Барні 613

by Юлія Чернінька, Анастасія Старко (illustrator)

Із відомою співачкою Марією Лакрицькою кояться дивні речі. Усе почалося після болісного розлучення з чоловіком. Загадкові повідомлення від невідомого абонента. Дивні люди, які згодом виявляються не тими, за кого себе видавали спочатку. Предмети, що на ранок опиняються не там, де їх залишили ввечері. Що це? Хто саме переслідує співачку? І взагалі — що це все означає? Це реальність чи тільки плід запаленої уяви чутливої нервової жінки? Як би там не було, коло стискається. І Марія — всередині цього зловісного кола.

152 pages, Hardcover

Published December 1, 2023

Reviews

[Ivan Skyba]

Більше дописів та інфи в моєму авторському блозі - "Ласкаво просимо в Касл-Рок, штат Мен"

«Барні 613» Юлії Чернінької – типу містичний, типу психологічний, типу трилер.

Прочитав я книжечку в рамках рубрики #читаю_на_роботі та підготовки до ознайомлення з новиночкою від цієї авторки. Зізнаюсь чесно – я нічого супер-пупер точно не очікував, але були сподівання, що тут не буде лажі.

Але я дуже глибоко помилився.

Головна героїня – відома співачка Марія Лакрицька. На старість років в неї всьо пішло під три чорти – розвелась з чоловіком, продала улюблений будинок. А тут ще й дива почали траплятись. То якісь люди вештаються в її квартирі, то предмети знаходяться не там, де вона їх залишала, а ще й невідомий абонент написує їй дивні повідомлення. Що ж коється насправді? Це витвори Марійкиної уяви чи реальні психологічні проблеми?

Погодьтесь, звучить не прям оригінально, але інтригуюче. А в результаті виявилось щось типу. Сюжет – типу є, але насправді і фіг що зрозумієш, а як зрозумієш, то виявляється все примітивно і просто. До персонажів жодним почуттів, цілковита апатія. Не можна співчувати та переживати за розставлені декорації, за ходячих манекенів. Атмосфера – саспенсом та напругою і не пахло. Навіть не попахувало. Діалоги несправжні, штучні, так люди не говорять в реальному житті, фрази муляють.

Я дочитав, бо не кидаю книги недочитаними. Я дочитав, бо хотів скласти повну картину.

Склав.

Результат: я, мабуть, вперше ставлю одненьку зірочку. Не витрачайте на прочитання цієї книжки ні секунди вільного часу – воно того не варте.

[Alla Komarova]

Це було дуже, дуже, дуже погано. В усьому погано: в сюжеті, дирявому, що ажурні панчохи підстаркуватої повії; в героях, картонні абриси яких в профіль взагалі будуть непомітні; в беззмістовних діалогах, тупість яких на порядки перевершує діалоги-симулякри у додатках для вивчення іноземної мови, де головне – це просто повторити одну фразу по триста разів для запам’ятовування, а є там сенс чи немає взагалі питання не стоїть.

Взагалі дивуюся, як можна було аж так бездарно прос… витратити всі полімери, адже ідея насправді цікава (хоча й не нова, ну бо скажіть мені, скільки разів ми вже читали саспенс-трилери про людей, яких починають чи то привиди з минулого переслідувати, чи то лиходії, які дізналися старі таємниці і тепер бажають на них нажитися?).

От і з головною героїнею починає траплятися усяка містичина-дичина, але оскільки глибини в персонажах з комариний член, а мистецтво діалогів програє навіть діалогам з мильних опер 90-х, то співчуття читача до героїні залишається десь на рівні «і чо?».

Зрештою, твір взагалі вирулює у тотальну дічь і починає розмахувати пролайферськими лозунгами, списаними з пабліка, який на півставки веде восьмикласниця. А на решту півставки в неї група свідків пласкої Землі.

Не витрачайте свій час на цю бездарну поробку! З гарного там – хіба що кілька описів архітектури старого міста, але це можна й у кращих творах почитати.

[Yuliia Kravchenko]

Чесно кажучи, це вийшло трохи не те, що я очікувала.

Перша половина книга була досить інтригуюча, але далі все скотилось в якийсь магічний реалізм і мені не зайшло 😬 хоча насправді, посил, який намагалась донести авторка, дуже щемкий.

Словом, попри все, я обожнюю читати сучасних українських авторів.

[Людмила Левицька]

Мені сподобалась атмосфера, хочеться ще щось таке почитати про старі львівські квартири. Тема зрозуміла з самого початку, шкода, що неблизька і не зачепила, та це не зіпсувало атмосфери, зайшло.

[Julia Zinich]

даремно витрачені 2 години. Сексизм, кліше, непослідовні сюжетні лінії і нерозкриті персонажі

[Olha]

Заінтригує і під кінець навіть трохи вразить. Цікаво!

[szczeznyk]

Можна було б поставити 2✨, але я не знайшла достатньо хорошого в цій книжці
Я наївно, не зважаючи на всі застереження знайомих, вирішила, що може я занадто упереджена до авторки. Може, в цій книжці є щось хороше. Може, хоча б якась напруга. Абощо
Єдиний плюс для мене, тут лише 146 сторінок
Ця книга може сподіватися противникам абортів. Але навіть їм я б її не радила, бо це тільки закріпить їх в обмежуючих упередження щодо абортів

/і, блін, чому взагалі Барні 613? Що це взагалі означає? Чому?

[Уля]

Однозначно сподобалося. Глибока, багатошарова оповідь. Для мислячого читача. Не для відпочинку. Персонажі відкриваються пластами, поступово. Під кінець книжки мені здавалося, що я знаю цих персонажів особисто)

[Liudmyla Baran]

Атмосферна жвава оповідь з яскравими персонажами й образами.
Але якщо ви "pro-choice", то ліпше не читати, бо можете бути схарені, як і я(

[Sofia]

Книга мене вразила!!!
Раджу тим, хто готовий рефлексувати над текстом.Не раджу тим , хто шукає легке чтиво...)

[Reader]

Мені сподобалось, варто уваги. Приємно, що сучасна українська література має таку авторку, яка пише цікаво про важливе. Дуже подобається стиль.

[Nelly]

Це було дуже погано. Кілька цікавих моментів вилилися в ніщо, авторка на них просто забила. І в кінці свято пролайфа. -10\10.

[Liza]

Дуже цікавий початок і змазаний і ніякий фінал

[Reader]

Неймовірний роман. Це краще, що я прочитала за останній час❤️❤️❤️

[Дарина Березіна]

Навіть слів не доберу.