«Українська трилогія» Юзефа Лободовського це «Очерети» (Komysze), «У станиці» (W stanicy) і «Зворотний шлях» (Droga powrotna), яка уперше вийшла друком у Лондоні в 1960-х роках.
Головним персонажем роману є дванадцятирічний Стась, який мешкає з батьками та сестрами в Єйську на Азовському морі. Хоч він іще дитина, його затягує в жорна історії. Брутальна дійсність після більшовицької революції лякає. Совєцька Росія початку 1920-х років – це місце постійних воєн, жорстокості та злиднів. Діти, що займаються вуличною торгівлею, та авантюристи, які живуть поза законом, стають тут друзями-нерозлийвода.
Однак найзловісніша реальність не здатна притлумити юнацької радості життя. Стась та інші герої входять у зрілий вік, коли все ще можливо, дружба й уява не креслять кордонів, а зачарованість нововідкритою сексуальністю вступає в конфлікт із глибоко закоріненим моральним почуттям.
Живі історичні реалії пульсують у романі про малого поляка з Єйська, а розчинені в ньому автобіографічні мотиви виповнюють цю історію щирими емоціями. Лободовський у своєму романному циклі використав спогади дитинства, аби змалювати колоритний світ козаків, вірмен, українців, поляків, євреїв, православних і католиків, які живуть разом на тлі прекрасної природи Кубані – лиманів, степів і очеретів.
Читач, який зануриться в «Українську трилогію», переживе з героями незвичайні пригоди і порине в подорож у часі та просторі в місця, у які його не візьме жоден сучасний роман.
Малому полякові вже 14. Він веде безтурботний згідно свого віку спосіб життя в кубанській козацькій станиці, аж поки не приходять більшовики…
Твір трохи провисає всередині, багато етнографії, але набуває неслабкого дінамізму під кінець. А взагалі дуже захопливо і візіонерськи написано. Ну і багато паралелей відчувається з нинішнім часом, бо методи у русні не змінюються, як ми бачимо.
Drugi tom trylogii ukraińskiej Łobodowskiego. Pierwszy podobał mi się zdecydowanie bardziej, chociaż oba dostarczają ciekawego, wyrazistego i bardzo żywego obrazu prowincjonalnej Rosji podczas wygasającej wojny domowej i umacniania się władzy sowieckiej. Tutaj obserwujemy rzeczywistość przez pryzmat stanicy kozackiej gdzieś na Kubańszczyźnie, gdzie przebywa znany z poprzedniego tomu Staś. W "Komyszach" było więcej tła politycznego, historycznego, społecznego itp., a "W stanicy"to przede wszystkim dość typowa "coming-of-age story". Akcja koncentruje się przede wszystkim na niekończących się perypetiach Stasia rozchwytywanego przez kozackie diewoczki, a cała reszta to, no, głównie tło. Jest to całkiem zrozumiałe, bo główny bohater ma czternaście lat i roi się wokół niego od jurnych krasawic. W takiej sytuacji mało kto interesowałby się polityką. Nieco ciekawiej robi się pod koniec, podczas antybolszewickiego zrywu kozackiego, ale pierwsze dwie trzecie są, przynajmniej dla mnie, rozwlekłe ponad miarę. Z drugiej strony, to wciąż kawał bardzo dobrej, barwnej i plastycznej literatury ze świetnie nakreślonymi bohaterami, więc warto rzecz przeczytać. No i fani etnograficznych opisów kubańskiej codzienności na stepie i kozackich wesel powinni być tą powieścią zachwyceni.