Jump to ratings and reviews
Rate this book

На білому коні

Rate this book

251 pages, Unknown Binding

First published January 1, 1972

Loading...
Loading...

About the author

Улас Самчук

34 books16 followers
Улас Самчук - український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».

Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля: "… Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами".

У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Своє перше оповідання — «На старих стежках» — опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).

У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини 1910-х — початку 1920-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук:
«У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами»
Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.

У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).
У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».
У трилогії «Ост» — «Морозів хутір» (1948), «Темнота» (1957), «Втеча від себе» (1982) — зображено людину та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянської дійсності.
Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
0 (0%)
4 stars
1 (100%)
3 stars
0 (0%)
2 stars
0 (0%)
1 star
0 (0%)
Displaying 1 - 1 of 1 review
Profile Image for Serhii.
90 reviews7 followers
September 2, 2026
Це спогад про той короткий час високого духу з яким ринула еміграція до України у тилу німецьких військ 1941го року. Це текст наповнений особистими деталями, настроями, проблемами та турботами які переживали Улас та його оточення, зокрема Олена та Михайло Теліги, Олег Ольжич, Юрій Липа, Євгеній Маланюк, Іван та Віра Шеккери, Іван Кавалеридзе та багато інших.

Книга розповідає про шлях Прага - Краків - Ярослав - Львів - Рівне - Дермань - редакція «Волинь» - Київ. Вʼїздом до останнього ця частина закінчується і має продовження у «На коні вороному».

Це текст про Волинь та першу в Україні вільну газету часів Другої світової війни. Такі спогади це українські свідки Другої світової війни. Я це зрозумів вперше коли прочитав Щоденники Лисяка-Рудницького — наша розповідь про 1939-1945 ще досі вельми туманна та не проговорена на загал. Штукатурка радянської пропаганди оббилася 24 лютим 2022 року, але цього недостатньо, бо було занадто багато часу та зусиль покладено для її нашарування. І ці нашарування - це і є наш колоніальний спадок.

Людина сама творить свій світогляд, у цьому був переконаний Самчук. А тому вир подій та їх диктат не може змусити людину себе змінити, вона може тільки адаптуватися. Зміна — це щось із середини. Такі тексти допомагають це зрозуміти, оповідаючи життя тих, іменами котрих названі вулиці міст України.
Displaying 1 - 1 of 1 review