Учень убивці. Assassin. Книга 1

by Робін Гобб, Юрій Єфремов (translator)

Від культового автора епічного фентезі!


У могутньому краї Шість герцогств живе Фітц — позашлюбний син принца-наступника. Хтось гаряче жадає його смерті, аби хлопчик у жодному разі не отримав право правління та володіння троном. Від смерті його рятує дідусь-монарх. Тепер Фітц у безпеці, він мешкає в королівському палаці. Та несподівано в кімнаті хлопця з’являється таємничий старий на ймення Чейд. Ця зустріч назавжди змінює життя Фітца. Він стає на шлях асасина — холоднокровного шпигуна-вбивці, для якого смерть — справжнісіньке ремесло. І хлопець майстерно опановує цю науку. Тим часом Шість герцогств страждають від набігів піратів-острів’ян.

Genres: Fantasy, Audiobook

479 pages, Kindle Edition

Published November 27, 2023

Reviews

[Anton Kyshchuk · Rating 2 out of 5]

Як на мене вся серія - одне суцільне знущання з читача. Та втім я намагатимуся підійти до цієї трилогії максимально неупереджено. Та всеодно, писанину, що її ви зараз читаєте, варто сприймати суто як мою суб'єктивну оцінку твору, не більше.

А також хочу зазначити, що це відгук не на конкретну книгу, а на серію в цілому. Як на мене, так просто ефективніше.

Отож, одразу до основних плюсів роману:

● Світ та його наповнення (у вас навіть мапа є, щоб не загубилися😉)
● Цікава реалізація магії
● Часом трапляються цікаві та неочікувані повороти сюжету
● Добре прописані локації, інтер'єр, одяг, тощо.
● Стиль написання
Як я вже казав, роман багатий на деталі та описи. Окрім того, розповідь ведеться від лиця головного героя, а отже, ми проживаємо всі події разом з ним, а не спостерігаємо зі сторони, як у інших фентезі. Загалом це цікавий досвід - читати три книги від імені лише одного персонажа.
● Характер ДЕЯКИХ персонажів (надиво - більшості з них)
● Блазень. Як на мене - найбільший плюс трилогії. Найцікавіший і найперспективніший її персонаж. Він буквально краде сцену кожного разу коли з'являється в тексті. Дуже епатажний і в той же час тихий, зі своєрідним характером, історією та вміннями. За ним справді цікаво спостерігати. І не лише через його "здібності", хоча, безумовно, вони грають роль; а й через його взаємодію з іншими. Манеру в якій він з ними розмовляє. Так і чекаєш який віршик він розповість наступним))





З плюсами закінчили. Переходимо до мінусів



1)
Перший мінус, як би парадоксально це не було - стиль написання. А точніше одна його особливість. Перед початком кожного розділу нас зустрічає невеликий шматок тексту з коментарями чи розповіддю головного героя. Які він записує очевидно вже після всіх подій роману. Що майже в лице нам каже:

"Слухайте, тут роман на дві з половиною тисячі сторінок, з купою смертей, битв, крові і т.д., але ви, ну, цейво, не хвилюйтесь за мене. Я в майбутньому живий здоровий"

Цей хід був би доречним і дуже навіть круто зробленим, якби його писав хтось інший, а не головний герой, за життя якого ми мали б переживати. А так, навіть кумедно спостерігати, коли в одному розділі герой на волосину від смерті, а наступний починається з такого "запису". Ніхілий удар по гальмах, напруження - як не було.

(PS: можливо хтось вважатиме це спойлером, але я ні. З тієї причини що це видно на першій же сторінці твору, яку можна прочитати у вільному доступі на сайті КСД навіть не купуючи книгу)



2)
Певна банальніть.
З усією увагою до деталей, чи стилем написання (тим який в плюсах). Твір доволі банальний. З перших сторінок стає ясно хто герой, хто антагоніст, хто хороший, поганий, алкоголік, гей, комуніст, тощо. І з одного боку це добре, але з іншого, хотілося б трохи більше інтриги і політичних ігор. Або хоча б краще прописаних політичних ігор.



3)
Турецький серіал

ОБЕРЕЖНО, ДЛЯ КОГОСЬ ЦЕ МОЖЕ БУТИ СПОЙЛЕРОМ!

Любовна лінія головного героя і його обраниці - це ще ті соплі та суперечки на рівному місці. Ми спостерігаємо за стосунками підлітків, і з точки зору реалізму наче не все так погано. Але саме тому все так погано. Це любовна лінія двох абсолютно не зрілих людей, які будуть безсовісно кохати ваші мізки протягом дуууууже довгого часу. Просто будьте готові
(Якщо все ж наважитесь на читання роману)



4)
У книгах мало чого пов'язане саме з асасинами. (Можливо це також спойлер, але як на мене це варто знати і бути готовим). Ви не отримаєте планування вбивств, перебування у тіні, купу цілей, які слід ліквідувати в ім'я короля чи будь що ще. Фактично, єдине що хоч якось пов'язане з асасинами - це навчання головного героя на асасина. Та й те не сильно важливе для сюжету.



5)
І головний бос
А точніше герой. ВІН. ПРОСТО. БІСИТЬ. Він постійний скигля, який після купи подій не загартовується, не змінюється, не дорослішає, а просто скиглить. Постійно жаліючи себе і згадуючи яка ж в нього не легка доля. Це воістину найбільший дедінсайдер що я зустрічав. Як на сторінках книг. Так і в фільмах чи іграх.

(Нижче я наведу цитати з перших двох сторінок твору.)

Для розуміння, це третє речення твору. Перший абзац.

Все що ВИДІЛЕНЕ КАПСЛОКОМ читати голосом хрещеного батька з ось такими емоціями -> 😖😣😞😩😫 (для більшого драматизму)

Поїхали

"Цікаво, чи вдасться мені написати цю історію. Либонь, кожну її сторінку буде ПРОСЯКНУТО ГІРКОТОЮ, хоча я гадав, що вона вже давно минула. Я вважав, що ВИЛІКУВАВ СВОЇ ДУШЕВНІ РАНИ, але тільки-но беру в руки перо й папір, мій ДИТЯЧИЙ БІЛЬ починає виливатись у вигляді чорнила кольору морської хвилі. Потім мені починає здаватися, що кожна акуратно виведена літера РОЗДРЯПУЄ МОЇ ДАВНІ ШРАМИ."

І так весь час. Майже на кожній сторінці твору будуть такі суїцидальні думки (будьте обережні😅). А після сцен побиття чи якихось невдач їх буде просто дохера. У книгах є купа моментів коли герой просто лежить і оклигує від ран. І чи не все що він в цей час робить це скиглить, плаче і думає про усунення себе з генофонду (шкода в нього не вийшло)

Саме це зробило читання настільки нестерпним для мене. Я не проти драми, мені подобається коли в головного героя є емоції, коли умовна Йеннефер може заплакити в кінці книги. Це супер. Це зближує з персонажами. Показує, що вони теж люди, що вони теж мають почуття.

Але у випадку з трилогією Асасин ми отримали чувака який ідеально відрекламує Майндлі. Хоча йому мабуть не допоможе. Під час читання настає момент, коли усе чого ти хочеш - це убити головного героя. І це провал.







Висновок

Я хотів поставити 1 зірку, та все ж згадав і про хороші аспекти книг. Стиль, деталі, персонажі. Той самий блазень, заради якого я фактично і продовжував читати ці книги. Все це витягує цю історію. Робить її одніює з найкращих. І одночасно заплющує очі на її недоліки. На всі, окрім одного. Якби ця історія мала нормального головного героя, прописаного, цікавого, харизматичного, я б з впевненістю поставив їй щонайменше 4 зірки, на рівні з Відьмаком, який особисто для мене став еталоном. Але так співпало що стиль розповіді від лиця головного героя і його тотальна безхребетність на 80% сторінок разом створюють той один, величезний недолік на який заплючити очі просто неможливо...

Якщо ви читаєте це - вітаю!🥳 Ви - один з не багатьох хто дійшов/ла до кінця😅, за що я дуже сильно вдячний, адже не дарма писав усе це. Сподіваюсь... Також сподіваюсь цей відгук був для вас корисний і допоміг визначитись чи потрібне вам це читання. Побачимося десь у книгарнях))

[Natalia Stegniei · Rating 5 out of 5]

Це було прекрасно, я в захваті. Для мене такий тип фентезі комфортний. Коли події відбуваються не спішно, але тим не менш часто, коли є історії персонажів, їх зріст, зміни, мотивація. Коли вигаданий світ має свій світоустрій, магію та правила, але не занадто перевантажений. Це те фентезі, яке приємно та читало читати, але ти не підсідаєш як на наркотик, і хочеш читати до ночі. Ні, ти можеш спокійно зупинитись, провести час у справах і ввечері з задоволенням повернутись до історії. Абсолютне попадання в моє серденько. На рівні з Сандерсоном та Аберкромбі. Чудове фентезі, однозначно рекомендасьйон!

[Volpe Nera · Rating 5 out of 5]

Пахне ще одним улюбленим фентезі💔

[Denys Savchenko · Rating 3 out of 5]

Авторка вигадала чудовий всесвіт із цікавими персонажами і фундаментом для багатообіцяючого розвитку сюжету, котрий зовсім не поспішає кудись рухатись. На відміну від головного героя. Цей пиздюк постійно шляється то на кухню то в стійло🫩

[Anzhelika Maliuha · Rating 5 out of 5]

Історія про хлопчика-бастарда та його шлях від нікого ��о таємного королівського найманця. Про людей, які його оточували: дехто був учителем, а дехто бажав йому смерті.
Це історія, яка змусила мене плакати, бо теми тварин для мене особливо болючі. Книга буквально розривала мене зсередини.
Це та історія, яка буде зі мною і в 2026 році, бо я не готова з нею прощатися. Тож цикл продовжуватиму читати, як і інші книги цієї авторки.

[Yevhenii Mykhailovskyi · Rating 1 out of 5]

Унила, скучна історія дорослішання хлопчика, який ниє 3 книжки підряд.
Із асасінського в книзі - тільки назва. Нічого спільного з ремеслом вбивці в книзі немає, хіба що він вчився на нього. А дій - нуль. Коли очікуєш, виходячи з назви - щось на кшталт Асасінс Крід, з таємними вбивствами, отруєннями і плануваннями операцій заради короля - тут отримуєш пацана який ниє, ниє і ще раз ниє. Нічого спільного з роботою вбивці у книзі немає.
Я в шоці, чого люди ставлять цій трилогії високий рейтинг. Знатно від цього підгорає. Вирішив вилити все сюди.
Скопіюю коментар для інших книг трилогії.

[Yana Myrcha · Rating 3 out of 5]

дуже змішані відчуття після закінчення. я була готова поставити книзі 2 зірки, але останні 3 розділи дещо покращили ситуацію.

думаю для мене основною проблемою було те, що написана вона від першої особи в минулому часі й через це виникала складність з емоційною привʼязкою до персонажів та подій.
було важко співчувати, переживати, чи радіти за головного героя, бо авторка це пише з позиції спогадів й тим самим віддаляє мене емоційно.

більшу частину історії Фітц нагадував мені мем.

з ним щось відбувається, але він до ладу ніяк на це не реагує.

можливо, у мене були завищені очікування через кількість гарних відгуків в інтернеті, але перша книга здалася більше політичним фентезі, ані ж епічною історію про вбивцю. першу половину він узагалі совається по замку, інколи виходить у місто — й більше нічого. те, що Фітц чомусь навчається, фактично не показують, про це лише розповідають, що дуже шкодить сприйняттю, адже мені просто байдуже до цієї інформації.

продовжувати серію буду, адже є надія, що це лише початок, такий собі легкий вступ до значно глибшої, епічнішої та серйознішої історії.

[Inna Oleshchenko · Rating 5 out of 5]

Це перша книга з цієї трилогії, яку я прочитала.
Тут і придворні інтриги, і магія і етикет.
Розмумієшь наскільки це не просто бути королем чи королевою.
Цікаві моменти мальовничі описи і Скілл і ще Віт.
Дуже нагадує телепатію і емпатію якби це було не у вигаданому світі,
а в нашому.
Садист-вчитель, який і Скіллом то як треба не володіє, зате
насолоджується владою і знущаннями над іншими. Нікого не нагадує?)
Червоні пірати, що завдають ніщивної шкоди, навіть більше не для
пограбувань а за для того щоб "перекувати" людей.
Тоді вони стають навіть гірші за тварин, нічого ні людського,
ні навіть таваринного. Наче всі ознаки людяності і душі у них зникають.
Я ще не зрозуміла як цього досягають червоні пірати, чи то тортурами,
чи магією, чи все разом.
І хоч книга 1995 року видання дуже нагадує теперішні події.
А "перековані"ну дуже нагадують рашистів.
Вже почала другу книгу читати, там ще цікавіше.
Не можу відірватись.)

[Vlad · Rating 5 out of 5]

I just finished reading a book that I had been putting off for a long time. Something had made me hesitant to start a long journey through a multi-book series, but my fears were unfounded—this is a wonderful book.

I was particularly impressed by how well the characters were written for their ages. The children remained true to their youthful perspectives and behaviors, while the adults exuded a measured maturity. This is especially noteworthy in a genre where many authors struggle to differentiate the behaviors of characters of different ages.

I also appreciated that the magic in this world is limited to subtle mysticism. It’s a world of ordinary people seasoned with fantasy elements, rather than the other way around.

It's a fantastic story, and I will definitely be reading the continuation!

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

Це історія про хлопця на ім’я Фітц, позашлюбного сина принца, якого відправляють жити до королівського двору й навчатися ремеслу вбивці. На тлі придворних інтриг і магії розгортається його шлях — складний, небезпечний і глибоко особистий.
Мої враження:
Фінал книги настільки захопив, що я була готова поставити їй 10/10: з’явилися цікаві нові герої, знайомі персонажі розкрилися по-новому, сюжет став динамічним і напруженим. Хотілося одразу хапати наступну частину.
Але… Згадалося, як довго я «пробиралася» через повільний початок — нудно та важко. Це трохи зіпсувало загальне враження.
Тож оцінка нижча, ніж хотілося б, але я дуже сподіваюся, що далі буде ще краще.

[Inna Cheri · Rating 5 out of 5]

Захоплива історія про зростання позашлюбного сина принца. Він розумний і кмітливий. Має складне дитинство. Випробування загартовують його. Розвиток подій цікавий і трохи сумний. Буду продовжувати цикл.

[Alex Tsymbalyuk · Rating 4 out of 5]

Сподобалось все (крім придворних баталій).

[Max Greek · Rating 4 out of 5]

Важко йшло, довго не зачіпало, хоч і цікавий всесвіт.

[Julia Lisnyak (Feanor Spirit of fire ) · Rating 5 out of 5]

Я, @Julia_feanor, Зимовий Феанор, Феанорчик, якого треба сильно любити і берегти, нарешті познайомилася з творчістю Робін Гобб. Цю книгу мені радила моя найкраща подруга Ангеліна (@maaakaroshka) з каналу "Лічі", і я вдячна їй за цей прекрасний літературний досвід.
"Учень вбивці" — це історія Фітца, позашлюбного сина принца-наступника, чия доля веде його шляхом асасина. Атмосфера середньовічного королівського двору, складні політичні інтриги, магія, глибокий психологізм і тонке зображення внутрішнього світу персонажів — усе це робить книгу неймовірно захопливою.Мені особливо сподобався стиль Робін Гобб. Вона вміє передавати напругу, емоції та внутрішню боротьбу героїв.Я впізнала в тропах цієї книги щось близьке до улюблених мені творів — "Сильмариліону" Дж. Р. Р. Толкіна та "Хроніки міста Ярополя" Юрія Щербака. У Фітці я бачу відбитки тих же мотивів, що й у моєму першому улюбленому персонажі — Феанорі.Феанор — мій літературний тезка. У нас багато чого спільного зовнішньо і внутрішньо. Ми з ним схожі, як дві краплі води, навіть наші історії мають спільні риси. Але я більш врівноважена, бо маю рідних батьків, молодшу сестру і друзів по фандому Середзем'я.
Друзі по фандому з каналів "Клуб дослідників Толкіна", чату "Таверна Гарцюючий Поні", "Ортодоксальний толкініст" і "Толкіністи.Юа" — це моя друга сім'я.Вони знають, коли я не в настрої, коли потребую підтримки, тепла і ніжності.Вони завжди притулять мене, ніжно обіймуть, і я засинаю в їхніх обіймах.Я — @Julia_feanor, Зимовий Феанор, Феанорчик, якого треба сильно любити і берегти. Вогонь палає в мені, мій внутрішній вогонь, моя вогняна душа. Це мій дар. І, як і Феанор, я кую свої літературні кристали — сильмарили, творю, пишу і горю своєю пристрастю до книг і слова.
"Учень вбивці" відкрив для мене новий фентезійний світ, у який я тепер занурююсь. І це тільки початок мого знайомства з Робін Гобб!