Геополітика

by Дмитро Донцов

Дмитро Донцов (1883—1973) — видатний український мислитель і публіцист ХХ сторіччя. Через заборону його імені читачи тривалий час не мали змоги запізнатися з його творами. А тим часом думки і погляди Д. Донцова мали велетенський вплив на сучасників, особливо на молодь, і відіграли визначну роль за доби національно-визвольної боротьби за незалежність України. Багато його думок не втратили злободенності і залишаються актуальними й тепер.

До видання «Геополітика» увійшли відомі роботи Дмитра Донцова – «Культура примітивізму», «Нарід-бастард», «Шевченко і патріоти», «Що таке «українізація» України?», щоденникові записи «Рік 1918, Київ» та інші.

У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Д. Донцова «Культурологія» та «Ідеологія».

604 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

About the author

Dmytro Ivanovych Dontsov was a Ukrainian nationalist writer, publisher, journalist and political thinker whose radical ideas were a major influence on the Organization of Ukrainian Nationalists.

Reviews

[Kolya Terletskyi]

Приступився до збірника Донцова вже із знанням його ролі для національно-визвольної боротьби українського народу (зокрема книга «Націоналізм»), але без прочитаних його робіт.
Враженим я був вже від перших частин збірки, дуже і дуже цікаво і повчально, але насамперед актуально! Ті питання відносин із Росією, що піднімав Донцов у свій час, настільки нагадують сьогодення, що враження, що читаєш сучасника.
Волюнтаризм, виховання характеру, інтегральний націоналізм ці поняття йдуть крізь всі його праці, разом із категоричним відношенням до Росії, оцінки дій сучасників УНР, Директорії та Гетьманату.
Окремо цінним і цікавим зазначу книгу «Київ 1918», що ж щоденником Донцова під час роботи в апараті гетьмана Скоропадського.
Із здивуванням дізнався, що Донцов розпочинав як марксист. Багато публікацій дозволяють розширити знання про геополітичну ситуацію напередодні і під час першої світової війни, стан українського політикуму, при чому без індивідуального оцінювання історичних постатей (окрім Винниченка та Грушевського, яких за російські контакти та погляди Донцов явно не любив).

«Нас беруть за москалів не тому що ми були справжніми братами, а тому, що в Києві російський театр, в Полтаві газети російською мовою…»

Єдине зауваження до збірки, було б добре мати роки публікації кожної роботи біля назви, щоб мати можливість зрозуміти середовище та час їх створення, бо розміщені вони не в хронологічній послідовності