Якщо авторка за допомогою малюнка і тексту здатна мене розсмішити, то одразу тримує +100 до карми. Це саме той випадок)
Дорогою до Парижа на дивовижному дирижаблі вампір Ной зустрічає епатажного чоловіка Ванітаса, який володіє легендарним ґримуаром. Проклята книга за переказами належала вампірові, що народився не в ніч багряної повні, як решта, а під блакитним повним місяцем. Через це інші вампіри його не приймали, за що він затявся помститися. Ной же стає свідком того, як Ванітас за допомогою ґримуару не проклинає, а, навпаки, лікує одну вампірку. А далі? Далі понеслося)
У процесі подальшої вакханалії (себто пригод) ми так вдало використовуємо лексику, на кшталт «хана», «драпаєм», «жлобина», «та за шо», «посіпака», «хирлява шийка» і т.д., що мій настрій, незважаючи на шахеди за вікном, одразу поліпшується. На щастя, маю і другий том) А далі перекладатимуть?
п.с. А дирижабль там який! Цей малюнок треба бачити!