Тут були ми

by Артур Дронь, Катерина Сад (illustrator)

Вірші цієї поетичної збірки написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять.

Книжка Артура Дроня «Тут були ми» проілюстрована роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей. Можливо, це і є найкращий спосіб говорити про складні часи. Поєднуючи наш різний досвід у спільне промовляння. Називаючи наш біль і надію на імена.

Увесь прибуток від продажу цього видання буде перераховано у благодійний фонд «Голоси дітей».

Genres: Poetry, War, Ukrainian Literature, Ukraine

112 pages, Hardcover

First published December 1, 2023

Reviews

[Darka · Rating 5 out of 5]

раджу вам звернути увагу на цю збірку поезій. крім неймовірних віршів позаду є маленький прозовий есей, де автор розказує нам як розчарувався в літературі, а потім знайшов нову мову і нові значення. загалом у мене найкращі враження.

окремо хочеться відзначити оформлення.

[Володимир Демченко · Rating 5 out of 5]

Дуже важка і дуже невдячна справа оцінювати поезію. Проте нині на культурному обрії постало аж занадто багато поетів війни з яких цілий ряд не пропонує нічого крім ефектної бороди, героїчних селфі в чистій формі і рим на рівні «ти тікала від ракет - я купив тобі букет».

Дронь пише не для того, щоб аудиторія фейсбук лайкала, а для того щоб солдатська душа розвернулася своїм болем назовні. Бо інакше хто це зробить? Присипле земелькою, зашиється хірургом, виплачеться маминими сльозами та і забудеться …чи зробить вигляд що забулась.

Коротше… поки читав - отримав пару разів під дих.

Дякую.

[Victoria Unizhona · Rating 5 out of 5]

Такі хороші вірші - що мені треба було переводити подих між читаннями

[Ihor Kolesnyk · Rating 5 out of 5]

Це чудова книга. Я не дуже люблю поезію і ця збірка є першою у бібліотеці, яка не викликала алергічної реакції. Пан Артур Дронь мене вразив, вразив моїх студентів і я навіть зараз пригадую хвилю почуттів, які прокинулися всередині. За це йому дякую - за можливість побути із власною вразливістю.

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

ого. а я думала, що вже не здатна неіронічно ставитися до щирості

[Ugnė · Rating 5 out of 5]

Pats pirmas Arturo Dronio eilėraštis, kurį pamačiau, buvo šitas:

***
Kai nusisegam liemenes,
nusiimam šalmus, nusivelkam
striukes, nusimaunam pirštines
ir valgom mandarinus prie krosnelės,
ir tampam panašūs į vaikus,
kartais galvoju,
kad tu kažkur čia, gretimam kambary.
Kaime
kažkokia vietinė moteris
pašaukė vaiką: "Sūneli!".
Ir visi mes
atsigręžėm.

Tada jis labai palietė ir graudino. Vakar, Knygų mugėje, jį skaitė autorius ir vertėjas M. Burokas, ir aš vėl susigradinau.
Karo poezija yra ta, kurios neturėtų būti iš viso.

Marso laukas
2.
Davė jam į kelionę savo vaikišką piešinį.
Spalvinga gėlė
per visą mokyklinio sąsiuvinio puslapį
ir užrašas:
"Devas mūs saugo".

Nupiešė prieš 15 metų,
jai dar nebuvo nė septynerių.
Ir jam taip pat.

Dabar vis pagalvoja -
nesąmonė, žinoma, bet vis pagalvoja -
o ką,
jeigu būčiau be klaidų parašiusi?

[Vanya Hrynkiv · Rating 4 out of 5]

Надзвичайна поезія, прекрасні ілюстрації 💔

[Skaistė · Rating 5 out of 5]

i’m not crying, you’re crying

Vaikai (p. 74)

Kai kalbame apie viltį,
iš tiesų kalbame
apie vaikus.

Esu dėkingas,
nes prisimininai apie tave
vis iškyla iš vidaus,
nors tiek laiko praėjo.
Ir kada nors visi vaikai
markstysis nuo saulės.
O tie iš mūsų, kurie išgyvens,
pamatys, kad viskas
buvo ne veltui.

Mes čia retai kalbamės apie viltį
ar patriotizmą, ar
Tėvynę.
Bet jei kalbam, tai visada
apie vaikus.
Žinai, kai dabar apie tave galvoju,
įsivaizduoju, koks vaikas buvai.
Kaip marksteisi
nuo saulės.

Tie iš mūsų, kurie išgyvens,
ilgai tylės.
Nes kam kalbėti apie viltį,
kai štai ji, greta.
Stovi išterliotais šortais,
kasosi uodų sugeltas rankas,
rodo saulei
pieninius dantis.

[Kate Tolokolnikova · Rating 5 out of 5]

Дуже глибоко і гарно💔

[Marysya · Rating 5 out of 5]

До мурашок..
Бережи їх, Боже

[Yula Radchenko · Rating 5 out of 5]

Ці вірші та ілюстрації такі чуттєві, в захваті! ❤️

[Ksenya · Rating 5 out of 5]

У цій книжці, поезії, авторі дуже багато любові

[Катерина Майковська · Rating 5 out of 5]

єдиноможливі слова

[Maryna Ponomaryova · Rating 5 out of 5]

Боляче і важко дихати

Вірші про людей
Особливо торкають вірші про дітей + використані картинки і дитячим почерком написані фрази з листів для солдатів.
(Всі кошти від книги переходять в благодійний фонд помочі дітям)
Я не знаю як нам все це вивозити, але як добре що такі книги попри все зʼявляються

[Katya · Rating 5 out of 5]

вау
гарно (вербально, візуально) і щемко

і післямова розйоб теж

[Ilonka Sheleshko · Rating 5 out of 5]

не було жодного вірша, який би мені здався недоречним у збірці, або «занадто» у різних сенсах. я не очікувала, що вразять, але ,все ж, ці вірші змогли

[Natalie · Rating 5 out of 5]

Збірка віршів від яких розйобує. З'являється комок у горлі, завмирає дихання та вибивається земля з-під ніг.

В цих текстах нема наголосу на війні.
Ці тексти про людей. Про тих, хто ось тут поруч, про тих, хто десь там та про тих, хто змушений лишатися лише в серці.

"Кажуть, література —
це про слова і про тишу між ними.
У нашій тепер
більше другого."

І тиша ця страшна, болюча, втомлена.
А ще світла, впевнена та з надією.

[Yulia Maleta · Rating 5 out of 5]

Наразі найсильніша для мене збірка поезій про нашу війну. Вразило

[Ольга К. · Rating 5 out of 5]

я сказала це сто разів, і скажу ще раз — найсвітліший автор у моїй колекції поезії. з тонами болю у віршах. першу куплену збірку я успішно проїбала десь у Києві (дай боже її хтось вкрав — принаймні у цієї людини є смак), купила другу і перечитую ❤️

[m. · Rating 5 out of 5]

ріже по живому

[Olesia · Rating 5 out of 5]

«В селі якась жінка сказала дитині: „Синочку“.
Але кожен із нас озирнувся.»
💔💔💔

[Olha Whim · Rating 5 out of 5]

«Мабуть, вірші-
це те, що одна людина мала сказати іншій,
але не змогла»
❤️‍🩹

[Alyona · Rating 5 out of 5]

Стисло, влучно, боляче.
І правдиво.

[Iryna Chernyshova · Rating 5 out of 5]

Must read

[Kate Delas · Rating 5 out of 5]

ніколи ще поезія не змушувала мене стільки відчувати і стільки плакати. найщиріше читання.

[Cherniakhivska · Rating 5 out of 5]

Коли я від чогось плачу, то вважаю, що воно мені подобається. В останній день перед Новим роком 2023 я прочитала у фейсбуці вірш Артура Дроня про легенький дощик, під яким можна вести дитину за руку, поплакала, (написала про це свій вірш).
На Книжковому Арсеналі для мене зазвичай ЗАвеликий вибір книжок, я не можу між всіма бажаними вибрати і тому майже нічого там не купую, але беру на згадку якусь єдину книжку, значущу, і цього року подумала, що це і буде «Тут були ми» Дроня, бо я ж від його вірша плакала в щасливий Новий рік.
Отже, я купила цю книжку, почала читати в метро дорогою додому, на четвертому вірші (з поправленою вазою) знову ж захотіла плакати, тому читання відклала, і потім хотіла плакати ще не раз на інших віршах. Словом, ця книжка буде серед моїх улюблених.
Щодо самих віршів – вони дуже прості, дуже людські (людяні), без намагання нагнітання метафор, прості людські речі, слова, і саме ця простота і щирість, відкритість дуже торкає. Наче показують: ось, дивись, пірамідка з кольорових кубиків. І вже від цих кубиків очі мокріють, бо згадуєш, як і в тебе такі в дитинстві були і на них падало сонце з вікна. Отже, я вже десять разів повторила про плач)) для мене це книжка, щоб плакати. Тобто, гарна.
Крім того, вона красива візуально (художнє оформлення – Катерина Сад). Дуже приємні сторінки, колажі, фрагменти, цитати, тьмяність кольорів, якась притрушеність пилом. Словом, приємна книжка. Невеличка, і тексту мало, всього мало, але багато і не треба.
Рекомендую)

[Yelyzaveta · Rating 5 out of 5]

Ці тексти, як не промовлені слова, що йшли тінню за мною увесь мій шлях. Тиснучи на мене. Знищуючи мене. Пане Артуре, дякую, що промовили їх. Моє серце продовжує битися. Дякую, що промовили їх. Мої легені продовжують качати повітря. Дякую. Дякую. Дякую.
Це катарсис.

[Solomiia Sabat · Rating 5 out of 5]

"А тому якщо й варто писати про щось під час війни, то не про війну, а про людей. Бо визначальним є не те, що з нами сталася війна, а те, що вона сталася з нами."

Люди в рядках дуже впізнавані, події болючі, а самі вірші, ніби збільшуване скло, яке оприявнює ще більше горя і ще більше любові.

[Denys Medianick · Rating 5 out of 5]

Розйоб

[Katherine Minchuna · Rating 5 out of 5]

важко дібрати слова для відгуку!
я не читаю поезію, можливо тому і важко проаналізувати все і скласти докупи.
мені хочеться перечитати ще раз, більш вдумливо, можливо повиділяти певні рядки, стовпці, а то й цілі вірші.

але зараз точно хочу сказати про післямову. вона ніби фінальний акорд тут: для того аби сказати, пояснити, досказати те, що було закладено у кожному вірші і що перетікало з одного до іншого рядочка.
знову ж таки - це проза, тому тут мені легко)

вірші охопили всі аспекти війни через людей: дітей, коханих, батьків, родичів та побратимів.
як і писав сам Артур Дронь - ці вірші не про війну, а про людей на війні. І напевно саме через цю призму, можна дослідити її сучасну та пройнятися нею.
залишу тут рядкі, які, як на мене, найбільш описують ідею:

«А тому якщо й варто писати про щось під час війни, то не про війну, а про людей. Бо визначальним є не те, що з нами сталася війна, а те, що вона сталася з нами. Коли росіяни напали, ми прийняли бій, ми даємо відпір. Боїмося і переборюєм страх. Хоронимо й плачем. Любимо і обіймаєм. Сюди прийшло саме втілення жаху, але ми були тут. І тут були ми. І нікуди ми звідси не підем.»

Наразі це найкраще, що я могла з себе витягнути. Раджу почитати одразу аби, можливо, зрозуміти мою важкість добирання слів!