персонажа, а радше про тип душі: того, хто здатен прийняти чужий біль до кінця. Хтось несе його назовні — живе, бере відповідальність, очолює. Хтось іде до кінця буквально — випиває сльози світу й стає деревом. Що може бути водночас і смерть, і найвищий спокій, і продовження життя. Красиво? Дуже. Зрозуміло? Ну… відсотків на 30.
Лі Йондо не жорстокий автор. Він просто, здається, щиро вірить, що розуміння — це процес, а не результат. Що засічка на камені часом говорить більше, ніж три сторінки пояснень. Можливо, він має рацію. Але від схеми я б усе одно не відмовилася.
У будь-якому разі, щиро вдячна Bookchef, що знайшли цю серію, Юлії Ковальчук, що переклала й відкрила цей світ (перекладацькі зноски дуже допомагали), і якщо далі буде переклад нового циклу "Птах, що п'є кров" (на корейській вже є) я аж бігом побіжу читати.
June 16, 2026
На жаль, ця книга сподобалася мені найменше з усіх чотирьох(
Можливо, досвід читання був би кращим, якби я читала всю серію підряд. Четверта книга виявилася дуже заплутаною, сюжет сильно ускладнився, а пояснень не вистачило. Було відчуття, наче лінія історії трохи втратилася. Книга точно не погана, але виявилася якось зовсім не тим, що я очікувала
Можливо, досвід читання був би кращим, якби я читала всю серію підряд. Четверта книга виявилася дуже заплутаною, сюжет сильно ускладнився, а пояснень не вистачило. Було відчуття, наче лінія історії трохи втратилася. Книга точно не погана, але виявилася якось зовсім не тим, що я очікувала
July 21, 2026
Для мене це суцільне розчарування. Можливо, вплинула пауза між першими трьома книгами, але четверта здалася надто абстрактною з дивними сюжетними ходами і безліччю дивних філософських діалогів. Мучив я її довго.
March 27, 2026
Absolute cinema!
November 18, 2025
Last book of the series.
The final climax, the gods' incarnations meeting, was indeed a very nice finale.
The different stories leading up to this converged nicely in the end.
However, one main protagonist changing sides in the last book, with the promiste to deliver revenge but the book ending before we know what he did afterwards, and another main protagonist dying but somehow still living on without anybody knowing how, and a goddesses' child being very talented and wise and only appearing in the last chapter - too many new strings of the plot in this supposedly last book of a series.
Overall, I still liked the book because of the plot up to that last fight (not after) and how everything came together.
Some thing I did not like throughout the whole series was that the politics were sometimes hard to understand and follow because there were so many characters, many things left unsaid and a long timeframe in the 4 books.
The final climax, the gods' incarnations meeting, was indeed a very nice finale.
The different stories leading up to this converged nicely in the end.
However, one main protagonist changing sides in the last book, with the promiste to deliver revenge but the book ending before we know what he did afterwards, and another main protagonist dying but somehow still living on without anybody knowing how, and a goddesses' child being very talented and wise and only appearing in the last chapter - too many new strings of the plot in this supposedly last book of a series.
Overall, I still liked the book because of the plot up to that last fight (not after) and how everything came together.
Some thing I did not like throughout the whole series was that the politics were sometimes hard to understand and follow because there were so many characters, many things left unsaid and a long timeframe in the 4 books.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 14, 2025
Hilfe was passiert hier alles? Zu Beginn ist man noch immer inmitten des Krieges zwischen Nagas und den Lekons, Dokebis und Menschen.
Ab der Hälfte ca. Passiert nochmal so unglaublich viel, was natürlich Spannung erzeugt, aber am Ende nicht wirklich erklärt wird.
Die Serie ist es auf jeden Fall wert gelesen zu werden!
Gut finde ich, dass das letzte Kapitel ca 5 Jahre nach dem Krieg spielt und etwas Normalität einkehren lässt, aber leider auch offene Fragen nicht wirklich beantwortet.
Da mich ein-zwei Punkte echt wirr zurück gelassen haben (ob es an der Übersetzung liegt oder einfach zum Nachdenken anregen soll weiß ich nicht), habe ich nach Erklärungen gesucht und in einem Reddit bin ich auf schlüssige Ausführungen gekommen.
Ganz erschließt sich mir noch nicht alles aber vielleicht lese ich einfach nochmal die Serie mit dem Wissen das ich jetzt habe.
Ab der Hälfte ca. Passiert nochmal so unglaublich viel, was natürlich Spannung erzeugt, aber am Ende nicht wirklich erklärt wird.
Die Serie ist es auf jeden Fall wert gelesen zu werden!
Gut finde ich, dass das letzte Kapitel ca 5 Jahre nach dem Krieg spielt und etwas Normalität einkehren lässt, aber leider auch offene Fragen nicht wirklich beantwortet.
Da mich ein-zwei Punkte echt wirr zurück gelassen haben (ob es an der Übersetzung liegt oder einfach zum Nachdenken anregen soll weiß ich nicht), habe ich nach Erklärungen gesucht und in einem Reddit bin ich auf schlüssige Ausführungen gekommen.
Ganz erschließt sich mir noch nicht alles aber vielleicht lese ich einfach nochmal die Serie mit dem Wissen das ich jetzt habe.
January 10, 2025
Ein gutes Buch, ohne Frage, aber neben den anderen 3 Teilen der Reihe definitiv der schwächste.
Das Buch wirkt teils gehetzt, das Ende kommt plötzlich, lässt Frage offen (oder ich bin zu dumm) und das finde ich doch ein wenig schade, waren die vorherigen Teile doch deutlich ausgereifter und wirkten runder. Vielleicht les' ich's nochmal und änder die Bewertung, wer weiß.
Nachtrag: Hab das Hörbuch noch gekauft und durchgehört und ich bleibe dabei. Es ist unrund am Ende.
Das Buch wirkt teils gehetzt, das Ende kommt plötzlich, lässt Frage offen (oder ich bin zu dumm) und das finde ich doch ein wenig schade, waren die vorherigen Teile doch deutlich ausgereifter und wirkten runder. Vielleicht les' ich's nochmal und änder die Bewertung, wer weiß.
Nachtrag: Hab das Hörbuch noch gekauft und durchgehört und ich bleibe dabei. Es ist unrund am Ende.
January 9, 2025
[𝕦𝕟𝕓𝕖𝕫𝕒𝕙𝕝𝕥𝕖 𝕎𝕖𝕣𝕓𝕦𝕟𝕘]
𝕋𝕚𝕥𝕖𝕝: Die Suche nach dem König - Die Legende vom Tränenvogel Band 4
𝔸𝕦𝕤 𝕕𝕖𝕣 𝔽𝕖𝕕𝕖𝕣 𝕧𝕠𝕟: Young-Do Lee
𝕍𝕖𝕣𝕝𝕒𝕘: Heyne Verlag
𝔾𝕖𝕝𝕖𝕤𝕖𝕟 𝕒𝕦𝕗: Deutsch
𝕌𝕖𝕓𝕖𝕣𝕤𝕖𝕥𝕫𝕥 𝕧𝕠𝕟: Hyuk-Sook Kim und Manfred Selzer
𝔸𝕧𝕒𝕚𝕝𝕒𝕓𝕝𝕖 𝕚𝕟 𝔼𝕟𝕘𝕝𝕚𝕤𝕙: ?
𝔽𝕣𝕒𝕘𝕖: Welche Reihe habt ihr zuletzt abgeschlossen?
𝔻𝕣𝕖𝕚 (𝕠𝕕𝕖𝕣 𝕞𝕖𝕙𝕣) 𝕎𝕠𝕖𝕣𝕥𝕖𝕣 𝕫𝕦𝕞 𝔹𝕦𝕔𝕙:
Krönender Abschluss - Spannend - Unerwartet
𝕀𝕟𝕙𝕒𝕝𝕥:
Die Völker befinden sich im Krieg und die Inkarnation der Götter sind gefunden. Doch wer wird als Sieger aus der Schlacht hervorgehen?
𝕄𝕖𝕚𝕟𝕖 𝕄𝕖𝕚𝕟𝕦𝕟𝕘:
Da ist es. Das Ende.
Und ich muss sagen: Ich bin begeistert. Diesen Band fand ich fast am besten von allen Vieren. 😍
Natürlich bleibt es definitiv ein Buch bei dem man aufpassen muss - nicht zuletzt weil man gefühlt 100 Personen hat die man sich merken muss und man nie weiß, was noch wichtig wird und was nicht. 🤭
Aber es ist eine tolle und faszinierende Geschichte und eine geniale Welt, die auch nach 4 Bänden nicht langweilig wird.
Das Ende ist bestimmt, wie immer, Geschmackssache. Aber ich fand es eigentlich sehr passend, auch wenn ich gerne noch ein zwei Kapitel mehr gehabt hätte. ❤️
Ich finde es natürlich auch schade mich von dieser Welt zu verabschieden. 🥹
𝕃𝕖𝕤𝕖𝕖𝕞𝕡𝕗𝕖𝕙𝕝𝕦𝕟𝕘? 👍🏻
Von mir gibt es eine Leseempfehlung für alle High-Fantasy-Leser. 🫶🏻
𝔼𝕦𝕣𝕖 𝕃𝕚𝕔𝕖𝕪 ☘️
𝕋𝕚𝕥𝕖𝕝: Die Suche nach dem König - Die Legende vom Tränenvogel Band 4
𝔸𝕦𝕤 𝕕𝕖𝕣 𝔽𝕖𝕕𝕖𝕣 𝕧𝕠𝕟: Young-Do Lee
𝕍𝕖𝕣𝕝𝕒𝕘: Heyne Verlag
𝔾𝕖𝕝𝕖𝕤𝕖𝕟 𝕒𝕦𝕗: Deutsch
𝕌𝕖𝕓𝕖𝕣𝕤𝕖𝕥𝕫𝕥 𝕧𝕠𝕟: Hyuk-Sook Kim und Manfred Selzer
𝔸𝕧𝕒𝕚𝕝𝕒𝕓𝕝𝕖 𝕚𝕟 𝔼𝕟𝕘𝕝𝕚𝕤𝕙: ?
𝔽𝕣𝕒𝕘𝕖: Welche Reihe habt ihr zuletzt abgeschlossen?
𝔻𝕣𝕖𝕚 (𝕠𝕕𝕖𝕣 𝕞𝕖𝕙𝕣) 𝕎𝕠𝕖𝕣𝕥𝕖𝕣 𝕫𝕦𝕞 𝔹𝕦𝕔𝕙:
Krönender Abschluss - Spannend - Unerwartet
𝕀𝕟𝕙𝕒𝕝𝕥:
Die Völker befinden sich im Krieg und die Inkarnation der Götter sind gefunden. Doch wer wird als Sieger aus der Schlacht hervorgehen?
𝕄𝕖𝕚𝕟𝕖 𝕄𝕖𝕚𝕟𝕦𝕟𝕘:
Da ist es. Das Ende.
Und ich muss sagen: Ich bin begeistert. Diesen Band fand ich fast am besten von allen Vieren. 😍
Natürlich bleibt es definitiv ein Buch bei dem man aufpassen muss - nicht zuletzt weil man gefühlt 100 Personen hat die man sich merken muss und man nie weiß, was noch wichtig wird und was nicht. 🤭
Aber es ist eine tolle und faszinierende Geschichte und eine geniale Welt, die auch nach 4 Bänden nicht langweilig wird.
Das Ende ist bestimmt, wie immer, Geschmackssache. Aber ich fand es eigentlich sehr passend, auch wenn ich gerne noch ein zwei Kapitel mehr gehabt hätte. ❤️
Ich finde es natürlich auch schade mich von dieser Welt zu verabschieden. 🥹
𝕃𝕖𝕤𝕖𝕖𝕞𝕡𝕗𝕖𝕙𝕝𝕦𝕟𝕘? 👍🏻
Von mir gibt es eine Leseempfehlung für alle High-Fantasy-Leser. 🫶🏻
𝔼𝕦𝕣𝕖 𝕃𝕚𝕔𝕖𝕪 ☘️
April 10, 2025
Also dieses Buch habe ich offensichtlich wirklich verschlungen, was nicht nur daran lag, dass ich wusste ich müsste über’s Wochenende sonst zwei Bücher mit mir rumschlagen, sondern auch, weil endlich die Fragen geklärt wurden, die man sich über die anderen Bände so gefragt hat. Naja, so dachte ich jedenfalls außer dass ich immer noch 100 Fragen habe. Vielleicht ist das aber auch meine Eigenart, dass ich es irgendwie wenn ein Buch nicht jede Frage auf eine offensichtliche Art und Weise den Lesenden vorkaut (auch wenn ich die Sachen alleine auch nicht durchgekaut kriege 🙃). Ich kann nichts anderes sagen, als dass ich es einfach toll fand. Insbesondere weil die Art der Geschichtenerzählung so anders ist, als irgendwas was ich bisher gelesen habe. Also I know ich vergebe leicht 5 Sterne, aber hier Safe verdient!✨
December 17, 2025
Das Buch endet nicht sehr eindeutig. Ich glaube nur das Ende zu verstehen. Das Gefühl der Unsicherheit in der Deutung lässt mich die Bücherreihe eher schwer abschließen. Der finale Kampf ist viel, irgendwie auch zu viel. Jeder und alles treffen aufeinander. Alles in allem habe ich das Buch trotzdem gerne gelesen, auch wenn der Schluss etwas unbefriedigend war.
(Das dritte Buch war das unterhaltsamste.)
(Das dritte Buch war das unterhaltsamste.)
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 25, 2025
3,5 ⭐
Ich weiß nicht, ob es an mir lag aber das Ende ist mir nicht ganz schlüssig und ich habe einige offene Fragen.
Vielleicht ändert sich meine Rezension nachdem ich Recherche betrieben habe.
Insgesamt hat mich der letzte Band aber auch einfach weniger überzeugt.
Ich weiß nicht, ob es an mir lag aber das Ende ist mir nicht ganz schlüssig und ich habe einige offene Fragen.
Vielleicht ändert sich meine Rezension nachdem ich Recherche betrieben habe.
Insgesamt hat mich der letzte Band aber auch einfach weniger überzeugt.
July 2, 2025
Meine Emotion beim beenden dieses Buchs ist vor allem Verwirrung.
Kein Peil was ich da gelesen habe
Kein Peil was ich da gelesen habe
August 9, 2025
mi hot take es que fue mi favorito de toda la saga, aunque muchas preguntas quedaron sin respuesta
November 22, 2025
Ob ich das Buch voll und ganz verstanden habe, kann ich nicht sagen. Aber ich habe es selten, dass mich ein Buch leer und emotional zugleich zurücklässt und deswegen bin ich sehr froh, die Reihe gestartet zu haben.
Hätte ich mir ein anderes Ende gewünscht? Ja.
Bin ich froh, dass der Autor mir das nicht gegeben hat? Ebenfalls ja.
Hätte ich mir ein anderes Ende gewünscht? Ja.
Bin ich froh, dass der Autor mir das nicht gegeben hat? Ebenfalls ja.
January 13, 2023
좋은 책
하지만 뭔가 여지가 남는 결말
하지만 뭔가 여지가 남는 결말
July 10, 2026
2,5
Щиро не розумію куди спішив автор. Стільки питань і сюжетних ліній залишились не відкритими або не закінченими. Навіть ті питання, які були розкриті все рівно неоднозначні і тільки Лі Йондо знає точно що це все значить. Лі Йондо вирішив зробити блокбастер на вежі з усіма персонажами і пафосом, але як же все розчаровуючи закінчилось.
Моя персональна скарга пов'язана з Рюном і тим як його лінія закінчилась. Факт того що він не був на вежі вкінці, так і не мав хорошого діалогу перед смертю ні з Кейганом, ні з Само це дуже пригнічує. Я до кінця думав, що лінія з душами в середині Галотека призведе до чогось цікавого. Можливо Каріндоль вирветься і щось зробить, чи Хваріт нарешті побалакає з Рюном, хоча б щось станеться. Але ні. Як і більшість сюжетних ліній ця нічим цікавим не закінчилась.
Стільки персонажів хотіли б убити Віас за все що вона зробила. Стільки злого вона зробила, вона буквально призвела сюжет в рух своїми підступними вчинками. І ні Рюн, ні Хваріт, ні Само чи навіть Свачі і Кару не приклали руки до її смерті. І хто ж убив її? Серізма. Серйозно? З усіх персонажів чому він? Її смерть не мала жодної емоційної ваги для мене. Всю книгу я хотів щоб хтось з персонажів помстився їй. Можливо для саме цього Хваріт залишився в сюжеті як душа в середині Галотека. Але ні. Виявляється Хваріт залишився в сюжеті просто у ролі повідка, який тримав Каріндоль.
Навіть в момент коли здається що ось зараз буде кульмінація на яку так чекали. Галотек нарешті добрався до вежі. Він нарешті побачив людину, через яку почав цю війну, яка забрала життя багатьох людей. Головний антагоніст проти протагоніста, один на один. Ось воно, ось зараз буде епічно. Чорний екран? Таймскіп? Це все? Відверто не повірив тому, що прочитав. Після такої підстави і розчарування читати про якусь дитину богині, до якої мені немає діла, і Ласу, який тепер питання країни вирішує, було нестерпно. В кінці більше сторінок було витрачено на дитину і Ласу ніж на таких цікавих і улюблених як Кейгана і Рюна.
Загалом ця серія залишиться у моєму серці через ті подорожі чотирьох цікавих персонажів і прекрасну королеву-тигрицю, яка їх переслідувала, але останню книгу хотілось би просто забути як страшний сон.
Щиро не розумію куди спішив автор. Стільки питань і сюжетних ліній залишились не відкритими або не закінченими. Навіть ті питання, які були розкриті все рівно неоднозначні і тільки Лі Йондо знає точно що це все значить. Лі Йондо вирішив зробити блокбастер на вежі з усіма персонажами і пафосом, але як же все розчаровуючи закінчилось.
Моя персональна скарга пов'язана з Рюном і тим як його лінія закінчилась. Факт того що він не був на вежі вкінці, так і не мав хорошого діалогу перед смертю ні з Кейганом, ні з Само це дуже пригнічує. Я до кінця думав, що лінія з душами в середині Галотека призведе до чогось цікавого. Можливо Каріндоль вирветься і щось зробить, чи Хваріт нарешті побалакає з Рюном, хоча б щось станеться. Але ні. Як і більшість сюжетних ліній ця нічим цікавим не закінчилась.
Стільки персонажів хотіли б убити Віас за все що вона зробила. Стільки злого вона зробила, вона буквально призвела сюжет в рух своїми підступними вчинками. І ні Рюн, ні Хваріт, ні Само чи навіть Свачі і Кару не приклали руки до її смерті. І хто ж убив її? Серізма. Серйозно? З усіх персонажів чому він? Її смерть не мала жодної емоційної ваги для мене. Всю книгу я хотів щоб хтось з персонажів помстився їй. Можливо для саме цього Хваріт залишився в сюжеті як душа в середині Галотека. Але ні. Виявляється Хваріт залишився в сюжеті просто у ролі повідка, який тримав Каріндоль.
Навіть в момент коли здається що ось зараз буде кульмінація на яку так чекали. Галотек нарешті добрався до вежі. Він нарешті побачив людину, через яку почав цю війну, яка забрала життя багатьох людей. Головний антагоніст проти протагоніста, один на один. Ось воно, ось зараз буде епічно. Чорний екран? Таймскіп? Це все? Відверто не повірив тому, що прочитав. Після такої підстави і розчарування читати про якусь дитину богині, до якої мені немає діла, і Ласу, який тепер питання країни вирішує, було нестерпно. В кінці більше сторінок було витрачено на дитину і Ласу ніж на таких цікавих і улюблених як Кейгана і Рюна.
Загалом ця серія залишиться у моєму серці через ті подорожі чотирьох цікавих персонажів і прекрасну королеву-тигрицю, яка їх переслідувала, але останню книгу хотілось би просто забути як страшний сон.
March 2, 2025
Das Grand Finale von der Reihe ist nun beendet.
Was für eine Reise. Man hat unfassbare viele Charaktere kennen (und lieben) gelernt. Komplett in eine neue Welt eingetaucht die so extravagant und ausladend beschrieben wurde. Und eine Story mitverfolgt, die einem immer wieder ein Schleudertrauma mit den ganzen unvorhersehbaren Ereignissen verpasst hat. Also insgesamt ein einmaliges Leseerlebnis.
Speziell zu Band 4:
Das Ende war... Verwirrend.
Ich verstehe, glaube ich, im Kern was der Autor bewirken wollte aber muss ehrlich sagen das ich noch nicht diesen Aha-Moment habe.
Ich habe eigentlich nichts erwartet was passiert ist, und das passiert mir echt selten. Einfach Wahnsinn was Lee Young-Do hier geschaffen hat.
Ich warte ehrlich gesagt auf aufschlussreiche Interpretation vom Finale um mehr zu verstehen, aber das Buch ist noch so neu, dass viele andere Rezensenten genauso verwirrt sind wie ich. 😂
Aufgrund dessen war der letzte Teil für mich auch der schwächste leider, aber gut möglich das hier noch Anpassung nach oben kommt, wenn man's sacken lassen hat, oder in paar Jahren nochmal liest.
Die Reihe liest sich beinahe wie eine Duologie:
Band 1 + 2
Band 3 + 4
Also wenn man nicht in einem Rutsch durchlesen möchte empfehle ich auf jeden Fall erst ab Band 2 eine Pause einzulegen, da es vom Plot und dem Setting am sinnigsten ist.
Insgesamt eine sehr komplexe, wahnsinnig kreative, teils verwirrende aber unfassbare Epische Buchreihe die ich jedem Fantasy Enthusiasten nur empfehlen kann!
Was für eine Reise. Man hat unfassbare viele Charaktere kennen (und lieben) gelernt. Komplett in eine neue Welt eingetaucht die so extravagant und ausladend beschrieben wurde. Und eine Story mitverfolgt, die einem immer wieder ein Schleudertrauma mit den ganzen unvorhersehbaren Ereignissen verpasst hat. Also insgesamt ein einmaliges Leseerlebnis.
Speziell zu Band 4:
Das Ende war... Verwirrend.
Ich verstehe, glaube ich, im Kern was der Autor bewirken wollte aber muss ehrlich sagen das ich noch nicht diesen Aha-Moment habe.
Ich habe eigentlich nichts erwartet was passiert ist, und das passiert mir echt selten. Einfach Wahnsinn was Lee Young-Do hier geschaffen hat.
Ich warte ehrlich gesagt auf aufschlussreiche Interpretation vom Finale um mehr zu verstehen, aber das Buch ist noch so neu, dass viele andere Rezensenten genauso verwirrt sind wie ich. 😂
Aufgrund dessen war der letzte Teil für mich auch der schwächste leider, aber gut möglich das hier noch Anpassung nach oben kommt, wenn man's sacken lassen hat, oder in paar Jahren nochmal liest.
Die Reihe liest sich beinahe wie eine Duologie:
Band 1 + 2
Band 3 + 4
Also wenn man nicht in einem Rutsch durchlesen möchte empfehle ich auf jeden Fall erst ab Band 2 eine Pause einzulegen, da es vom Plot und dem Setting am sinnigsten ist.
Insgesamt eine sehr komplexe, wahnsinnig kreative, teils verwirrende aber unfassbare Epische Buchreihe die ich jedem Fantasy Enthusiasten nur empfehlen kann!
December 31, 2024
This is book 4 of the challenge I set myself to read five books until the end of the year, started on the 20th of December.
Well! It is now 11:18 PM on new year's eve, 2024. I've got another book lying here that I wanted to also finish today, but since there's over 100 pages left in that, I'm afraid that won't be possible, and I don't want to "cheat" (this totally arbitrary challenge). So this is the final book of 2024.
This is the final book in a korean epic fantasy series that was translated into german for the first time this year. I originally picked the series up because a) the cover artwork on these german editions is stunning and b) they were recommended to me by someone I had a crush on. Even though nothing came of b), at least the four books look absolutely amazing on my bookshelf because of a)!
Oh yeah, and the books are pretty good. They really are classic epic fantasy - but with a lot of unconventional twists. Korean folklore and concepts make for a nice change in backdrop compared to the very typical "vaguely medieval/renaissance level" backdrop most commonly found in epic fantasy. I think if I could read korean, the third or fourth book in the series had the potential for five stars - but as always, with a translated text, I felt there was a barrier between me and the writing I simply couldn't break down.
Well! It is now 11:18 PM on new year's eve, 2024. I've got another book lying here that I wanted to also finish today, but since there's over 100 pages left in that, I'm afraid that won't be possible, and I don't want to "cheat" (this totally arbitrary challenge). So this is the final book of 2024.
This is the final book in a korean epic fantasy series that was translated into german for the first time this year. I originally picked the series up because a) the cover artwork on these german editions is stunning and b) they were recommended to me by someone I had a crush on. Even though nothing came of b), at least the four books look absolutely amazing on my bookshelf because of a)!
Oh yeah, and the books are pretty good. They really are classic epic fantasy - but with a lot of unconventional twists. Korean folklore and concepts make for a nice change in backdrop compared to the very typical "vaguely medieval/renaissance level" backdrop most commonly found in epic fantasy. I think if I could read korean, the third or fourth book in the series had the potential for five stars - but as always, with a translated text, I felt there was a barrier between me and the writing I simply couldn't break down.
December 29, 2025
Diese Buchreihe lässt einen mit sehr vielen Fragen zurück, womit viel Interpretationsfreiraum bleibt.
Zuerst habe ich mich am Ende gefragt, ob der Autor selbst nicht wusste, wie er das Ganze zuende bringen soll. Nachdem ich aber seine Anmerkungen am Ende gelesen habe, denke ich das nicht mehr. Das sorgt aber nur dafür, dass ich noch mehr wissen möchte, was in seinem Kopf bei vielen Szenen und dem Ende vor sich ging und was seine Interpretation wäre.
Häufig wurde die Reihe mit "Der Herr der Ringe" auf eine Stufe gesetzt und ich denke, dem kann ich am Ende zustimmen, wobei ich nicht sagen würde, dass einem das eine automatisch gefällt, wenn man das andere mag. Die erschaffene Welt, ist gerade für Leute, die bisher nur europäisch geprägte Fantasy gelesen haben, so unfassbar überraschend und neu und die Handlung ist nicht weniger überraschend. Mit "Der Herr der Ringe" ist es eigentlich kaum vergleichbar.
Am Ende muss man aber sagen, dass diese Reihe definitiv nichts für Leser ist, die offene Enden nicht mögen. Die gesamte Reihe war geprägt von offenen Fragen und das prägt auch das Ende, da viele Fragen nie eindeutig geklärt werden.
Ich bin mir selbst nicht sicher, was ich jetzt am Ende weiß und was ich nicht weiß und warte darauf, dass ein Freund auch soweit ist, dass wir uns zusammen den Kopf zerbrechen können.
Zuerst habe ich mich am Ende gefragt, ob der Autor selbst nicht wusste, wie er das Ganze zuende bringen soll. Nachdem ich aber seine Anmerkungen am Ende gelesen habe, denke ich das nicht mehr. Das sorgt aber nur dafür, dass ich noch mehr wissen möchte, was in seinem Kopf bei vielen Szenen und dem Ende vor sich ging und was seine Interpretation wäre.
Häufig wurde die Reihe mit "Der Herr der Ringe" auf eine Stufe gesetzt und ich denke, dem kann ich am Ende zustimmen, wobei ich nicht sagen würde, dass einem das eine automatisch gefällt, wenn man das andere mag. Die erschaffene Welt, ist gerade für Leute, die bisher nur europäisch geprägte Fantasy gelesen haben, so unfassbar überraschend und neu und die Handlung ist nicht weniger überraschend. Mit "Der Herr der Ringe" ist es eigentlich kaum vergleichbar.
Am Ende muss man aber sagen, dass diese Reihe definitiv nichts für Leser ist, die offene Enden nicht mögen. Die gesamte Reihe war geprägt von offenen Fragen und das prägt auch das Ende, da viele Fragen nie eindeutig geklärt werden.
Ich bin mir selbst nicht sicher, was ich jetzt am Ende weiß und was ich nicht weiß und warte darauf, dass ein Freund auch soweit ist, dass wir uns zusammen den Kopf zerbrechen können.
January 28, 2025
Ich habe dieses Buch definitiv geliebt!!! Und ich bin so traurig, dass es zu Ende ist. Die Legende vom Tränenvogel war ein Buch das mich so krass positiv überrascht hat und jetzt eins meiner absoluten Lieblingsbücher geworden ist!!!
Das Ende hat mich definitiv mitgenommen...
So viele krasse Plots und so.
Und ich liebe diese Idee mit dem Wolkenfisch und auch OMG, dass Tinahan sich in dieses Wasser gesetzt hat - ich bin ausgerastet!!! Ich fand das so toll!!
Und Kaygon ja der...
ich glaube mein Lieblingscharakter in Band zwei hat sich schon in Band drei verschlechtert und Band vier jetzt...ich werde wohl eine Weile brauchen, um ihm zu verzeihen. Denn sein leid ist kein Grund, um anderen Leid zuzufügen, und das hat er definitiv.
Ryun und Ashwarital, ja super Ende für die beiden... auch wenn ich das mit dem Licht schon echt liebe!!!
ich weiß immer noch nicht, wie glücklich ich damit bin, dass das Ende ein bisschen offen ist, weil eigentlich mag ich das nicht so sehr... ich werde sehen, was die zeit mit meinen Gedanken so macht.
Auf jeden Fall eine Reihe, die ich nochmal lesen werde!!!
Das Ende hat mich definitiv mitgenommen...
So viele krasse Plots und so.
Und ich liebe diese Idee mit dem Wolkenfisch und auch OMG, dass Tinahan sich in dieses Wasser gesetzt hat - ich bin ausgerastet!!! Ich fand das so toll!!
Und Kaygon ja der...
ich glaube mein Lieblingscharakter in Band zwei hat sich schon in Band drei verschlechtert und Band vier jetzt...ich werde wohl eine Weile brauchen, um ihm zu verzeihen. Denn sein leid ist kein Grund, um anderen Leid zuzufügen, und das hat er definitiv.
Ryun und Ashwarital, ja super Ende für die beiden... auch wenn ich das mit dem Licht schon echt liebe!!!
ich weiß immer noch nicht, wie glücklich ich damit bin, dass das Ende ein bisschen offen ist, weil eigentlich mag ich das nicht so sehr... ich werde sehen, was die zeit mit meinen Gedanken so macht.
Auf jeden Fall eine Reihe, die ich nochmal lesen werde!!!
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 22, 2026
Ein völlig unerwartetes Ende welches mache Amtworten der vorherigen Bücher beantwortet. Es startet schon früh das erhoffte Ende wobei das wirkliche Ende noch weit in der Zukunft ist. Es is ein offenes Ende das dem Leser auch eine gewisse Vollständigkeit gibt. Persönlich war ich enttäuscht nicht lesen zu können was genau passierte. Anderer Seits ist das meiner Seits oft erhoffte "Nachleben" der Figuren gut dargestellt. Ein Ende was kein richtiges Ende ist, jedocht trotzdem das Werk abrundet. Diese 4 Bücher sind nicht nur Stücke von Papieren. Man merk, wie es auf dem Rücken des Himmelfisches gelehrt wird, dass man zwischen den Zeilen lesen muss um die Bedeutung der gesamten Geschichte, sowie des Endes erfahren oder erahnen zu können. Viele Plottwists die jedoch seit anfang an ihre Spuren abgegeben haben. Die Verbindungen von allen Werken ist hervorragend.
Nochmal klarer formiliert:
Krasses Ende was viele Frage aufwirft. Mir wäre lieber gewesen kein offenes Ende zu haben.(Deswegen nur 4Sterne) Aber das Nachleben der Figuren rundet das Werk wieder gut ab.
Nochmal klarer formiliert:
Krasses Ende was viele Frage aufwirft. Mir wäre lieber gewesen kein offenes Ende zu haben.(Deswegen nur 4Sterne) Aber das Nachleben der Figuren rundet das Werk wieder gut ab.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 30 of 42 reviews