Уже три вихованки Інституту шляхетних дівчат загинули за дуже загадкових обставин. На щастя, жертви не з факультету Троянд. Плебейки з факультету Фіалок мало кого цікавлять, тож розголосу поки що вдається уникати. Але чи надовго? І чи будуть нові жертви? Єдине, що встановили маги-дізнавачі: злочини коїть демон.Якось вельмишановному придворному некроманту й слідчому магу чи з відчаю, чи через власну пиху сяйнуло геть дивне: запрягти в розслідування «темну» конячку — приборкану демоницю. Чи знав вельмишановний, які наслідки це матиме? Сумнівно. Беззаперечно єдине: понад усе демони хочуть жити. Бажано якнайдалі від Безодні. І якщо заради цього треба розслідувати якусь дурню… чому ні? Безліч спраглих очей дивляться з Безодні на світ людей. Темні створіння бажають тільки одного — убивати! Так, демонологи, некроманти, маги-дізнавачі протистоять пітьмі. Але іноді цього збіса мало!Якось вельмишановному придворному некроманту й слідчому магу чи з відчаю, чи через власну пиху сяйнуло геть дивне: запрягти в розслідування «темну» конячку — приборкану демоницю. Чи знав вельмишановний, які наслідки це матиме? Сумнівно. Беззаперечно єдине: понад усе демони хочуть жити. Бажано якнайдалі від Безодні. І якщо заради цього треба розслідувати якусь дурню… чому ні?В Інституті шляхетних дівчат за дуже загадкових обставин гинуть вихованки. Убивця невловимий. Єдине, що спромоглися встановити маги-дізнавачі, — злочинець, очевидно, демон. Що ж, відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів — у тіло останньої жертви помістили приборкану й «стриножену» демоницю. У слідчих усе під контролем… здається… Зрештою, що може піти не так?..
«Хто й коли бачив щасливого демона? Голод, лють, заздрість - усе це перемішується і деколи виплескується, заражаючи навколишніх. Але чи робить тебе щасливішим нещастя ближнього?»
Кожного разу, беручи до рук фентезі, я переживаю про те, чи зрозумію світ, чи легко в нього порину, чи відгукнеться мені.
«Інститут шляхетних убивць» відразу привернув мою увагу й не тільки оформленням, але й сюжетом: маємо інститут, де навчають панянок. Але там стається вбивство й підозрюють в цьому демона. Так, бо це не просто світ людей, це світ, де панує магія. Тож щоб виявити цього демона, некромант у тіло померлої дівчини підсиляє демонесу. Тепер її завдання повернутися до інституту, вчитися і потай визначити, хто демон.
Звучить дуже цікаво! Але мені не вистачило опису цього світу: чому дівчат навчають саме питань побуту, а не магії? Що вивчають хлопці? Поряд із демонами ми знаємо, що є магія, є некроманти, а хто ще? Як виникає магія чи всі нею володіють? Як стають демонами? Питань у мене було багато.
Але загалом мені сподобалось, тому що це було доволі захопливо. Книжка не просто фентезі, це щось типу пригодницького детективу ще. Адже головній героїні доводиться дізнаватися, хто є демон: і робить вона це методами опитування, спостереження тощо. Але при цьому всьому їй доводиться ще й вчитися, також, звісно, втрапляти у різні халепи. Тому саме читання було доволі атмосферним.
Кілька слів про головну героїнею (саме про демона), вона харизматична особистість. Самовпевнена, різка й не тримає язика за зубами. Здавалась би, їй не повинні бути притаманні людські почуття, однак вона все ж таки їх має (цікаво чому?). Героїня мені сподобалась.
Трішки на початку було важко читати, бо було багато незрозумілих слів по сюжету: «екʼє», «даар виховательки», «адорувачки» - походу стає зрозуміло, хто це, але все ж таки, хотілось пояснення, яка різниця між даар чи екʼє тощо. Також і деякі слова були просто мені не знайомі або дивно звучали, як от «баклагу», «парадували (і тут не треба О) білістю мережива», «зачіплянула, «ковбанюся». І сама побудова деяких речень була не звичною: підмет, присудок і так далі, а зі зміщеною структурою. Все це на початку трішки знижувало темп читання. Хоча стиль сам доволі непоганий, тут достатньо описів, щоб занурити в атмосферу, але й не переобтяжено ними.
Фінал книжки інтригуючий, адже виникає нове питання, нова таємниця, яку треба дізнатися. Таке закінчення натякає на подовження історії.
Легка і досить цікава історія, яка швидко читається. Мені сподобався світоустрій і опис взаємодій демонів з людьми і самими демонами, але мені дещо не вистачило визначеності у стилі книги. З одного боку книга позиціонується як підліткова, але, тим не менш, в ній місцями описуються доволі жорстокі моменти і підіймаються обговорення місця в ієрархії, маніпуляції, виживання у не надто доброму оточенні. Мені ці вставки сприймались важко між "демонічними" дитячими думками, жартами, іронією і сарказмом, тобто я не могла повністю поринути не в серйозну атмосферу історії, не в легку підліткову, якось не відчувалось балансу. Але загалом історія дійсно крута і варта прочитання (останні дві глави просто чудові, хоч і залишили питання), адже кожен сам робить свої висновки 💛
Приємна, наче легковажна книга, яка підіймає купу питань. Крім фентезі та детективу тут якість жіночої освіти, яка впливає на начебто непричетних. Хтось писав в рецензії про зайві описи занять в інституть. Мабуть та людина не пам'ятає совєтських та постсовєтських уроків праці у дівчат. Мене дещо тригернуло, якщо чесно. Хіба що тут фартушка не шили. Інститут схожий на описи католицьких пансіонів з європейської літератури. Плюс магія. Героїня-демониця пречудова, як й мила дівчинка Таліна. Написано гарною мовою, яка розширює словниковий запас м'яко та без особливої потреби в словнику, підводячи до розуміння нових слів.
Однозначно цю фентезійну історію укравторки я б відніс до «ліги» Матолінець «Варти» та Мігель про Круків, но!!!! Якщо у тих трилогіях цікаво з перших книг, і далі тільки десь краще чи гірше, то тут одразу багато незрозумілих маневрів, ну окей, це лиш перша книга трилогії, але починаючи з прологу щось зразу мутненько все. Далі я чекав чогось суттєвого, магічного (це ж фентезі), якоїсь гонитви чи екшену - натомість якісь буденні справи. Шо там далі буде не берусь прогнозувати, но обовʼязково продовження прочитаю.
Книга мені сподобалась. Обожнюю, коли є якийсь навчальний заклад і щось в ньому починає діятись. Ще на середині книги я здогадалась, що не просто так нам вводиться той красунчик і в нього точно будуть якісь відносини з нашою головною героїнею. Єдине, хого б мені хотілось- щоб більш моторошно було. (Люблю готику просто). Але загалом, буду чекати продовження, бо цікаво що ж буде далі)))
3,5 ⭐️ Дуже розмито і незрозуміло прописана фентезійна складова, наче у всесвіті багато всього, але воно просто відбувається, і часто ти не розумієш що чому і коли. Ну і звичайно, не розраховуйте на детектив, бо цієї складової тут 5% буквально Непогано описана взаємодія Тали і Ліни - це одна щ найсильніших сюжетних ліній в цій книзі. Також цікаво (навіть трохи ностальгічно) читати ці протистояння різних групок в школі. Але книга максимально підліткова, тому такій тьоті як я було читати не дуже цікаво. Але тому і 4⭐️ тут, зробила поправку на це
Кажуть, не оцінюйте книгу за обкладинкою, але цю можна ❤️
«Інститут» має неймовірне оформлення, крім того сюжет книга також прекрасний, і я отримала величезне задоволення від її прочитання.
Хоч книга є підлітковою, у ній підіймають важливі питання, про які часто і дорослі забувають: що добро і зло, і де ж межа між ними, місце жінок у суспільстві, фемінізм, булінг, справжня дружба, кохання.
Головною героїнею є демониця, яка замкнена у тілі юної інституки, яка повинна розслідувати вбивства дівчат у закладі та знайди Душохвата. Таліна і Ліна(демониця) чудовий тандем, вони ідеально доповнили одна одну. Ліна непересічна персонажка, кмітлива, розумна, легко читає людей, не дивно, адже вона демониця, та за кожною сильною особистістю стоїть розбите серце і край розчарувань. Я полюбила її кумедний гумор та гострий язик, її цитати — це потрапляння в саме серденько. Також відзначу Ареяса, справді класний хлопець, сильний, різкий, водночас вправний маг і чудова людина. Дуже сподіваюсь на любовну лінію між персонажами 😍
Сюжет книги розвивавс�� помірно, проте нудно точно не було, ми знайомились з ієрархією, сім'ями, учениця та учнями, щоправда імена в них геть чудернацькі. Безмежна вдячність авторкам за цю книгу і я з нетерпінням чекатиму на продовження.
Трохи містики, щось зі штибу легкої «не дуже даркової» академії, трохи детективу на фоні, чарівники, некроманти, демони й паннусі-газдиньки в пансіоні. Не вистачило сторінок, які описували б як працює цей світ, правила чи механіку магії, зате вдосталь практичних методів як зберігати яйця. Головна героїня імпонує, з неї вихльобується стільки сарказму та іронії, досить приємна демониця з шикарним почуттям гумору. Читається легко, буквально за день. А мова - окреме задоволення, насичена цікавими жвавими виразами й словечками
Цікава задумка, слабка форма. У цього світу є такий гротескний і темний потенціал (!), від демонів і некроманів мені хотілось більшої атмосферності і розписаності. В книжці приділяється велика увага положенню інституток і їх навчанню в становленні гарної дружини, яка буде знати як довго зберігати яйця, а не використовувати сили проти демонів. Це тема, яку однозначно варто підіймати, проте у більш сформованій структурі, розподіляючи фокус. А результаті, на жаль, я втрачала інтерес до основної лінії сюжету, яка не тримала планку, і втрачала свій драматизм та цікавість. Однозначно хотілось більш пропрацьованої структури тексту. Трохи ще додам про світ: він викликав у мене зацікавленість протягом всієї історії, але його хотілось пізнати однозначно більше, під час читання виникало багато логічних запитань. До плюсів: у світі я бачу потенціал, тема демонологів, смерті, душі, жителів Безодні - ну мед! Останні розділи не були неочікуванними для мене, але соковитими. Отже, це не було жахливо, я бачу ниточки, які можна гарно розвинути. Кінцівка мені сподобалась. Ну і до оцінки я не могла не докинути за Арейласа)) в цій частині ми з ним ще не дуже близько знайомі, але він прямо цікавий: хочеться про нього дізнатись більше, адже сімейка там, скажімо, нестандартна) Роздумую ще над прочитанням наступної частини і бажаю авторкам успіху у написанні!
Є відчуття, що я просто не зрозуміла і заплуталась в цій книжці, бо загалом все йшло досить добре, проте останні 100 сторінок я все знижувала і знижувала їй оцінку, бо взагалі перестала розуміти що там відбувається. Події і мотивації персонажів мені були не зрозумілі, а розвʼязка якась зжата і не розкрита
Сюжет книги цікавий, однак дещо перевантажений зайвими описами уроків, та буденного життя цього інституту. Але закінчилося на цікавому моменті, тому я читатиму продовження.
Що це було? Де інститут убивць? Де розслідування? І взагалі - навіщо я це читала і навіщо витрачала гроші? Почну з кінця: книга мені не сподобалася, і особисто я її не раджу. Було забагато очікувань щодо неї, тому розчарувань іще більше. Одразу кидається в очі, що українська мова авторкам не рідна, і в повсякденному житті вони нею не говорять. Мова книги така кострубата, відчувається і комп'ютерний переклад, і елементарний брак знань. Недоречно вживаються фразеологізми й деякі звороти. І в цілому нема плавності розповіді, я продиралася крізь текст, спотикаючись на кожному третьому слові, наче то поганий переклад, але ж ні - то авторки так володіють українською. 🙄 Жах. У книги є лише два плюси: вона надзвичайно красива і в сюжеті я знайшла єдину цікаво прописану лінію (з життя демониці, коли вона ще була людиною). Усе інше - суцільне розчарування, тепер боятимусь читати українське фентезі, це ж було моє знайомство з жанром (якщо не рахувати ГП), і таке невдале. Навіть жарти не смішні. У цій фентезі-книзі світобудова не прописана, взагалі не ясно, ху із ху там. Є інститут звичайних шляхетних дівчат, але поряд є інститут хлопців, яких вчать на демонологів і некромантів. Дівчат хтось починає вбивати. Якесь вище начальство (хто вони насправді і яке місце займають у тому світі - не ясно) вирішило підіслати демоницю нижчого рангу в той інститут, аби вона знайшла вбивцю. Демоницю підселили в тіло дівчини (маскування). Розслідування виглядало як здогадки та жіноча інтуїція. Протягом історії демониця блукає інститутом, маніпулює учнями і викладачами, а наприкінці: па-бам! "Я знаю, хто вбивця!" І жодних пояснень, із чого вона це виснувала. Фінал книги такий нереальний і казковий, що навіть для фентезі це занадто. Не хочу спойлерити, але Попелюшка нервово курить у куточку, а Білосніжка сама взялася догризати отруєне яблуко. Закінчення нелогічне, висмоктане з пальця, взяте з повітря (бо протягом книги навіть слова про можливість от прямо такого! не було!) Авторки (Валерія Малахова - це псевдо двох авторок) кидають гачок читачам, натякаючи на продовження. Але я знаю точно: це була перша і остання їхня книга, яку я взяла до рук.
Як я обожнюю саркастичних головних героїнь. Тому звичайно ця книжка мені запала в душі з такою трішки темною, саркастичною гг (вона буквально демон)
Коли я купувала цю книжку, то абсолютно нічого не знала про неї. Більше того я купила її через величезну знижку на сайті ранку. Хто читає анотації тих книжок, коли цінник буквально 147 грн?! До чого ж я веду: це була найкраща спонтанна покупка книжки (кому я брешу, у мене всі покупки книжок спонтанні💅🏻), бо вона мені сподобалася.
По-перше, книжка дуже легко читається. Звичайно вона невеличкого розміру і там величезний шрифт, тому її легко читати. Алеее ще стиль написання авторок (так це книжка від двох авторок) дуже мені сподобався. Книжка справді неначе моя. І я впевнено її раджу, якщо ви любите саркастичних демонів, академії та владних чоловіків. 💅🏻 Так, головний любовний інтерес тут також є, що було для мене неочікувано приємним.)
По-друге, тут незвичайні головні герої, бо демониця не одна володіє тілом.)) Вже цікаво чи не так? По-третє, цікавий детективний сюжет. Ти неначе читаєш фентезі з елементами детективу, але з неначе детектив з містичними елементами. Звичайно у книжці є свої мінуси. Лор цього інституту трішки незрозумілий, бо акцент з академії був зміщений на інші важливі аспекти цієї книжки. Але це лише початок трилогії, тож думаю нам ще багато чого розкажуть в наступних частинах. Скажу ще пару слів за любовну лінію, бо вона дещо не розкрита. Її неначе дали, але водночас не дали. Звичайно тому я хочу читати продовження, бо нам дали натяк на розкриття любовної лінії 💅🏻
Книжка мене затягнула і приємно здивувала, хоч не скажу, що вона має настільки неочікувані повороти сюжету. Рекомендую читати, якщо вас зацікавив мій відгук, і ви любите гумор 💅🏻
Шикарне оформлення книги і чудовий сюжет. Пряме потрапляння в моє серденько. Так іще який сюжет! Некроманти підселяють демоницю в тіло вихованки інституту шляхетних дівчат для полювання на іншого, сильнішого демона, який промишляє убивствами цих самих вихованок. І тут понеслось. Співіснування демона і людської душі в одному тілі, пошуки злочинця, магія, битви... Особливо припали до душі описи пансіонського життя і уроки того, що "повинна" знати порядна панночка. Ці частини книги я хотіла просто розбирати на цитати. Бо то є вогонь. І заодно послати до безодні тих, хто колись це придумав)) Коротше кажучи, однозначно раджу. Цікаво.
Мені сподобалось, сюжет розгортається дуже динамічно, нічого зайвого — я таке люблю. Читається легко, сюжет цікавий. Щойно дізналась, що це має бути перша частина трилогії, чекатиму на продовження.
якби не хвороба, я б проковтнула її за один день. це було неймовірно і чудово! дуууууже класна книга, ще б трішки любовної лінї між героями..🌞 і було б взагалі ВАУ СУПЕР КЛАС не можу не похвалити обкладинку і зріз - ЦЕ ДОСТОБІСА ГАРНО!!! я можу на неї молитися
головна героїня(демон) неймовірно крута, я з нею переживала події, а її думки.. дуже крутецькі. в неї класний характер і харизма🌞🌞 вона настільки не бісяча, що аж бісить😂 жартую, насправді вона дуже класна оповідачка, правдива, я б сказала.
сюжет книги цікавий, і, як на мене, оригінальний(багато книг я прочитала, але такого не зустрічала в жодній) хотілося читати далі та дізнаватися більше про гг, світоустрій, саму школу. для мене це ну дуже цікава історія
одним словом іде в найкраще прочитане за рік і відкриття від української авторки
This entire review has been hidden because of spoilers.
Це перше українське фентезі за багато років, що мені справді сподобалося! Проковтнула його за добу. Детективна лінія тут чудово пропрацьована й витримана до самого кінця. Любовна лінія, на щастя, відсутня, зате є доволі несподівана дружба — навіть дві! Щодо везіння героїні, ну що ж, це, мабуть, слабке місце більшості книг. Окремо хочу відзначити гарний, соковитий переклад. Хоча, зізнаюся, мене все ще дратує новий правопис, але це вже виключно моє суб'єктивне сприйняття.
Прочитала дуже швидко. Персонажі сподобалися, стосовно головного лиходія - то це для мене навіть було несподіванкою, хоча в детективах зазвичай швидко вгадую, хто вбивця. Рекомендую!
Це класне українське фентезі, з сильною головною героїнею, точніше навіть двома, які зливаються в одну (про це згодом🤭), а також з крутою сюжетно ідеєю.
Як ви могли зрозуміти, мені сподобалося! Поставила 5 🌟
В Інституті шляхетних дівчат стаються загадкові смерті, цілком здорові дівчата помирають без явної на те причини. Однак вона все-таки є - демон, який вирішив підживитися молоденькими душами.
🫢 Ні працівники, ні дирекція закладу, ні владні структури - не розслідують, що відбувається. Два варіанти: або бояться, або співпрацюють з нечистю.
Щоб зрозуміти, який варіант правдивий, некромант Шантон і маг-дізнавач оживляють у тілі останньої загиблої lutum - демонку, болото, яке розтікається, забруднює все навколо й водночас нічого не боїться, бо болото приймає все...
🫣 Шантон уже неодноразово проводив такі "оживлення", але лише ця спроба була цілковито вдала. Можливо, тому що залишки душі Таліни не зникли, а доповнили сутність демонки, спершу безіменної, але вона заслужить їм'я. Таліна "охрестить" її Ліною, а Темна Діва - одна з найвищих в ієрархії демониць у Безодні - затвердить його.
Таліна-Ліна розслідуватимуть вбивства, от лишень сили демониці обмежені спеціальними регуляторами, тому вона працює мізками й хитрістю 🤭.
Їй допомагатимуть син некроманта Арейлас і отець, який працює в Інституті - брат Отмич, він дуже здивується, що демониці комфортно в храмі, упс (гляньте в каруселі, там дуже крута цитата про це)!
Ліна зрозуміє - в Інституті працює Душохват, ще й старий, досвідчений і дуже наглий. Декілька разів Ліна зможе протистояти йому, але обмежувачі сили аж ніяк не полегшують роботу, на яку її "воскресили". Демониця не хоче назад у пляшку, тож будує план втечі, але спершу - Душохват...
‼️ Що ж, невеличкий спойлер!
План утечі їй не пригодиться.
На жаль чи на щастя, читайте самі в книзі. Фінал доволі очікуваний, принаймні для мене, хоча я все-таки надіялася на конкретний розв'язок любовний, так сказати, повноцінно його не отримала, але загалом задоволена 😅. Мені навіть би хотілося продовження, бо головна героїня дуже сподобалась! Чого варта лише одна фраза, якою послуговується Ліна - «Безодне все заїж!».
🔥 Коротше - щирий рекомендасьйон! Читайте цю книжку. Тут не багато, не мало - 360 сторінок. Динамічний, цікавий, інтригуючий сюжет. В авторок гарний стиль, я прям виділяла великі абзаци цитат!
📖 Чому авторок? Бо Валерія Малахова - це псевдонім, під яким пишуть і видають книги українські письменниці Валерія Кондрашова та Марія Великанова.
"Маги, які воскресили мене, мали усвідомлювати, що цим усе скінчиться. Демониця на побігеньках - варіант цілком модливий, але ж треба враховувати кому саме вона прислуговує!"
Книга чіпляє першим реченням, початок викликає багато питань, на які поступово знаходиш відповіді. Захопливо, незвично та чудово написано. Тут вчать пристойності, та купі варіантів жіночиш справ, де в основному магію використовувати й не треба, коротше кажуть вирощують дружин. Але насправді інститутський світ шляхетних дівиць приховує у собі панянок з такими зубами, що навіть пекельні пси позаздрять. Тут є маги-дізнавачі, некроманти та демонологи, темні діви й ті, хто лікують. Всі попередні уявлення про демонів та святі місця трошечки порушаться, бо в уяві авторок все виглядає інакше, і це цікавий погляд
Зробити головним персонажем демоницю було чудовою ідеєю. Харизматична, трохи дика (могла бути не трохи, але обмежувальні чари діло не просте). З часом новоназвана Ліна відкриває свої чесноти, так-так уявіть, навіть у демонів ті існують, бо знали б ви як то бути у Безодні, й не на таке погодишся
Якщо все українське фентезі буде таке, я згодна читати тільки його, Безодне заїж!
"Магія - це завжди лиш інструмент, і байдуже, чи він у тебе в тілі, чи в каблучці на пальці. Головне - вміти ним користуватися"
"Святий зуміє стримати нас і без реліквій; грішник мусить бути вправним чарівником, затятий грішник- надзвичайно вправним чарівником"
"Людям властиво думати про добро та зло, виходячи передусім із власного блага"
"Цікава штука це кохання! Одних робить повними кретинами, інших підносить на небачені висоти, зі ще іншими взагалі трапляються одночасно і дурість, і геніальність"
Легко, швидко, приємно читається, хоча спочатку було трошки важко призвичаїтися до особливого спілкування головних героїнь. Взагалі, тандем уламка душі Таліни і демониці, яку підселили в її мертве тіло, це моя улюблена частина книги. Дуже подобається акцент на жіночій дружбі — в книжках такого часто не вистачає.
Кінцівка незвична, цікаво, що авторки придумають далі 👀
* Українські авторки * Янг едалт фентезі * З елементами дарк академії та детективу * Саркастична головна героїня * Некроманти, демони та ін��і істоти
Дуже сподобалось! Нестандартний сюжет, який захопив з перших сторінок. Легко читається і багато гумору) Зовсім трошки не вистачило готичної атмосфери. Але якщо багато не очікувати, а насолоджуватись процесом заглиблення в історію, то вам точно буде цікаво!
Вас зустрічає містика у поєднанні з детективом. У Інституті шляхетних дівчат відбуваються дивні вбивства. Уже трьох вихованок Інституту було вбито за загадкових обставин. Могутній некромант та слідчий маг вирішують залучити до розслідування приборканого демона lutum(багно). Під прикриттям демонессу відправляють до Інституту, щоб вона віднайшла вбивцю.
Сюжет нестандартний. Відверто, захопив він мене не з першої сторінки. Але поступове розкриття історії демонесси, її саркастичні та іронічні думки підкорюють читача.
У цій книзі є: -сильна героїня -магія -розслідування -демони та інші надприродні сили -трішки любовних ліній
Чого хотілося б більше: -ширше пояснення світобудови(приблизно перші 100 сторінок я дещо губилася у сюжеті) -розʼяснення демонічної ієрархії
На мою думку, ця книга більше для поціновувачів детективів. Тут немає палкої любовної лінії, головна героїня мислить тверезо і по дорослому. Кінець інтригуючий, тому побачимо, що авторки запропонують нам далі.
Дуже важко визначитись зі ставленням до цієї книги, бо вона і не погана, і не хороша, скоріше проходяща, але все-таки якусь цікавість викликає і її було дуже легко читати.
Абсолютно невдала назва!!! Бо немає тут ніяких шляхетних вбивць, на які могли розраховувати такі, як я. Якби було просто "Інститут шляхетних дівчат" - мені здається, книга потрапила б краще у свою аудиторію, бо я очікувала таки хоч десь вбивць.
Загалом така мила простенька книга. Світ особливо не прописаний. В продовженні бачу натяки на романтичну складову і щось не впевнена чи хотіла б я таке читати.