Був на першій публічній презентації книжки, де була родина Ільмі Умерова і звісно ж пані Марина, тому книжка була обов'язковою до прочитання.
Особлива цікавість такого формату, що ти проходиш весь період разом з тими, хто боровся за збереження кримсько-татарської ідентичності та повернення цього народу на рідні землі, після депортації. Сприймаючи всі події через призму особистих переживань безпосередніх учасників, замість того, щоб дивитись на це, як на прості циферки в книжці з історії. У такому випадку треба завжди робити поправку на не надійність наратора, як і в будь-якому інтерв'ю бо людина ніколи не є об'єктивною, надто, коли мова йде про неї саму. Пані Марина, як завжди, майстерно володіючи письмом, описала все так, що важко відірватись, речення чіпляється за речення і тягне тебе далі.
Чи обов'язково читати саме цю книжку? Напевно ні, але хоча б одну, щоб знати історію виселення кримських татар — обов'язково, адже цей народ - частина нашої країни. То чому ж не почати з цієї?)