«Чорна Королева» – це комедійно-мотиваційна повість для всіх, хто любить історії про гномів, принців та чарівні дзеркала, але й вічні пазли й таємниці реального життя. Це відмінний приклад книжки, яка смішить і розважає, але зрештою, й змушує замислитися та спонукає до глибоких рефлексій.
І ця казка для дорослих дівчат, що мають справжні роботи, заведені на шосту ранку будильники та власні фартухи на кухні, однак все ще вірять у добро – вже дуже скоро побачить світ у межах серії авторських дебютів #проявляйся.
Not great, not terrible. Я не фанатка короткої форми, мені в цьому тексті не вистачило сюжету, прописаних персонажів і загалом іноді все було аж надто схематично.
Загалом, я розумію, що це задумувалось як казка для дорослих і на цьому рівні воно, напевне, може працювати, але не моє. Деякі сцени відчувались як вправи та тези з підручника по психотерапії у казковому обрамленні, де Чорна Королева виступає як ексцентрична мудра терапевтка.
Ця книжка також, напевне, може слугувати як хороший стимул подумати про те, де ти зараз, якщо прочитати її в правильний момент життя. Але так працює загалом мотивуючий нонфікш, з опису я очікувала трохи інакшого.
Відчуття, наче одне оповідання з збірки «У скляному лісі» розтягнули на зайвих 60 сторінок, додавши натхненник багаторазово проговорених мотивашок, щоб вийшла «Опівнічна бібліотека» на мінімалках.
Ця книга - порція натхнення, дружній штурханець, щоб не забувати про свої мрії. Я щиро сміялась і зачитувала фрагменти доньці.
Я не люблю мотиваційний нон-фікшн, який мені хочеться скоротити і прочитати на двох сторінках замість трьохсот. Тому мотиваційний фікшн (а я би характеризувала цю книгу саме так, бо це радше притча, аніж фентезі), ще й у короткій формі, мені навпаки сподобався. Читалося легко і швидко, і я вже знаю, кому рекомендуватиму цю книгу.
– Моя люба, у тебе інфекція світогляду. […] – Але як цим можна заразитись? – Через думки інших. Вони можуть впливати на твої уявлення про себе. Ти можеш почати думати про себе або надто добре, або надто погано, або просто перестати сприймати себе як себе. Ти просто втратила можливість складати про себе власну думку.
Дуже хотілось би підтримати авторку і зауважити, що цей коментар — мої особисті вподобання. Обов'язково пишіть ще.
Сама ідея книжки досить цікава, мені сподобалась. Іноді були дещо кумедні моменти. Але мені не вистачило найголовнішого — сюжету й персонажів. Все відбувається надто швидко: ось героїня йшла, вже прийшла, одразу зробила те і те, і побігла далі. Були такі моменти, які хотілося розкрити більше, описати, прожити. А текст просто несеться, і це не добра ознака в цьому випадку. Також не вистачило пропрацьованості персонажів — вони пласкі й не дуже цікаві. Ну хіба що Королева виділяється на фоні, але вона все одно якась картонна. А ще підбішували моменти, коли щось відбувалося просто тому, що так треба сюжету. Звісно, тут є могутня відьма, яка вміє чаклувати, але вона ну просто всесильна і це не цікаво. Треба щось порішати? Вона дістане порішалку прямо з повітря і вирішить нею все за секунду. От просто так. Нащо тоді всі ці проблеми? Чому ми тут всі зібрались? В мене таке відчуття, що прочитала розширений синопсис до потенційно цікавої книжки.
Маленька, але гарна фентезійна повість з вайбами «Зачарованої» з Емі Адамс. Легка. Не те щоб книга мене розсмішила або занурила у глибокі рефлексії, як обіцяла, та читати було цікаво. Прикольний задум, добре втілений. Образ принця — 👍 Можливо, читачі очікували більшого і тому такі не надто високі оцінки, але, йой, для тоненької невеличкої книги все дуже добре.
Хмм.. фантазійний мотиваційний психологічний сюжет. Не зустрічала раніше багато такого. Книжка коротенька, на вечір. Гарно промальована теза про те, що ти сам собі будуєш життя і сам можеш вирішувати, ким тобі бути. Вцілому непогано. Трохи зашвидко, а так то нічого.